Право интеллектуальной собственности — это право лица на результат интеллектуальной, творческой деятельности или на другой объект права интеллектуальной собственности

Коло суспільних відносин, що регулюються правом інтелектуаль­ної власності, досить широке. Передусім вони поділяються на особисті немайнові та майнові. Особисті немайнові відносини тісно пов'язані з творцем об'єкта інтелектуальної власності. Права, що виникають із особистих немайнових відносин, невідчужувані від творця об'єкта цих відносин. Зазначені права належать лише йому.

Об'єктами зазначених відносин можуть бути лише результати інтелектуальної, творчої діяльності в будь-якій сфері (науковій, художній, виробничій тощо).

Характеризуються самостійністю та автономністю учасників зазначених відносин, юридичною рівністю сторін як са­мостійних суб'єктів цивільного обігу.

Суб'єкти цивільних відносин незалежні один від одного, вони не підпорядковані один одному і є автономними. Їх воля на вчинення певної правової дії набуває чинності лише за умови, що воля однієї сторони збігається з волею іншої сторони. Тобто незалежність, автономність сторін у цивільних відносинах виражається і в тому, що мета, поставлена ними, може бути досягнута лише за їх взаємною волею та взаємним бажанням, тобто за їх консенсусом.

Суб'єкти цивільних відносин є юридично рівними між собою. Це означає, що вони мають юридично рівні можливості вчиняти будь-які правові дії у межах закону. Суб'єкти цивільного права однаковою мірою вільні щодо вступу у майнові відносини, вибору способу поведінки.

Об'єкти інтелектуально-правових відносин не мають матеріаль­ної субстанції, вони не матеріальні. Проте вони можуть стати об'єктом правової охорони лише за умови, що зазначені об'єкти можуть бути втілені у певну матеріальну форму. Наприклад, твір може бути опублікований у формі книги, винахід втілений у про­мисловий виріб тощо.

Зазначена специфічна особливість об'єктів інтелектуальної влас­ності уможливлює їх тиражування в необхідній кількості, що зумовлює особливості їх використання, — один і той самий об'єкт може використовуватися різними користувачами в необмеженій кількості, але з дозволу суб'єкта права інтелектуальної власності.

Майнові відносини, об'єктом яких є результат інтелектуальної діяльності, можуть виникати між творцем цих результатів і будь-якою іншою особою. Вони не обмежують коло своїх суб'єктів. Суб'єктами зазначених відносин можуть бути не лише творці результатів інтелектуальної власності, а й інші особи, яким творець передав свої права на цей результат.

Майнові відносини у сфері інтелектуальної діяльності та інтелектуальної власності мають абсолютний характер. Праву суб'єкта інтелектуальної власності кореспондує відповідний обов'язок будь-яких третіх осіб, — вони зобов'язані не порушувати право суб'єкта інтелектуальної власності, дотримуватися його і по­важати. Отже, порушником права інтелектуальної власності може бути будь-яка третя особа, яка й буде відповідачем за позовом про порушення цього права.

Майнові відносини у сфері інтелектуальної власності є виключ­ними. Виключний характер цих відносин зумовлюється абсолютни­ми правами на об’єкти для суб'єкта інтелектуальної власності. Це означає, що будь-яка третя особа може використати об'єкт права інтелектуаль­ної власності лише за дозволом суб'єкта цього права.

Право інтелектуальної влас­ності часто називають виключним правом, оскільки суб'єктам права інтелектуальної власності належить виключне право на її об'єкти. Тобто, право на вико­ристання й розпорядження об'єктом права інтелектуальної влас­ності належить лише суб'єкту цього права. На думку деяких дослідників, така назва є не досить адекватною. Адже будь-яке право власності на матеріальні об'єкти можна вважати виключним.

1.5. Метод правового регулювання у сфері інтелектуальної власності

Оскільки право інтелектуальної власності є підгалуззю ци­вільного права, то метод регулювання цивільно-правових відносин поширюється і на відносини у сфері інтелектуальної власності.

Метод правового регулювання зазвичай визначається як система специфічних способів, засобів та прийо­мів, за допомогою яких право, як регулятор суспільних відносин, впливає на них у нормативному порядку, встановлюючи правила поведінки їх учасників, надаючи їм права та встановлюючи їх обов'язки.

Метод цивільно-правового регулювання полягає, передусім, у загальному юридично рівному становищі суб'єктів цивільного пра­ва. Це означає, що у цивільно-правовому відношенні сторони одна перед одною не мають будь-яких правових переваг, — вони неза­лежні одна від одної, не підпорядковані одна одній. Цей принцип цивільного права називають диспозитивністю. Отже й головним методом регулювання інтелектуально-правових відносин можна вважати диспозитивний (метод рівності сторін).

1.6. Поняття права інтелектуальної власності в суб’єктивному розумінні

Объектом права интеллектуальной собственности может быть лишь нематериальный объект — результат интеллектуальной, творческой деятельности. Объектами права интеллектуальной собственности могут быть не только результаты интеллектуальной, творческой деятель­ности, но и другие объекты, определенные ГК и другими зако­нами. К ним можно отнести так называемые средства индивидуа­лизации участников гражданского оборота, товаров и услуг и прочие объекты, которые приравнены к объектам ИС и охраняются правом интеллектуальной собственности.

Дата добавления: 2014-12-07