Навчальних досягнень учнів 5-12 класів з рідної (української) мови 2 страница

Соціокультурна змістова лінія

Орієнтовний зміст навчального матеріалу	Орієнтовні вимоги до вмінь
Cфери відношень	Тематика текстів	Теми висловлювань учнів
Я і українська мова.   Я і ми (народ, родина, націона-льна історія і культура).     Я і рідна природа.   Я як особистість	Мова і мовлення. Прекрасне в мові й мовленні.   Герої національно-визвольного руху. Етнічна культура україн-ського народу, відображена в народних традиціях і звичаях, в усній народній творчості. Наші національні святині й скарби. Родина – клітинка суспільного організму. Проблеми сучасної родини.   Ставлення людини до Всесвіту й природи Землі. Сучасні екологічні проблеми та шляхи й способи їх розв’язання.   Роль художньої літератури, видів мистецтв(театру, музики, живопису та ін.) у збагаченні й гармонізації внутрішнього світу.	“Краса навколишнього світу в слові”. “Наші духовні провідники” “Чим багатий мій народ. Якими скарбами він може поділитися з іншими?”. “Як забезпечити добробут і щастя в родині”. “Хай оживає істи-на стара: людина починається з добра”. “Культурна людина. Якою я її бачу?”.“Я і моя совість”.“Мистец-тво бути собою”.	Учень: сприймає, аналізує, оцінює прочитані, вивчені чи почуті соціокультурні відомості про Україну й світ, добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної пізнавальної, експресивної, комунікативної чи іншої мети.

Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія

Види вмінь	Вимоги до загальнонавчальних досягнень учнів
Організаційно- контрольні	Ученьсамостійно: усвідомлює і визначає мотив і мету власної пізнавальної і життєтворчої діяльності; плануєдіяльністьдля досягнення мети, розподіляючи її на етапи; здійснює намічений план з допомогою дібраних методів і прийомів; оцінює проміжні і кінцеві результати пізнавальної діяльності, робить відповідні корективи.
Загальнопізна- вальні	Ученьсамостійно: аналізує мовні та позамовні поняття, явища, закономірності; порівнює, систематизує, узагальнює, конкретизує їх; робить висновкина основі спостережень; виділяє головне з-поміж другорядного; моделюємовні та позамовні поняття, явища, закономірності.
Творчі	Ученьсамостійно: уявляєсловесно описані предмети і явища, фантазує на основі сприйнятого; прогнозуєподальший розвиток певних явищ; перенесить раніше засвоєні знання і вміння у нову ситуацію; помічає і формулює проблемив процесі навчання і життєтворчості; усвідомлює будовупредмета вивчення; робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми; добирає аргументидля його доведення; спростовуєхибні припущення і твердження.
Естетико-етичні	Учень: помічає й цінує красув мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності; спроможнийкритично оцінювати відповідність своїх вчинків щодо загальнолюдських моральних норм, усувати помічені невідповідності; виявляє здатністьпоставити себе на місце іншої людини; готовий прощатиобрази з боку знайомих і незнайомих, усвідомлюючи їх недосконалість; переконаний, що творити добрословом і ділом – обов’язок кожної людини.

(68 год., 2 год. на тиждень)

(6 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)

Мовна і мовленнєва змістові лінії

№ п\п	Кіль- кість годин	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
		Учнівський проект вдосконалення власного мовлення. Проведення діагностичної роботи, її аналіз і визначення на його основі індивідуальних проектів змісту, форм і методів вдосконалення мовної і мовленнєвої компетенції учнів. Організація і проведення контрольної роботи з метою визначення результативності виконаних індивідуальних проектів	Учень: аналізуєрезультати контрольної роботи; розробляєпроект поглиблення власних знань з мови й мовлення і вдосконалення відповідних умінь і навичок, усунення виявлених недоліків; самостійно здійснює розроблений проект.
		Риторика Вступ Загальні відомості про виникнення і розвиток риторики як мистецтва красномовства. Із історії ораторського мистецтва. Ораторське мистецтво стародавнього світу. Видатні оратори Давньої Греції: Сократ, Платон, Демосфен. „Риторика” Аристотеля як підручник з красномовства. Риторика Давнього Риму. Цицерон як один з найдавніших ораторів світу і як теоретик красномовства. Основи ораторського мистецтва. Предмет і завдання риторики. Види красномовства в стародавньому світі: урочистий, судовий ораторський виступ; соціально-політичне красномовство, його види і характерні особливості. Академічне красномовство, його різновиди (наукове, наукового-популярне, навчальне) і його характерні ознаки. Судове красномовство, особливості захисного і звинувачувального виступу. Духовне красномовство, його види і характерні риси. Соціально-побутове красномовство, його види (ювілейне, промова, привітання, тост тощо). Особливості стилю побутового красномовства. Види ораторського мистецтва за метою висловлювання: інформувальні, переконувальні, розважальні та інші виступи. Публічний монолог і публічний діалог. Полемічний діалог. Дискусія.	Учень: знає історичні відомості про риторику, найвидатніших ораторів, види красномовства, вимоги до особи виступаючого, предмет і завдання риторики; основні прийоми запам’ятовування виступу, способи виступу, прийоми встановлення і збереження контакту з аудиторією тощо; розрізняє види ораторського мистецтва за метою висловлювання; аналізує ораторську майстерність риторів Давньої Греції, Давнього Риму, Європи, України, вимоги до особистості виступаючого, композицію ораторського виступу; пояснює їх погляди на теорію красномовства; характеризує особливості класифікації видів ораторського мовлення античними теоретиками і сучасною риторикою; основні визначаєза змістом і вивченими ознаками приналежність виступу до певного виду, жанру красномовства.прийоми запам’ятовування виступу, основні способи виступу, прийоми встановлення і збереження контакту з аудиторією. Учні повинні вміти: сприймаючи ораторські виступи майстрів красномовства: аналізувати ораторську майстерність риторів Давньої Греції, Давнього Риму, Європи, України, пояснювати їх погляди на теорію красномовства; характеризувати особливості класифікації видів ораторського мовлення античними теоретиками і сучасною риторикою; визначати за змістом і вивченими ознаками приналежність виступу до певного виду, жанру красномовства;
		Підготовка ораторського виступу.Вимоги до особистості виступаючого. Вибір теми, види цільової установки виступу як початковий етап підготовки. Залежність теми, жанру висловлювання, задуму і мети (інформування, переконання, заклик до дії тощо) від складу слухачів, відведеного часу та ін. Добір матеріалу і його систематизація. Складання бібліографії. Робота з джерелами інформації. Види запису зібраного матеріалу для виступу (докладний запис виступу, його конспект, тези, докладний план і короткий план). Композиція ораторського виступу. Особливості побудови виступу, основної частини, способи завершення виступу. Добір аргументів і способів активізації мислення та емоційно-почуттєвої діяльності аудиторії. Відбір мовних засобів залежно від мети спілкування і адресата мовлення. Мовні засоби створення тексту ораторського виступу. Зображувально-виражальні засоби мовлення, доречність їх використання в публічному виступі. Вдосконалення виступу з погляду вимог до культури мовлення(змістовність, логічність, багатство, доказовість, виразність, точність, правильність). Роль репетиції у підготовці до усного виступу. Запам’ятовування тексту ораторської промови, її особливості. Основні прийоми запам’ятовування (повторення матеріалу вголос з елементами заучування, переказування виступу іншим тощо).	Учень: вміє готуючись до ораторського виступу: визначатитему майбутнього висловлювання, його жанр, мету відповідно до особливостей аудиторії, інтелектуального рівня слухачів, їхнього віку та ін..; систематично виконує вправи, вдосконалюючи ораторські вміння й навички; розширює кругозір і загальну культуру; добираєтиматеріал з урахуванням особливостей формулювання теми, користуючись різними джерелами інформації;, працюєвати з довідковою літературою, складаючити бібліографію з визначених темте; ми, використовуєвати різні види запису зібраного матеріалу для підготовки до усного виступу; складає простий чи складний план виступу з ключових слів, виділяючи його основну думку; аналізуєвати структурні частини виступу, вдосконалюючи його будову; добирає найбільш доцільні виражальні засобивизначати його особливості, мовнеого оформлення; редагуєпідготовлений текст виступу, вдосконалюючи його зміст і мовне оформлення; запам’ятовуєвати тексти виступу з допомогою різних способів.
		Виступ з ораторською промовою. Основні способи виступу (читання тексту промови, відтворення його по пам’яті із читанням окремих фрагментів, вільна імпровізація, відповіді на запитання, ведення полеміки). Використання прийомів встановлення і збереження контакту з аудиторією. Поєднання монологічного мовлення оратора і бесіди з аудиторією. Роль початкової фрази перед виступом. Постава, виразність міміки і жестів, їх природність, відповідність змісту викладу. Техніка мовлення. Головні критерії оцінки промови: ефективність виступу, інформаційна новизна, логічність розвитку теми, аргументація основних положень, наочність, контакт з аудиторією, засоби активізації уваги слухачів, поведінка оратора на трибуні і його мовлення. Культура публічного виступу. Етичні мовленнєві формули, прийняті в ораторській практиці (під час вітання, звернення, залучення слухачів до полеміки, відповіді на запитання тощо). Особливості колективного виступу. Дискусія. Полеміка. Правила ведення дискусії.	Учень:виступаючи з ораторською промовою : будуєвати власні виступи відповідно до вимог композиції, використовуючидобираючи оригінальний вступ, правильно формулюючи вати тези, обґрунтовуючи їхдобирати переконливими аргументами і завершуючи промову ефектним закінченням;аргументи, вико ристовувати різні за функціями завершення виступів; правильно виголошуєвати виступ, використовуючивати інтонаційні засоби для виділення головсного, виразно артикулюючи слова; переформульовуєосновну думку, проводячи її через увесь виступ; ви користоувуєатися різніими способами виступу залежно від ситуації спілкування; прийомами встановлен-ня і збереження контакту з аудиторією, дотримуючись головних критеріїв оцінки виступу; додержуєвати загальноприйнятих етичних та етикетних норм поведінки і культури спілкування; критично оцінюєвласний виступ з погляду відповідності задуму змісту і мовного оформлення..
		Види робіт Сприймання чужого мовлення: Аудіювання(слухання-розуміння) текстів діалогічного і монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення. Види запису почутого: докладний запис, тези, конспект, докладний і короткий план. Читання мовчки текстів діалогічного і монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення. Види запису прочитаного: докладний запис, конспект, тези, докладний і короткий план. Бібліографія.	Учень: розуміє зміст висловлювання (тривалість звучання художніх текстів 11-12 хв., інших стилів – 10-11 хв.),адекватно сприймаючи його основну думку, особливості побудови і мовного оформлення; користується різними видами аудіювання; видами запису почутої інформації (докладним записом, тезами, конспектом, докладним і коротким планами); оцінюєпочуте, висловлює власну думку. Учень: читає мовчкитексти різних стилів, типів і жанрів мовлення зі швидкістю 170-360 слів за хв.; користується всіма різновидами читання; робить записи прочитаного (тези, план, виписки, конспект); складає бібліографію; оцінює прочитане, висловлює власну думку.
		Відтворення готового тексту: Виразне читання вголостекстів різних стилів і жанрів мовлення відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм.     Перекази (навчальні і контрольні). Докладний і стислий перекази текстів різних стилів і жанрів із творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків тощо). Анотація як вид стислого переказу прочитаного.	Учень: виразно читає вголостексти різних стилів і жанрів мовлення з дотриманням орфоепічних та інтонаційних норм; відтворює по пам’яті окремі фрагменти прочитаного, вільно імпровізує, відповідає на запитання. Учень: переказує докладно і стисло почуті чи прочитані тексти (усно і письмово) обсягом 450-500 слів за самостійно складеним планом, підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, ураховуючи комунікативне завдання, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму; складає анотацію на прочитане; оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовногооформлення; редагує написане з урахуванням вимог до культури мовлення.
		Створення власних висловлювань: Діалогічне мовлення: Діалог публічний, складенийвідповідно до запропонованої ситуації, діалог-полеміка, діалог-дискусія, самостійне визначення теми і змісту діалогу. Монологічне мовлення: (навчальні і контрольні види). Говоріння: Публічний монолог. Виступ під час дискусії (підготовлений і непідготовлений) на суспільну і морально-етичну теми. Привітальний виступ. Телефонна розмова як один із видів усного ділового мовлення. Виступ інформаційно-коментаторського характеру. Письмо: Стаття на морально-етичну тему. Ділові папери: Автобіографія. Заява. Доручення. Розписка.	Учень: складає полемічний діалог та дискусійного характеру відповідно до запропонованої ситуації; самостійно визначаєтему і зміст діалогу; висловлює свою думку,добираючи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі і з власного життєвого досвіду, змінюючи свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; дотримується норм української літературної мови та правил мовленнєвого етикету; оцінюєтекст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення. Учень: готує виступи та їх виголошує під час дискусії, привітальні, інформаційно-коментаторського характеру, добираючи мовні засоби залежно від мети спілкування і адресата мовлення; ведеділову телефонну розмову; складаєроздуми відповідно до творчих завдань переказів, статтю на морально-етичну тему, заяву, автобіографію, доручення, розписку, використовуючи стилі, типи мовлення відповідно до ситуації спілкування; добираємовні засоби залежно від задуму висловлювання, стилю і жанру мовлення; коректує усне мовлення в процесі говоріння, ураховуючи реакцію слухача; редагує текствиступу з погляду вимог до культури мовлення (змістовність, логічність, багатство, доказовість, виразність, точність, правильність); додержує основних правил українського мовленнєвого етикету; оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення.

12 клас

(68 год., 2 год. на тиждень)

Мовна і мовленнєва змістові лінії

Публічний монолог і публічний діалог. Полемічний діалог. Дискусія. Підготовка ораторського виступу.Вимоги до особистості виступаючого. Вибір теми, види цільової установки виступу як початковий етап підготовки. Залежність теми, жанру висловлювання, мети (інформування, переконання, заклик до дії тощо) від складу слухачів, відведеного часу та ін. Добір матеріалу і його систематизація. Складання бібліографії. Робота з джерелами інформації. Види запису зібраного матеріалу для виступу (докладний запис виступу. його конспект, тези, докладний план і короткий план). Композиція ораторського виступу. Особливості побудови виступу, основної частини, способи завершення виступу. Добір аргументів і способів активізації мислення та емоційно-почуттєвої діяльності аудиторії. Відбір мовних засобів залежно від мети спілкування і адресата мовлення. Мовні засоби створення тексту ораторського виступу. Зображально-виражальні засоби мовлення, доречність їх використання в публічному виступі. Вдосконалення виступу з погляду вимог до культури мовлення(змістовність, логічність, багатство, доказовість, виразність, точність, правильність). Роль репетиції в підготовці до усного виступу. Запам’ятовування тексту ораторської промови, її особливості. Основні прийоми запам’ятовування (повторення матеріалу вголос з елементами заучування, переказування виступу іншим тощо). Виступ з ораторською промовою. Основні способи виступу (читання тексту промови, відтворення його по пам’яті із читанням окремих фрагментів, вільна імпровізація, відповіді на запитання, ведення полеміки). Використання прийомів встановлення і збереження контакту з аудиторією. Поєднання монологічного мовлення оратора і бесіди з аудиторією. Роль початкової фрази перед виступом. Постава, виразність міміки і жестів, їх природність, відповідність змісту викладу. Техніка мовлення. Головні критерії оцінки промови: ефективність виступу, інформаційна новизна, логічність розвитку теми, аргументація основних положень, наочність, контакт з аудиторією, засоби активізації уваги слухачів, поведінка оратора на трибуні і його мовлення. Культура публічного виступу. Етичні мовленнєві формули. прийняті в ораторській практиці (під час вітання, звернення, залучення слухачів до полеміки, відповіді на запитання тощо). Особливості колективного виступу. Дискусія. Полеміка. Правила ведення дискусії.   Види робіт Сприймання чужого мовлення: Аудіювання(слухання-розуміння) текстів діалогічного і монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення. Види запису почутого: докладний запис, тези, конспект, докладний і короткий план. Читання мовчки текстів діалогічного і монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення. Види запису прочитаного: докладний запис, конспект, тези, докладний і короткий план. Бібліографія. Відтворення готового тексту: Виразне читання вголостекстів різних стилів і жанрів мовлення відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм.     Перекази (навчальні і контрольні). Докладний і стислий перекази текстів різних стилів і жанрів із творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків тощо). Анотація як вид стислого переказу прочитаного. Створення власних висловлювань: Діалогічне мовлення: Діалог публічний, складенийвідповідно до запропонованої ситуації, діалог-полеміка, діалог-дискусія, самостійне визначення теми і змісту діалогу.     Монологічне мовлення: (навчальні і контрольні види) Публічний монолог. Виступ під час дискусії (підготовлений і непідготовлений) на суспільну і морально-етичну теми. Привітальний виступ. Телефонна розмова як один із видів усного ділового мовлення. Виступ інформаційно-коментаторського характеру. Стаття на морально-етичну тему. Ділові папери: Автобіографія. Заява. Доручення. Розписка.

Учні повинні знати: історичні відомості про риторику, види красномовства, види ораторського мистецтва за метою, вимоги до особистості виступаючого, композицію ораторського виступу, основні прийоми запам’ятовування виступу, основні способи виступу, прийоми встановлення і збереження контакту з аудиторією. Учні повинні вміти: сприймаючи ораторські виступи майстрів красномовства: аналізувати ораторську майстерність риторів Давньої Греції, Давнього Риму, Європи, України, пояснювати їх погляди на теорію красномовства; характеризувати особливості класифікації видів ораторського мовлення античними теоретиками і сучасною риторикою; визначати за змістом і вивченими ознаками приналежність виступу до певного виду, жанру красномовства; готуючись до ораторського виступу: визначати тему майбутнього висловлювання, його жанр, мету відповідно до особливостей аудиторії, інтелектуального рівня слухачів, їхнього віку та ін..; добирати матеріал з урахуванням особливостей формулювання теми, користуючись різними джерелами інформації, працювати з довідковою літературою, складати бібліографію з теми, використовувати різні види запису зібраного матеріалу для підготовки до усного виступу; аналізувати структурні частини виступу, визначати його особливості, мовне оформлення; запам’ятовувати тексти виступу з допомогою різних способів; виступаючи з ораторською промовою: будувати власні виступи відповідно до вимог композиції, добираючи оригінальний вступ, правильно формулювати тези, добирати аргументи, використовувати різні за функціями завершення виступів; правильно виголошувати виступ, використовувати інтонаційні засоби для виділення голосного; користуватися різними способами виступу залежно від ситуації спілкування; прийомами встановлення і збереження контакту з аудиторією, дотримуючись головних критеріїв оцінки виступу; додержувати норм поведінки і культури спілкування.   Учень: розуміє зміст висловлювання (тривалість звучання художніх текстів 11-12 хв., інших стилів – 10-11 хв.),адекватно сприймаючи його основну думку, особливості побудови і мовного оформлення; користується різними видами аудіювання; видами запису почутої інформації (докладним записом, тезами, конспектом, докладним і коротким планами); оцінюєпочуте, висловлює власну думку. Учень: читає мовчкитексти різних стилів, типів і жанрів мовлення зі швидкістю 170-360 слів за хв.; користується всіма різновидами читання; робить записи прочитаного (тези, план, виписки, конспект); складає бібліографію; оцінює прочитане, висловлює власну думку. Учень: виразно читає вголостексти різних стилів і жанрів мовлення з дотриманням орфоепічних та інтонаційних норм; відтворює по пам’яті окремі фрагменти прочитаного, вільно імпровізує, відповідає на запитання. Учень: переказує докладно і стисло почуті чи прочитані тексти (усно і письмово) обсягом 450-500 слів за самостійно складеним планом, підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, ураховуючи комунікативне завдання, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму; складає анотацію на прочитане; оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовногооформлення; редагує написане з урахуванням вимог до культури мовлення. Учень: складає полемічний діалог та дискусійного характеру відповідно до запропонованої ситуації; самостійно визначаєтему і зміст діалогу; висловлює свою думку,добираючи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі і з власного життєвого досвіду, змінюючи свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; дотримується норм української літературної мови та правил мовленнєвого етикету; оцінюєтекст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення. Учень: готує виступи та їх виголошує під час дискусії, привітальні, інформаційно-коментаторського характеру, добираючи мовні засоби залежно від мети спілкування і адресата мовлення; ведеділову телефонну розмову; складаєроздуми відповідно до творчих завдань переказів, статтю на морально-етичну тему, заяву, автобіографію, доручення, розписку, використовуючи стилі, типи мовлення відповідно до ситуації спілкування; добираємовні засоби залежно від задуму висловлювання, стилю і жанру мовлення; коректує усне мовлення в процесі говоріння, ураховуючи реакцію слухача; редагує текствиступу з погляду вимог до культури мовлення (змістовність, логічність, багатство, доказовість, виразність, точність, правильність); додержує основних правил українського мовленнєвого етикету; оцінюєтекст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення.

Соціокультурна змістова лінія

Орієнтовний зміст навчального матеріалу	Орієнтовні вимоги до вмінь
Cфери відношень	Тематика текстів	Теми висловлювань учнів
Я і українська мова. Я і ми (народ, родина, національна історія і культура).   Я і рідна природа.   Я як особистість	Слово як носій добра, істини й краси. Найвжливіші історичні відомості про Україну. Сьогодення нашої країни. Український народ і його місце серед народів Європи й світу. Україна й особистість. Роль громадянина у відродженні і зміцненні української державності. Традиційна культу-ра взаємин молодих людей в Україні і її відродження. Наше культурне відродження у ХХІ столітті. Неоціненні скарби природи. Культура взаємин людини з природою Самопізнання і саморозвиток людини і суспільний прогрес	“Рідна мова – найбільше багатство”. “Уроки історії, які ми маємо знати”. “Як не розмину-тися сьогодні з майбутнім”. “Яким я уявляю майбутнє України”. “Мій друг”. “Моя подруга”. “Якою я уявляю свою родину”. “Цілющі джерела нашої духовності”. “Що для мене значить – Земля”. “Чи є в мене про-блеми з етикою й етикетом?”	Учень: сприймає, аналізує, оцінює прочитані, вивчені чи почуті соціокультурні відомості про Україну й світ і добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної пізнавальної, експресивної, комунікативної чи іншої мети.

Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія

Види умінь	Вимоги до загальнонавчальних досягнень учнів
Організаційно- контрольніі.	Ученьсамостійно: усвідомлює і визначає мотив і мету власної пізнавальної і життєтворчої діяльності; плануєдіяльністьдля досягнення мети, розподіляючи її на етапи; здійснює намічений план з допомогою дібраних методів і прийомів; оцінює проміжні і кінцеві результати пізнавальної діяльності, робить відповідні корективи.
Загальнопізна- вальні	Ученьсамостійно: аналізує мовні та позамовні поняття, явища, закономірності; порівнює, систематизує, узагальнює, конкретизує їх; робить висновкина основі спостережень; виділяє головне з-поміж другорядного; моделюємовні та позамовні поняття, явища, закономірності.
Творчі	Ученьсамостійно: уявляєсловесно описані предмети і явища, фантазує на основі сприйнятого; прогнозуєподальший розвиток певних явищ; переносить раніше засвоєні знання і вміння у нову ситуацію; помічає і формулює проблемив процесі навчання і життєтворчості; усвідомлює будовупредмета вивчення; робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми; добирає аргументидля його доведення; спростовуєхибні припущення і твердження.
Естетико-етичні	Учень: помічає й цінує красув мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності; спроможнийкритично оцінювати відповідність своїх вчинків щодо загальнолюдських моральних норм, усувати помічені невідповідності; виявляє здатністьпоставити себе на місце іншої людини; готовий прощатиобрази з боку знайомих і незнайомих, усвідомлюючи їх недосконалість; переконаний, що творити добрословом і ділом – обов’язок кожної людини.

Критерії оцінювання

Оцінювання результатів навчання української мови здійснюється на основі функціонального підходу до шкі­льного мовного курсу, який насамперед має забезпечити учням уміння ефективно користуватися мовою як засобом пізнання, комунікації; високу мовну культуру особистості; сприяти формуванню громадянської позиції, національної самосвідомості.

Функціональний підхід передбачає таке співвідношення мовної теорії та мовленнєвої практики, за якого пріоритетним є розвиток навичок мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письма. Робота над мовною теорією, формуванням знань про мову підпорядковується інтересам розвитку мовлення.

Практична мовленнєва орієнтація шкільного курсу мови та оцінювання результатів навчан­ня особливо актуальні з огляду на реформування середньої загальноосвітньої школи, одним із найважливіших завдань якої має бути розвиток творчих здібностей, ініціативності, пізна­вальної самостійності школярів, їх уміння працювати з інформацією, критично оцінювати її, застосовувати для розв'язання життєвих проблем. В оцінюванні результатів навчання мови треба враховувати, що мова є не лише предметом вивчення, а й засобом навчання інших предметів, а це підвищує вимоги до рівня сформованості мовленнєвих навичок школярів.

Оцінювання результатів навчання мови здійснюється на основі:

а) врахування основної мети, що передбачає різнобічний мовленнєвий розвиток особистості;

б) освітнього змісту навчального предмета, який розподіляється на чотири елементи - знання, вміння й навички, досвід творчої діяльності і досвід емоційно-ціннісного ставлення до світу;

в) функціонального підходу до шкільного мовного курсу, який передбачає вивчення мовної теорії в аспекті практичних потреб розвитку мовлення.

Об'єктами оцінювання мають бути:

- мовленнєві вміння й навички з чотирьох видів мовленнєвої діяльності;

- знання про мову й мовлення;

- мовні вміння та навички;

- досвід творчої діяльності;

- досвід особистого емоційно-ціннісного ставлення до світу.

Дата добавления: 2014-12-07