Информационные технологии 1 страница

Зю

ЗОВ

Зоз

565

БЗ

51 1

Розділ 5 СИНТАКСИЧНІ НОРМИ МОВИ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ

§ 1. Особливості синтаксису ділового мовлення

Синтаксис (від грец. БуїіїахІБ - побудова, устрій, зв'язок) - це роз­діл граматики, що вивчає будову і значення словосполучень та речень, способи зв'язку слів у словосполученні й реченні.

Завдяки дотриманню синтаксичних норм досягається стрункості викладу, чіткості і логічності тексту. Основні синтаксичні норми - це прямий порядок слів, правильна побудова однорідних членів речення, точність у поєднанні словосполучень зв'язком керування, правильна координація присудка з підметом, нормативне вживання дієприслів­никових зворотів, непрямої мови.

Правила й закони ділового мовлення торкаються й побудови текс­ту. Характер побудови тексту у писемному діловому мовленні має свої особливості.

У діловій документації переважає розповідна форма викладу, адже стиль нейтральний, беземоційний, стандартизований. Речення вжива­ються і прості, і складні за структурою. Одна з основних вимог до речень будь-якого типу у діловому мовленні - „чітко і містко виражати значний за обсягом і складний за змістом матеріал. Речення має бути цілісним і передавати інформацію в усій складності залежностей і зв'яз­ків"¹. У складносурядних реченнях сполучники, які врегульовують ці зв'язки, єднають (/ (й), та (у значенні і), не тільки...а й), зіставляють, протиставляють (а, але, та (у значенні але), зате, проте, однак), роз­діляють (або, чи, хоч), у складнопідрядних відтворюють різноманітні змістові відношення: причинові, наслідкові, умовні, допустові, озна­чальні, місця, часу, мети (через те що, оскільки, якщо...то, для того щоб, незважаючи на те що, перш ніж, після того як, коли, який) та ін. Реалізація усієї системи цих зв'язків робить мовлення логічно довер­шеним, чітким, послідовним, несуперечливим.

¹ Паламар Л. М., Кацавець Г. М. Мова ділових паперів: Практ. посібн. - К., 1998. - С. 225.

Для логічно послідовного викладу застосовують певні скріпи, які до­помагають поєднувати компоненти думки. Цю роль можуть виконувати вставні слова (по-перше, по-друге, отже, таким чином, як відомо, як зазначалось та ін.), початкові займенникові зв'язки (цей, такий, той), синтаксичні конструкції з початковими "канцелярськими прийменни­ками" (у зв 'язку з, відповідно до, незважаючи на), дієприслівникові звороти (Беручи це до уваги..., Взявши до відома..., Відповідаючи на ваш запит...) тощо. Поєднані у "ланцюжки", тісно пов'язані за смис­лом і граматично речення творять абзаци. Виділення абзаців, правиль­на рубрикація, перелік, система пунктуаційних знаків стандартизують текст, роблять його структуру чіткою і зрозумілою.

Типова ознака ділового стилю - використання віддієслівних іменни­ків. Вони створюють загальне уявлення про дію, забезпечують однозна­чність, надають документам офіційності, напр.: перевірка, здійснення, підвищення, знецінення, призначення, включення, створення, поліпшення. Вживаючи віддієслівні іменники, потрібно намагатися не створювати однотипних ланцюжків з цих іменників, які роблять речення громіздким, немилозвучним, напр.: питання вираження відношення поліпшення використання реінвестування. У таких випадках один із віддієслівних іменників можна замінити дієсловом в неозначеній формі (поліпшити використання) або замінити його підрядним реченням мети (щоб поліп­шити використання). Є ще одна причина широкого вживання в діловому стилі віддієслівних іменників. Дієслова на їхньому місці за допомогою властивих їм категорій виду, стану, часу створюють атмосферу вільної невимушеної розмови. Віддієслівні іменники, не маючи цих категорій, забезпечують потрібні діловому стилю однозначність, чіткість.

У ділових документах часто вживають розщеплені присудки. Роз­щеплення присудка - це заміна однослівного присудка двослівним, напр.: подякувати — висловити подяку, погодитись — висловити зго­ду, шукати — здійснювати пошук, перевірити — провести перевірку, сумніватися - виявити сумнів, рекомендувати — надати рекоменда­ції, пояснювати - дати пояснення. Переваги їхнього використання у діловому мовленні узагальнюють так:

а) не всі словосполучення "дієслово+іменник" мають однослівний відповідник, напр.: здійснити (провести) захід, виявити увагу, вести справу, визнати провину, відвернути правопорушення тощо;

б)"дієслово+іменник" та відповідник мають різні значення, напр.: провести операцію - оперувати, зробити огляд - оглянути, проводи­ти змагання — змагатися, надати допомогу - допомагати;

в) у розщеплених присудках допоміжне дієслово не просто вказує
на факт дії, а може виражати деякі додаткові смислові відтінки, пор.:
давати - надавати, вести - проводити, проводити—здійснювати;

г) іменник, який входить до складу розщепленого присудка, точно
кваліфікує певне явище, дає йому назву й наукове визначення, напр.:
наїхати — зробити наїзд, переговорити з кимось — вести переговори;

д) розщеплений присудок може бути поширений означеннями, напр.:
надати грошову (матеріальну, правову) допомогу;

е) багатослівний присудок краще фіксується в пам'яті, інформація
в цьому випадку не втрачається.

Однак не потрібно зловживати такими присудками, адже деколи вони порожні й беззмістовні, напр.: забезпечити поліпшення, ведуть підготовку, виявити пошану, здійснювати преміювання, відбулося зро­стання та ін.

Дієприслівникові (та дієприкметникові) звороти надають діловим документам стислості. Дієприслівникові звороти є засобом передачі дії, що відбувається у зв'язку з іншою дією, вони часто допомагають поєднати за змістом сусідні речення, цілі абзаци. Обов'язковою умо­вою вживання дієприслівникових зворотів є те, що дві дії, одна з яких виражена дієсловом-присудком, а інша дієприслівником, має здійсню­вати одна особа. Наприклад, правильно: Взявши за основу ці критерії, усі підприємства поділимо на такі групи...; неправильно: Зважаючи на світовий досвід, основою реформування системи оплати праці в Україні мусить бути бюджет прожиткового мінімуму. Отже, при використанні дієприслівникових зворотів можуть виникнути помил­ки: 1) у безособових реченнях, коли діяч - додаток, виражений фор­мою давального відмінка, напр.: Мені треба написати реферат, зі­бравши матеріал якнайшвидше; 2) у пасивних конструкціях, коли су­б'єкт дії присудка і суб'єкт дії дієприслівника не збігаються, напр.: Закінчивши університет, мене призначили на посаду програміста; 3) у ролі однорідних поєднуються дієприслівниковий зворот і підряд­не обставинне речення, напр.: Доводячи ціни на енергоносії до рівня їхньої реальної вартості і для того, щоб стимулювати економію енер­гії, уряд реалізує...

Паралельні конструкції - це функціонально близькі між собою, але різні за граматичною структурою конструкції, що можуть взаємо-замінюватися як синонімічні. Паралельними конструкціями є особові й безособові речення, активні й пасивні звороти мови, дієприкметнико­вий зворот і підрядне означальне речення, дієприслівниковий зворот і підрядні обставинні речення та ін. У їх вживанні потрібно зважати на відповідність стилю, контексту чи формі документа. Наприклад, безосо­бові речення часто використовують у рапортах, повідомленнях, інструк­ціях, де важливо наголосити на дії: Завдання виконано; Заходів вжито. Щодо використання активних і пасивних синтаксичних структур, то поширена така думка: пасивний стан вживають тоді, якщо факт здійс­нення дії має більше значення, ніж вказівка на особу, що вчинила дію (Оплата гарантується), активний — коли важливою є вказівка на особу і треба конкретизувати думку. Варто частіше надавати перевагу актив­ним конструкціям, оскільки вони є природними для української мови.

§ 2. Порядок слів у реченні

Порядок слів - це властиве мові взаємне розміщення членів ре­чення при певній смисловій структурі висловлювання. Він зумовле­ний граматичною будовою мови, закріплений літературною традиці­єю. Українська мова допускає відносно вільний, гнучкий порядок слів у реченні. Існує порядок слів прямий і зворотний (інверсія).

Однією з особливостей побудови речення в офіційно-діловому і науковому стилі мови є прямий порядок слів. Він виражається у таких позиціях головних і другорядних членів речення:

• підмет стоїть перед присудком: Інфляція стала невід 'ємною озна­кою економіки в XX ст.; Праця, земля і капітал — основні фактори виробництва;

• узгоджене означення, виражене займенником, прикметником, по­рядковим числівником, дієприкметником, стоїть перед означуваним сло­вом: особливості інфляційних процесів у перехідних економіках; Націо­нальні економічні системи функціонують у конкурентному довкіллі;

• неузгоджене означення (виражене іменником, неозначеною фор­мою дієслова, прислівником та ін.) вживається після означуваного сло­ва: доходи від вибору ресурсозбереження; чинники успіху; угода про позики; бажання працювати, робота вручну;

• додаток займає позицію після слова, яке ним керує: Розгляньмо докладніше проблему оподаткування ділових фірм; Соціологія може надати значну допомогу службі зайнятості;

• обставини вживаються довільно: Упродовж 1991-1996рр. сут­тєво зменшилася інвестиційна активність в Україні; Українська еко­номічна наука як самостійне явище вивчена лише фрагментарно;

• місце вставних слів і словосполучень залежить від того, що саме треба виділити. Вставні слова на початку речення стосуються усього речення, усередині - того слова, що стоїть після них. Вставні слова вказують на сказане раніше, служать для пояснення окремих слів і сло­восполучень, відсилають до джерел, допомагають висловити ступінь вірогідності тощо, напр.: Як було зазначено, особливістю інфляції у перехідних економіках є її надмірно високі темпи; Як відомо, перехід від економіки з централізованим плануванням до ринкових відносин — процес непростий і болісний; Письменник - це, вважай, ціла галакти­ка зі своїми магнітними бурями, супутниками, періодами неспокійно­го сонця (Б. Олійник).

Чи змінюється зміст речення зі зміною порядку слів? До прикла­ду вільно поміняємо місцями члени речення: Я розповім вам усе. Усе я вам розповім. Вам я все розповім. Кожне речення є внутрішньою парадигмою однієї конструкції, але змінюється інтонація, смисло­вий наголос. Вибір мовцем того чи іншого порядку слів залежить від умов спілкування, мети і змісту висловлювання, структури думки, того, що саме вважає мовець основним у комунікативному плані, контексту тощо.

Порядок слів належить і до таких стилістично-синтаксичних кате­горій, з якими найчастіше пов'язують змістову чіткість, виразність, стилістичну тональність фрази. Початковий рядок Шевченкового вір­ша Реве та стогне Дніпр широкий - постраждав би, якби ми впоряд­кували члени речення: Широкий Дніпр реве та стогне. Початкова і кінцева позиції слів у реченні надзвичайно виграшні. До речі, у ділових текстах, вважають, інформаційна роль порядку слів зростає ближче до кінця речення, напр.: У секторі підприємництва в Англії щорічно створюються сотні тисяч нових робочих місць.

Отже, інверсія має бути підпорядкована певній меті, найчастіше -надати ваги якомусь слову, напр.: Порожніми балачками переповне­ний світ; Силою і примусом, грубістю і погрозами можна підкорити собі інших, але це буде вдаваний успіх; Поліпшити якість викорис­тання інформаційних систем у повсякденній практиці економіста можуть і зобов язані вищі навчальні заклади.

Деколи інверсія шкодить логіці викладу, тоді вона стає неможли­вою, а саме:

а) якщо підмет і прямий додаток перебувають дуже близько один
від одного і мають однакове формальне граматичне вираження, напр.:
Радість дає знання; Гнів викликав біль; День змінює ніч; Вчинок зумов-
лює слово;

б) у так званих реченнях тотожності, напр.: Мій батько-лікар (Лі-
кар—мій батько); Його мрія—літати (Літати - його мрія); Вчитися

— це шукати (Шукати — це вчитися).

Порядок слів може стати засобом привернення або утримання ува­ги слухачів під час ділової бесіди чи публічного виступу, адже зміна взаєморозташування слів змінює логічний наголос у висловлюванні.

§ 3. Однорідні члени речення

Однорідні члени речення - це члени речення, які виконують одна­кову синтаксичну функцію, мають здебільшого те саме морфологічне вираження і пояснюють одне слово в реченні.

Однорідні члени речення є структурною організацією будь-якого функ­ціонального стилю. У художньому стилі вони мають особливе на­вантаження, є експресивними засобами на синтаксичному рівні мови. Насичення речення однорідними членами сприяє виразності, сильніше впливає на розум та емоції читача, додає ритмічності чи навіть музикаль­ності поетичному чи прозовому тексту. В офіційно-діловому і науковому стилях однорідні члени речення сприяють повноті інформації, розгорне­ній класифікації поняття, зіставленню чи протиставленню явищ, загалом

- мають логіко-семантичне завдання, тобто працюють на логіку викладу.

Найістотніша ознака однорідних членів у граматичному відношен­ні -їхня функціональна рівноправність. Однак ця автономність віднос­на, довільно міняти місцями однорідні члени речення усе ж не варто, тому що деколи від цього може змінитися або стати нелогічним зміст. Найпростіший приклад: Хлопець біг, спіткнувся і впав, де однорідні присудки означають послідовність дій. Аналогічні приклади можна навести і з книжних стилів: вироблення і прийняття стратегії розвит­ку підприємства; вибір і дії менеджера; передбачати безробіття і готуватися до нього; становлення та розвиток ринкових форм госпо­дарювання тощо.

Основні вимоги до побудови однорідного ряду перебувають в од­ній площині з вимогами до логічності викладу, адже порушення у се­мантиці чи структурі усього ряду призведе до нелогічності у тексті. Отже, вимоги до використання однорідних членів речення такі:

1. Поділ на однорідні члени речення мусить мати одну підставу.

Однорідність як мовне явище підпорядковане логічному законові класифікації. Ще Аристотель зазначав, що для розв'язання будь-якої проблеми потрібно займатися розчленуванням і поділом. Будь-яка нау­кова дисципліна для студента - це суцільні класифікації. До прикла­ду: Економічне зростання будь-якої країни визначається шістьма основними факторами, чотири з яких пов 'язані з фізичною здатніс­тю економіки до зростання. Це такі фактори: 1) кількість і якість природних ресурсів; 2) обсяг основного капіталу; 3) кількість і якість трудових ресурсів;4) технологія².

² Залога 3., Карпа А. Реалії економічного зростання економіки України 90-х років // Вісн. Львів, ун-ту. Україна на шляху до ринку. Сер. екон. - Львів, 1998. - Вип.28. - С. 55. ³ Цит. за: Ивин А. А. Искусство правильно мыслить. - М, 1990. - С. 104.

Наведімо приклади свідомого порушення цього закону, що має у першому випадку стилістичний ефект. Уривок з "деякої китайської енциклопедії", який подає аргентинський письменник Борхес: Тварини поділяються на: а) тих, які належать імператорові; б) бальзамова­них; в) приручених; г) молочних поросят; д) сирен; е)казкових; є) бродя­чих собак; ж) тих, які згадані в цій класифікації; з) буйних і скажених; и) тих, які не підлягають лічбі; і) намальованих дуже тонким пензли­ком на шерсті верблюда; ї) та інших; й) тих, які тільки що розбили глечик; к) тих, які здалеку видаються мухами...³ Ця класифікація вра­жає безглуздістю, оскільки окремі групи тварин справді є і можливі, але якраз неможливим є поєднання їх в однорідний ряд. Такий мовний калейдоскоп допомагає створити комічний ефект. Інший приклад - з оголошення: Мистецький гурт Політехніки запрошує усіх: митців, немитців, веселих, сумних, пофігістів, політехнівців, універівців, ака­демістів, медиків, фізиків, ліриків, студентів, працівників та безробі­тних. Просимо прийти на 15 годину (вул. Глибока, 8). Неофіційний стиль оголошення і характер адресата зумовлює і уможливлює пору­шення, допущені у поділі. Невмотивоване поєднання слів з різних се-мантико-семантичних груп робить цей ряд нелогічним. Це порушення називають логічною неоднорідністю, напр.: Переваги, які одержує клі­єнт агентства нерухомості: можливість продати нерухомість за максимальною ціною; економія часу; зменшення кількості зайвих ві­зитів; захист від непрофесіоналізму та шахрайства; персональний агент з нерухомості; ексклюзивне обслуговування.

2. Члени однорідного ряду мають виключати один одного, тобто
однорідний ряд — це видові поняття, об'єднані родовим.

Прикладами помилки змішування родових і видових понять можуть бути такі поєднання: у творах і віршах письменника; люди і молодь були захоплені; п 'єсу показуть на багатьох сценах і в театрах; він побував у Грузії, Вірменії і Баку.

3. При побудові однорідного ряду потрібно враховувати важли-
вість повноти поділу.

Особливо це важливо для наукового тексту. Наведемо приклади: Потрібно, щоб ризики враховували всі учасники проекту: замовник, інвестор, учасник, страхова компанія; Активними учасниками між­народного бізнесу стають підприємства, галузі, уряди, міжнарод­ні та регіональні організації; У процесі регулювання використову­ють різні підходи, методи, інструменти, організаційні форми впли­ву; Меншими грошовими одиницями від гривні були: ногата, купа, резана і вівериця.

На повноті переліку наголошують узагальнювальні слова, водно­час вони допомагають зорієнтуватися у складних нагромадженнях однорідних членів, виділяючи головне, напр.: Чорна смородина, по­річки, аґрус, айва, морква, ріпа -усі ці плоди й коренеплоди є джере­лом пектину за допомогою якого виводяться з організму канцеро­генні речовини. Часто між родовим поняттям, яке виражає узагаль-нювальне слово, й видовим, яке містять у собі однорідні члени, виникає пояснювальний зв'язок, що передається словами а саме, наприклад, тобто, як-от, напр.: Перед новими демократіями по­стала низка важливих питань, а саме: забезпечення просування до конкурентної ринкової економіки, збереження і зміцнення недавно здобутої незалежності.

Відобразити повноту поділу допомагають сполучники. Відсутність єднальних сполучників означає, що однорідний ряд незамкнений, пере­лік може бути продовжений (невичерпний, нескінченний), напр.: Про­блема безробіття привертає увагу економістів, соціологів, правників,

психологів. Якщо у кінці однорідного ряду з'являється сполучник і -ряд закінчується, напр.: Обов 'язковою частиною всякої виробничої сис­теми має бути комп 'ютерно-інтегроване виробництво, управління і планування. Про незакінченість однорідного ряду свідчать також тек­стові скорочення (та ін., і т. ін., тощо), напр.: Кількісний аналіз інфор-мації — прогнозування, оптимізація, оцінка ризику тощо; Для цього використовують такі макроекономічні інструменти, як законодавче регулювання, надання субсидій, оподаткування, фіскальна і монетар­на політика тощо. Повторюваний єднальний сполучник / (й) також витворює ознаку незакінченості й водночас має характер підсилення інформації, напр.: / на тім рушникові оживе все знайоме до болю: дитинство, й розлука, й твоя материнська любов (А. Малишко).

Передусім показником наявності у реченні однорідних членів є пе­релічувальна інтонація. Сурядні сполучники, які служать для зв'язку однорідних членів речення, мають різне семантико-синтаксичне наван­таження. Вибір сполучника для зв'язку однорідних членів речення, спосіб цього зв'язку теж потребує деяких застережень, зокрема:

І. Єднальний сполучник і може поєднувати пари однорідних чле­нів речення. Потрібно зважати, щоб поєднання парами було вмотиво­ваним. Найчастіше навіть в одній парі однорідних членів речення про­стежується синонімічний чи антонімічний зв'язок між словами, напр.: потреби і вимоги споживачів; проблеми і труднощі, складне і багато­гранне явище; взаємопов 'язаний і взаємозумовлений розвиток; про­даж і перепродаж акцій; міжнародна і національна регулювальні си­стеми; вертикальна і горизонтальна структури управління тощо. Повторення таких пар декілька разів означає складне комбіноване по­єднання і ніколи не може бути довільним. У художньо-публіцистично­му мовленні така побудова додає симетричності й виразності, у діло­вому та науковому мовленні до таких конструкцій треба ставитися обережно, напр.:..поняття добро і зло, світло і пітьма, користь і корисливість, розум і зарозумілість, наука й дилетантизм є анто­німами, людина ж має сповідувати тільки перші з цих слів; Основні напрями діяльності вільних економічних зон: переробка вантажів, складування, збереження, пакування, виготовлення будівельних мате­ріалів і конструкцій; переробка сільгосппродукції і виготовлення про­дуктів з вітчизняної і тієї, що ввозиться, сировини; виготовлення і складання електропобутової техніки і товарів народного вжитку;

виготовлення і переробка хімічної продукції; оптова і роздрібна тор­гівля, банківська і страхова діягьність.

2. Сполучник та має менший спектр використання, ніж сполучник /. Він функціонує здебільшого в межах речення, з'єднує однорідні ряди, але рідко - речення. Основна властивість сполучника та - тісно спо­лучати, напр.: становлення та розвиток; продовольчі та непродово­льчі товари; Це вимагає широкого міжнародного розуміння та орга­нізованого співробітництва.

3. Існують парні двочленні єднальні сполучники: не тільки... а (але) й, не лише... а (але) й, як... так їта ін. Використання їх супроводжу­ється чітким правилом: перша частина сполучника стоїть біля першо­го члена ряду, друга - біля наступного, тобто сполучники мають по­єднувати справді однорідні члени речення. Наведімо приклад по­милкової побудови: Унікальними і рідкісними книгами можуть користуватися не лише студенти медичного університету, а й ін­ших вищих навчальних закладів міста; Треба активно займатися не тільки збиранням, а й провести аналіз зібраних експонатів регіону. Приклад правильного вживання: Екологічна культура реалізується через різноманітні види екологізації людської діяльності як у сфері виробництва, так і в сфері споживання.

4. Протиставний сполучник але має обмежувальний відтінок, спо­лучник а заперечує різкіше. Розмір однорідного ряду з розділовими сполучниками чи, або, зазвичай, невеликий.

Типовими помилками, окрім нелогічної побудови, можуть бути помилки, пов'язані з граматичним вираженням, як-от:

а) поєднання різнотипних морфологічних та синтаксичних одиниць:
Я люблю читати і футбол; Ми зібралися поговорити і щоб вирішити;

б) граматична непоєднаність із словом, яке пояснює однорідні чле-
ни: Квитки потрібно пред 'являти на вимогу кондуктора вагона або
громадському контролерові;

в) відмінкова форма однорідних членів речення не збігається з фор-
мою узагальнювального слова: Нам читають лекції з таких дисцип-
лін: макроекономіка, з вищої математики. Важливим для стрункості
тексту є також однотипне частиномовне вираження однорідних чле-
нів, що йдуть після узагальнювального слова, напр.: Передумови за-
кінчення реформи були такі: нагромадження досвіду емісійного фі-
нансування суспільних потреб, зниження темпів падіння виробництва,
створення механізму грошово-кредитного регулювання, подальша де­централізація валютного ринку, помітна стабілізація політичної ситуації. Помилкою було б таке поєднання, напр.: Грошова реформа в Україні ставила три мети: створити національну грошову систему, забезпечити сталість національних грошей, забезпечення функціо­нування нової грошової системи. Така помилка часто характерна для формулювання завдань у курсовій чи дипломній роботі студентів. По­трібно з 'ясувати, класифікувати, проаналізувати, створити, оціни­ти, узагальнити, але з'ясування, класифікація, аналіз, створення, оцін­ка, узагальнення.

Правильна побудова однорідних рядів забезпечує чіткість і логіч­ність висловленої думки. У діловій сфері однорідні ряди наявні в ба­гатьох ділових паперах (характеристиці, резюме, наказі, рекламному оголошенні та ін.). У науковому стилі цей вид ускладнення структури простого речення потребує ще більшої уваги.

§ 4. Координація присудка з підметом

Діловий стиль вимагає особливої чіткості в погодженні головних членів речення - підмета й присудка. Підмет у діловому тексті часто виражається цілісним за значенням сполученням слів, тому виника­ють варіанти погодження присудка з підметом. В одному випадку пе­реважає погодження за змістом, в іншому - за формою. „Зміст і фор­ма... - розмірковує щодо цього В. Кононенко. - Головним...у цьому „союзі" є, звичайно, зміст. Мовна форма підпорядкована його вира­женню. Правильно передані граматичні відношення допомагають як­найповніше розкрити, що саме хотів повідомити мовець."⁴. Розгляньмо особливості координації присудка з підметом докладніше.

1. Якщо підмет має у своєму складі числівник, який закінчується на одиницю (21,71,161 тощо), то присудок ставиться у формі однини: 21 студент склав залік; 161 делегат зареєструвався на конференції,

Якщо перед підметом стоять займенники-означення у формі мно­жини (усі, ці, ті, ваші), дієслово узгоджується із займенником у мно­жині: Усі 31 учень вибігли в коридор.

⁴ Кононенко В. І. Сила слова. - К., 1976. - С. 55.

1. Якщо числівник у складі підмета закінчується на два, три, чо­тири, присудок ставиться у формі множини. Однина можлива тоді, коли повідомлення фіксує певний факт як підсумок або коли повідом­ленню надається безособового характеру, напр.: Було звільнено три працівники.

3. При підметах із числівниками від п 'яти і більше (сто двадцять
робітників, дев ятнадцять депутатів, п 'ять підприємств тощо) при-
судок може стояти і в однині, і в множині:

а) однина свідчить про цілісність, внутрішню нерозчленованість
предмета, наголошує на кількості виконавців, а не дії {Сімдесят шість
студентів взяло участь у конкурсі „Найкращий студент року "); при-
судок в однині стосується підмета-назви неістоти (П 'ять яблунь цього
року добре уродило); форму однини зумовлює присудок у препозиції
{Прибуло ще десять делегатів); присудок в однині буде тоді, коли скла-
дений підмет означає часовий відрізок - вік людини, кількість років,
годин (Минуло двадцять років);

б) множина свідчить про активність дії (Кілька бійців стійко три-
мали оборону); самостійність дії (Шість аспірантів склали іспит до-
строково); присудок стоїть у постпозиції (Шість учасників пленуму
дали прес-конференцію). Якщо до складу підмета входять збірні чис-
лівники (двоє, троє, четверо, п 'ятеро та ін.), то можливі обидві фор-
ми присудка (Двоє студентів прийшли /Двоє студентів прийшло).

4. Підмети зі словами низка, частина, більшість, меншість, ба­гато, чимало, кілька, декілька, трохи (кількісними іменниками та неозначено-кількісними числівниками) вимагають від присудка фор­ми однини (Більшість студентів нашої групи гарно вчиться; Декіль­ка учасників конференції виступило на пленарному засіданні). Мно­жина вживається тоді, коли підмет чи присудок - однорідні члени (Чимало приватних засновників і потенційних інвесторів чекають на сприятливіший інвестиційний клімат) або коли підмет і прису­док відділені підрядним реченням (Частина осіб, які мають почат­ковий рівень підготовки, розпочинають навчання; Багато фірм, які володіють достатніми інвестиційними ресурсами, досягли комер­ційного успіху).

5. При складеному підметі, вираженому прийменниковим сполучен­ням іменника у називному відмінку з іменником в орудному відмінку, присудок ставиться у множині, якщо вказує на рівність двох осіб (Сту­денти з викладачами добре підготувалися до зустрічі відомого науков­ця). Однак, якщо іменник в орудному відмінку супроводить називний,

є додатком, тоді присудок узгоджується лише з простим підметом в однині (Він із сестрою пішов до тітки).

6. При підметі, вираженому займенником хто, присудок ставиться в однині (Усі, хто прибув на конференцію, мають зареєструватися).

7. Коли підметом є словосполучення із займенниками дехто, дещо, ніхто та ін., присудок вживається в однині (Дехто з присутніх учас­ті у голосуванні не брав).

8. Якщо до складу підмета входить прикладка, виражена іменни­ком іншого, ніж підмет, роду, присудок у цих випадках узгоджується в роді з підметом, а не прикладкою (означенням, яке дає предметові іншу назву). Прикладкою є поняття вужче, видове, а підметом - ширше, родове (Музей-садиба письменника відкрився торік; Виставка-про-даж була влаштована у Палаці мистецтв).

9. Коли підмет виражений родовою та власною (умовною) назвою, присудок узгоджують із загальною, родовою назвою (Банк „Надра " /Банк „Мрія " / Банк „Інтелект " оголосив про збільшення видів по­слуг). У разі відсутності родового поняття, якщо умовна назва відмі­нювана, присудок узгоджується з нею граматично - за родом, чис­лом („Аваль" надав кредити), якщо вона невідмінювана, то прису­док узгоджується з відсутнім родовим поняттям, напр.: „ІНКО" запропонував нові послуги.

10. Якщо підмет виражений абревіатурою, присудок орієнтується на граматичний рід ключового слова (УНІАН (агентство) оголосило про прес-конференцію; ДНУ (університет) був заснований 1661 року). Якщо абревіатури морфологізувалися як іменники, присудок узгоджу­ється з їхніми граматичними ознаками роду, числа (ВАК (Вища атеста-ційна комісія) прийняв ухвалу).

§ 5. Складні випадки керування

Синтаксичні норми часто пов'язані зі способом підрядного зв'язку слів у словосполученні - керуваннням. Керування - синтаксичний зв'язок слів, при якому залежне слово має той відмінок, якого вимагає головне слово. Моделі поєднання слів таким підрядним зв'язком відо­бражають специфіку мови, закономірності сполучуваності слів.

Дата добавления: 2014-12-07