Стандарти ІСО 9000 прийняті більше, ніж у 30 країнах. У колишньому СРСР їх прийняли як державні ще у 1988 році

Найважливіша умова прибутковості роботи підприємства - забезпечення виробництва замовленнями споживачів, на основі яких складаються поточні та оперативно-календарні плани підприємства.

План виробництва базується на портфелі замовлень, який звичайно складається з таких розділів:

· поточні замовлення, що забезпечують безперервну роботу підприємства;

· середньострокові замовлення з терміном виконання до 1 - 2 років і більше;

· перспективні замовлення, у тому числі прогнози на 2 - 5 років і більше.

Поточні замовлення мають бути оформлені договорами (угодами), що укладені відділом збуту продукції на постачання продукції (виконання робіт). Виготовлення продукції, на яку не укладено угоду, може починатися тільки, якщо підприємство твердо впевнено в її реалізації.

На середньострокові та перспективні замовлення також необхідно укладати угоди, але далеко не завжди можна знайти замовника, який гарантував би купівлю продукції (особливо нової, інформація про яку ще недостатня) на кілька місяців або навіть на кілька років наперед. Між тим, якщо підприємство не буде впроваджувати нову продукцію, то може у майбутньому зовсім лишитися покупців, тому воно вимушено постійно ризикувати.

Виробнича програма підприємства (або, план виробництва і реалізації продукції) - це система адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згідно договорів поставок.

Номенклатура - це перелік назв окремих видів продукц ії, а асортимент - це сукупність різновидів виробів в межах даної номенклатури.

Номенклатура виробів підприємства може бути централізованою і децентралізованою.

Централізована номенклатура формується шляхом укладання державних контрактів (фінансуються за рахунок держбюджету України) і державних замовлень (фінансуються за рахунок власних коштів підприємства та кредитних ресурсів).

Децентралізована номенклатура формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на свою продукцію та встановлення прямих контактів із споживачами шляхом укладання договорів поставок.

В основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка включає натуральні і вартісні показники.

Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях по номенклатурі і асортименту (штуки, тонни, метри тощо). Значення натуральних показників виробничої програми в умовах ринку зростає, оскільки саме вони дають можливість оцінити ступінь задоволення потреб споживачів у певних товарах.

Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої продукції, обсяг незавершеного виробництва.

В обсяг товарної продукції включають готову продукцію, яка вже пройшла всі стадії виробничого процесу, перевірена відділом технічного контролю і знаходиться на складі підприємства-виробника. До обсягу ТП також відносять: послуги, ремонтні роботи, капітальний ремонт свого підприємства, напівфабрикати і запчастини на сторону, капітальне будівництво для непромислових господарств свого підприємства, роботи, пов'язані з освоєнням нової техніки, тару, що не входить в оптову ціну виробу.

Обсяг товарної продукції (ТП) визначають за формулою

ТП = Σ Ц і *N і + Р, грн (1)

де Ц і - оптова ціна підприємства одиниці виробу і -го виду, грн;

N і - випуск продукції і-го виду в натуральних одиницях;

Р - вартість робіт і послуг на сторону, грн,

У валову продукцію (ВП) включають всю продукцію у грошовому вираженні незалежно від ступеню її готовності і визначають за формулою

ВП = ТП + (НЗВ к - НЗВ п), грн (2)

деНЗВ п і НЗВ к - вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і на кінець планового періоду, грн;

Реалізована продукція (РП) - це продукція, яка відвантажена споживачеві і за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства - постачальника або мають надійти у зазначений термін. Обсяг реалізованої продукції обчислюється за формулою

РП = ТП + (ГП п - ГП к) + (З нп -З нк), грн (3)

де Г п і Г к - залишки готової продукції на складі відповідно на початок і кінець планового року, грн;

З нп і З нк - залишки продукції відвантаженої, за яку термін оплати не настав і продукції на відповідальному зберіганні у покупців відповідно на початок і на кінець планового року,грн.

Виробнича програма підприємства повинна бути обгрунтована наявними виробничими ресурсами (виробничими фондами, трудовими і матеріальними ресурсами), а також виробничою потужністю підприємства,

2. Важливим показником роботи підприємства є якість виробленої ним продукції. Її підвищення дозволяє збільшити попит на продукцію саме цього підприємства, а це веде до збільшення його прибутку.

Сформулювати універсальне поняття якості, яке підходило б для будь-якого товару (вершкове масло, трактор, дитяча іграшка, побутова техніка чи літак) достатньо складно. Наприклад, споживачеві на перший погляд подобається саме ця модель холодильника. Далі він придивляється уважніше:які габарити холодильника (чи встане на невеличкій кухні?), об’єм морозильної камери, який мінімум температури тощо. Це – споживча якість. Але холодильник треба спочатку виготовити, і тут свої вимоги, які пов’язані з технологією виробництва, наприклад, методи обробки металу і пластмаси, необхідне обладнання. Це вже стосується виробничої якості.

Отже, під якістю розуміють сукупність властивостей продукції, які зумовлюють її здатність задовольняти певні потреби споживачів згідно з її призначенням. Продукція повинна бути технічно надійною, естетично привабливою, економічно вигідною. Той же холодильник має відповідати таким економічним вимогам: низька собівартість виготовлення, що сприяє відповідній ціні; працювати у раціональному режимі, тобто виконувати свої функції при споживанні мінімуму електроенергії тощо.

Ф ірми, які приділяють належну увагу якості продукції, повинні враховувати, що:

a питання якості актуальні с самого початку, з розробки продукції, а також охоплюють все подальше життя товару, включаючи виробництво, маркетинг та післяпродажний сервіс;

a якість повинна задовольняти вимогам споживача, а не виробника;

a підвищення якості вимагає впровадження нових технологій виробництва;

a підвищення якості залежить від кожного робітника фірми;

a якість не заважає, а допомагає зниженню собівартості продукції;

a якістю треба керувати так же, як керують обладнанням, виробництвом, фінансами.

Підвищення якості продукції впливає на:

· економію капіталовкладень у розширення виробництва;

· покращання використання оборотних коштів;

· збільшення експорту продукції;

· поліпшення умов праці і життя людей тощо.

Аналіз якості продукції проводиться через систему чисельних показників:

· питома вага продукції вищої якості;

· питома вага продукції на експорт (фірмовий знак всесвітньовідомих підприємств є своєрідним знаком якості);

· питома вага продукції, яка відповідає міжнародним стандартам, тобто має сертифікат якості (ISO 9000 ****).

Крім того, використовують такі загальні об’єктивні показники якості:

- сортність (у легкій, харчовій та інш. галузях);

- марочність (харчова, будматеріали);

- вміст корисних речовин або шкідливих домішок (у %);

- корисність (жирність молока, вміст заліза в руді, вміст білку в продукті тощо);

- строк служби та надійність;

А також побічні показники:

- гарантійний термін роботи, кількість і вартість гарантійних ремонтів (на 1 виріб);

- наявність рекламацій (письмових претензій споживачів);

- відсоток браку тощо.

В процесі аналізу якості проводять аналіз браку продукції.

Брак – це частина виробів, яка у процесі виробництва псується через порушення технології, несправності обладнання або низьку кваліфікацію чи несумлінність робітників.

Брак може бути остаточним та виправним. при аналізі визначають загальну суму браку і відносну його величину (% браку), а також вивчають динаміку цього показника за ряд періодів.

Умови запобігання браку:

· висока культура і організація виробництва;

· стабільний ритм постачання і роботи;

· впровадження у виробництво сучасних технологій і устаткування;

підвищення кваліфікації, дисциплінованості і відповідальності персоналу.

**** Системи керування якістю оцінюються на основі прийнятих у 1987 р. Міжнародною організацією з питань стандартизації документів (Internaional standart organization -скорочено “ ISO “). Ці документи відомі у діловому світі як стандарти ІСО серії 9000. Ці стандарти розроблені спеціалістами з більше, ніж 30 країн. Вони використали у своїй роботі національні стандарти найбільш розвинутих промислових країн. Стандарти ІСО 9000 містять опис 3-х еталонних моделей систем якості:

1. Якщо мова йде про виготовлення нових виробів (телевізорів, комп’ютерів тощо), то система управління якістю охоплює всю технологію – від створення до реалізації продукції. Такий підхід до контролю якості лежить в основі стандарту ІСО 9001.

2. Якщо контроль якості діє тільки на етапах виробництва та випробувань – це стандарт ІСО 9002.

3. У випадках, якщо тільки треба продемонструвати замовнику випробування продукції, діє стандарт ІСО 9003.

Основний принцип, на якому діють такі системи контролю якості – запобігання дефектів продукції на етапах її розробки, а не їх виправлення.

Якщо споживач бажає, щоб замовлена продукція відповідала міжнародним стандартам, то стандарт ІСО 9000 вносять до угоди, як обов’язкова умову.

3. Загострення конкурентної боротьби (за збут своєї продукції, за місце на ринку) поміж фірмами-виробниками змушує шукати їх нові засоби впливу на рішення покупців. Одним з таких шляхів є створення товарів поліпшеного рівня якості.

Дата добавления: 2014-12-07