Засоби пожежогасіння та їх призначеняя

Вогнестійкість будівель та споруд.

Ступінь вогнестійкості будівель і споруд характеризується групою займання будівельних матеріалів, з яких виготовлена споруда і вогнестійкості несучих будівельних конструкцій та їхніх частин. Відповідно до цього всі об'єкти поділяються на п'ять ступенів займистості. Нормований ступінь вогнестійкості будівель за вимогами СНІП залежить від категорії пожежної безпеки виробництва, висотності будівель тощо. Із зростанням номера категорії приміщення збільшується ступінь займання конструкції і зменшується границя їхньої вогнестійкості.

І, її ступінь — будинки з несучими та загороджувальними конструкціями з природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону, залізобетону із застосуванням листових і плитних негорючих матеріалів;

Ш ступінь - будинки з несучими та загороджувальними конструкціями з природних або шгучних кам’яних матеріалів, бетону, залізобетону. Для перекриттів дозволяється застосувати дерев’яні конструкції, які захищені штукатуркою або мають вогнезахисту обробку;

III а, ІІІб ступінь—будинки переважно з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркасу - з металевих незахищених конструкцій. Загороджувальні конструкції -з негорючих листових матеріалів з негорючим утеплювачем або утеплювачем групи низької та помірної горючості;

IV ступінь - будинки з несучими та загороджувальними конструкціями з деревини або інших горючих матеріалів, захищених від вогню та високих температур штукатуркою або іншим листовим, плитним матеріалом. До елементів покриття не пред’являються вимоги щодо межі вогнестійкості, але деревина має пройти вогнезахисну обробку;

ІУа ступінь - будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркасу - з металевих незахищених конструкцій. Загороджувальні конструкції — з металевих профільованих листів або інших негорючих матеріалів з утеплювачем груп середньої та підвищеної горючості;

V ступінь—будинки до несучих і загороджувальних конструкцій яких не пред’являються вимоги щодо межі вогнестійкості та межі поширення вогню.

Найбільшу межу вогнестійкості у будівлях будь-якого ступеня мають забезпечувати несучі будівельні конструкції, найменшу — внутрішні перегородки, а відтак вогнестійкість будівель і споруд визначається певними часовими діапазонами.

Всі виробничі та адміністративно – побутові приміщення товариства цеху повинні бути забезпечені необхідною кількістю засобів пожежогасіння (пожежними кранами і рукавами, вогнегасниками, пожежними щитами, ящиками з піском, сигналізацією). Кількість і розташування засобів пожежогасіння узгоджується з пожежною частиною. Використовувати засоби пожежогасіння можна тільки за призначенням. Весь персонал повинен знати розташування засобів пожежогасіння, способи виклику пожежної охорони (телефон 01 або сповіщувача).

Засоби пожежогасіння поділяються на первинні і стаціонарні.

Стаціонарні установки підрозділяються на установки:

• водяного і пінного пожежогасіння;

• хімічного (газового і аерозольного) пожежогасіння;

• гасіння водяною парою.

В якості первинних засобів пожежогасіння в цеху застосовують:

• порошкові вогнегасники ВП-5Б;

• вуглекислотні вогнегасники ВВК-5, ВВК-2;

• азбестові, грубошерстні полотна;

висушений і провіяний пісок.

Вогнегасник порошковий ВП-5Б призначений у якості первинного засобу пожежогасіння для гасіння пожеж класу А (твердих речовин), класу В (рідких речовин), класу С (газоподібних речовин), електричних установок під напругою до 1000 В, а також загорянь у побутових умовах. Вогнегасник не призначений для гасіння загорянь лужних, лужноземельних металів і матеріалів, горіння яких відбувається без доступу кисню, та що вступають в реакцію з водою.

Вогнегасник ВП-5Б складається з корпусу, заповненого вогнегасящим порошком. На горловині корпусу за допомогою накидної гайки закріплена головка. На головці встановлена чека з кнопкою запуску, важіль і ручка. Вогнегасник оснащений гнучким рукавом і насадкою-розпилювачем. Принцип роботи заснований на використанні енергії стисненого газу для викиду вогнегасящої речовини.

Для приведення вогнегасника в дію, необхідно висмикнути опломбовану чеку, натиснути і відпустити кнопку пуску. При натисненні на кнопку запуску, голка проколює балон і робочий газ поступає в корпус вогнегасника, створюючи в ньому робочий тиск. При натисненні на важіль, вогнегасящий порошок через гнучкий рукав подається в осередок пожежі. Для припинення подачі порошку, необхідно відпустити важіль. На важіль натискати тільки після натиску на кнопку через 3-5 секунд. Гасіння здійснювати з підвітряного боку із відстані не менше 1 м.

Не допускається зберігання вогнегасника ВП-5Б поблизу нагрівальних приладів, попадання на вогнегасник атмосферних опадів, прямих сонячних променів, дія агресивних середовищ, нанесення ударів по корпусу. Заряджені вогнегасники ВП-5Б зберігаються і транспортуються у вертикальному положенні або під кутом 45° від вертикалі.

Вогнегасники вуглекислотні ВВК-2, ВВК-5 призначені для гасіння електродвигунів, електропроводки, трансформаторів під напругою, а також всіх видів горючих матеріалів.

Вогнегасники являють собою стальний балон, в горловину якого на конусній різьбі вкручений вентиль із сифонною трубкою. Розтруб вогнегасника приєднаний до корпусу вентиля шарнірами.

Вийнявши з підвіски, вогнегасник підносять можливо близько до місця загоряння, повертають розтруб в осередок пожежі і повертають маховичок до упору, направляючи струмінь двооксиду вуглецю під полум’я, так як двоокис вуглецю буде відноситися вверх тягою гарячого повітря. Розтруб вогнегасника утримують в заданому напрямку за підвідні трубки, що мають пластмасове покриття.

При застосуванні вуглекислотних вогнегасників необхідно користуватися рукавицями, щоб запобігти отриманню обмороження рук.

Вогнегасники вимагають постійного догляду. Необхідно періодично оглядати і очищати від бруду і пилу зовнішні поверхні та деталі. Перевіряти цілісність запобіжників.

Температура зовнішнього середовища для зберігання не повинна перевищувати 50 °С (для вуглекислотних – не вище 30 °С).

Кожному вогнегаснику, що надійшов у експлуатацію, необхідно присвоїти порядковий номер, який позначається фарбою на корпусі вогнегасника, і завести на нього паспорт.

Вогнегасники, що не мають паспорта із зазначеним роком виготовлення або дати випробування перед зарядкою, до подальшої експлуатації не допускаються.

Пісок в ящиках слід регулярно перевіряти і при зволоженні або грудкуванні просушувати і просіювати.

Азбестове полотно, повсть рекомендується зберігати в металевих футлярах, періодично (1 раз на 3 місяці) просушувати і очищати від пилу.

Рукава внутрішніх пожежних кранів повинні бути завжди сухими, гарно скатаними, один кінець рукава повинен примикати до ствола. Пожежний кран і рукава, розташовані в шафі, повинні бути опломбовані.

Дата добавления: 2014-12-07