Напрями сучасної зарубіжної педагогіки

Сучасна зарубіжна педагогіка охоплює різноманітні течії, які узагальнено можна звести до філософського, психолого педагогічного, соціального напрямів.

Філософський напрям. Утворюють його течії педагогіки, що ґрунтуються на філософії неопозитивізму, екзистенціалізму, неотомізму та ін.

Філософія неопозитивізму, яка претендує на роль загальнометодологічної основи сучасної науки, оснащує педагогічну теорію гносеологічними установками і методологією наукового пізнання. У межах філософії неопозитивізму було уточнено й систематизовано логічні принципи і методичні основи наукового дослідження, що дає змогу застосовувати математичні методи дослідження в педагогіці. Однак педагоги-неопозитивісти піддають сумніву наявність у процесах навчання і виховання об'єктивних закономірностей, збіднюючи таким чином теорію педагогіки, а спроби дослідження фундаментальних теоретичних проблем вважають «безплідними інтелектуальними спекуляціями» кабінетних теоретиків. Важливим принципом неопозитивістської педагогіки є її деідеологізація, звільнення від зв'язків із загальнофілософськими методологічними основами.

Учені-педагоги, які послуговуються методологією філософи екзистенціалізму, виходять із того, що жодних загальнолюдських якостей, ніякої «людської природи» не існує, кожен індивід — унікальний, неповторний. Тому інтерес дослідника має концентруватися на окремій особистості, її індивідуальному бутті й свідомості. На думку екзистенціалістів, індивідуальна «внутрішня сутність» дитини майже не доступна для педагогічних впливів. А тому ефективним у формуванні особистості є лише самовиховання. Вони вважають, що дитина має право на свободу вибору знань. Тому цикл предметів, які підлягають вивченню, повинен бути не обов'язковим, а вибраним. Найважливішим для людини є не рівень освіченості, не рівень знань, якими озброїла школа, а вміння «слухати внутрішні імпульси», «пізнавати саму себе».

Представники педагогіки неотомізму пропагують ідею головної ролі церкви в організації шкільної справи. Так, французький філософ Жак Марітен (1882—1973) вважав, що формування в громадянина моральної свідомості неможливе без релігійного виховання, адже релігія є основою моралі.

Психолого-педагогічний напрям. Його репрезентує експериментальна педагогіка, її представники — німецькі педагоги Вільгельм Лай (нар. 1926), Ернст Мейман (1862—1915) та ін. — запропонували спиратися переважно на експериментальні методи дослідження. Це дало змогу по-новому подивитися на проблему співвідношення педагогічної теорії та практики; розширити зв'язки педагогіки з іншими науками, зокрема з психологією і соціологією; перенести акцент з особистісних на соціально-економічні чинники виховання і навчання дитини.

Соціальний напрям. До цього напряму належить педагогіка ноосфери, або нового мислення (французькі філософи П'єр Тейяр де Шарден (1881—1955) та Андре Леруа-Гуран (нар. 1911), російський учений-енциклопедист Володимир Вернадський (1863—1945)). Головними завданнями педагогіки ноосфери є:

— гуманістичне виховання, що передбачає формування загальнолюдських цінностей на основі національних;

— екологічне та економічне виховання як підготовка до екологічного та економічного виживання;

— розвиток творчих здібностей кожної людини відповідно до її потенційних можливостей;

— виховання у процесі ознайомлення з шедеврами світової культури;

— інтенсивне вивчення іноземних мов з метою вільного спілкування у світовому масштабі;

— комп'ютеризація освіти.

Ознайомлення з теоретичними доробками зарубіжних педагогів і з практикою організації навчально-виховного процесу в інших країнах дає змогу виявити прогресивні здобутки в зарубіжному досвіді, творчо використовувати їх у навчально-виховній практиці національної школи. Більшість педагогів роблять висновки про ділові якості, пізнавальний інтерес, захоплення, ставлення до навчання дітей тільки за оцінками в класному журналі. Однак із нього мало про що можна дізнатися. Так, майже всі учні мають із праці та малювання високі оцінки, хоча і працьовитість, і здібності до образотворчого мистецтва у всіх різні. Творчий щоденник і творча книжка, які б продовжувались у середніх та старших класах, повністю характеризували б захоплення школярів, їх успіхи у самостійній та творчій діяльності. Це б дало змогу самому учню об'єктивно оцінити свої можливості, обираючи професію, і звернуло б увагу на його хист тих, хто буде приймати його на виробництво або до навчального закладу.

Дата добавления: 2014-12-07