Джерела інформації

Класифікація інформації

З метою визначення інформації як самостійного об’єкта цивільного права, її товарності й типу зобов’язальних відносин в науковій літературі запропонована така класифікація інформації:

а) приватноправова й публічно-правова;

б) облігоздатна й необлігоздатна;

в) загальнодоступна й нерозкрита (тобто з обмеженим доступом);

г) приватна і офіційна;

д) для комерційного використання або для вільного, звичайного, наукового, освітнього використання.

Окрім цього, залежно від суб’єкта досліджують аналітичну, прогнозну, довідкову, ознайомлювальну та рекомендаційну інформацію.

Джерелами інформації є передбачені або встановлені Законом носії інформації: документи та інші носії, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають різні відомості, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи. Законодавство України про інформацію складають Конституція України, Закон України «Про інформацію», законодавчі акти про окремі галузі, види, форми й засоби інформації, міжнародні договори і угоди, ратифіковані Україною, та принципи й норми міжнародного права.

Тема 2. ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ І СУТНІСТЬ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРАВА

Інформаційне право є молодою галуззю права, яка сформувалася на межі інформатики й права. Як галузь суспільних відносин інформаційне право може розглядатися у двох аспектах: об’єктивному й суб’єктивному.

В об’єктивному розумінні інформаційне право – це врегульований нормативними актами комплекс суспільних відносин, об’єктом яких є інформація.

У суб’єктивному розумінні інформаційне право – це комплекс прав й обов’язків суб’єктів суспільних відносин щодо інформації.

Зараз інформаційне право як наука динамічно розвивається, його основні положення перебувають у стадії формування. Виникла нова концепція формування змісту галузей права: створення міжгалузевих, комплексних інститутів права, що базуються на основних інститутах комплексних галузей права (конституційного, цивільного, адміністративного, трудового й кримінального). У кожній провідній галузі права є умовно визначений галузевий інститут, який на міжгалузевому рівні утворює нове явище – міжгалузевий комплексний інститут права. Така концепція є новою в теорії права. Вона ще не набула глибокого наукового обгрунтування, проте активно застосовується у правотворенні. Приклад реалізації цієї концепції можна знайти у Законі України «Про інформацію», де у частині першій ст. 47 зазначено: «Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України». Провідні дослідники інформаційного права обгрунтовують власну концепцію формування галузі інформаційного права як групи правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають з приводу встановлення режимів і параметрів суспільного обороту інформації, правового статусу, поведінки й зв’язків суб’єктів інформаційних процесів. Основу інформаційного права складають інформаційні права й свободи. Звідси виділяють такі функції інформаційного права:

нормативна – визначення норм, правил поведінки суб’єктів інформаційних відносин;

комунікативна – зазначення в окремих статтях посилань на законодавчі акти, які є системоутворюючими різних міжгалузевих інститутів права;

регулятивна – визначення прав й обов’язків, зобов’язань суб’єктів щодо регулювання суспільних інформаційних відносин;

охоронна – встановлення гарантій і меж правомірної поведінки суб’єктів, які здійснюють заходи щодо недопущення та профілактики правопорушень, а також контроль за дотриманням правомірної поведінки;

захисна – визначення правових умов, процедур і суб’єктів, які здійснюють захист від вчинених правопорушень, а також відповідальності за них згідно з нормами цивільного, адміністративного, трудового, кримінального права;

інтегративна – системне поєднання комплексу визначених юридичних норм, які регулюють інформаційні відносини в Україні у різних підсистемах права (щодо інформаційного права вона є з’єднувальною ланкою між провідними традиційними галузями права).

Структурно система інформаційного права поділяється на дві частини – загальну і особливу. У загальній частині наводяться норми, які встановлюють основні поняття, загальні принципи, правові форми й методи правового регулювання діяльності в інформаційній сфері. Викладається зміст предмета й методу правового регулювання інформаційних відносин, дається характеристика джерела інформаційного права.

Особлива частина містить дві групи інститутів інформаційного права, в яких згруповано близкі за змістом інформаційні правові норми. Інститути, що мають норми, які регулюють суспільні відносини в сфері обороту відкритої загальнодоступної інформації (інститут інтелектуальної власності щодо інформаційних об’єктів, інститут масової інформації, інститути бібліотечної і архівної справи), і інститути інформації з обмеженим доступом (інститути державної й комерційної таємниці, інститут персональних даних). Наявність таких інститутів не виключає їх доповнення новими інститутами (банківської, службової таємниці й ін.).

Суб’єктами інформаційного права є учасники інформаційних відносин. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про інформацію» суб'єктами інформаційних відносин є громадяни України, юридичні особи, держава.

Суб'єктами інформаційних відносин відповідно до цього Закону можуть бути також інші держави, їх громадяни і юридичні особи, міжнародні організації і особи без громадянства.

Об'єктами інформаційних відносин є документована або публічно оголошувана інформація про події і явища в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров'я, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах.

Інформаційне законодавство – розгалужена комплексна галузь. Під цією категорією слід розуміти множину нормативно-правових актів, прийнятих Верховною Радою України у формі законів і постанов нормативного змісту, а також підзаконні нормативні акти, які регулюють суспільні відносини щодо інформації. Законодавство України про інформацію складають Конституція України, Закон України «Про інформацію», законодавчі акти про окремі галузі, види, форми й засоби інформації, міжнародні договори і угоди, ратифіковані Україною, та принципи й норми міжнародного права.

Дата добавления: 2014-12-27