Тести контролю знань

Інфекція – це конфлікт на матеріальному рівні

Той, хто схильний до запальних процесів, намагається уникати конфліктів.

При інфекційному захворюванні варто поставити собі такі запитання:

1. Який же конфлікт у моєму житті я не помічаю?

2. Від якого конфлікту я намагаюся ухилитися?

3. У наявності якого конфлікту я боюся собі зізнатися?

Щоб з'ясувати, із чим може бути пов'язано конфлікт, зверніть увагу на символіку порушеного органа або частини тіла.

1 Несвідоме діє за законами:

а) абстрактно-логічного мислення;

б) дивергентного мислення;

в) міфологічного мислення.

2. Міфологічне мислення відрізняється:

а) єдністю емоційно-вольового та образного компонентів;

б) єдністю образного та абстрактно-логічного компонентів;

в) єдністю реального і уявного.

3. У період античності вчення про афект розробляли:

а) натурфілософи;

б) піфагорійці;

в) стоїки.

4. Поняття про катарсис вперше запропонував:

а) Демокріт;

б) Платон;

в) Арістотель.

5. “Душа животворить тіло” – це:

а) перший ступінь могутності душі в тілі за А. Августіном;

б) сенс метафори “лезо Оккама”;

в) сенс метафори “Буриданів осел”.

6. За тріадою Арістотеля логос має таке соматичне втілення:

а) голова;

б) руки;

в) ноги.

7. Основоположником ідей психосоматики як терапевтичної практики вважається:

а) З. Фрейд;

б) Абу Алі Ібн Сіна;

в) Аврелій Августін.

8. Першу спробу формулювання та експериментальної перевірки рефлекторної теорії здійснив:

а) Авіценна;

б) Гомер Перейра;

в) Мішель Монтень.

9. Асоціанізм, психофізіологічний паралелізм, сенсуалізм є філософськими напрямками:

а) епохи нового часу;

б) античності;

в) епохи Відродження.

10. Вставте необхідні слова:

– Основний психофізичний закон: зі збільшенням інтенсивності подразника в................................ прогресії інтенсивність відчуття зростає в................................... прогресії.

11. В основі психосоматичних явищ за З. Фрейдом лежить:

а) механізми захисту;

б) Супер-Его, Его, Ід;

в) істерична конверсія та тривога.

12. Тілесний симптом символізує:

а) едипальну природу;

б) несвідомий конфлікт;

в) лібідо.

13. Лібідо, не входячи в конфлікт з Его, переходить у соматичне збудження на тлі психосоматичних явищ як еквівалента:

а) конверсії;

б) проекції;

в) тривоги.

14. Вираз конфігурації потягів Ід та механізмів захисту Его, який проявляється в постійному конверсійному потоці, це:

а) “логіка емоцій”;

б) “соматична мова”;

в) “коло образів”.

15. Концепція “соматичної мови” належить до:

а) класичного психоаналізу;

б) психоаналітичних концепцій психоаналізу;

в) психосоматичної медицини.

16. На протиставлення втрати реальності зміні реальності, яка виникає з органічним захворюванням, спирається:

а) концепція “логіки емоцій”;

б) концепція “соматичної мови”;

в) концепція “кола образів”.

17. До факторів, важливих в етіології психосоматичних розладів, за Ф. Александером, належать:

а) конверсія, тривога, лібідо;

б) спадковість, життєві ситуації, внутрішній конфлікт;

в) конверсія та вегетативний невроз.

18. Органічне порушення пов’язується Ф. Александером із:

а) вегетативним неврозом;

б) “логікою емоцій”;

в) конверсією.

19. При витісненні певних імпульсів чи гальмуванні їхнього адекватного виразу в міжособових стосунках розвивається хронічне емоційне напруження, яке справляє постійний вплив на певні вегетативні функції, – це є ознакою:

а) вегетативного неврозу;

б) істеричної конверсії;

в) загальної динамічної формули.

20. В основі психосоматики лежить нездатність до усвідомлення емоцій і словесного виразу почуттів. Це твердження стосується:

а) моделі ресоматизації;

б) теорії контролю;

в) алекситимічної теорії.

21. Модель ресоматизації:

а) акцентує увагу на вторинному зиску психосоматичних порушень як інфантильному способі контролю поведінки оточення;

б) пояснює психосоматику як повернення до дитячих способів емоційного реагування, оскільки дитина виражає емоції не тільки плачем, але й усім тілом;

в) говорить про те, що в основі психосоматики лежить нездатність до усвідомлення емоцій і словесного виразу почуттів.

22. Такий структурний компонент психіки, як Его, означає:

а) моральну інстанцію, яка складається з соціальних норм, інтеріоризованих у процесі соціалізації;

б) центральну інстанцію саморегуляції особистості;

в) первинне джерело психічної активності.

23. Такий структурний компонент психіки, як Ід, означає:

а) моральну інстанцію, яка складається з соціальних норм, інтеріоризованих у процесі соціалізації;

б) центральну інстанцію саморегуляції особистості;

в) первинне джерело психічної активності.

24. Оральний, анальний, фалічний, це:

а) етапи психосексуального розвитку;

б) механізми захисту;

в) психологічні патерни конфлікту.

25. Репресія, конверсія, регресія, реверсія – це:

а) етапи психосексуального розвитку;

б) механізми захисту;

в) психологічні патерни конфлікту.

26. Перетворення інстинктивної енергії на соціально прийнятну форму – це:

а) проекція;

б) раціоналізація;

в) сублімація.

27. Приписування іншим власних якостей, думок, почуттів – це:

а) проекція;

б) раціоналізація;

в) сублімація.

28. Типові шаблони мислення, які сприяють підтримці стійкої позитивної самооцінки, зняттю тривоги, страхів – це:

а) структурні компоненти Я-концепції;

б) структурні компоненти Его;

в) механізми захисту;

г) архетипи.

29. Аніма, Анімус, Персона, Тінь, Я – це:

а) архетипічні фігури;

б) архетипічні символи;

в) архетипічні форми.

30. Мати, священник, мудрець, герой – це:

а) архетипічні фігури;

б) архетипічні символи;

в) архетипічні форми.

31. Тінь, це така архетипічна форма, яка означає:

а) фемінні риси в чоловічому характері;

б) маску, яку кожен із нас одягає, спілкуючися з іншими;

в) зворотній бік нашого “Я”, джерело спонтанності та глибоких емоцій.

32. Невдала ідентифікація з архетипом, на думку Юнга, може зумовити соматичні розлади, які спричиняються:

а) ефектом “мана-особистості”;

б) ефектом “вирівнювання психофізичних констеляцій і їхніх порушень”;

в) ефектом “психічної інфляції”.

33. Розробки Нортона Воотона належать до:

а) неофрейдизму;

б) психосоматичної медицини;

в) неоюнгіанства.

34. Неоюнгіанський підхід у роботі з психосоматичною проблематикою ставить акцент:

а) на тому прошарку колективного несвідомого, який стосується сім’ї чи роду;

б) тому, що неврози є результатом застою сексуальної енергії;

в) виявленні компонента несвідомого.

35. Пригальмованість реакцій, нерозуміння слова-подразника чи механічне його повторення – це:

а) прояви психосоматичних розладів;

б) прояви лібідо;

в) індикатори комплексу в асоціативному тесті К. Юнга.

36. Принцип психосоматичної єдності і протилежності був запропонований:

а) К. Юнгом;

б) Ф. Александером;

в) В. Райхом.

37. На думку В. Райха, метою психотерапії є:

а) спрямованість на психосоматичну проблематику;

б) надання переваги конструктивним шляхам подолання комплексу неповноцінності;

в) відновлення протіканню енергії через звільнення блоків м’язового панциря.

38. Ригідність мускулатури –це:

а) соматичний бік процесу стримання сексуальності;

б) захист від незадоволення;

в) блокування тривожності, гніву, сексуального збудження.

39. Задоволення, за В. Райхом, – це:

а) принцип за яким діє несвідоме;

б) вільний рух енергії зсередини організму до периферії та в зовнішній світ.

40. За А. Адлером, невроз обирає свої органи-мішені відповідно до концепції:

а) “соматичної мови”;

б) “неповноцінності органа”;

в) “психосоматичної єдності”.

41. Базальна тривога як основний психологічний чинник виникнення соматичних розладів, зумовлена:

а) невротичними потребами;

б) тріадою почуттів;

в) “втечею у хворобу”.

42. Потреби в комфорті, в інтеграції, в безпеці є:

а) невротичними потребами;

б) базальними потребами;

в) вітальними потребами.

43. Потреба в любові є:

а) невротичною потребою;

б) базальною потребою;

в) ні тим, ні іншим.

44. Потреба в самоактуалізації є:

а) невротичними потребами;

б) базальними потребами;

в) вершиною ієрархії потреб;

г) ключовим поняттям екзистенціальної психотерапії.

45. Відкритість досвіду, здатність прислухатися до інтуїції, почуття свободи є ознаками:

а) конструктивного шляху подолання комплексу неповноцінності;

б) психічного здоров’я;

в) фізичного здоров’я.

46. Розвиток життєвого сценарію неуспіху зумовлює:

а) виникнення психосоматичних проблем;

б) виникнення базальної тривоги;

в) почуття безпорадності.

47. Трансакції, які є конфліктогенними звуться:

а) доповнювальними;

б) перехресними;

в) прихованими.

48. Хвора людина, за Ф. Перлзом:

а) нездатна визначити потреби, що домінують;

б) нездатна побудувати стосунки з оточенням;

в) надає перевагу життєвому сценарію неуспіху.

49. Генералізація проекції є:

а) етапом залучення механізму захисту;

б) етапом подолання комплексу неповноцінності;

в) етапом стратегії роботи гештальт-терапевта із психосоматичними розладами.

50. Визначення екзистенційного послання, яке стоїть за симптомом, є завданням:

а) екзистенційної психотерапії;

б) гештальт-терапії;

в) неоюнгіанської психотерапії.

51. Акцент на позитивному аспекті хвороби було запропоновано вперше представниками:

а) позитивної психотерапії;

б) гештальт-терапії;

в) позитивізму.

52. Симптоми розглядаються як заучена форма поведінки в моделі хвороби:

а) екзистенціалістів;

б) біхевіористів;

в) когнітівістів.

53..............................прагне змінити поведінку,...................прагне змінити самосприйняття й оточення. Вставте слова серед запропонованих: когнітивіст, гештальтист, психоаналітик, екзистенціаліст, біхевіорист.

54...............................вчить не новим способам поведінки, а...............................новим способам мислення. Вставте слова серед запропонованих: когнітивіст, гештальтист, психоаналітик, екзистенціаліст, біхевіорист.

55. Когнітивними викривленнями звуться:

а) когнітивні репрезентації минулого досвіду, які організують і спрямовують інформацію;

б) афективно-заряджені схеми, які лежать в основі систематичних помилок мислення;

в) структурні аттрактори хвороби.

56. Розуміння високої ентропії та дії атрактора хвороби як чинника психосоматичного симптому є результатом:

а) психодинамічного підходу;

б) психофізіологічного підходу;

в) інформаційного підходу.

57. Персоніфікація, асоціація, візуалізація, аналогізація – це:

а) когнітивні викривлення;

б) етапи психосоматичного аналізу особистості;

в) етапи психотерапевтичного процесу.

58. Виявлення спільних рис між проблемою органа і проблемою особистості, між симптомом та ідеєю, яку він символізує, є таким етапом методики ПАВА:

а) персоніфікація;

б) асоціація;

в) візуалізація;

г) аналогізація.

59. Спроба уявити хворий орган, як живу істоту, та ідентифікація хворого з власним хворим органом, на думку гештальт-психологів, припадає на такий етап методики ПАВА:

а) персоніфікація;

б) асоціація;

в) візуалізація;

г) аналогізація.

60. Підхід до психодіагностики особистості за соматичними симптомами, який може дати інформацію про внутрішні конфлікти, про зміст несвідомого та про механізми захисту, яким надає перевагу людина, зветься:

а) психофізіологічним;

б) психосоматичним;

в) психодинамічним.

61. Підхід, який надає можливість через аналіз структури та динаміки захворювань вийти на індивідуальні характеристики стресостійкості, адаптивності, фрустрованості, зветься:

а) психофізіологічним;

б) психосоматичним;

в) психодинамічним.

62. Хвороби можуть бути зумовлені акуратністю, пунктуальністю, слухняністю, ввічливістю тощо, на думку:

а) З. Фрейда;

б) Ф. Перлза;

в) Н. Пезешкіана;

г) Р. Дальке і Т. Детлефсена.

63. Чемності, за Н. Пезешкіаном, відповідає в механізмах ЦНС така реакція:

а) страх (симпатикотонія);

б) агресія (парасимпатикатонія).

64. Агресія в межах позитивної психотерапії повязується з такою рисою характеру:

а) чемність;

б) прямота;

в) обов’язковість.

65. Поєднання зовнішніх перевантажень з актуальним здатностями зумовлює:

а) актуальний конфлікт;

б) виникнення серцево-судинних захворювань;

в) симпатикотонію.

66. У симптомах хвороби “Тінь” демонструє свою присутність, за думкою:

а) І. Г. Малкіної-Пих;

б) Р. Дальке – Т. Детлефсена;

в) Н. Пезешкіана.

67. Людина сама перетворює явища на причини хвороби, за думкою:

а) І. Г. Малкіної-Пих;

б) Р. Дальке – Т. Детлефсена;

в) Н. Пезешкіана.

68. Стан психічного напруження, що виникає в людини у процесі діяльності, ускладненої певними обставинами, та виступає як адаптаційний синдром – це:

а) стрес;

б) фрустрація;

в) адаптація;

г) фобія.

69. Відсутність конструктивних життєвих цілей, усвідомлення сенсу життя відноситься до:

а) характеристики комплексу неповноцінності;

б) духовного рівня внутрішніх чинників механізму порушення адаптації;

в) характеристики невротичних потреб.

70. Провідним методом психодіагностики в психосоматиці є:

а) проективні методи;

б) тести;

в) бесіда.

71. Коригувальна функція характерна:

а) для стратегічних питань;

б) циркулярних питань;

в) рефлексивних питань.

72. Циркулярні питання:

а) ставляться, щоб спеціаліст міг розібратися в ситуації клієнта;

б) сприяють особистісному зростанню;

в) це запитання типу: “Хто це зробив?”, “Де?”, “Коли?”, “Чому?”.

73. Соматичні симптоми, які не можна достатньою мірою пояснити органічними захворюваннями і які не є вторинними наслідками іншої психічної симптоматики, є ознакою:

а) соматизованих розладів;

б) соматоформних розладів;

в) соматоформних вегетативних розладів.

74. Вираженість та постійність відрізняє:

а) конверсійний від іпохондричного розладу;

б) конверсію від дисморфофобії;

в) соматизований розлад від соматоформного вегетативного розладу.

75. Термін “соматизація” було введено в медицину як альтернативу:

а) конверсії;

б) психосоматичним розладам;

в) іпохондрії.

76. Термін “соматоформні розлади” було введено як альтернативу:

а) конверсії;

б) психосоматичним розладам;

в) іпохондрії.

77. За Ф. Александером хворі на аритмію характеризуються:

а) витісненими ворожими імпульсами;

б) ханжеським типом особистості;

в) здатністю реагувати на зовнішній тиск внутрішнім тиском.

78. За Н. Пезешкіаном хворі на гіпертонію характеризуються:

а) витісненими ворожими імпульсами;

б) ханжеським типом особистості;

в) здатністю реагувати на зовнішній тиск внутрішнім тиском.

79. За І. Г. Малкіною-Пих, хворі на ішемічну хворобу серця характеризуються:

а) зумовленістю синдромами гіперактивності та надкомпенсації;

б) прагненням досконалості;

в) однобічністю мислення.

80. За Р. Дальке – Т. Детлефсеном, хворі на мігрень характеризуються:

а) зумовленістю синдромами гіперактивності та надкомпенсації;

б) прагненням досконалості;

в) однобічністю мислення.

81. За Ф. Александером, хворі на гастрит характеризуються:

а) самодеструктивними тенденціями;

б) здатністю щось міцно тримати при собі;

в) орально-агресивними та орально-рецептивними імпульсами.

82. За Н. Пезешкіаном хворі на обстипацію характеризуються:

а) самодеструктивними тенденціями;

б) здатністю щось міцно тримати при собі;

в) орально-агресивними та орально-рецептивними імпульсами.

83. За І. Г. Малкіною-Пих, хворі на діарею характеризуються:

а) протестною реакцією;

б) відсутністю почуття міри, нестримним прагненням володіти всім;

в) потребою дарувати в інфантильній формі.

84. За Р. Дальке – Т. Детлефсеном, люди із захворюванням печінки характеризуються:

а) протестною реакцією;

б) відсутністю почуття міри, нестримним прагненням володіти всім;

в) потребою дарувати в інфантильній формі.

85. За Ф. Александером, хворі на бронхіальну астму характеризуються:

а) амбіційністю та агресивністю;

б) здатністю за допомогою верхніх дихальних шляхів звертати на себе увагу;

в) здатністю переробляти дрібниці повсякденного життя верхніми дихальними шляхами.

86. За Н. Пезешкіаном, хворі на застуду та нежить характеризуються:

а) амбіційністю та агресивністю;

б) здатністю за допомогою верхніх дихальних шляхів звертати на себе увагу;

в) здатністю переробляти дрібниці повсякденного життя верхніми дихальними шляхами.

87. За І. Г. Малкіною-Пих, хворі на астму характеризуються:

а) нездатністю дихати на повні груди;

б) перевагою нементалізованих переживань;

в) нездатністю ковтати все підряд.

88. За Р. Дальке – Т. Детлефсеном, хворі на тонзиліт характеризуються:

а) нездатністю дихати на повні груди;

б) перевагою нементалізованих переживань;

в) нездатністю ковтати все підряд.

89. За Ф. Александером, хворі на артрит характеризуються:

а) хронічно стримуваним станом ворожого протесту, який призводить до підвищеного м’язового тонусу;

б) ексгібіціоністичними нахилами;

в) амбівалентними настановами у спілкуванні.

90. За Н. Пезешкіаном, люди із захворюваннями шкіри характеризуються:

а) хронічно стримуваним станом ворожого протесту, який призводить до підвищеного м’язового тонусу;

б) ексгібіціоністичними нахилами;

в) амбівалентними настановами у спілкуванні.

91. За І. Г. Малкіною-Пих, хворі на остеохондроз характеризуються:

а) пригніченістю, повсякденними турботами;

б) псевдоальтруїстичним аскетизмом.

92. За Р. Дальке – Т. Детлефсеном, люди, які опинилися в ситуації нещасного випадку, характеризуються:

а) пригніченістю, повсякденними турботами;

б) псевдоальтруїстичним аскетизмом;

в) необхідністю закінчити певний етап в житті.

93. За Ф. Александером, люди, що страждають на безпліддя, характеризуються:

а) здатністю сказати “ні” своїм тілом;

б) фіксацією на догенітальному рівні;

в) прагненням до досягнень і охайності.

94. За Н. Пезешкіаном, люди із захворюваннями нирок характеризуються:

а) здатністю сказати “ні” своїм тілом;

б) фіксацією на догенітальному рівні;

в) прагненням до досягнень і охайності.

95. За І. Г. Малкіною-Пих, хворих на безпліддя характеризують:

а) симбіотичний чи ієрархічний шлюб;

б) неприйняття вторгнення іншого;

в) символізування готовності до партнерства.

96. За Р. Дальке – Т. Детлефсеном, людей із захворюванням нирок характеризують:

а) симбіотичний чи ієрархічний шлюб;

б) неприйняття вторгнення іншого;

в) символізування готовності до партнерства.

97. За Ф. Александером, люди, що страждають на діабет, характеризуються:

а) прагненням успіху;

б) наявністю орально-інкорпорувальних тенденцій;

в) схильністю до пасивності, мазохізму, нерішучості.

98. За Н. Пезешкіаном, хворі на тиреотоксикоз характеризуються:

а) прагненням успіху;

б) наявністю орально-інкорпорувальних тенденцій;

в) схильністю до пасивності, мазохізму, нерішучості.

99. За І. Г. Малкіною-Пих, хворі на діабет характеризуються:

а) прирівнюванням їжі та кохання;

б) відсутністю справжніх потягів;

в) прагненням поставити всіх на службу собі.

100. За Р. Дальке – Т. Детлефсеном, люди із захворюванням на рак характеризуються:

а) прирівнюванням їжі та кохання;

б) відсутністю справжніих потягів;

в) прагненням поставити всіх на службу собі.

Ключ до тестів контролю знань:

1 в 26 в 51 б 76 б

2 а, в 27 а 52 б 77 а

3 в 28 б, в 53 5,1 78 в

4 в 29 в 54 5,1 79 а

5 а 30 а 55 б 80 в

6 а 31 в 56 в 81 в

7 б 32 в57 б 82 б

8 б 33 в 58 г 83 в

9 а 34 а 59 а 84 б

10 35 в 60 в 85 а

11 в 36 в 61 а 86 в

12 б 37 в 62 в 87 а

13 в 38 а 63 а 88 в

14 б 39 б 64 б 89 а

15 б 40 б 65 а 90 в

16 в 41 а 66 б 91 а

17 б 42 б 67 б 92 в

18 а 43 в 68 а 93 б

19 в 44 в, г 69 б 94 в

20 в 45 б 70 в 95 а, б

21 б 46 а 71 а 96 в

22 б 47 б, в 72 а 97 в

23 в 48 а, б 73 б 98 а

24 а 49 в 74 в 99 а

25 б 50 б75 а 100 в

ЛІТЕРАТУРА

1. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии: лекции по введению в психотерапию для врачей, психологов и учителей / А. Адлер. – М.: Изд-во Ин-та психотерапии, 2002. – 214 с.

2. Александер Ф. Психосоматическая медицина. Принципы и практическое применение / Ф. Александер. – М.: Эксмо, 2002.

3. Алекситимия и методы ее определения при пограничных психоматических расстройствах: метод. пособие / Д. Б. Ересько, Г. С. Исурина, Е. В. Койдановский и др. – СПб., 2004.

4. Аммон Г. Психосоматическая терапия. – СПб.: Речь, 2000.

5. Ананьев Б. Г. Психология и проблемы человекознания: избр. психол. тр. / Б. Г. Ананьев; Под ред. А. А. Бодалева. – М.: Изд-во Моск. психол.-социол. ин-та, 2005. – 432 с.

6. Аристотель. Сочинения: в 4 т. / Аристотель. – М., 1976. – Т. 1.

7. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры / Э. Берн. –СПб.; М.: Университ. кн.; АСТ, 1998.

8. Воотон Н. Введение в эпистемологию метафоры. Работа с соматическими расстройствами / Н. Воотон. – М., 1998.

9. Гавэйн Ш. Созидающая визуализация / Ш. Гавэйн. – Режим доступа: Http.// www.loopback.ru/ psytech/ practpsy.

10. Дальке Р. Болезнь как путь. Значение и предназначение болезней / Р. Дальке, Т. Детлефсен. –СПб.: Весь мир, 2004. – 320 с.

11. Изард К. Э. Психология эмоций / К. Э.Изард. – СПб.: Питер-Пресс, 1999.

12. Кречмер Э. Строение тела и характер / Э. Кречмер. – М.: НО Науч. фонд «Первая Исследовательская лаборатория им. акад. В. А. Мельникова», 2000.

13. Кулаков С. А. Основы психосоматики / С. А. Кулаков. – СПб.: Речь, 2003.

14. Кюнцель Д. Организм человека / Д. Кюнцель. // VEB Verlag Volk und Gesundheit. – Berlin, 1988.

15. Лоуэн А. Психология тела. Телесно ориентированный биоэнергетический психоанализ / А. Лоуэн; Независимая ассоциация психологов-практиков. – М., 1997.

16. Максименко С.Д., Шевченко Н.Ф. Психологічна допомога тяжким соматичним хворим: Навч. посібник. – Київ – Ніжин: Міланік, 2007.

17. Малкина-Пых И. Г. Психосоматика: справочник практического психолога / И. Г. Малкина-Пых. – М.: Эксмо, 2005. – 992 с.

18. Маслоу А. Психология бытия / А. Маслоу. – М., 1997.

19. Монтень М. Опыты: [пер. с фр.] / М. Монтень // Избранные произведения: в 3-х т.– М.: Голос, 1992 – Т. 3. – 416 с.

20. Немиринский О. В. Гештальт-терапия психосоматических расстройств / О. В. Немиринский // Моск. психотерапевт. журн. – 1997. – № 1. – С. 84–91.

21. Никитин В. В. Психология телесного сознания / В. Н. Никитин. – М.: Алейтиа, 1998.

22. Пезешкиан Н. Психосоматическая медицина и позитивная психотерапия / Н. Пезешкиан – М., 1996.

23. Перлз Ф. Практика гештальт-терапии / Ф. Перлз; Ин-т общегуманитар. исследований. – М., 2001.

24. Психосоматика. Взаимосвязь психики и здоровья: хрестоматия / сост. К. В. Сельченок– Минск: Харвест, 1999.

25. Райх В. Функции оргазма / В. Райх. –СПб.; М.: Университет. кн..; АСТ. 1997.

26. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека / К. Роджерс. – М., 1994.

27. Ромек В. Г. Поведенческая психотерапия: учеб. пособие для студ. вузов / В. Г. Ромек. – М.: ИЦ «Академия», 2002. – 192 с.

28. Русалов В. М. Опросник структуры темперамента / В. М. Русалов– М., 1990.

29. Пригожин И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой / И. Пригожин, И. Стенгерс. – М.: Прогресс, 1986.

30. Сандомирский М. Е. Психосоматика и телесная психотерапия: Практическое руководство / М. Е. Сандомирский. – М.: Независимая фирма «Класс», 2005. – 592 с.

31. Фрейд З. Введение в психоанализ: лекции / З. Фрейд. – М., 1989.

32. Фрейд З. Методика и техника психоанализа: [пер. с нем.] / З. Фрейд. – М.; Спб, 1923.

33. Хеллингер Б. Порядки помощи / Б. Хеллингер; Ин-т консультирования и системных решений. – М., 2006. – 242 с.

34. Холмогорова А. Б. Когнитивно-бихевиоральная психотерапия / А. Б. Холмогорова, Н. Г. Гаранян // Основные направления современной психотерапии. – М.: Когито-Центр, 2000. – С. 224 – 268.

35. Хомуленко Т. Б. Комунікативні особливості особистості з психосоматикою парних органів / Т. Б. Хомуленко // Вісн. ХНПУ ім. Г. С. Сковороди. Психологія. – Вип. 18. – Х.: Вид-во ХНПУ, 2006.

36. Хорни К. Невротическая личность нашего времени. Самоаналіз / К. Хорни. – М.: Прогресс-Универс, 1993. – 480 с.

37. Хрестоматия по телесно-ориентированной психотерапии и психотехнике / Сост. В.Ю. Баскаков. – М.: Смысл, 1997.

38. Шутценбергер А. А. Синдром предков / А. А. Шутценбергер. – М. Изд-во Ин-та психотерапии, 2005.

39. Юнг К. Психологические типы // Психология индивидуальных различий: тексты / под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, В. Я. Романова. – М., 1982 – С. 199 – 218.

40. Яценко Т. О. Психологічні основи групової психокорекції: навч. посіб. / Т. О. Яценко. – К.: Либідь, 1996.

Навчальне видання

Дата добавления: 2014-12-27