ЕМ повинен уміти складати бізнес-план

Впровадження енергетичного менеджменту

Етап складання карти споживання енергії на підприємстві. Складання детальної карти споживання енергії для всього підприємства – трудомістка справа. Більш раціонально зосередитися на попередніх підрахунках споживання енергії найбільш важливими установками і системами (із аналізу АВС). Усі види енергії (електроенергія, газ, мазут тощо) повинен бути враховані, включаючи споживання води.

Етап зняття даних.

Показання основних лічильників необхідно знімати кожний день або не рідше ніж і раз на тиждень, для отримання даних по загальному споживанню газу, електроенергії, води тощо. Зняття показників додаткових лічильників проводиться щоденно, щотижнево або щомісячно залежно від рівня споживання енергії, однак тільки у випадку використовування цих даних.

Необхідно проводити збирання даних виробництва і по використанню сировини.

Етап аналізу.

На цьому етапі енергетичний менеджер проводить розрахунок ключових даних (питоме споживання енергії не одиницю виробленої продукції) на підприємстві взагалі і для окремих енергоємних установок і систем. Ці дані можуть бути використані для порівняльного аналізу, для вивчення дії заходів з енергозбереження на вищезгадані параметри і загальний обсяг виробництва (часто питоме споживання енергії значно зростає при скороченні виробництва). Можна провести також порівнянний аналіз даних з аналогічними даними з інших підприємств для оцінки загальної ефективності виробництва.

Приклади ключових даних.

Молочна ферма ВРХ: – кВт∙год. на тонну виробленого молока;

– м³ води на тонну виробленого молока.

Кормоцех свиноферми: – кВт∙год. на тонну виробленого корму.

Пташник: – кВт∙год. на 1000 яєць.

У вступі до бізнес-плану обґрунтовуються основні моменти, на основі яких кредитор повинен переконатися в доцільності кредитування саме цього плану.

Перший розділ бізнес-плану повинен в основному мати відношення до доходів. Реалізація проекту з енергоефективності приносить вигоду багатьом: державі і місцевій владі, населенню, інвесторам, фінансистам, поставникам обладнання і матеріалів, операторам, споживачам, обслуговуючим підприємствам. Інтереси цих сторін різні, але в даному випадку несуперечливі. План повинен переконувати про вигоду всіх учасників
його здійснення, демонструючи виграшні ситуації.

Другий розділ бізнес-плану повинен пояснити, що план і передбачувані інвестиції рентабельна. Проте не слід змішувати економічні переваги проекту для підприємства (краши) з його окупністю для інвестора і кредитора.

Третій розділ бізнес-плану повинен бути присвячений наслідкам для інших учасників і для енергопостачальних організацій. Енергетична ефективність проекту може стати і “енергозберігаючим” проектом з точки зору енергопоставок. Проект повинен враховувати взагалі всю систему витрат, прибутків і окупності.

Бажано досягнути рішень, які підвищують фінансову стабільність і скорочують ступінь ризику всіх учасників і створюють обопільні зобов’язання в загальних інтересах.

Автор плану повинен свідомо вибрати напрямок посування, інколи ще до того, як визначиться, чи буде проект профінансований приватним капіталом, звертаються до громадських джерел фінансування, оскільки впровадження енергоефективних технологій і зменшення забруднення навколишнього середовища – мета політики суспільства.

На етапі економічної підготовки проекту основна задача – зробити його більше прибутковим. Мета – забезпечити підтримку проекту, вдало “продати” його керівнику власного підприємства, ймовірно громадській адміністрації, інвесторам, банкірам, поставникам обладнання і споживачам – усім, чия підтримка необхідна для успішної реалізації проекту.

Україна має чудову можливість виробляти необхідне енергетично ефективне обладнання. Завдяки добре підготовленим інженерам існує реальна можливість швидко впроваджувати нові технології.

У багатьох країнах існують інститути енергетичних менеджерів-консультантів, які працюючи в тісному співробітництві з особою, яка відповідає на підприємстві за енергозбереження (енергетиком підприємства).

Дата добавления: 2014-12-07