Анекдот, особливості жанру

ТЕМА 13

Афоризм як жанр

ТЕМА 12

ПОДВІЙНИЙ ГОНОРАР І СЛАВА

Владиславу Бойку (Василеві Шукайлу)

Шукали Бойка-публіциста —
Знайшли Шукайла-гумориста
І заволали навздогін:
— Якщо у пана Владислава
Подвійний гонорар і слава,
То як податки платить він?

Епітафія (грец. έπιτάφιοζ, від έπι —на, над і τάφοζ — могила, тобто над­гробне слово) — вірш, призначений для напису на пам'ятни­кові померлої особи, часто у формі епіграми. Як літературний жанр епітафія з'являється в давній Греції та Римі. Пізніше стали писати епітафії на смерть неіснуючої особи з метою осміяти вади певної людини чи людського типу. Такі сатиричні епітафії писав Р. Берне. До такого різновиду сатиричних епітафій належать і автоепітафії — написи на власну уявлювану смерть.

МИКОЛІ СОМУ
(Сомоепітафія)

Низький уклін Миколі Сому!
Він тут нарешті охолов,
Тож не втече тепер із дому
Поет, учитель, риболов.

Відомі автоепітафії давньо­грецького поета Мегара та російського поета В. Соловйова. В давній українській літературі до жанру епітафій зверталися Л. Баранович, В. Ясинський, Ф. Прокопович, Г. Сковорода. У XX столітті сатиричні епітафії писали В. Еллан-Блакитний, В. Симоненко, М. Сом.

 МИКОЛІ ЛУКІВУ —
поетові-пісняру

Жменька слів і жменька звуків...
Хто се тут?
Микола Луків.

Запитання і завдання:

1. Ознайомтесь зі зразками пародій, епіграм, епітафій на сторінках газет. Виявіть характерні ознаки.
2. Складіть пародію для шкільного КВК.
3. Напишіть епіграму до шкільної газети про двієчників, лінюхів, брехунів.

Афоризм – короткий, влучний оригінальний вислів. Це жанр, що його використовує більшість газет, переважно афоризми тут персоніфіковані, тобто придумані окремими людьми. Здебільшого вони містять іронію, сарказм, стосуються різноманітних сторін життя людини.

Экономьте время - читайте афоризмы. (Юрий Базылев)

Любой афоризм что орех: снаружи хорош, а внутри на три четверти пуст. (Фернан Вандран)

Запитання і завдання:

1. Підготуйте повідомлення про афоризми в літературі.
2. Доберіть афоризми про добро і зло, дітей та батьків, навчання та відпочинок.
3. Продумайте, як можна використати афоризми для шкільної газети.
4. Спобуйте самі скласти афоризми.

Термін „анекдот" вперше з'явився у Візантії, у книзі історика Прокопія Кесарійського „Таємна історія" (550 р). У перекладі з грецької мови цей термін означає: невигаданий, невідомий, нерозголошений, той, що не підлягає розголосу. Пізніше цим терміном
назвуть гумористичні, дотепно-смішні, лаконічні мініатюри з гострим сюжетом, діалогічною формою і неодмінно з несподіваною, комічною кінцівкою.Представником „гумористичної теорії" вважали Гіпократа. У
В.Даль визначав анекдот як „короткий за змістом і стислий за формою твір про кумедний випадок; байка, баутка". У Франції їх називали „фацеіями", тобто смішними усними розповідями, в Польщі „жартом".В українській літературі термін „анекдот" започатковує Г.Квітка-Основ'яненко. Це відбулось у 1822 році на сторінках газети „Вісник Європи". Родоначальницею збірок анекдотів є „Маленька книжечка
українських анекдотів", опублікована у 1859 році. Анекдоти записували М.Драгоманов, Б.Грінченко, П.Чубинський, І.Манжура та ін. Ознаками анекдоту є: алогізм, переакцентування слова чи фрази з одного
значення на інше, гра слів, односюжетність. За формою викладу анекдоти бувають: описові, монологічні, діалогічні, полілогічні; за тематикою:суспільно-побутові, родинно-побутові. Українці користуються також і іншою назвою анекдоту - народна усмішка. Український народ створив величезну кількість мініатюрних перлин цього
жанру, адже гумор - одна з рис українського менталітету. На народних усмішках „виросли" І.Котляревський, М.Гоголь, C.Руданський, ОстапВишня, О.Ковінька, М.Годованець та багато інших сміхотворців.

Запитання та завдання:

1. Що таке анекдот? Яка історія жанру?

2. Складіть анекдот зі шкільного життя.

Дата добавления: 2014-12-07