Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Анекдот, особливості жанру




ТЕМА 13

Афоризм як жанр

ТЕМА 12

ПОДВІЙНИЙ ГОНОРАР І СЛАВА

Владиславу Бойку (Василеві Шукайлу)

Шукали Бойка-публіциста —
Знайшли Шукайла-гумориста
І заволали навздогін:
— Якщо у пана Владислава
Подвійний гонорар і слава,
То як податки платить він?

Епітафія (грец. έπιτάφιοζ, від έπι —на, над і τάφοζ — могила, тобто над­гробне слово) — вірш, призначений для напису на пам'ятни­кові померлої особи, часто у формі епіграми. Як літературний жанр епітафія з'являється в давній Греції та Римі. Пізніше стали писати епітафії на смерть неіснуючої особи з метою осміяти вади певної людини чи людського типу. Такі сатиричні епітафії писав Р. Берне. До такого різновиду сатиричних епітафій належать і автоепітафії — написи на власну уявлювану смерть.

МИКОЛІ СОМУ
(Сомоепітафія)

Низький уклін Миколі Сому!
Він тут нарешті охолов,
Тож не втече тепер із дому
Поет, учитель, риболов.

Відомі автоепітафії давньо­грецького поета Мегара та російського поета В. Соловйова. В давній українській літературі до жанру епітафій зверталися Л. Баранович, В. Ясинський, Ф. Прокопович, Г. Сковорода. У XX столітті сатиричні епітафії писали В. Еллан-Блакитний, В. Симоненко, М. Сом.

 МИКОЛІ ЛУКІВУ
поетові-пісняру

Жменька слів і жменька звуків...
Хто се тут?
Микола Луків.

Запитання і завдання:

  1. Ознайомтесь зі зразками пародій, епіграм, епітафій на сторінках газет. Виявіть характерні ознаки.
  2. Складіть пародію для шкільного КВК.
  3. Напишіть епіграму до шкільної газети про двієчників, лінюхів, брехунів.

Афоризм – короткий, влучний оригінальний вислів. Це жанр, що його використовує більшість газет, переважно афоризми тут персоніфіковані, тобто придумані окремими людьми. Здебільшого вони містять іронію, сарказм, стосуються різноманітних сторін життя людини.

Экономьте время - читайте афоризмы. (Юрий Базылев)

Любой афоризм что орех: снаружи хорош, а внутри на три четверти пуст. (Фернан Вандран)

Запитання і завдання:

  1. Підготуйте повідомлення про афоризми в літературі.
  2. Доберіть афоризми про добро і зло, дітей та батьків, навчання та відпочинок.
  3. Продумайте, як можна використати афоризми для шкільної газети.
  4. Спобуйте самі скласти афоризми.

 

Термін „анекдот" вперше з'явився у Візантії, у книзі історика Прокопія Кесарійського „Таємна історія" (550 р). У перекладі з грецької мови цей термін означає: невигаданий, невідомий, нерозголошений, той, що не підлягає розголосу. Пізніше цим терміном
назвуть гумористичні, дотепно-смішні, лаконічні мініатюри з гострим сюжетом, діалогічною формою і неодмінно з несподіваною, комічною кінцівкою.Представником „гумористичної теорії" вважали Гіпократа. У
В.Даль визначав анекдот як „короткий за змістом і стислий за формою твір про кумедний випадок; байка, баутка". У Франції їх називали „фацеіями", тобто смішними усними розповідями, в Польщі „жартом".В українській літературі термін „анекдот" започатковує Г.Квітка-Основ'яненко. Це відбулось у 1822 році на сторінках газети „Вісник Європи". Родоначальницею збірок анекдотів є „Маленька книжечка
українських анекдотів", опублікована у 1859 році. Анекдоти записували М.Драгоманов, Б.Грінченко, П.Чубинський, І.Манжура та ін. Ознаками анекдоту є: алогізм, переакцентування слова чи фрази з одного
значення на інше, гра слів, односюжетність. За формою викладу анекдоти бувають: описові, монологічні, діалогічні, полілогічні; за тематикою:суспільно-побутові, родинно-побутові. Українці користуються також і іншою назвою анекдоту - народна усмішка. Український народ створив величезну кількість мініатюрних перлин цього
жанру, адже гумор - одна з рис українського менталітету. На народних усмішках „виросли" І.Котляревський, М.Гоголь, C.Руданський, ОстапВишня, О.Ковінька, М.Годованець та багато інших сміхотворців.

Запитання та завдання:

1. Що таке анекдот? Яка історія жанру?

2. Складіть анекдот зі шкільного життя.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-12-07; Просмотров: 1155; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.