Етапи самостійної роботи

І етап (підготовчий)	• нормування • планування • організація
II етап (теоретичний)	•навчально-методичне забезпе­чення СРС
III етап(навчально-практичний)	• аудиторна та позааудиторна СРС
IV етап (контрольний)	•контроль•самоконтроль• самоперевірка
V етап (корекційний)	•корекція навчального процесу (викладач) • самокорекція

Для ефективного виконання СРС з боку навчального закла­ду необхідні:

* планування, організація і контроль СРС;

* створення необхідних умов для СРС (бібліотека, читаль­ний зал, комп ’ютерні класи тощо);

* проведення консультацій із самостійної роботи;

* виконання норм бюджету часу студента;

* навчально-методичне забезпечення СРС;

* розробленням завдань і контроль за їх виконанням;

* складання графіків СРС;

* розміщення стендів з інформацією про зміст завдань, контроль СРС тощо.

Самостійна робота студентів без відповідної звітності та при відсутності контролю за її виконанням втрачає значення, тому необхідно визначити вимоги до звітності студентів про виконання ними завдань.

Самостійна діяльність студентів завжди закінчується пев­ними результатами. Головними в обліку й контролі мають бути такі вимоги, як

*систематичність;

*масовість;

*гласність.

Використання алгоритмів самоконтролю студентів як на за­няттях, так і в умовах виконання домашніх завдань із метою само­перевірки сприяє усвідомленню мети та завдань, а також ре­зультатам навчально-пізнавальної діяльності, поєднанню нових знань із раніше засвоєними знаннями і вміннями, формуванню загальних та спеціальних умінь і навичок (працювати з навчаль­ними засобами, будувати відповідь за зразком), критичності (са­мокритичності) мислення, усвідомленню власних помилок та їх аналізу, адекватній самооцінці студентів та її тривалості.

Одним із компонентів самоконтролю є самоперевірка. З цією метою можна застосовувати різні творчі прийоми.

Найважливішою умовою ефективності самостійної роботи студентів є її планування. Тому бюджет часу студентів – одне з найгостріших питань, його планують, не зважаючи на фізичні і психічні можливості студентів. Щоб упорядкувати систему завдань, у ряді ВНЗ стали складати і видавати на руки студентам графіки самостійної роботи, а також навчальні плани і програми на семестр із вказівками щодо її організації і планування СРС.

Але значення СРС виявляється повною мірою лише тоді, коли за їх використанням, за суворим дотриманням строків подання робіт (рефератів, курсових робіт та проектів) ведеться систематичний і суворий контроль із боку деканату, кафедр і викладачів.

Керування самостійною роботою студентів повинно здійснюватися за різними напрямками. Зокрема, деякі з них: м етодичний, виховний, організаційний аспекти організації самостійної роботи студентів тісно пов’язані між собою, і тільки при умові цілеспрямованої і систематичної роботи за всіма трьома напрямками «коефіцієнт корисної дії» її може бути достатньо високим. Знання та пізнавальний досвід, здобуті в ході виконан­ня самостійної роботи студентів, набувають дійового характеру, а отже, пізнаваль­на активність та самостійність студента неухильно зроста­тимуть.

Тема 7. Критерії якості навчання (різновиди контролю: модульний, тестовий, рейтингове оцінювання навчальних досягнень студентів). Діагностика знань. Дистанційні технології навчання.

Завдання підвищення ефективності навчального процесу, якості підготовки спе­ціалістів не можуть бути вирішені без підвищення якості викладання, без корекції навчального процесу, без використан­ня педагогічних інновацій. Підготовка спеціалістів передбачає не лише формування професійних знань, умінь та навичок, які необхідні в практичній діяльності, а й виховання всебічно розвиненої особистості, розвиток її пізнавальних потреб та інте­лектуальних здібностей, інтересів та мотивів, духовності, мен­талітету, формування сучасного світогляду тощо.

Задовольнити вищезазначені вимоги можливо при вдоско­наленні традиційної системи навчання, її форм, методів, за­собів та впровадженні новітніх педагогічних технологій, серед яких – модульна технологія навчання, комп’ютерні технології та ін. Саме модульна технологія надає широкі можливості інди­відуального навчання з використанням сучасних методик ви­кладання дисциплін, діагностування й оцінювання рівня знань та вмінь студентів на певному етапі підготовки.

Що ж являє собою модульна технологія навчання? З’явилась вона порівняно недавно. Уперше про неї йшлося на Всесвітній конференції ЮНЕСКО з освіти дорослих, що відбулася в 1972 році у Токіо, де ця технологія була рекомендована як найбільш придатна для безперервного навчання. У наш час цінність цієї технології для різних вікових груп та систем навчання стала загальновизнаною.

Модульне навчання – це пакет науково адаптованих про­грам для індивідуального навчання, що оптимізує на практиці академічні та особисті досягнення студента з певним рівнем попередньої підготовки. Воно здійснюється за окремими функ­ціонально-автономними вузлами, відображеними в змісті, організаційних формах і методах, тобто за модулями, призна­чення яких – розв’язання конкретного кола психологічно-педагогічних завдань. Модуль – це науково обґрунтований і логічно завершений фрагмент (одиниця) навчального матеріалу(розділу, теми), який відповідає конкретній дидактичній меті.

Модульненавчання базується на загальнодидактичних (науковості, системності й послідовності, доступності та ін.) і специфічних принципах в умовах модульної тех­нології (модульності, індивідуалізації, диференціації, орієнтації на майбутню професію та ін.).

У процесі діагностування, контролю й оцінки рівня знань та вмінь студентів важко об’єктивно визначити рівень оволодіння ними, тому пропонується розділити поняття критерії оцінки та норми оцінки.

Критерії оцінки – це ті положення, урахування яких є обов’язковим при виставленні тієї чи іншої оцінки. Норми оцінки – це опис умов, на які має спиратися викладач, виставляючи оцінку. Критерії оцінювання результатів виконання контрольних завдань доводяться до відома студентів.

При визначенні загальної оцінки враховуються результати поточного контролю з лабораторних, практичних, семінарських занять, колоквіумів, які відбулися в період, за який проводиться модульний контроль, а також результати захисту індивідуальних завдань та звітів із лабораторних (практичних) робіт, передбачених навчальною програмою з конкретної дисциплі­ни, та самостійна аудиторна й позааудиторна робота студентів із даної дисципліни.

Контроль знань, умінь і навичок студентів – невід’ємна складова педагогічного процесу та форма зворотного зв’язку. Контроль сприяє більш глибокому засвоєнню знань, умінь та навичок. Перевірка та оцінювання дає викладачеві інформа­цію щодо рівня знань і вмінь студентів; дозволяє аналізувати наскільки ефективними є технології навчання, форми, мето­ди та засоби, які використовуються у викладанні. Контроль дисциплінує студентів, сприяє формуванню відповідальності та самостійності в навчанні.

Поточний контроль – контроль рівня знань та вмінь у про­цесі навчання, який проводиться на лекціях, семінарах, лабо­раторних і практичних заняттях. Цей вид контролю дозволяє не лише визначити рівень оволодіння знаннями та вміннями, а й сприяє своєчасному коригуванню дій викладачів та студентів.

Періодичний контроль – це контроль, який здійснюється Після вивчення розділу, теми; він сприяє аналізу певного важ­ливого напряму навчального процесу, допомагає системати­зувати та узагальнити знання, звести їх у певну систему. Проводиться в кінці семестру.

Підсумковий контроль – контроль, який проводиться в кінці вивчення курсу. Це семестровий контроль, іспити, ліцензовані та інтегровані іспити, державна атестація студента.

Зворотній зв’язок є найбільш достовірним при вдалому по­єднанні всіх форм контролю: поточного, проміжного, підсум­кового, а також вхідного та заключного. Модульний контроль проводиться в письмовій, письмово-усній, усній формах або навчальними комп’ютерними системами.

Особливостями модульного контролю є:

– зацікавленість студентів в одержанні високої оцінки, особ­ливо тих, у кого високий рейтинг із попередніх модулів;

– посилення мотивації в навчанні, самостійній роботі, са­моконтролі й самокорекції знань та вмінь.

Модульна методика оцінювання знань студентів має й певні недоліки: практично не передбачається кінцевого іспиту, втрачається сильний стимул до навчання, який індукує цей іспит; тривалість семестру штучно скорочується внаслідок так званих модульних тижнів (двох чи трьох); поділ дисципліни на окремі модулі не забезпечує системного її сприйняття; ця методика не враховує відвідування студентом занять.

Тестовий контроль займає особливе місце серед способів перевірки знань, умінь і навичок. Тест (з анг. test) – іспит, випробування. Тестування – це визначення рівня підготовленості людини у певній галузі знань, психологічного, фізичного й розумового стану, професійної придатності, обдарованості та інших якостей особи за допомогою системи спеціально підготовлених завдань.

Тестування можна використовувати:

- для самостійного оцінювання студентом своїх знань;

- для вхідного (базового) контролю;

- при допущенні студента до нового модуля (теми);

- для поточного контролю;

- для рубіжного (підсумкового) контролю;

- контролю «виживаності» знань.

Види тестів, які використовуються в педагогічній практиці:

– тести досягнень призначені для з’ясування рівня засвоєн­ня знань та вмінь;

– тести інтелекту – для з’ясування стану мислення, пам’яті, уваги та інших характеристик психологічного роз­витку особи.

Переваги тестового контролю:

– об’єктивність та надійність наслідків перевірки;

– можливість автоматизації перевірки виконання завдань;

– скорочення часу виконання тестових завдань;

– посилення мотивації та зацікавленості в наслідках навчання;

– висока диференціююча здатність;

– виявлення індивідуального рівня підготовленості студента.

Недоліками тестового контролює: відсутність можливості перевірки розвитку мислення; невеликий обсяг змісту навчального матеріалу для пе­ревірки порівняно із матеріалом усієї дисципліни.

У сучасній вищій школі поширюється рейтингове оцінювання навчальних досягнень студентів. Рейтинг (від англ. rating – оцінка, клас, розряд, порядок, класифікація) – термін, який означає суб’єктивну оцінку якогось явища за заданою шкалою. Рейтингова система оцінювання знань та вмінь впроваджується з метою стимулювання й організації систематичної навчаль­ної діяльності студентів, забезпечення об’єктивності в оціню­ванні знань, посилення мотиваційного компонента, форму­вання самостійних дій та перетворення контролю на дійову складову управлінського процесу. При модульному навчанні з використанням рейтингової си­стеми оцінювання є можливість об’єктивно оцінити рівень підготовки кожного студента на певному етапі підготовки.

Серед форм рейтингового контролю й оцінювання виділяють:

1. Вхідний (базовий) контроль.

2. Поточний і рубіжний контроль (на всіх видах занять, самостійна робота, тестовий контроль та ін.).

3. Підсумковий (вихідний) контроль рівня знань, умінь та навичок.

Рейтинг-контроль робить можливими:

· забезпечення гнучкості та індивідуальності оцінювання знань, умінь та навичок студентів;

· відображення фактичного рівня підготовленості кожно­го студента;

· забезпечення психолого-педагогічної об’єктивності оці­нювання рівня знань та вмінь студентів;

· стимулювання самостійної пізнавальної діяльності сту­дентів;

· посилення зацікавленості студентів у процесі навчання;

· зменшення психологічного навантаження.

Умови застосування рейтингового контролю:

· підготовленість викладачів і студентів;

· розроблення критеріїв рейтингового контролю;

· розроблення інформаційно-методичних матеріалів;

· запровадження новітніх технологій навчання, тестового контролю тощо;

· ведення облікової документації (спеціальні бланки, кар­ти, таблиці).

Рейтинговий контроль зумовлений специфікою навчальних дисциплін, підходами до рейтингу, досвідом викладачів ка­федр тощо. Рейтингова 12-бальна шкала оцінювання навчальних досяг­нень на практичних заняттях дає можливість ефективніше (у порівнянні з 4-бальною шкалою) оцінювати рівень здобутих знань, умінь та навичок студентів, їхню підготовленість до прак­тичної діяльності.

Дата добавления: 2014-12-07