Лекція №11

План

Тема: Екологічне право в Україні

Лекція № 10

1.Юридичні аспекти взаємодії суспільства та природи.

2.Нормативні акти України про охорону довкілля.

3.Екологічні права та обов’язки громадян.

4.Державне управління в галузі охорони навколишнього середовища та природокористування.

Література:

1. Білявський Г. О. Основи екології / Г. О.Білявський, Р.С Фурдуй. //— К.: Либідь 2004.

2. Кучерявий В. П. Екологія. — Львів: Світ.2001.

3.Одум Ю. Екологія: в 2-х т. М.Мир. 1986.

4. Заверуха Н.М., Сребряков В.В., Скиба Ю. А. Основи екології: Навч. Посібн. – К.: Каравела, 2006. – 368 с.

Після вивчення матеріалу теми студенти повинні знати:

- мету державної системи екологічного управління;

- природоохоронне законодавство України;

- види відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- органи державного управління;

Після вивчення матеріалу теми студенти повинні вміти:

- характеризувати мету державної системи екологічного управління;

- визначити екологічні права та обов’язки громадян України, закони у царині охорони довкілля.

Ключові поняття та терміни:

- екологічне законодавство України;

- відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього середовища;

- органи державного управління;

- природно - заповідний фонд; природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки – пам’ятки садово – паркового мистецтва.

1. Екологічне право – система правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів.

Охорона навколишнього природного середовища – це складова частина раціонального природокористування. Вона здійснюється різними, в тому числі і правовими засобами. Принципові положення екологічної стратегії держави закріплені в Конституції України.

В основі екологічної політики України лежить:

- забезпечення екологічної безпеки;

- досягнення ефективного використання природних ресурсів на основі права власності і користування та різних форм господарювання;

- здійснення охорони навколишнього природного середовища як важливого компонента біосфери, місця, джерела та умови життєзабезпечення людини;

- гарантування екологічної безпеки громадян права на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище.

Правова охорона навколишнього природного середовища забезпечується законодавством України, а саме:

ü Конституцією, яка закріплює обов’язок громадян берегти природу і охороняти її багатства.

ü Галузевим законодавством (н., земельним, лісовим, водним, повітряним законодавством, кодексом про надра).

ü Законами України.

ü Нормативно-правовими актами державної виконавчої влади та довгостроковими програмами природоохоронних заходів, розроблених урядом України.

ü Законодавством, що передбачає відповідальність за порушення екологічного законодавства та за злочини у сфері охорони навколишнього природного середовища (н., Кримінальний кодекс).

ü Участю України у діяльності міжнародних природоохоронних організаціях та міждержавних програмах по збереженню навколишнього природного середовища (н., Україна є членом Міжнародного союзу охорони природи і природних ресурсів; бере участь у міждержавній програмі ООН по охороні навколишнього природного середовища тощо).

ü Укладенням та реалізацією Україною договорів з державами, які межують з нею, по комплексній охороні природних прикордонних районів (н., міжнародні договори України з Польщею, Словаччиною, Угорщиною про охорону лісів Карпатського регіону).

2 .Нормативно-правові акти, що регламентують правову охорону навколишнього природного середовища:

Кодекси: Закони України:

Земельний “Про охорону навколишнього природно-

кодекс України го середовища” (25.06.1991);

-3.03.1992. “Про правовий режим територій, що заз-

§ Водний ко- нали радіоактивного забруднення вна-

декс України – слідок Чорнобильської катастрофи”

6.06.1995; (27.02.1991);

§ Кодекс Ук- “Про природно-заповідний фонд Украї-

раїни про надра ни”(16.06.1992);

-27.07.1994. “Про охорону атмосферного повітря”

§ Лісовий (16.10.1992);

Кодекс України “Про тваринний світ”(3.03.1993);

-21.01.1994. “Про рослинний світ”(19.01.1999);

§ Повітряний “Про відходи”(5.03.1998);

кодекс України “Про охорону земель”(19.06.2003)

-4.05.1993. “Про зону надзвичайної екологічної ситуації”

(13.06.2001);

“Про екологічну експертизу”(9.02.1995);

“Про пестициди і агрохімікати”

(2.03.1995);

“Про використання ядерної енергії та

радіаційну безпеку”(8.02.1995) та інші.

В Законі України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.1991 р. визначені правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища.

Завдання законодавства про охорону природи (відповідно до закону):

- регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів;

- забезпечення екологічної безпеки;

- запобігання і ліквідація негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище;

- забезпечення природних ресурсів, генетичного фонду живої природи.

Основні принципи охорони природи:

ü пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов’язковість додержання екологічних стандартів та нормативів;

ü гарантування екологічного безпечного середовища для життя і здоров’я людей;

ü запобіжний характер заходів щодо охорони природи;

ü обов’язковість екологічної експертизи;

ü безоплатність загального та платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності;

ü ряд інших.

3. Екологічні права та обов’язки громадян.

Конституцією України (ст.50) передбачено, що кожний громадянин України має право на безпечне для його життя та здоров’я навколишнє природне середовище та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуду, а також право на її поширення. Така інформація не може бути засекречена.

Екологічні права громадян Екологічні обов’язки

громадян

участь в обговоренні проектів зако- берегти природу, охороняти,

нодавчих актів щодо розміщення, раціонально використовувати

будівництва і реконструкції об’єк- її багатства;

тів, які можуть негативно впливати здійснювати діяльність з

на стан навколишнього природного додержанням вимог екологічної

середовища та внесення пропози- безпеки, інших екологічних

цій до державних та господарських нормативів та лімітів використання

органів, установ та організацій з цих природних ресурсів; не порушувати питань; екологічні права і законні інтереси

участь у розробці та здійсненні захо- ін. суб’єктів;

дів щодо охорони навколишнього

природного середовища, раціональ-

ного і комплексного використання

природних ресурсів; вносити плату за спе-

здійснювати загальне і спеціальне ви- ціальне використання

користання природних ресурсів; природних ресурсів та

на об’єднання в громадські природо- штрафів за екологічні

охоронні формування; правопорушення;

на одержання у встановленому по- компенсувати шкоду,

рядку повної та достовірної інформа- заподіяну забруднен-

ції про стан навколишнього природ- ням та іншим негатив-

ного середовища та його вплив на ним впливом на нав-

здоров’я населення; колишнє природне се-

на участь у проведенні громадської редовище.

екологічної експертизи;

на отримання екологічної освіти, ви-

ховання;

на подання до суду позовів до дер-

жавних органів, підприємств, уста-

нов, організацій і громадян про від-

шкодування шкоди, заподіяної їх здо-

ров’ю та майну внаслідок негативно-

го впливу на навколишнє природне

середовище.

Відповідальність за порушення екологічного законодавства.

Основою для юридичної відповідальності виступають екологічні правопорушення. Екологічними порушеннями визнаються, відповідно до закону:

- порушення прав громадян на екологічно безпечне оточуюче середовище;

- порушення норм екологічної безпеки;

- невиконання вимог державної екологічної експертизи;

- перевищення лімітів і порушення інших вимог до використання природних ресурсів;

- порушення термінів внесення платежів за використання природних ресурсів і забруднення оточуючого природного середовища та інші.

Контроль в сфері охорони навколишнього природного середовища.

Контроль в області природокористування і охорони навколишнього середовища здійснюється шляхом

  Уповноваженими державними органами і громадськими фор- муваннями.

ª перевірки,

ª спостереження,

ª обстеження,

ª інвентаризації,

ª інспектування

Екологічна експертиза – це аналіз та оцінка передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Мета екологічної експертизи:

- запобігання негативного впливу на стан навколишнього природного середовища та на стан здоров’я людей;

- оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об’єктах.

Основні принципи екологічної експертизи:

- гарантування безпечного для життя та здоров’я людей навколишнього природного середовища;

- збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки;

- наукова обґрунтованість, незалежність, об’єктивність, комплексність, варіантність, гласність;

- екологічна безпека;

- державне регулювання;

- законність.

Державно-правовій охороні підлягають:

ü навколишнє природне середовище як сукупність природних і природо-соціальних умов та процесів;

ü природні ресурси як залучені в господарський обіг, так і не використані в народному господарстві;

ü ландшафти та інші природні комплекси;

ü природна територія, об’єкти, які складають природно-заповідний фонд держави;

ü ділянки суші і водний простір;

ü атмосферне повітря;

ü генофонд рослинного і тваринного світу.

Право власності на природні ресурси – це сукупність правових норм, які регулюють володіння, користування та розпорядження природними ресурсами в інтересах як окремої особи, так і суспільства в цілому.

4. Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовищаздійснюютьПрезидент України, Кабінет Міністрів України, Ради та їхні виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи з охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Президент України:

- є гарантом національної, в тому числі екологічної безпеки;

- приймає в разі необхідності рішення про введення в Україні або окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації з подальшим затвердженням цих рішень Верховною Радою України.

Кабінет міністрів України у галузі охорони навколишнього природного середовища:

- здійснює реалізацію визначеної Верховною Радою України екологічної політики;

- забезпечує розробку державних республіканських, міжнародних і регіональних екологічних програм;

- координує діяльність міністерств, відомств, інших установ та організацій України у питаннях охорони навколишнього природного середовища;

- приймає рішення про організацію територій та об’єктів природно – заповідного фонду загальнодержавного значення;

- організує екологічне виховання та екологічну освіту громадян;

- керує зовнішніми зв’язками України в галузі охорони навколишнього природного середовища, тощо.

До компетенції спеціально Уповноваженого Центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів (Міністерство екології та природних ресурсів України) і його органів на місцях належать:

- державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони держави, а також за дотриманням норм екологічної безпеки;

- організація моніторингу навколишнього природного середовища;

- здійснення державної екологічної експертизи;

- встановлення надання інформації про стан навколишнього природного середовища;

- подання позивів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних у результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- керівництво заповідною справою, ведення Червоної книги України, тощо.

Дата добавления: 2014-12-07