Модуль №1. Тема 1. Предмет і функції економічної теорії

Тема 1. Предмет і функції економічної теорії

Економічна теорія в широкому розумінні вивчає раціональні методи використання обмежених ресурсів з метою найповнішого задоволення потреб.

Дуже коротке поняття «економіка» можна визначити як науку про вибір. Проблему вибору вирішують всі суб'єкти економічних відносин: домогосподарства, фірми, держава.

Економічна теорія досліджує економічні закони та використовує специфічні поняття - економічні категорії.

Економічні закони виражають постійні, причинно-наслідкові зв'язки між економічними процесами або явищами. Вони, як і закони природи, мають об'єктивний характер, тобто не залежать від волі та бажання людини. Проте вони істотно відрізняються від законів природи, тому що виникають, розвиваються та функціонують лише в процесі економічної діяльності людей — у виробництві, розподілі, обміні та споживанні. Крім того, економічні закони, на відміну від законів природи, діють не вічно. Більшість з них має тимчасовий, скороминущий характер.

Економічна категорія — теоретичний вираз, форма виробничих відносин, економічних явищ і процесів, які реально існують. У кожній економічній категорії відображається діалектична взаємодія соціально-економічних зв'язків і відносин між людьми (відносин економічної власності, суспільної форми праці) з техніко-економічними зв'язками і відносинами, з речовою формою процесу праці, тобто зі взаєминами людини та природи. Економічні категорії рухоміші, мінливіші, ніж економічні закони.

Вивчаючи аналітичну економіку, потрібно розрізняти позитивні (або фактичні) дані та нормативні твердження (або оцінні думки). Позитивна економіка констатує, описує факти і залежності між економічними явищами, такими як вони є в даній економіці. Вона допомагає описати, пояснити і спрогнозувати економічну поведінку. Наприклад, підвищення податків зумовило розвиток «тіньової економіки».

Нормативна економіка вивчає явища з позиції їх відповідності існуючим (виведеним наукою) нормативам. Нормативні економічні знання застосовуються в розробці політики, направленої на побудову кращого суспільства. (Наприклад, щоб вирішити проблему бюджетного дефіциту уряд повинен підвищити податки).

Економічні проблеми можна розглядати як на мікрорівні, так і на рівні макроекономіки. Макроекономіка – галузь економічної науки, яка вивчає поведінку економіки як єдиного цілого з метою забезпечення умов постійного економічного зростання, повної зайнятості ресурсів, мінімізації рівня інфляції та рівноваги платіжного балансу. Макроекономіка – це одна з наук, що вивчає закономірності функціонування національної економіки. Предметом мікроекономіки є механізм ухвалення економічних рішень на рівні домашніх господарств і фірм в заданих економічних умовах, а також механізм формування цих “заданих” умов в результаті їх загальних дій.

Роль економічної теорії виявляється через її функції. Теоретична економіка є методологічним фундаментом всього комплексу економічних наук: галузевих (економіка промисловості, транспорту, будівництва), функціональних (менеджмент, фінанси, кредит, маркетинг, прогнозування, ризикологія), міжгалузевих (економічна географія, демографія, статистика).

Практична функція теоретичної економіки полягає в тому, що пізнання веде до передбачення, а передбачення (прогнозування) — до дії. Теоретична економіка повинна бути покладена в основу економічної політики, а через неї пронизувати господарську практику. Дія (практика) веде до нового рівня пізнання, знання — до прогнозування, прогнозування — до правильного ухвалення рішення.

Теоретична економіка — це набір правил, як можна стати багатим. Але вона не дає готових відповідей на всі проблеми. Теорія — лише інструмент, спосіб осмислення економічної дійсності. Володіння цим інструментом, знання основ теоретичної економіки може допомогти кожній людині зробити правильний вибір в багатьох життєвих ситуаціях.

Приклад вирішення типових завдань з теми

Обгрунтуйте, яке з наступних тверджень є макроекономічним, а яке – мікроекономічним.

а) На українському ринку збільшилася пропозиція китайської гречки. (Мікроекономіка, оскільки аналізується окремий продукт окремого галузевого ринку).

б) Інфляція в Україні за підсумками 2010 року склала 9,1%. (Макроекономіка, тому що інфляція – явище макроекономічної нестабільності, яке розглядає інфляцію як знецінення грошей, яке відбувається на рівні всієї національної економіки).

Тема 2. Основні методи пізнання соціально-економічних процесів

Будь-яка наука вивчає предмет свого дослідження за допомогою методів (інструментів аналізу). Слово «метод» в перекладі з грецької мови означає «шлях пізнання». До загальних методів належать: метод діалектики, метод аналізу і синтезу, метод індукції та дедукції. До специфічних економічних методів можна віднести: метод наукової абстракції, метод поєднання історичного та логічного, метод поєднання позитивного та нормативного аналізу, метод економіко-математичного моделювання, статистичний аналіз.

При аналізі економічних явищ, що постійно змінюються, надзвичайно важливим є індексний метод.

Індекси – відносні показники, які характеризують зміну явища або процесу. Індекс показує у скільки разів змінюється вимірювана величина.

Індекс зростання розраховується за формулою: величину показника поточного періоду розділити на величину показника базового періоду. За базовий період береться рік, з яким ми порівнюємо поточний показник.

Якщо показник збільшився на х%, то індекс даного показника = . Якщо ж показник зменшився на х%, то індекс даного показника = .

Якщо кожну складову частину чисельника розділити на знаменник, то отримаємо Індекс зростання = 1 + . Величину називають Індексом приросту. Таким чином, показники зростання і приросту математично відрізняються на одиницю.

Якщо індекс дорівнює одиниці (що відповідає 100%), то ситуація не змінилася. Якщо індекс більше 1, то спостерігається зростання показника. Щоб дізнатися, на скільки відсотків збільшився показник необхідно від отриманого індексу відняти 1 і результат помножити на 100%. Якщо індекс менше 1, то показник зменшився. Щоб дізнатися, на скільки відсотків зменшився показник необхідно від базисного рівня 1 відняти отриманий індекс і результат помножити на 100%.

Якщо необхідно проаналізувати зміну показника за декілька періодів, то необхідно використовувати загальне правило операцій над індексами: записані в частках, вони підлягають множенню або діленню.

Якщо показник, який аналізується (наприклад інфляція), змінюється різними темпами в різні періоди, то, щоб проаналізувати середню зміну, необхідно зробити розрахунки за формулою:

Приклад вирішення типових завдань з теми

За перший рік продуктивність праці підвищилась на 10%, за другий — знизилась на 5%. Як змінилась продуктивність праці за два роки? Чому дорівнюють середньорічні зміни продуктивності праці?

Індекс продуктивності праці першого року І_пт1 = = 1,1; індекс другого року І_пт2 = = 0,95, отже, індекс продуктивності праці за два роки дорівнює І_{пт заг} = 1,1×0,95=1,045. Оскільки І_{пт заг} > 1, це означає, що за два роки продуктивність праці зросла на (1,045-1) ×100%=4,5%.

Середньорічні зміни продуктивності праці визначаємо за формулою І_{пт середн} = . Тобто І_{пт середн} = = 1,022. Оскільки І_{пт середн} > 1, це означає, що в середньому продуктивність праці збільшувалася на (1,022-1)×100%=2,2% за рік.

Тема 3. Економічні потреби суспільства. Економічні інтереси. Блага та ресурси

Основним стимулом економічного суспільного розвитку є потреби. Потреби — це необхідність отримати певні блага, відчуття нестачі чогось, бажання це «щось» придбати.

Кожна людина має економічні та неекономічні потреби. Економічні потреби поділяються на потреби споживачів та виробничі потреби. Виробничі потреби пов'язані з діяльністю будь-якого підприємства (фірми), потреби у виробничих ресурсах.

Якщо людина задовольняє свої потреби за допомогою природних речовин або явищ, якщо для цього потрібні зусилля власної праці або безкоштовні послуги членів сім'ї, друзів, то це — неекономічні потреби. Наприклад, потреба в спілкуванні, в тому, щоб слухати спів лісових птахів, потреба віри в Бога, потреба в тому, щоб хтось з членів сім'ї приготував вечерю.

Основні напрями класифікації економічних потреб споживача.

Фізіологічні потреби — це потреби в їжі, житлі, одязі та тому подібне (це базові, або невідкладні, потреби людини, оскільки їх задоволення зумовлює можливість існування людини як біологічної істоти).

Соціальні потреби — це потреби людини в духовному розвитку, освіті, підвищенні кваліфікації, спілкуванні, в розвитку творчих здібностей, вдосконаленні суспільного виробництва, грошового обміну, обміну інформацією і тому подібне (це те, що необхідне для розвитку здібностей людини як члена суспільства).

Потреби можуть бути раціональними і нераціональними (ірраціональними), адже вони або сприяють підтримці життя і розвитку, або ні. Раціональність вимагає, щоб вигоди при задоволенні потреби були більшими аніж витрати. Нераціональні — якщо споживання наносить шкоду в процесі споживання, або може привести до негативних наслідків в майбутньому.

Потреби людини залежно від способу задоволення можуть бути особистими (індивідуальними) або груповими (колективними, суспільними). Індивідуальні — коли суб'єктом бажань є окрема людина і реалізація цих бажань залежить від його власної діяльності (наприклад, потреба мати свій комп'ютер, велосипед, роликові ковзани, автомобіль і тому подібне).

Групові (колективні, суспільні) — це потреби, які можна задовольнити тільки спільними зусиллями певної групи людей (сім'я, курс, академія, місто, країна). Для реалізації групової (колективної, суспільної) потреби обов'язковим є ухвалення загального рішення. Прикладом може бути прагнення колективу будь-якого підприємства мати сучасне устаткування для виробництва конкурентоздатної продукції; потреба членів гуртка сучасного танцю перемогти на конкурсі художньої самодіяльності.

Залежно від часу, який необхідний для реалізації потреб, виділяють поточні та перспективні потреби. Наприклад, для певного студента потреба мати проїзний квиток на метро є поточною потребою, а, скажімо, потреба після закінчення академії знайти високооплачувану роботу — перспективна потреба.

Всі потреби носять безмежний характер, оскільки:

1) вони постійно відтворюються, повторюються;

2) виробництво, яке задовольняє потреби, стимулює появу нових потреб;

3) безмежні фантазія людини і процес його вдосконалення.

Тому у всіх країнах на всіх етапах їх розвитку діє закон зростання економічних потреб.

Породженням і соціальним проявом потреби є економічний інтерес - реальний, зумовлений відносинами власності і принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення індивідуальних потреб. Економічний інтерес виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета (максимізація прибутку, привласнення товару, користування або володіння певним товаром і тому подібне). Отже, економічні інтереси - це усвідомлені потреби існування різних суб'єктів.

Потреби людей можна задовольнити за допомогою економічних і неекономічних благ.

Економічне благо характеризується трьома ознаками.

1) Економічне благо завжди обмежене. Обмеженість визначається не кількістю блага, а співвідношенням наявності блага та потребою в ньому. Обмеженість — недостатність з погляду бажання мати це благо. Одне й те ж благо в різних умовах може бути економічним і неекономічним. Пісок в пустелі — це неекономічне благо; пісок в кар'єрі — необхідне благо для будівництва — обмежене, а тому — економічне благо.

2) Економічні блага відрізняються від неекономічних тим, що вони є результатом свідомої діяльності людей, орієнтованої на виробництво певних благ для задоволення певних потреб.

3) Благо повинне розподілятися через суспільний обмін, і його може отримати або той, хто готовий заплатити його ціну, або той, за кого погодилося заплатити суспільство.

Серед економічних благ у свою чергу можна виділити:

· речі або товари (кінцеві результати діяльності людини, які можна відчувати, зберігати, відокремлювати від виробника) і послуги (процес діяльності людини);

· індивідуальні (конкурентні, виключні, подільні) і суспільні (неконкурентні, невиключні, неподільні) блага;

· субститути (взаємозамінні блага) і комплементи (взаємодоповнюючі блага).

Всі товари і послуги можна розділити за ознакою споживання. Якщо вони споживаються в процесі задоволення потреб людей, то це прямі (споживчі) блага. Споживчими благами можна задовольняти і особисті, і групові потреби; і фізіологічні, і соціальні потреби; і за власні гроші, і за рахунок державного бюджету. Прикладами споживчих благ є одяг, житло, побутові товари, товари особистої гігієни, циркова і театральна вистава, транспортні перевезення. Прямі блага споживаються таким економічним суб'єктом, як домашнє господарство. Якщо ж товари та послуги споживаються в процесі виробництва інших благ, то це непрямі (інвестиційні, виробничі) блага. Інвестиційні товари — це те, що купує фірма для виробничої діяльності: верстати, устаткування, транспорт, сировина. Фірма споживає і виробничі послуги: юридичні, рекламні, аудиторські. Тобто споживачем інвестиційних благ виступає такий ринковий суб'єкт, як фірма.

Для створення економічних благ необхідні ресурси.

Ресурси, які безпосередньо використовуються у виробничому процесі, мають назву виробничих. Всі виробничі ресурси поділяють на:

1) природні ресурси — це природні багатства, які люди використовують у виробництві (земля, корисні копалини, ліси, тваринний і рослинний світ, надра, родючість землі, кліматичні умови і тому подібне);

2) капітальні ресурси (капітал) — споруди, устаткування, верстати, машини, механізми, порти, греблі та інші об'єкти, які створені людиною і використовуються багаторазово;

3) трудові ресурси (праця) — це люди з певним станом здоров'я, фізичної сили, рівнем освіти і професійними навичками та вміннями;

4) підприємницькі здібності. Підприємництво або антрепренерство (від фр. Entrepreneur — підприємець) — це здатність займатися та нести відповідальність за економічну діяльність, пов'язану з ризиком, новаторством, націлену на отримання прибутку.

Всі виробничі ресурси мають обмежений характер, тобто їх недостатньо для задоволення всіх існуючих потреб в них.

Приклад вирішення типових завдань з теми

Завдання 1. Дайте класифікацію потреб за такими ознаками: 1) фізіологічна або соціальна; 2) індивідуальна або групова (колективна, суспільна); 3) раціональна або нераціональна; 4) споживча або виробнича; 5) поточна або перспективна.

1) Столяренко І. П. мріє, щоб саме в Україні було створено міжпланетний корабель. (Соціальна, суспільна, раціональна, виробнича, перспективна).

2) Хлопці групи ДМТ-М10-1 після зустрічі з футболістом А. Шевченком вирішили відвідувати футбольну секцію. (Фізіологічна, індивідуальна, раціональна, споживча, поточна).

Завдання 2. Заповніть схему «Класифікації благ», використавши наведені блага: 1) лікарські рослини; 2) послуги авіаперевезення; 3) детективи Ерла С. Гарднера; 4) журнал «Бухгалтерський облік»; 5) фейєрверк; 6) комп'ютер; 7) проїзд в метрополітені; 8) нафта; 9) послуги пожежної служби; 10) бетономішалка.

Алгоритм класифікації економічних благ

1. Всі названі блага необхідно поділити на неекономічні або економічні за трьома ознаками. Одні й ті ж блага належать і до економічних благ і за певних умов до неекономічних. Неекономічні блага: лікарські рослини, зібрані в лісі людьми для власного споживання; нафта як ще не здобутий природний ресурс. Економічними благами можуть бути всі перераховані блага, зокрема лікарські рослини в аптеці, або як сировина для виробництва шампуня; нафта як сировина (природний виробничий ресурс) в хімічній промисловості.

2. Поділяємо блага на споживчі (прямі) та інвестиційні (непрямі). Одні товари або послуги можуть бути тільки споживчими (детективи, фейєрверк, проїзд в метрополітені), інші — тільки інвестиційними (нафта, бетономішалка). Існують такі товари і послуги, які споживають і домашні господарства, і фірми (лікарські рослини, послуги з авіаперевезення, журнал «Бухгалтерський облік», комп'ютер, послуги пожежної служби).

3. Поділяємо блага на індивідуальні (подільні, конкурентні та виключні) та суспільні (неподільні, невиключні та неконкурентні) блага. Індивідуальні: лікарські рослини, послуги з авіаперевезення, детективи, журнал, комп'ютер, проїзд в метрополітені, нафта, бетономішалка. Суспільні блага: фейєрверк (як дійство), послуги пожежної служби. Ці блага оплачує держава з державного або міського бюджету. Блага можуть бути ще і квазісуспільними, якщо держава бере на себе оплату за ці блага замість певних верств населення (пільговий контингент). У нашому прикладі це проїзд в метрополітені.

4. Поставимо відповідні цифри в схему.

Неэкономические

Неекономічні  

Дата добавления: 2014-12-07