Рівень стандарту 4 страница

№ п\п	Кіль- кість годин	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
		Вступ. Мова—найважливіший засіб спілку­вання, пізнання і впливу.	Учень: знає, у чому полягає значення мови як найважливішого засобу пізнання, спілкування і впливу.
		2.Повторення та узагальнення вивченого. Пунктуація. Словосполучення і речення; члени речення (у тому числі однорідні); звертання; вставні слова. Просте і складне речення. Пряма мова і діалог. Правопис. Розділові знаки у простому і складному реченнях, а також у реченнях із однорідними членами, звертаннями, вставними словами, прямою мовою, при діалозі. Внутрішньопредметні зв’язки. Лексикологія і фразеологія. Засвоєння нових слів і фразеологізмів, прислів’їв та крилатих висловів. Культура мовлення і стилістика. Додержання правильної інтонації у реченнях з однорідними членами речення, звертаннями, вставними словами, прямою мовою і в діалогах. Засвоєння складних випадків слововживання. Текст(риторичний аспект). Удосконалення вмінь складати й поліпшувати висловлювання на основі використання власного досвіду.	Учень: розрізняє словосполучення і речення, просте і складне речення; звертання, вставні слова, речення з прямою мовою за їх істотними озна­ками; правильно інтонує речення вивчених видів; користу­ється різними видами словників; будує речення різних типів, використовуючи в них фразеологізми, прислів’я й крилаті вислови, передбачені мінімумом; правильно ставить розділові знаки відповідно до вивче­них пунктуаційних правил; знаходить і виправляє пунктуаційні та орфографічні помилки на вивчені правила; правильно і доцільно використовує вивчені поняття у власних висловлюваннях, зважаючи на особливості їх вживання в мовленні.
		Синтаксис. Пунктуація. Словосполучення і речення. Словосполучення. Будова і види словосполучень за способами вираження головного слова. Речення. Види речень за метою висловлювання; окличні речення (повторення). Речення прості й складні (повторення), двоскладні й односкладні. Порядок слів у реченні. Логічний наголос. Правопис. Роз­ділові знаки в кінці речення (повторення). Внутрішньопредметні зв’язки: Лексикологія і фразеологія. Засвоєння нових слів і фразеологізмів та крилатих висловів. Граматика. Спостереження за використа-нням вивчених частин мови в ролі головного і залежного слова. Граматична помилка та її умовне позначення (практично). Культура мовлення і стилістика. Практичне засвоєння словосполучень, у яких допускаються помилки у формі залежного слова; синоніміка словосполучень різної будови. Логічний наголос і порядок слів як засіб підвищення точності і виразності мов­лення. Інтонація спонукальних і окличних речень, що передає різні емоційні відтінки значення; зворотний порядок слів як засіб виразності мовлення. Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь стисло формулювати теми й мікротеми усних і письмових висловлювань у формі словосполучень. Рито­ричні запитання, виклад за допомогою запитань і відповідей. Міжпредметні зв'язки. Інверсія в худож­ньому творі (література).	Учень: розрізняєголовне і залежне слово у словосполученні; визначаєвиди словосполучень за приналежністю головного слова до певної частини мови; речення різних видів (за метою висловлювання, характером граматичної основи, кількістю граматичних основ); інтонуєправильно реченнярізних видів, беручи до уваги й логічний наголос для передачі різних змістових та емоційних відтінків значення; аналізує й оцінює виражальні можливості словосполучень і речень різних видів; правильно ставитьрозділові знаки; обґрунтовуєїх уживання за допомогою вивчених правил; знаходить і виправляє пунктуаційні і граматичні помилки; конструює словосполучення і речення різних видів, у тому числі синонімічні; редагуєтексти, надаючи їм більшої виразності з допомогою вивчених мовних засобів; використовує виражальні можливості речень вивчених видів у власному мовленні.
		Просте речення. Двоскладне речення. Головні і другорядні члени речення Підмет і присудок.Способи вираження підмета. Простий і складений присудок (іменний і дієслівний). Означення, додаток і обставина як другорядні члени речення (повторення). Прикладка як різновид означення. Види обставин (за значенням). Порівняльний зворот. Правопис:Тире між підметом і присудком. Написання непоширених прикладок че­рез дефіс; прикладки, що беруться в лапки. Ви­ділення порівняльних зворотів комами. Внутрішньопредметні зв’язки. Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів. Культура мовлення і стилістика. Правильне вживання форм присудка при підметі, вираженому словосполучен­ням або складноскороченим словом. Єдність видо-часових форм дієслів-присудків як засіб зв'язку ре­чень у тексті. Обставини часу, місця як засіб зв'язку речень у розповідних текстах; їх синоніміка. Стилістична роль означень і порівняльних зворотів у художньому мовленні. Текст (риторичний аспект). Удосконалення будови і зв’язності розповідного й описового тексту. Використання означень і порівняльних зворотів Міжпредметні зв'язки. Епітет і порівнян­ня як художні прийоми (література).	Учень: розрізняє го­ловні й другорядні члени; визначаєвиди присудків, означень та обставин у реченнях, способи вираженняпідмета; пишеприкладки відповідно до орфографічних норм і обґрунтовує написання; правильно ставитьрозділові знаки між підметом і присудком і при порівняльних зворотах; обґрунтовуєїх за допомогою вивчених правил; знаходитьівиправляєорфографічні тапунктуаційні помилки на вивчені правила; аналізуєбудову простого двоскладного речення, будову тексту, засоби зв’язку речень у ньому; оцінюєвиражальні можливості простого двоскладного речення у текстах різних стилів; удосконалюєбудову розповідно-го тексту з елементами опису з метою зацікавити слухачів, використовуючи засоби зв’язку речень у тексті; правильно будуєвисловлювання на певну соціокультурну тему,використовуючи відповідну його структуру, вивчені засоби зв’язку речень, добираючи із синонімів найбільш відповідні обраному стилю і ситуації спілкування.
		Односкладні речення. Неповні речення. Односкладні прості реченняз головним членому формі присудка (означено-особові, узагальнено-особові, неозначено-осо­бові, безособові)іпідмета (називні). Односкладні речення як частини складного речення. Повні й неповні речення. Правопис. Тире в неповних реченнях. Внутрішньопредметні зв’язки: Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів(у формі односкладних і неповних речень). Культура мовлення і стилістика. Речення двоскладні й одно­складні різних видів як синтаксичні синоніми. Уживання в описах називних речень для позначен­ня часу і місця. Використання неповних речень у діалозі, а також у складних реченнях для уникнення невиправданих повторів. Додержання інтонації неповних речень. Текст (риторичний аспект). Використання ключових слів для підготовки усного висловлювання. Міжпредметні зв'язки. Односкладні і неповні ре­чення як виражальний засіб у художніх творах (літе­ратура).	Учень: виділяє односкладні і неповні речення з-поміж інших видів речень; визначає види односкладних речень (у тому числі в складних реченнях); оцінюєвиражальні можливості і роль односкладних і неповних речень у текстах художнього, розмовного, публіцистичного стилів; правильно інтонуєнеповні речення; ставитьправильно тире в неповних реченнях; обґрунтовує його вживання; знаходитьівиправляєпунктуа-ційні помилки на вивчені правила; конструюєодноскладні речення вивчених видів, а також неповні речення; правильно використовує їх у власному мовленні; складаєконспект ключових слів як змістову опору в процесі підго-товки усного висловлювання; правильно будуєтекст на соціокультурну тему,використо-вуючи виражальні можливості односкладних і неповних речень.
		Речення з однорідними членами Однорідні члени речення (із сполучниковим, безсполучниковим і змішаним зв'язком). Речення з кількома рядами однорідних членів. Однорідні й неоднорідні означення. Узагальнюючі слова в ре­ченнях з однорідними членами. Правопис. Кома між однорід­ними членами. Двокрапка і тире при узагальню­ючих словах у реченнях з однорідними членами. Внутрішньопредметні зв’язки. Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів (з однорідними членами речення) Культура мовлення і стилістика. Правильна побудова речень із сполучниками не лише.., а й..; як..., так і... Сино­німіка рядів однорідних членів з різними типами зв'язку між ними. Інтонація речень з однорідними членами (у тому числі з узагальнюючими словами). Текст (риторичний аспект). Використання однорідних членів речення в текстах офіційно-ділового, наукового і художнього стилів. Міжпредметні зв'язки. Ряди різних за ха­рактером слів у ролі однорідних членів як засіб ху­дожньої виразності (література).	Учень: знаходить речення з однорідними членами (непоширеними й поширеними), з узагальнюючими словами, різними рядами однорідних членів в одному реченні; правильно ставить розділові знаки при одно­рідних членах речення та обґрунтовує їх; знаходить і виправляє помилки на вивчені правила; правильно інтонуєречення з однорідними членами; аналізуєй оцінюєвиражальні можливості речень з однорідними членами в різних стилях мовлення; конструюєречення, до складу яких входять однорідні члени з різними типами зв’язку між ними, зокрема з парними сполучниками, узагальнюючими словами при однорідних членах; будуєвисловлювання в різних стилях мовлення,використовуючи виражальні можливості речень з однорідними членами в усному і писемному мовленні.
		Речення із звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями). Звертання непоширені й поширені. Вставні слова (словосполучення, речення). Правопис. Розділові зна­ки при звертанні і вставних словах. Внутрішньопредметні зв’язки. Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів. Культура мовлення і стилістика. Використання звертань і вставних слів для передачі ставлення до адресата. Синоніміка вставних слів і речень у тексті. Інтона­ція речень із звертаннями, вставними словами (сло­восполученнями, реченнями). Текст (риторичний аспект). Використання морфологічних і синтаксичних засобів привернення уваги слухачів та вираження особистого ставлення до висловлюваного. Міжпредметні зв'язки. Використання вставних слів для зв'язку частин наукового тексту (математика, фізика, історія та ін.)	Учень: знаходить звертання, вставні слова (словосполучен­ня, речення) у реченні; аналізуєй оцінюєвиражальні можливості речень із звертан-нями, вставними словами (словос-полученнями, реченнями) у тексті; правильно ставить розділові знаки при звер­таннях, вставних словах (словосполученнях, реченнях) та обґрунтовує їх; знаходить та виправляє помилки на вивчені пунктуаційні правила; конструюєта інтонуєправильно речення із звертаннями, вставними словами (сло­восполученнями, реченнями); використовуєвиражальні можливості речень із звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями) в усному і писемному мовленні.
		Речення з відокремленими членами. Поняття про відокремлення. Відокремлені друго­рядні члени речення (в тому числі уточнюючі). Правопис. Роз­ділові знаки при відокремлених членах. Внутрішньопредметні зв’язки. Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів (з відокремленими членами речення). Культура мовлення і стилістика. Правильна побудова речень з дієприкметни-ковими і дієприслівниковими зворота­ми. Дієприслівникові звороти як засіб зв'язку ре­чень у тексті. Інтонація речень з відокремленими й уточнюючими членами. Синоніміка простих речень з відокремленими членами і складних речень. Текст (риторичний аспект). Використання виражальних засобів фразеології та відокремлених членів речення в мовленні. Міжпредметні зв'язки. Відокремлення як засіб художнього зображення (література); викори­стання конструкцій з відокремленням у текстах наукового стилю (історія, географія, фізика, літера­тура та ін.).	Учень: знаходитьвідокремлені та уточнюючі члени в реченні; правильно розставляє розділові знаки при відок­ремлених та уточнюючих членах речення та обґрунтовує їх; знаходить і ви­правляє допущені пунктуаційні і граматичні помилки; правильно інтонує речення з відокремленими та уточнюючими членами речення; аналізуєй оцінюєвиражальні можливості речень з відокремленими та уточнюючими членами в текстах різних стилів; будуєвисловлювання в публіцистичномуі науковому стилях,використовуючи виража-льні можливості речень з відокремленими та уточнюючими членами речен­ня в усному і писемному мовленні.
		Повторення в кінці року відомостей про просте речення.	Учень: систематизує вивчені відомості із синтаксису і пунктуації; правильно використовуєїх у власному мовленні; доцільно застосовуєвиражальні можливості синтаксичних засобів для досягнення комунікативної мети

Соціокультурна змістова лінія

Орієнтовний зміст навчального матеріалу	Орієнтовні вимоги до вмінь
Cфери відношень	Тематика текстів	Теми висловлювань учнів
Я і українська мова і література.   Я і національна історія і культура (звичаї, традиції, свята, культура взаємин).   Я і ми (родина, народ, людство)   Я і рідна природа.     Я і мистецтво (традиційне і професійне).   Я як особистість	Мова – найважливіший засіб пізнання, спілкування і впливу, єднання громадян України в самобутню культурну спільноту. Роль народних традицій, вірувань, релігії, християнської моралі, свят, міфології, фольклорної творчості, художньої літератури у формуванні світогляду українців. Внесок українців у світову культуру. Збагачення української культури духовними скарбами інших народів. Український народ: походження, формування, етнографічні групи. Інші національні спільноти України. Визначні люди України. Природа. Тваринний і рослинний світ. Екологічний стан. Чорнобильська трагедія. “Червона книга”. Архітектурні скарби України. Магія народного мелосу. Краса душі українства, що виражається в рукотворній красі. Шляхи самопізнання і життєтворчості.	“Українська мова – велике духовне надбання нашого народу”. “А в серці тільки ти, єдиний мій, коханий рідний краю!” “Я – України син”. ”Я – кровинка твоя, Україно”.   “Хто є для мене взірцем?”.   “Екологія природи й екологія душі”.   “Мистецтво як засіб творення особистості”.   “Шукайте папороті цвіт у своїй душі”	Учень: сприймає, аналізує, оцінює прочитані, вивчені чи почуті соціокуль- турні відомості про Україну й світ і добирає й використо- вує ті з них, які необхідні для досягнен ня певної пізнавальної експресив- ної, комуніка- тивної чи іншої мети.

Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія

Види вмінь	Вимоги до загальнонавчальних досягнень учнів
Організаційно- контрольні	Ученьсамостійно: усвідомлює і визначає мотив і мету власної пізнавальної і життєтворчої діяльності; плануєдіяльністьдля досягнення мети, розподіляючи її на етапи; здійснює намічений план з допомогою дібраних методів і прийомів; оцінює проміжні і кінцеві результати пізнавальної діяльності, робить відповідні корективи.
Загальнопізна- вальні	Ученьсамостійно: аналізує мовні та позамовні поняття, явища, закономірності; порівнює, систематизує, узагальнює, конкретизує їх; робить висновкина основі спостережень; виділяє головне з-поміж другорядного; моделюємовні та позамовні поняття, явища, закономірності.
Творчі	Ученьсамостійно: уявляєсловесно описані предмети і явища, фантазує на основі сприйнятого; прогнозуєподальший розвиток певних явищ; переносить раніше засвоєні знання і вміння в нову ситуацію; помічає і формулює проблемив процесі навчання і життєтворчості; усвідомлює будовупредмета вивчення; робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми; добирає аргументидля його доведення; спростовуєхибні припущення і твердження.
Естетико-етичні	Учень: помічає й цінує красув мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності; спроможнийкритично оцінювати відповідність своїх вчинків загальнолюдським моральним нормам, усувати помічені невідповідності; виявляє здатністьпоставити себе на місце іншої людини; готовий прощатиобрази з боку знайомих і незнайомих, усвідомлюючи їх недосконалість; переконаний, що творити добрословом і ділом – обов’язок кожної людини.

(70 год, 2 год на тиждень)

(4 год. – резерв годин для використання на розсуд вчителя)

Мовленнєва змістова лінія

№ п\п	Кіль- кість годин	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
		Відомості про мовлення Повторення вивченого про мовлення. Види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо).	Учень: систематизує вивчені відомості про види, форми мовлення, види мовленнєвої діяльності, різновиди аудіювання, читання, вимоги до
		Різновиди аудіювання: ознайомлювальне, вивчальне і критичне; читання (ознайомлювальне, вивчальне і переглядове). Вимоги до мовлення. Текст, його основні ознаки; стилі, типи мовлення. Жанри мовлення: оповідання, доповідь, тези прочитаного, конспект почутого, заява, автобіографія.	мовлення, ситуацію спілкування, її складові, основні правила спілкування; аналізує текст, його основні ознаки, структуру, види зв’язку речень у тексті, загальні мовні засоби міжфразного зв’язку; типи, стилі і жанри мовлення (в т.ч. оповідання, доповідь, тези прочитаного, конспект почутого, заяву, автобіографію), особливості їх побудови.
		Види робіт Сприймання чужого мовлення: Аудіювання (слухання-розуміння) (ознайомлювальне, вивчальне, критичне)текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення.     Читання мовчкитекстів різних стилів, типів і жанрів мовлення. Різновиди читання (ознайомлювальне, вивчальне, переглядове)(практично).	Учень: розумієфактичний зміст, тему та основну думку висловлювань інших людей з одного прослуховування (тривалість звучання художніх текстів 8-9 хв., інших стилів – 7-8 хв.); користується різними видами аудіювання (ознайомлювальним, вивчальним, критичним) залежно від мовленнєвої ситуації, адекватно сприймаючи основну думку висловлювання, особливості його структури і мовного оформлення; визначаєпричинно-наслідкові зв’язки, виражально-зображувальні засоби в складніших порівняно з попередніми класами прослуханих текстах; складає план, конспект почутого; оцінюєпочуте висловлювання з погляду змісту, форми, задуму і мовного оформлення; читає мовчки незнайомий текст (швидкість читання – 140-270 слів за хв.), складніший і більший за обсягом, ніж у попередніх класах; користується залежно від мовленнєвої ситуації відомими різновидами читання, у т.ч. переглядовим (розпізнає смислові групи слів у тексті на основі заголовка, ключових слів, малюнків, початкових фраз абзацу, виділяє і узагальнює факти у процесі читання, прогнозує зміст ще не прочитаної частини; переглядає тексти, більші за обсягом, ніж у попередніх класах, швидко знаходячи в них указані вчителем елементи тексту (розділові знаки, слова, частини тексту, виділені спеціальними шрифтами, цифри, зноски, кількість абзаців, довгих речень, певний розділ чи підрозділ тощо); складає план, тези прочитаного; оцінюєпрочитане з погляду змісту, форми, задуму і мовного оформлення.
		Відтворення готового тексту: Виразне читання вголос текстів різних типів, стилів, жанрів мовлення (у тому числі різноманітних жанрів фольклору, вивчення деяких напам’ять або близько до тексту). Перекази(навчальні і контрольні) за складним планом. Говоріння: Стислі перекази текстів науково-го і публіцистичного стилів. Вибірковий переказ тексту художнього стилю. Стислий переказ тексту публіцистичного стилю. Вибіркові перекази текстів наукового і художнього стилів (на основі декількох джерел). Докладний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завданням. Тези прочитаного (художнього твору, публіцистичної чи науково-пізнавальної статей). Конспектування як різновид стислого переказу почутого.	Учень: виразно читає вголос знайомі, складніші порівняно з попередніми класами, і незнайомі тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення, з достатньою швидкістю (80-120 слів за хв.), відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм, виражаючи авторський задум з допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, стилю тексту, мовного оформлення; оцінює прочитаний вголос текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення; пере­казує (усно і письмово) докладно, вибірково і стисло тексти художнього, наукового і публіцистичного стилів, підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей прослуханих і прочитаних текстів художнього, наукового і публіцистичного стилів мовлення обсягом (для докладного переказу – 300-350 слів, стислого і вибіркового – в 1,5-2 рази більше), за самостійно складеним складним планом; оцінюєтекст з погляду його змісту, форми, мовногооформленнята авторського задуму.
		Створення власних висловлювань: Діалогічне мовлення: Діалог, складенийвідповідно до запропонованої ситуації (офіційна і неофіційна розмова, діалог-домовленість), обговорення самостійно обраної теми, розігрування діалогу. Монологічне мовлення: Твори (навчальні і контрольні) за складним планом. Говоріння: Твір у публіцистичному стилі мовлення на морально-етичну тему. Доповідь на основі двох-трьох джерел на морально-етичну і суспільну теми у публіцистичному стилі. Письмо: Твори в публіцистичному стилі мовлення на морально-етичну та суспільну теми. Оповідання на самостійно обрану тему. Ділові папери. Заява. Автобіографія.	Учень: складає, розігруєдіалог(орієнтовно 12-14 реплік для двох учнів) відповідно до запропонованої ситуації, демонструючи певний рівень вправності у процесі діалогу (стислість, логічність, виразність, доречність, винахідливість тощо), додаючи або замінюючи окремі репліки діалогу відповідно до зміненої ситуації спілкування; обирає самостійноаспект запропонованої теми,висловлюючи особисту позицію щодо її обговорення, знаходячи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі і з власного життєвого досвіду, змінюючи свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; використовує репліки для стимулювання і підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету; дотримуючись норм української літературної мови; оцінює висловлювання з погляду його змісту, форми, задуму і мовногооформлення; складаєусні і письмові твори (зазначених у програмі видів), заяву і автобіографію, підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, будуючи в логічній послідовності за самостійно скла­деним простим або складним планами, добираючи мовні засоби відповідно до задуму висловлювання, стилю і жанру мов­лення; добирає і система­тизує з різних джерел матеріал для творів; робить необхідні узагальнення і виснов­ки; додержує вимог до мовлення та основних правил спілкування; знаходить і виправляє недоліки в змісті, побудові і мовному оформленні власного і чужого висловлювання; оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовногооформлення.
Міжпредметні зв'язки. Виступ проблем­ного характеру на літературну тему (література); цитатний план, тези літературно-критичних статей, їх окремих розділів і розділів підручників (література, історія, географія та ін.).

Мовна змістова лінія

№ п\п	Кіль- кість годин	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
		Вступ. Розвиток української мови.	Учень: знає,як здійснювавсяпроцес і результат розвитку української мови в ході історичного становлення українського суспільства та його культури.
		Повторення вивченого у 8 класі. Просте неускладнене й ускладнене речення. Правопис. Основні правила правопису (за вибором учи­теля). Внутрішньопредметні зв’язки. Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів. Культура мовлення і стилістика. Удосконалення вмінь нормативного вживання вивчених мовних явищ. Складні випадки слововживання. Текст (риторичний аспект). Підготовка виступу типу розповіді на основі особистих вражень.	Учень: знаходитьі розрізняє види простого речення; визначаєїх істотні ознаки; правильно ставитьрозділові знаки у простому реченні й обґрунтовує їх; знаходить і виправляєпомилки на вивчені правила; складаєусні і письмові висловлюванння на самостійно визначену соціокультурну тему, використовуючи вивчені виражальні можливості мовних засобів простого речення.
		Пряма і непряма мова як засоби передачі чужої мови. Заміна прямої мови непрямою. Цитата як спосіб передачі чужої мови. Діалог. Внутрішньопредметні зв’язки. Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів. Культура мовлення і стилістика. Синоніміка різних способів передачі прямої мови. Інтонація речень з прямою мовою, діалогом. Текст (риторичний аспект). Використання цитування, уособлення як виражальних засобів усного і писемного мовлення. Міжпредметні зв'язки. Мова персонажа в діалозі та словах автора (література).	Учень: знаходитьречення з прямою і непрямою мовою, з цитатами, репліками діалогу; визначаєїх особливості, виражальні можливості; правильно ставитьрозділові знаки при прямій мові, цитаті, діалозі й обґрунтовує їх; замінює пряму мову непрямою; знаходить і виправляєпомилки на вивчені правила; порівнюєвиражальні можливості різних способів передачі прямої мови; складаєусні та письмовівисловлювання на соціокультурну тему, використовуючи виражальні можливості речень з прямою і непрямою мовою та діалогів.
		Складне речення і його ознаки. Складні речення без сполучників, з сурядним і підрядним зв'язком. Складносурядне речення, його будова і засоби зв'язку в ньому. Смислові зв'язки між частинами складносурядного речення. Правопис. Розділові знаки між частинами складносурядного речення. Внутрішньопредметні зв’язки. Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів, що мають будову складносурядних речень. Культура мовлення і стилістика. Інтонація складносурядного речення. Синоніміка складносурядних речень з різними сполучниками, а також складносурядного речення і простих речень. Текст (риторичний аспект). Використання складносурядних речень у текстах наукового, публіцистичного стилів. Міжпредметні зв'язки. Опис у художньо­му творі (література).	Учень: розрізняє структурні відмінності простих і складних речень, складних речень із сурядним і підрядним зв’язком; знаходитьу тексті складносурядні речення; визначаєвиди складних речень (сполучникові й безсполучникові), засоби зв'язку між частинами речення у складному, межі частин у складному реченні, кількість граматичних основ у ньому; правильно ставить розділові знаки між частинами складносурядного речення й обґрунтовує їх; знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила; аналізуєйоцінює виражальні можливості складносурядних речень та інших синонімічних конструкцій; складає речення і мікротексти,використовуючи виражальніможливості складносурядних речень.
		Складнопідрядне речення, його будова і засоби зв'язку в ньому. Основні види складнопідрядних речень: з означальними, з'ясувальними, обставинними підрядними частинами (місця, ча­су, способу дії і ступеня, порівняльні, причини, мети, умови, на­слідкові, допустові). Складнопідрядне речення з кількома підрядними частинами. Правопис. Розділові знаки між головною і підрядною частинами складнопідрядного речення. Розділові знаки у складнопідрядному реченні з кількома підрядними частинами. Внутрішньопредметні зв’язки: Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів, що мають будову складнопідрядних речень. Культура мовлення і стилістика. Синоніміка сполучникових складних, складнопідрядних і простих речень з відокремлени­ми членами. Інтонація складнопідрядно­го речення. Текст (риторичний аспект). Роль визначень понять, складнопідрядних речень у текстах наукового і публіцистичного стилів. Міжпредметні зв'язки. Наукові визна­чення, встановлення причинно-наслідкових зв'яз­ків між явищами (історія, географія, хімія, біологія, математика, фізика).	Учень: знаходитьскладнопідрядне речення у тексті, у тому числі з кількома підрядними частинами; визначаєголовну і підрядну частини, види складнопідрядних речень, їх істотні ознаки, межі головної і підрядної частин, кількість частин; розрізняє сполучники і сполучні слова; правильно ставитькоми між частинами складнопідрядного речення й обґрунтовує їх; знаходить і виправляє помилки на вивчені правила; правильно інтонуєскладнопідрядні речення; аналізуєйпорівнює виражальні можливості складнопідрядних речень та інших синонімічних конструкцій у текстах різних стилів; конструює складнопідрядні речення різних видів; складає висловлюванняв усній і письмовій форміна соціокультурну тему,використовуючи в них виражальні можливості складнопідрядних речень.
		Безсполучникове складне речення. Смислові від­ношення між частинами безсполучникового складного речення. Правопис. Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні. Внутрішньопредметні зв’язки. Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів, що мають будову безсполучникових складних речень. Культура мовлення і стилістика. Синоніміка складних речень із сполучниками, без сполучників і простих речень. Особливості інтонації складного безспо­лучникового речення. Текст (риторичний аспект). Використання безсполучникових складних речень у висловлюваннях розмовного, публіцистичного і художнього стилю. Міжпредметні зв'язки. Опис у художньо­му творі (література).	Учень: знаходитьбезсполучникові складні речення; визначає його основні ознаки, смислові відношення між частинами безсполучникових складних речень; правильно ставитьрозділові знаки між частинами безсполучникового складного речення й обґрунтовує їх; знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила; правильно інтонуєбезсполучникові складні речення; аналізуєй порівнює виражальні можливості безсполучникових складних речень із синонімічними синтаксичними конструкціями в невеликих текстах розмовного, публіцистичного і художнього стилів; правильно будуєбезсполучникові складні речення з різними смисловими відношеннями між його частинами; використовує виражальні їх можливості в усних і письмових висловлюваннях на певну соціокультурну тему.
		Складне речення з різними видами сполучниково­го і безсполучникового зв'язку. Правопис. Розділові знаки в складному реченні з різними видами сполучниково­го і безсполучникового зв'язку. Внутрішньопредметні зв’язки. Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів. Культура мовлення. Синоніміка складних синтаксичних конструкцій з простими. Текст (риторичний аспект). Використання складних речень з різними видами сполучникового і безсполучникового зв’язку в текстах різних стилів. Міжпредметні зв'язки. Використання складних синтаксичних конструкцій у художніх описах (література).	Учень: знаходитьу тексті складне речення з різними видами зв'язку; визначає його основні ознаки і структуру; правильно розставляє в них розділові знаки й обґрунтовує їх; знаходить і виправляє помилки на вивчені правила; розрізняє вивчені пунктуаційні правила; аналізуєй зіставляє виражальні можливості складних речень з різними видами зв’язку і синонімічних конструкцій; будуєскладні речення з різними видами зв’язку; складаєусні й письмовівисловлювання публіцистичного і наукового стилів, доцільно використовуючи виражальні можливості складних синтаксичних конструкцій.
		Складне синтаксичне ціле (ССЦ), його основні ознаки. ССЦ і абзац. Види і засоби міжфразного зв’язку. Актуальне членування речень у висловленні: відоме і нове. Правопис. Повторення вивчених пунктограм у простому і складному реченнях. Внутрішньопредметні зв’язки. Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів, що мають будову ССЦ. Культура мовлення і стилістика. Засвоєння складних випадків слововживання. Синоніміка синтаксичних конструкцій. Текст (риторичний аспект). Оптимальне структурування складних синтаксичних цілих у висловлюваннях, що належать до різних типів мовлення.	Учень: знаходитьскладне синтаксичне ціле в тексті; визначаєйого істотні ознаки, види і засоби міжфразного зв’язку, розподіл тексту на мікротеми, членування речень у висловленні на відоме і нове, співвідношення ССЦ з абзацом; оцінює виражальні можливості ССЦ різних типів і стилів; конструюєневеликі тексти на певну тему, доцільно розподіляючи їх на ССЦ й абзаци відповідно до комунікативного задуму, використовуючи членування речень на відоме й нове для забезпечення оптимальної зв’язності текстів; використовує виражальні можливості ССЦ різних типів і стилів у власному усному і писемному мовленні.
		Повторення і систематизація вивченого Слово як предмет вивчення. Мовні аспекти вивчення речення. Правопис. Орфографія. Пунктуація.	Учень: аналізує і систематизуєвивчені в шкільному курсі мовні поняття і правила; виділяєв них подібне й узагальнюєйого; здійснюєсамоконтроль за результатами навчальних досягнень.

Дата добавления: 2014-12-07