Ресурси в агроекосистемах

Природними ресурсами називають об’єкти і явища, що прямо чи опосередковано використовуються для створення матеріальних благ суспільства та для підтримки умов існування людства. Ресурси розподіляють на:

а) вичерпні (нафта, вугілля...) та невичерпні (сонячна енергія, вітер, …);

б) відновлювані (біомаса рослин та тварин) та невідновлювані (ґрунт, територія);

в) замінювані (кам’яне вугілля можна замінити нафтою або газом) та незамінювані (вода, кисень, СО₂).

Особливим видом ресурсу в сільському господарстві виступає територія, на якій людина сформувала агроекосистеми.

Сільськогосподарська освоєність суші на планеті досягає 30% (табл.3.3.1). Відомо, що придатними для використання в сільському господарстві є 19,0 млн. км² суходолу, що становить близько 13%, природні луки і пасовища займають майже 29 млн. км², решта земель практично не може бути використана в сільському господарстві, оскільки близько 20% суші розташовано в зонах з надто холодним кліматом, ще 20% – у зонах з надто посушливим кліматом, а решта, 30% – представлені малопотужними ґрунтами або розміщені на крутих схилах.

Таблиця 3.3.1. Розподіл земельного фонду Землі

Земельний фонд планети	Площа
Млн. км^2	% загальної площі
Ліси і лісопосадки	40,3	27,0
Природні луки і пасовища	28,5	19,0
Сільськогосподарські угіддя	19,0	13,0
Сухі пустелі, скелі, прибережні піски	18,2	12,1
Льодовики	16,3	11,0
Тундри і лісотундри	7,0	4,7
Полярні та високогірні пустелі	5,0	3,3
Антропогенно порушені землі (бедленд)	4,5	3,0
Болота (поза тундрами)	4,0	2,7
Озера, річки, водосховища	3,2	2,2
Землі промислового і міського призначення	3,0	2,0
Всього:

Найбільша забезпеченість за площею ріллі на душу населення в Канаді (1,8 га), найменша – в Японії (0,05 га). На 1 жителя України припадає @ 0,81 га сільськогосподарських угідь (у 1960 р. @ 1,01 га).

Земельний фонд України на початок 2003 р. складав 60,35 млн. га[16] (близько 0,4% площі сущі Землі). Розораність території @ 56%. У сільському господарстві активно використовується 71,3% території (табл.. 3.3.2). Особливо цінні землі складають 12,08 млн. га[17] (близько 20% від загальної площі земель).

Нарівні з територією до найважливіших ресурсів сільського господарства відносять ґрунт [18]. Тільки наявність родючого[19] ґрунту дозволяє ефективно використовувати територію для створення агроекосистем. Найбільшою родючістю характеризуються степові та лучні чорноземи. До найважливіших показників родючості і якості ґрунту відноситься вміст в ньому гумусу – на 2000 рік в середньому по Україні він становив 3,1% (124 т на га). Ґрунти з найбільшим вмістом гумусу зосереджені в Харківській області (4,9% або 191,1 т на га), Дніпропетровській та Кіровоградській областях (по 4,5% або 175,5 т на га). Проте, вміст гумусу в ґрунтах України продовжує знижуватись в середньому на 0,8 т/га щорічно.

Таблиця 3.3.2. Структура земельного фонду України

Типи земель та угідь	Площа земель та угідь за роками, тис.га
1996 р.	1997 р.	1998 р.	1999 р.	2000 р.
Сільгоспугіддя загалом	41839,8	41854,3	41826,5	41826,5	41827,0
Рілля	33188,6	33080,9	32857,5	32669,9	32563,6
Багаторічні насадження	1022,4	1000,5	963,0	945,2	931,9
Перелоги	-	-	216,5	376,4	421,6
Сіножаті	2246,2	2307,3	2295,8	2336,4	2388,6
Пасовища	5382,5	5465,6	5493,7	5501,6	5521,3
Ліси та інші вкриті лісом площі	10372,0	10380,2	10397,6	10403,3	10413,6
Забудовані землі	2334,4	2336,9	2442,0	2457,4	2456,2
Відкриті заболочені землі	939,0	940,4	944,1	946,0	947,2
Відкриті незаболочені землі	1177,9	1168,5	1058,1	1037,3	1039,0
Піски	161,6	163,3	168,7	166,2	166,1
Яри	155,9	154,4	150,7	141,2	141,0
Землі під зсувами, скелі тощо	307,9	309,3	311,3	318,4	318,3
Поверхневі води суходолу	2411,7	2415,0	2428,1	2426,2	2423,5

Антропогенний вплив на ґрунти призводить до їх поступової деградації і зниження продуктивності сільськогосподарських угідь.

Деградація ґрунтів – це поступове погіршення їхніх властивостей, викли­кане зміною умов ґрунтоутворювання внаслідок природних факто­рів чи господарської діяльності людини, яке супроводжується зменшенням вмісту гумусу, руйнуванням структури ґрунту і зни­женням його родючості. Деградація ґрунтів, а нерідко їх повне вилучення з сільськогосподарського використання, відбувається внаслідок процесів вітрової і водної ерозії, дегуміфікації, декаль­цинації, переущільнення сільськогосподарською технікою, нераціо­нальна експлуатація зрошувальних систем призводить до під­топлення й заболочування, вторинного засолення та осолонцю­вання ґрунтів; внаслідок порушення агротехніки, заростання бур'янами і чагарниками; незбалансоване застосування мінераль­них добрив призводить до забруднення токсичними речовинами, важкими металами і радіонуклідами; непомірний випас худоби також призводить до ерозійних процесів тощо. При цьому в ряді регіонів пла­нети виникають досить серйозні стресові, кризові й навіть ката­строфічні ситуації, що призводять до порушення екологічної рівно­ваги ґрунтового покриву.

Ерозія (від лат. erosio – роз’їдати, вигризати) – це процес руйнування ґрунтів і гірських порід, що супровод­жується перенесенням і відкладанням дрібнозему під впливом потоків води (водна ерозія) або вітру (вітрова ерозія або дефляція[20]). Ерозія ґрунтів - один з найнебезпечніших чинників, який руйнує ґрунтовий покрив.

Руйнування поверхні відбувалось протягом усієї геологічної історії Землі. Результатом ерозійних процесів було формування долин річок, схилів, межиріч. Такого типу ерозію називають нормальною або геологічною.

На відміну від геологічної, прискорена або антропогенна ерозія[21] пов’язана з діяльністю людини. Знищення лісів, надмірне розорювання території, безконтрольний випас худоби сприяють прискореній ерозії. Шар ґрунту, що руйнується при нормальній ерозії протягом століть, при антропогенній знищується за дуже короткі терміни[22] (швидкість антропогенної ерозії в 8-100 раз більша за швидкість природної).

Розвиток ерозії тісно пов’язаний з рельєфом місцевості. На змив та розмив ґрунту впливає крутизна, довжина, експозиція і форма схилу, розмив водозбірної території. Ерозія проявляється при певному нахилі поверхні – руйнування ґрунту починається при крутизні схилу більше 1-2^о.

Частка еродованих земель в Україні становить 57,4% всієї території, з них 32% зазнають впливу вітрової ерозії, 22% – водної, 3,4% сумісної дії водної і вітрової ерозій. Головним чинником, що зумовлює розвиток ерозійних процесів, є високий рівень сільськогосподарського освоєння території.

Найбільш стійкі до змиву та розмиву чорноземи звичайні і потужні на лесових породах. Малостійкі дернові опідзолені ґрунти, а також ґрунти, що утворені на щільних глинах і пісках.

Стійкими до ерозії є схили, покриті лісовою або трав’янистою рослинністю. Культурні рослини розораних схилів мають набагато слабшу протиерозійну здатність.

Вплив рельєфу, особливо крутизни схилу, в теперішній час проявляються переважно через антропогенні чинники. Людина в процесі своєї діяльності може посилити і послабити вплив крутизни схилів та інших чинників на ерозійний процес.

Інтенсифікація ерозійних процесів в Україні протягом останніх років пов’язана із скороченням землеоохоронних заходів, таких як створення захисних лісових насаджень та полезахисних лісосмуг, будівництво протиерозійних захисних валів тощо.

Факторами, що зумовлюють дегуміфікацію ґрунтів, є недосконалі технології та істотне зменшення внесення органічних добрив. Для попередження втрат гумусу вчені рекомендують більше залишати на полі пожнивних решток, збільшувати посівні площі багаторічних трав, вдосконалювати технологічні схеми з мінімізацією обробітку ґрунту і застосовувати протиерозійні заходи.

Ще одним важливим ресурсом для сільського господарства є вода. Агроекосистеми забезпечуються водою завдяки атмосферним опадам, запасам ґрунтових вод, прісних водойм та водотоків. Якщо забезпеченість атмосферними опадами в Україні задовільна, то запаси ґрунтових вод і прісних водойм недостатні.

Особливість агроекосистем, порівняно з природними, полягає ще й в особливостях формування поверхневого стоку. Так, швидкість інфільтрації води в природних екосистемах значно вища, що суттєво зменшує поверхневий стік і вірогідність розвитку ерозійних процесів (наявність рослинного покриву на протязі всього року також стримує ерозію). Втрати вологи в природних екосистемах також значно вищі, внаслідок чого по ґрунтовому профілю переміщується менша кількість води, що знижує вимивання поживних речовин.

Дата добавления: 2014-12-07