Складові державного внутрішнього фінансового контролю

В сучасних умовах для забезпечення належного управління державними фінанса­ми вже не достатньо лише дотримуватися законів, необхідно досягати цілі у най­більш економний, ефективний та результативний спосіб.

В європейському розумінні державний внутрішній фінансовий контроль повинен забезпечити належне управління державними фінансами і розглядається як сукупність трьох складових: внутрішнього контролю, внутрішнього аудиту та їх гармонізації.

На в Україні внутрішній контроль переважно розуміють лише як ревізійну діяль­ність, а не як процес, що базується на принципах відповідальності та підзвітності ке­рівництва.

Тобто, керівники не усвідомлюють власної персональної відповідальності за ор­ганізацію ефективної системи внутрішнього контролю за фінансовою та господарсь­кою діяльністю в системі відповідного державного органу, а відтак і за прийняті ни­ми управлінські рішення, що вже давно стало беззаперечним правилом для країн Євросоюзу.

Отже питання побудови в державі ефективної системи державного внутрішнього фінансового контролю, це не тільки ключова передумова вступу України до ЄС, що випливає з вимог 28 глави Плану дій Україна—ЄС, але і по-суті єдиний шлях до за­безпечення належного рівня фінансової дисципліни в державі.

Стаття 26 Бюджетного кодексу є в певному сенсі революційною у сфері управ­ління державними фінансами в Україні. Кардинально новим в першу чергу є те, що вона чітко визначає обов'язковість запровадження в органах державного сектору ба­зових компонентів європейської моделі державного внутрішнього фінансового кон­тролю — внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту. При цьому персональну відповідальність за запровадження та ефективне функціонування цих компонентів, як і у попередній редакції, покладено на керівників всіх рівнів від головного розпо­рядника (міністра, голови органу тощо) до розпорядників нижчого рівня та навіть керівників окремих підрозділів в установі.

Внутрішній контроль — це комплекс дій, правил та заходів, запроваджених керів­ництвом суб'єкта господарювання державного сектора економіки, що постійно за­стосовуються в ході діяльності організації з метою забезпечення впевненості в досяг­ненні нею наступних загальних цілей:

- результативності діяльності, економності та ефективності використання ресурсів;

- відповідності чинним законам, іншим нормативно-правовим та регулюючим актам, політиці та процедурам;

- незалежності та надійності інформації, рахунків та даних;

- захисту активів від втрат, в тому числі тих, які виникли через зловживання, нев- регульованість чи корупцію.

Поняття економності операцій полягає у тому, що будь-які операції не повинні спричиняти зайвих витрат. Вартість придбання необхідної кількості ресурсів (това­рів, робіт, послуг) належної якості, що поставляються у необхідні час та місце, та об­сяги їх витрачання повинні бути найменшими.

Поняття ефективності полягає у тому, що для досягнення визначеної кількості та якості очікуваних результатів організацією затрачається мінімум ресурсів або при за­тратах заздалегідь визначеної фіксованої кількості та якості ресурсів досягається мак­симальний результат.

Поняття результативності полягає у повноті досягнення визначеної мети діяль­ності організації та виконання поставлених завдань.

Внутрішній контроль — не разова подія, а постійний управлінський процес, який охоплює всі операції кожної структурної одиниці організації. При цьому, внутрішній контроль повинен забезпечувати визначення і аналіз ризиків діяльності організації з метою їх попередження чи обмеження.

Тобто, не можна ототожнювати внутрішній контроль з контрольно-ревізійною роботою. Внутрішня контрольно-ревізійна робота є лише незначною складовою час­тиною системи внутрішнього контролю.

Кожен працівник повинен розуміти важливість та підтримувати функціонування внутрішнього контролю, знати свої обов'язки та повноваження у здійсненні такого контролю. Відповідальним за належну організацію та ефективність внутрішнього контролю є керівник організації.

Дата добавления: 2014-12-27