Характеристика та особливості реалізації реального інвестування

Найважливішою частиною економічного потенціалу будь-якої країни є інвестиційний комплекс її економіки. До даного комплексу включають:

- галузі інвестиційного машинобудування, які виробляють елементи функціонуючих основних виробничих засобів, галузей соціальної сфери;

- галузі будівельного комплексу.

Безпосереднє функціональне призначення інвестиційного комплексу є забезпечення відтворення активної та пасивної частин основних засобів.

За функціонально-галузевою ознакою в інвестиційному комплексі можна виділити: капіталоутворюючі галузі (машинобудування, будівництво), виробництво будівельних та конструкційних матеріалів (промисловість будівельних матеріалів, металургійна, хімічна промисловість), інфраструктурні галузі (транспорт, матеріально-технічне постачання, підприємства та організації інституційної та ринкової інфраструктури).

У загальному вигляді структуру інвестиційного комплексу можна представити як сукупність галузей економіки та зв'язків між ними (рис. 4.1).

Капіталоутворюючі галузі створюють матеріальну основу інвестицій та основних засобів.

Для розвитку інвестиційного комплексу важливою є також така ознака як наявність ресурсної єдності, що проявляється у відносній замкненості ресурсного забезпечення, а також в інтенсивних міжгалузевих потоках продукції всередині комплексу, така відносна замкненість інвестиційного комплексу дозволяє у разі системного підходу до його планування створити передумови для підвищення рівня збалансованості всієї інвестиційної діяльності.

Укрупнено склад інвестиційного комплексу формують такі групи підприємств та організацій:

1) проектні підприємства, архітектурні організації;

2) підрядні будівельні підприємства та фірми, будівельні підприємства;

3) підприємства промисловості будівельних матеріалів, конструкцій та виробів;

4) підприємства металургійної, хімічної, лісової та деревообробної промисловості, що постачає предмети праці для будівельного виробництва;

5) підприємства будівельної індустрії;

Рис. 4.1. Склад інвестиційного комплексу країни

6) машинобудівні підприємства (виробництво технологічного обладнання, що вимагає монтажу та основних засобів, що не вимагають монтажу);

7) ремонтні підприємства, які здійснюють ремонт основних засобів;

8) науково-дослідні, конструкторські організації та установи будівельно-промислового комплексу;

9) матеріально-технічне постачання промислово-будівельного комплексу;

10) транспортні підприємства, які обслуговують комплекс інвестиційних галузей.

Залежно від характеру об'єктів, що споруджуються, розрізняють інвестиції у сфері виробництва, промисловості, транспорту, комунального господарства.

Поняття виробничої інвестиції у міжнародній практиці застосовується в дуже широкому значенні. Капіталовкладення промислових підприємств кваліфікуються як виробничі й тоді, коли вони спрямовуються на основні виробничі процеси, пов'язані безпосередньо з випуском продукції

На цьому слід наголосити ще й тому, що цільове спрямування вкладень промислових виробничих інвестицій більшою або меншою мірою взаємопов'язані з розвитком різних, обслуговуючих виробництв.

Основним завданням транспортних інвестицій є зв'язок між виробництвом та розподілом. З точки зору розвитку виробництва транспортні інвестиції забезпечують розвиток перевезень та, у певному розумінні, транспорту.

Транспортні інвестиції, можуть бути згруповані за першочерговістю цілей: такі, що збільшують обсяг перевезень; такі, що служать прискоренню перевезень; такі, що знижують видатки на перевезення; такі, що удосконалюють методи та засоби перевезень; такі, що поліпшують умови праці транспортників.

Комунальними інве стиціями називаються такі, які, призначені для будівництва споруд соціального, культурного призначення, системи охорони здоров'я та освіти, житлових будинків. Ефективність виробничих інвестицій залежить від ступеню узгодженості їх з комунальними інвестиціями.

Під матеріально-технічним змістом інвестицій розуміється частина видатків, пов'язаних з монтажем технологічного обладнання, пусконалагоджувальними роботами, придбанням машин та механізмів, а також з підготовкою та будівництвом споруд у межах інвестицій. На основі цього можна говорити також про будівельні, машинні, приладні та інші інвестиції. Поняття будівельних інвестицій не обмежується тільки наземним або підземним будівництвом, воно містить у собі, окрім переліченої діяльності, також і витрати на підготовчі, санітарно-технічні роботи, прокладку мереж.

У групі інших інвестицій передбачаються: вартість проектно-дослідницьких робіт; витрати на дослідження та випробування; витрати на дослідження з механіки ґрунтів; витрати на пробний пуск; витрати на підготовку кадрів; гонорари за участь у конкурсах та експертизах.

За ознакою взаємозв'язків реальні інвестиції доцільно поділяти на основні, супутні та сумісні.

Основна реальна інвестиція робить можливим безпосередньо досягнути поставленої мети, а результат реалізації у цьому разі забезпечує підприємству отримання прибутку у вигляді власних основних засобів, які воно експлуатує під власним керівництвом.

Призначення супутніх інвестицій полягає в сприянні реалізації основних інвестицій або виконанні допоміжної ролі.

Потреба у супутніх інвестиціях може виникнути при реалізації виробничих, транспортних та комунальних програм. Виробнича супутня інвестиція стає необхідною, якщо підприємства партнери за існуючої своєї структури не можуть забезпечити відповідного рівня матеріальних об'єктивних умов експлуатації споруд, створених у результаті реалізації основної інвестиції. Метою у цьому випадку є створення такої ситуації, щоб зовнішня організація внаслідок розширення її виробничих потужностей змогла задовольняти вимоги, поставлені інвестиційною програмою.

Невиробничими супутніми можуть бути інвестиції інфраструктурного характеру (транспортні та комунальні), у яких виникає потреба для вирішення все зростаючих виробничих завдань підприємства та які стають необхідними для забезпечення нормальних умов життєдіяльності працівників та населення.

У результаті взаємозв'язку основних та супутніх інвестицій розмір останніх значною мірою впливає на загальноекономічний ефект основної інвестиції.

Усвідомлення необхідності супутньої інвестиції з запізненням або не забезпечення її реалізації ускладнює, а іноді й робить неможливим реалізацію основної інвестиції. У процесі реалізації супутніх інвестицій суперечності, що проявляються іноді в інтересах сторін, можуть бути усунені за допомогою сумісних інвестицій. Такого рішення доцільно прагнути, якщо з економічної або експлуатаційної точки зору повне прийняття на себе видатків невигідне для промислового підприємства-інвестора.

Основу інвестиційної діяльності будь-якого підприємства в сучасних умовах складає реальне інвестування. На більшості підприємств та організацій таке інвестування є єдиним напрямом інвестиційної діяльності та головною формою реалізації стратегії економічного розвитку.

Реалізовані реальні інвестиції забезпечують підприємству отримання стабільного чистого грошового потоку, що формується за рахунок амортизаційних відрахувань від основних засобів та нематеріальних активів навіть в ті періоди, коли експлуатація об'єктів інвестиційного проекту не приносить прибутку.

Разом з тим, для реальних інвестицій характерним є існування високого рівня ризику морального старіння. Цей ризик супроводжує інвестиційну діяльність як на стадії реалізації реальних інвестиційних проектів, так і на стадії їх експлуатації. При цьому стрімкий технологічний процес сформував тенденції до збільшення рівня цього ризику в процесі реального інвестування.

За високої інвестиційної активності підприємства з метою підвищення ефективності управління реальними інвестиціями розробляється сукупність спеціальних заходів в межах загальної інвестиційної політики підприємства, що забезпечує підготовку, оцінку та впровадження найбільш ефективних реальних інвестиційних проектів. Реалізація зазначених заходів забезпечується формуванням капітальних бюджетів підприємства, що розробляються на період до 1 року та відображають всі витрати та надходження коштів, пов'язаних з необхідністю створення певного реального об'єкту в ході виконання окремих видів робіт скоординованих у часі, тобто при виконанні календарних графіків виконання робіт щодо створення реального об'єкту з визначенням меж повноважень та відповідальності виконавців й замовників.

Дата добавления: 2014-12-07