Тема 10. Самоактуалізація особистості. Педагогічне спілкування. Стилі і моделі педагогічного спілкування як вияв характерних особливостей взаємодії

Педагогічне спілкування - це професійне спілкування викладача з усіма учасниками навчально-виховного процесу, яке спрямоване на створення оптимальних умов для здійснення мети, завдань виховання і навчання.

Культура педагогічного спілкування включає загальну культуру людини, психолого-педагогічні знання, вміння та навички, відповідний емоційний настрій та спрямованість педагога на ефективну діяльність.

Стадії педагогічного спілкування: моделювання майбутнього спілкування; початок взаємодії; корекція і уточнення прийомів впливу, вербальне та невербальне спілкування; керування спілкуванням і корекція; аналіз здійсненої системи спілкування; моделювання майбутньої діяльності. «Мистецтво і майстерність виховання полягають у тому, щоб уміти бачити себе в образі вихованця, у тій істоті, що мислить, відчуває, переживає, істоті, яку ми творимо...» (Сухомлинський В О).

Функції педагогічного спілкування:

1) інформаційно-комунікативні;

2) регуляційно-комунікативні (регулювання поведінки);

3) афективно-комунікативні (визначення, вплив емоцій людини).

Прояв функцій спілкування на різних етапах навчально-виховного процесу.

Стиль педагогічного спілкування – прояв педагогічної техніки (методики) у взаєминах. Залежить від особистих якостей людини, загальної культури, професійної компетенції, педагогічної інтуїції.

За дослідженнями відомих педагогів, вчених структура професійно-педа­гогічного спілкування включає:

1) прогностичний етап(моделювання майбутнього спілкування з аудиторією);

2) комунікативний етап (організація спілкування на по­чатку навчально-виховного заходу – комунікативна атака);

3) управлінський етап безпосереднє спілкування про­тягом навчально-виховного заходу);

4) заключний етап (аналіз перебігу спілкування та його результатів і внесення відповідних корективів у модель май­бутнього спілкування).

Характер спілкування вихователя з вихованцем визна­чає основні стилі його роботи – авторитарний, демократич­ний і ліберальний.

*Авторитарний стиль характеризується жорсткою фор­мою управління взаємодією учасників навчально-виховного процесу за допомогою наказів, вказівок, інструкцій тощо. Цей стиль із точки зору гуманізації та демократизації євро­пейської і світової освіти вважається абсолютно неприйнят­ним, оскільки порушує права особистості. Сучасні вчені дійшли таких висновків:

– авторитарний стиль дає змогу підтримувати високий рівень дисципліни та результативності навчального проце­су лише за умови постійного демонстрування влади викладача;

– зовнішні показники дисциплінованості та конформності студентів не завжди є виявом злагоди, а внутрішній пси­хічний конфлікт, підґрунтям якого є протест проти диктату викладача, часто сублімується в різноманітні форми девіантної та антисоціальної поведінки молодої особистості.

* Демократичний стиль виявляється в опорі педагога на навчальний колектив, у намаганні зацікавити вихованців навчально-пізнавальною діяльністю, заохоченні їхньої ініціативи та самостійності. Пропонують три умови підтримання викладача демократичних взаємин зі студентами:

– викладач є зразком, прототипом дорослості, гідною моделлю для самоідентифікації студентів;

– викладач виконує скоріше функцію арбітра, ніж судді, він не перешкоджає формуванню позитивного «Я-образу» студента й уникає засудження незадовільних вчинків «із висоти кафедри»;

– викладач допомагає молодим людям усвідомлювати власні дії, обмірковувати їх і передбачати можливі наслідки.

* Ліберальний стиль характеризується браком стійкої педагогічної позиції; виявляється у невтручанні, низькому рівні вимог, формальному розв’язанні проблем.

Найбільш оптимальний і водночас найскладніший стиль, безперечно, — демократичний.

На основі стилю роботи і ставлення педагога до студентського колек­тиву виокремлюють ще й такі стилі педагогічного спілкування:

– спілкування на основі захоплення спільною творчою діяльністю;

– спілкування на основі дружнього ставлення;

– спілкування-дистанція;

– спілкування-залякування;

– спілкування-загравання.

Такт (доторкання) – норма прояву моральності в спілкуванні. Педагогічний такт – форма функціонування педагогічної етики, норма моральної поведінки викладача. Вимоги педагогічного такту: максимум інформації про педагогічну ситуацію; уміння оцінювати ситуацію; урахування особливостей студентів, об’єктивні і суб’єктивні обставини тощо; передбачати ефективність результату, наслідки впливу; особлива чуйність до «конфліктних» студентів; витримка, об’єктивність, гуманізм, педагогічний оптимізм; «... викладачі повинні розвивати, поглиблювати педагогічну етику, стверджувати гуманний початок у вихованні як найважливішу рису педагогічної культури кожного педагога» (В.Сухомлинський).

Вимоги до культури педагогічного спілкування:

- виправдовувати довіру держави, суспільства; дотримуватися педагогічної етики, поважати людей; бути готовим до діалогу з людиною у кожній ситуації;

- розвивати фізичну й духовну витривалість, загальну культуру спілкування.

Правила спілкування:

1) єдність слова і справи;

2) вимогливість до себе та інших;

3) зібраність у справах, вчинках, словах;

4) чесність, обов’язок, педагогічна і громадська відповідальність;

5) увага, чуйність, терпіння, наполегливість;

6) самоаналіз ефективності педагогічного впливу;

7) самокритичність, вміння виправляти власні помилки;

8) педагогічний оптимізм, відвага в педагогічній творчості, мудра влада над вихованцями.

Комунікативні здібності передбачають розвиток:

- соціальної перцепції (розуміння стану людини);

- мускульної мобільності, зібраності; керування психічним й емоційним станом;

- ініціативності (зовнішній вираз, мовлення, комунікативна атака, створення умов позитивного спілкування);

- застосування прийомів вербального впливу (тональність, темп, емоційність, виразність, образність);

­- використання невербальних засобів спілкування(міміка, жести, пантоміміка);

- вміння «подати» себе в спілкуванні;

- організації і творчого розвитку спілкування;

- мудрого оптимістичного прогнозування й аналізу тощо.

Заповіді педагогічного спілкування:

1. Відносини зі студентами – фундамент діяльності педагога.

2. У спілкуванні виходити з мети, завдань виховання, інтересів студентів.

3. Орієнтуватись на співрозмовника;

4. Не обмежуватися інформацією, аналізувати мотиви.

5.Усвідомлювати психологічну атмосферу (співпереживати).

6. Самокритичність. Не жалітися на тих, кого навчаєш.

7. Уміти слухати і поважати співрозмовника, бути тактовним.

8. Динаміка, розвиток, ініціативність у спілкуванні.

9. Уникати моралізму та негативних установок спілкування.

10. Виключати «голу» критику. Вчасно похвалити чи пожурити. «Не
бійтесь бути ласкавими» (В.Сухомлинський). Частіше схвалювати, заохочувати.

11. Розвивати комунікативну пам’ять, уяву, увагу, загальну культуру.

Дата добавления: 2014-12-07