Психологічний контакт. Психологія конфлікту

Здавна людству відомі такі форми покарання як гнів, недовіра, ревнощі, розрив відносин, позбавлення привілеїв, віддалення, вигнання.

У партнерів по спілкуванню в процесі взаємодії часто бувають різні і навіть протилежні мотиви, бажання, прагнення, інтереси. Це може створювати так звані бар'єри спілкування, які носять соціальний характер і проявляються у формі нерозуміння людьми один одного. У соціальній психології бар'єр - це психологічна перешкода, яка заважає оптимальному перебігу процесів адаптації особистості до нових факторів зовнішнього середовища, яка обумовлена особливостями ситуації, особливостями інформації або особливостями самої особи. Основними психологічними бар'єрами є:

1. Бар'єр темпераменту яскраво проявляється у функціонально-рольовому спілкуванні в ситуації: холерик - флегматик, інтроверт - екстраверт.

2. Бар'єр характеру може виникати під впливом деяких індивідуальних особливостей: надмірної соромливості, некомунікабельності, різних типів акцентуацій.

3. Бар'єр негативних емоцій:

- страждання і горя (втрата друзів, рідних, розчарування, конфлікти у сім'ї, тощо);

- гніву (несправедливість, неможливість досягти наміченої цілі, реакція на зраду і т.д.);

- страху (не справитися з дорученою справою, "провалитися на екзамені", страх покарання);

- вини і сорому - нерідко призводить до припинення зв'язків з людиною, перед якою відчувають провину;

- бридливості і відрази як реакція на неприємні, "відштовхуючі манери".

Основи психології і педагогіки

4. Бар'єр дистанції відчувається, якщо один з партнерів намагається порушити дистанцію спілкування. Особливо проявляється у діловому функціонально-рольовому спілкуванні.

5. Бар'єр поганого самопочуття і поганого настрою.

6. Мовний бар'єр виникає, якщо людина не вміє, або не хоче висловити свою думку, а також через погану вимову, інтонацію, надмірну емоційність, тощо.

7. Бар'єр установки ("всі люди - егоїсти") заважає адекватності сприймання іншої людини, групи.

8. Бар'єр сприймання (невміння уважно слухати співрозмовника).

9. Бар'єр першого враження.

10. Бар'єр техніки і навиків спілкування (некомпетентність у сфері ділового спілкування). У процесі спілкування і взаємодії людей можуть виникнути не лише психологічні бар'єри, але і конфлікти.

Конфлікт (у перекладі з латинської - зіткнення) – зіткнення протилежних поглядів, інтересів і дій окремих людей та їх спільностей. Але не кожне зіткнення переростає у конфлікт. До нього призводять лише найбільш важливі потреби, прагнення, інтереси, цілі людей. Конфлікти супроводжуються різкими негативними емоціями. Тому, якщо конфлікт своєчасно не вирішується, то це може призвести до неврозів, хворобливих станів, стійкого розладу стосунків між людьми. Будь-який конфлікт виникає в конфліктній ситуації. Його приводом є інцидент, тобто дія, яка об'єктивно направлена на його створення. Під час інциденту одна з сторін починає діяти всупереч інтересам іншої. Якщо протилежна сторона відповідає тим самим, то конфлікт з потенційного може перерости в актуальний. Реально існуюча об'єктивна причина, через яку опоненти вступають у конфлікт називається об'єктом конфлікту. Але в кожного з нас є і своя внутрішня причина, яка часто не усвідомлюється, проте реально спонукає до конфронтаційних дій. Вона називається предметом конфлікту. Наприклад, об'єктом конфлікту між педагогом і учнем може бути невиконання ним своїх обов'язків, порушення правил і норм поведінки. А його предметом, з одного боку - прагнення учня до самоствердження, його незадоволення своїм соціальним статусом, а з іншого - прагнення вчителя до безумовного домінування. Зіткнення цих протилежних особистісних тенденцій і призводить до відкритого конфлікту.

У спілкуванні конфлікти можуть відігравати деструктивну, конструктивну і стабілізуючу роль. Деструктивний конфлікт виникає, якщо один з опонентів для досягнення своїх цілей використовує методи, що несумісні з моральними нормами, або встановленими правилами, принижує гідність партнера. Деструктивний конфлікт веде до руйнування встановлених норм, погіршення психологічного клімату взаємодії, поглиблення протиріч і непорозуміння між людьми.

Конструктивні конфлікти сприяють підвищенню стабільності у відносинах між людьми, вони спрямовані на створення сприятливих умов для подальшої спільної роботи. Такі конфлікти є джерелом самовдосконалення і саморозвитку особистості. Умовою конструктивності конфлікту є коректність у виборі оцінок, суджень, які не повинні виходити за межі ділових аргументів.

Соціальне значення стабілізуючих конфліктів полягає у тому, що вони сприяють усуненню відхилень від встановлених норм.

Кожній людині властивий індивідуальний стиль поведінки у конфліктних ситуаціях. У соціальній психології розглядається п'ять основних типів поведінки людей у ситуації конфлікту: суперництво - супроводжується відкритою боротьбою за свої інтереси; співробітництво – спрямоване на пошук рішення, яке б задовольнило інтереси всіх сторін; компроміс - згода, порозуміння з опонентами, яка досягається шляхом взаємних поступок; уникнення - намагання вийти з конфліктної ситуації не вирішуючи її і не вступаючи у відкритий конфлікт; пристосування - проявляється у конфліктній ситуації як відмова від особистих інтересів.

Джерела конфліктів між людьми багаточисельні і різноманітні. Наприклад, у сфері ділового спілкування джерелами конфліктів є такі, як нечіткість у визначенні прав і обов'язків учасників взаємодії (при такій ситуації неформальні лідери починають брати на себе керівні функції); невдоволеність людей своєю працею (не подобається робота, низька оплата); недоліки в індивідуальному стилі керівництва спільною діяльністю (авторитарний і ліберальний стилі керівництва є потенційними джерелами конфліктів керівника з підлеглими.

Зокрема, недоліки у керівництві проявляються у тому, що керівник намагається: уникати крайніх оцінок діяльності підлеглих, як низьких так і високих, користуючись середніми (помилка центральної тенденції); оцінювати підлеглого, його якості та діяльність з протилежних, ніж свої власні, позицій (помилка контрасту); давати надто високу оцінку підлеглим (помилка поблажливості); оцінювати людей і їх роботу, порівнюючи їх з іншими (помилка близькості), та інші.

У виховній практиці джерелами конфлікту виступають:

- авторитарний стиль взаємовідносин. Конфлікт супроводжується надмірною емоційністю дорослого, різким тоном, грубістю, нетерпимістю до критики на свою адресу. Як правило в результаті порушуються норми педагогічної етики і такту, принижується гідність учня. У такій ситуації конфлікт вирішується за рахунок тиску, покарання, суворого контролю. В результаті цього відкритий конфлікт часто переходить у скритий.

- ліберальний стиль взаємовідносин. Дорослі уникають будь-яких непорозумінь з дітьми або через те, що вони байдужі до того що сталось, або через те, що бояться загострити відносини з ними. Як правило, самостійно вирішити конфліктну ситуацію діти не можуть, а тому конфлікт може бути тривалим.

- етико-психологічна непідготовленість дорослих до роботи з дітьми і молоддю, їх професійна некомпетентність: наявність постійно діючих зовнішніх факторів (індивідуальні особливості дітей і дорослих: дітей - невміння оцінити ситуацію, слабо розвинене логічне мислення, надто висока самооцінка; дорослих - консервативність педагогічного мислення, відсутність педагогічного такту, хворобливої реакції на поведінку дітей).

Для того, щоб міжособове спілкування задовольняло потреби людей, воно повинно відповідати ряду психологічних вимог.

Дата добавления: 2014-12-07