Модуль №2. 1. Вікторія могла найнятися на роботу нянею за 2000 грн

Завдання

1. Вікторія могла найнятися на роботу нянею за 2000 грн. в місяць або піти на тримісячні курси візажистів з оплатою 450 грн. в місяць, а після їх закінчення влаштуватися на роботу в косметичний салон з місячною зарплатою 1600 грн. Вікторія вибрала роботу візажиста. Обчисліть альтернативні витрати Вікторії через 3 місяці, якщо вартість інструментів складає 2000 грн., на власну косметику Вікторія витрачає 100 грн. в місяць, на харчування – 800 грн. в місяць.

2. Викладач англійської мови у вихідні дні зазвичай займається репетиторством, отримуючи 250 грн. в день. Але в найближчі вихідні йому запропонували дводенний відпочинок в пансіонаті за містом. Вартість путівки 350 грн. Вартість проїзду до пансіонату автобусом 10 грн., електропоїздом – 5 грн. Викладач вирішив відпочити і їхати комфортабельнішим видом транспорту – автобусом. Яка альтернативна вартість ухваленого рішення: дводенний відпочинок в пансіонаті за містом?

3. У першому півріччі грошова маса виросла з 360 млрд. грош. од. до 420 млрд. грош. од. За друге півріччя вона виросла ще на 1/5. Визначте загальні зміни грошової маси за рік.

4. За перший рік продуктивність праці спочатку підвищилася на 3%, а потім ще на 2%. За другий рік продуктивність праці спочатку знизилася на 1%, а потім виросла на 4%. Визначте загальні зміни продуктивності праці за два роки та її середньорічні зміни.

5. За три роки обсяги виготовленої продукції зросли в 1,35 разу. Визначте, як змінилися обсяги продукції за третій рік, якщо за перший рік вони зменшилися на 0,5%, а за другий рік – виросли на 1/8.

Тема 4. Економічна система суспільства. Відносини власності

Спосіб організації господарського життя суспільства називається економічною системою.

Всі економічні системи вирішують три фундаментальні питання: що виготовляти? як виготовляти? і для кого виготовляти?

Економічна система має три основні підсистеми: продуктивні сили суспільства, виробничі економічні відносини і механізм господарювання.

Продуктивні сили суспільства – сукупність засобів виробництва, працівники з їх фізичними, розумовими здібностями, досягнення науки, технології, інформація, методи організації та управління виробництвом.

Виробничі економічні відносини – це сукупність соціально-економічних і організаційно виробничих зв'язків між господарюючими суб'єктами в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання економічних благ.

Основу економічних відносин складають відносини власності на засоби виробництва. Власність як економічна категорія – відносини, які виникають між людьми в процесі привласнення, володіння, використання та розпорядження економічними благами.

Теоретично виділяють два типи власності – приватну і суспільну.

Приватна власність означає, що засоби виробництва, а також виготовлений продукт, належить приватним особам. Приватна власність може базуватися на власній праці власника або на найманій праці. Різновидами приватної власності є інтелектуальна власність і особиста власність.

Суб'єктами суспільної власності виступає все суспільство або певний колектив. Реальними формами суспільної власності є загальнодержавна, кооперативна, акціонерна, власність господарських та громадських організацій.

Економічні системи розрізняються за двома критеріями: форма власності та тип координації вибору.

Тип координації вибору – це тип управління, ухвалення рішень в суспільстві. Він може бути ієрархією (підпорядкування нижчих органів вищим) і ринковим спонтанним.

Розрізняють:

· традиційну економічну систему – систему, яка базується переважно на колективній формі власності і підпорядкованості традиціям, звичаям і інтересам релігії. Позитивною рисою даної системи є відносна її стабільність, досягнута закріпленістю економічних ролей і передбаченістю життя. До негативних рис слід віднести консерватизм, відсутність прогресу та низький рівень життя населення;

· командну економічну систему – систему, яка базується на монополізмі державної власності, директивному плануванні та централізованому управлінні всіма сферами економіки. Позитивними рисами системи є здатність швидкої концентрації ресурсів для досягнення важливих цілей, стабільність розвитку, упевненість в майбутньому, відсутність помітної соціальної нерівності. Негативними рисами є низька економічна ефективність системи, диктат виробника над споживачем, відсутність гнучкості і конкуренції, товарний дефіцит;

· ринкову економічну систему – систему, яка базується на приватній формі власності, свободі вибору і конкуренції, обмеженій ролі держави і підпорядкованості інтересам окремої людини. Позитивними рисами системи є висока економічна ефективність виробництва і розподілу ресурсів, гнучкість системи, сприйнятливість до інновацій, переважання інтересів споживачів. Негативними рисами є економічна і соціальна нерівність, поява в результаті конкуренції монополізму, відсутність гарантій стабільності і стимулів виробництва суспільних товарів;

· змішану економічну систему – систему, яка базується на різноманітті форм власності, ефективному ринковому механізмі і сильному регулюванні держави, яке націлене на забезпечення ефективності (антимонопольне законодавство), справедливості (оподаткування) і стабільності (стимулювання економічного зростання, антиінфляційна політика).

Приклад вирішення типових завдань з теми

Вкажіть, яким типам економічних систем властиві наведені риси, позначивши відповідними буквами: традиційна економіка – Т, командна економіка – К, ринкова економіка – Р, змішана економіка – З.

1) Приватна власність на ресурси (Т, Р, З); 2) суспільна власність на ресурси (Т, К, З); 3) свобода вибору (Р, З); 4) використання переважно ручної праці (Т); 5) машинне виробництво (К, Р, З); 6) надмірна роль держави (К); 7) обмежена, але активна роль держави в економіці (З); 8) свобода підприємництва (Р, З); 9) централізований розподіл ресурсів (К); 10) спеціалізація (К, Р, З); 11) індикативне планування (З); 12) конкуренція (Р, З); 13) директивне планування (К).

Тема 5. Форми організації суспільного виробництва та їх еволюція

Виробництво — це цілеспрямована діяльність людей, направлена на задоволення їх потреб. У цьому процесі взаємодіють основні чинники виробництва — праця, капітал, земля, підприємницькі здібності. Результатом виробництва є створення матеріальних і нематеріальних благ, які задовольняють потреби людей.

Матеріальне виробництво охоплює ті підприємства і галузі, які виготовляють матеріальні блага (промисловість, сільське господарство, будівництво), а також ті, які створюють матеріальні послуги (транспорт, торгівля, комунальне господарство, побутове обслуговування, ремонт і пошиття одягу, прання, хімчистка та ін.).

Нематеріальне виробництво охоплює галузі, в яких створюються нематеріальні блага (духовні та інші цінності), а також надаються нематеріальні послуги (охорона здоров'я, освіта, наукове консультування і тому подібне).

Виробництво матеріальних і нематеріальних послуг складає сферу послуг.

В процесі виробництва створюється суспільний продукт, який проходить стадії виробництва, розподілу, обміну і споживання, які взаємопов'язані між собою. Безперервне повторення цих стадій називається процесом відтворення.

Просте відтворення — це процес, при якому виробництво з року в рік поновлюється в незмінному розмірі. Розширене відтворення — це відновлення виробництва у більш великих розмірах. Результат розширеного відтворення — це збільшення обсягів суспільного продукту.

Оскільки економічні ресурси обмежені, то виробництво націлене на досягнення ефективності.

Ефективність – центральна проблема економіки. Це співвідношення результатів виробництва і витрат на його досягнення. Чим більше результат і менше витрати, тим вище ефективність виробництва.

Відомо дві форми організації суспільного виробництва – натуральне господарство і товарне виробництво.

Натуральне господарство - спосіб господарювання, при якому продукти виготовляються тільки для власного споживання, а не для продажу або обміну.

Недоліки натурального господарства пов'язані з низькою продуктивністю праці через відсутність розподілу праці між господарствами.

Переваги натурального господарства полягають в самостійності і незалежності господарства від інших людей. Крім того, людина не зосереджується на якійсь одній діяльності, вона може виконувати різні види робіт, а отже, розвиватися як особистість. Проте очевидно, що на сучасному етапі розвитку людина не здатна самостійно забезпечити себе всім необхідним.

Основою виникнення товарного виробництва є розподіл праці (виділення певних різновидів трудової діяльності) і спеціалізація (форма розподілу праці, за якої відбувається зосередження зусиль людини на виробництві певного продукту або виконанні певних операцій). Вигоди, які надає спеціалізація і розподіл праці: окремій людині - це можливість займатися улюбленою справою і вдосконалюватися в чомусь одному, і суспільству в цілому - це заощадження робочого часу та інших ресурсів завдяки доцільнішому їх використанню. Розподіл праці і властива йому спеціалізація створюють умови для досягнення кожним учасником виробничого процесу високої майстерності у обраній ним справі, яка забезпечує високу продуктивність його праці, тобто виготовляється все більше товарів як можна вищої якості. Цей чинник робить обмін не тільки можливим, тому що створюється більше товарів, але і необхідним, тому що тільки обмін дає можливість задовольнити безліч потреб. В межах товарного виробництва продукт праці стає товаром.

Кінцевий продукт будь-якого виробництва – це економічне благо. Економіка враховує товари і послуги тільки через ринковий оподаткований продаж.

Товар має дві властивості: а) здатність задовольняти яку-небудь людську потребу – споживну вартість; б) придатність до обміну – мінову вартість.

Споживна вартість – це корисність речі.

Мінова вартість – властивість товару обмінюватися на інші товари в певних кількісних пропорціях.

Здатність товару обмінюватися на інший товар виражає наявність у кожного з них вартості – витрат на їх створення.

Приклад вирішення типових завдань з теми

Дата добавления: 2014-12-07