Поняття ризику невиявлення

Ризик невиявлення (ДР) – означає що істотні помилки можуть залишитися невиявленими в ході аудиторської перевірки. Т.ч. це та частка погрішності, що аудитор може собі дозволити при проведенні аудиторської перевірки при сформованих на підприємстві-клієнта системах обліку і внутрішнього контролю, при дотриманні умови якості проведення робіт і відповідності їх встановленим аудиторським нормативам.

Це ризик невиявлення істотних помилок у фінансовій звітності за допомогою аудиторських процедур, припускаючи що система внутрішньогосподарського контролю їх не змогла знайти й виправити.

Ризик виявлення є результатом проведення аудиторської перевірки, наслідком виконаної аудиторської роботи. За цей ризик аудитор несе повну відповідальність, тобто він вказує на ступінь якості перевірки, професійний рівень аудитора.

У такий спосіб аудитор повинний зробити все можливе щоб звести цей ризик до мінімуму.

Цього можна досягти, провівши велику кількість аналітичних процедур.

Ризик невиявлення визначає кількість свідчень, що аудитор планує зібрати. При низькому рівні ризику невиявлення аудитор не погоджується брати на себе великий ризик невиявлення помилок через недолік свідчень, тому в даному випадку необхідно одержати велику кількість свідчень. Коли аудитор готовий узяти на себе великий ризик, свідчень потрібно меньше.

Аудиторські процедури повинні забезпечити виявлення істотних помилок у фінансовій звітності й які поділяються на дві категорії:

-аудиторська перевірка правильності відображення в бухгалтерському обліку операцій і залишків на рахунках;

-аналітичні процедури збору додаткової інформації.

Аналітичні процедури – це аналіз і оцінка отриманої аудитором інформації, дослідження найважливіших фінансових і економічних показників економічного суб'єкта, що перевіряється, з метою виявлення незвичайних і невірно відбитих у бухгалтерському обліку фактів господарської діяльності, а також з'ясування причин таких помилок і перекручувань.Типовими видами аналітичних процедур є методичні прийоми аудиту, згруповані в групу «Зіставлення».

Тестування може проводитися у виді спостереження, переробки чи перевірки документації.

Для більш ефективного збору аудиторських доказів аудитор зобов'язаний грамотно планувати, які аналітичні процедури, у якій кількості й обсязі необхідно виконати для збору потрібних даних.

Якщо за допомогою цих процедур істотні помилки будуть не виявлені, діяльність аудитора визнається неефективною.

На величину ризику невиявлення впливає фактор повторності перевірки. Якщо аудитор проводить перевірку у клієнта вже не в перший раз, то він краще знає особливості бізнесу а також більшість «вузьких місць». Якщо ж перевірка проходить у перший раз, то ризик невиявлення помилки аудитором більш високий.

Ризик того, що значимі помилки залишаться невиявленими при аудиті, може бути результатом окремих ризиків, зв'язаних із двома типами аудиторських тестів:

-ризик аналітичних процедур (РАП)-небезпека пропуску помилок при проведенні процедур аналізу;

ризик тестування (РТ)-невірний підбор тестів, чи ж ризик того що обрані тести не зможуть виявити істотні помилки.

Дата добавления: 2014-12-07