Стиль викладу в богословських роботах

Оскільки богословську роботу будуть читати інші люди, принципове значення має те, якою мовою подано матеріал. Адже мовностилістична культура написання роботи виявляє рівень академічної культури її автора загалом. Вдалий виклад, грамотна літературна мова самі по собі є чеснотою, вони здатні замаскувати недоліки роботи та підкреслити її кращі моменти. Невдала подача тексту, неохайна або стилістично неточна мова, а тим більше наявність у тексті граматичних помилок можуть зіпсувати враження від найбільш талановитої й оригінальної роботи.

Науковий текст повинен вирізнятися прагматичною спрямованістю на підсумковий результат. Основною характерною ознакою наукового стилю є формально-логічний спосіб викладу матеріалу, якому властиві роздуми, спрямовані на доведення виявлених у процесі дослідження істин. Тому в науково-богословському дослідженні слововжиток повинен бути максимально точним і позбавленим стилістичних прикрас. Такий текст не вимагає художності, епітетів і метафор, емоційних засобів вираження.

Найважливішим засобом вираження логічних зв’язків у науковому тексті є функціонально-синтаксичні засоби зв’язку, що вказують на послідовність розвитку думки (спочатку, насамперед, передусім, по-перше, по-друге), заперечення (проте, однак, тим часом, але, тоді як, тим не менше), причинно-наслідкові зв’язки (таким чином, тому, завдяки цьому, відповідно до цього, крім того, до того ж), перехід від однієї думки до іншої (перед тим, як перейти до..., звернемося до..., розглянемо, зупинимось на..., перейдемо до..., необхідно розглянути), результат, висновок (отже, все сказане дає змогу дійти висновку…, підсумовуючи, слід сказати…).

Принципову роль у науковому тексті відіграють спеціальні терміни, які потрібно вживати в їх точному значенні, вміло і до речі. Слід пам’ятати, що науковий термін – це не звичайне слово, а вираз суті якогось явища, тому добирати науково-богословські терміни треба уважно і в межах однієї термінологічної системи, властивої богослов’ю.

Стиль богословської роботи - це стиль безособового монологу, позбавленого емоційного і суб'єктивного забарвлення. Не заведено використовувати займенник першої особи однини “я”, погляди автора зазвичай відображає займенник “ми”. Для того щоб урізноманітнити текст, конструкції з займенником “ми” можуть замінюватися невизначено-особовими реченнями, наприклад: “до проблеми оптимізації підходять з різних точок зору”. Використовуються також конструкції на кшталт “автор вважає, що...”, “розроблений новий підхід до проблеми…” тощо.

Основними ознаками високого рівня культури наукової мови є її ясність, точність і лаконічність.

Науковий текст вимагає ясності мови, тобто доступного і зрозумілого викладу думок. Неодноразово в тих випадках, коли сам автор не зовсім чітко розуміє, що хоче сказати, він формулює свою думку навмисне нерозбірливо, використовуючи слова і словосполучення з невизначеним або занадто узагальненим значенням. Наприклад, створюють неясність слова з невизначеним значенням, звороти на кшталт “певним чином”, “у належному напрямі”, “цілком очевидно” і т.д. Досить часто такими зворотами автори намагаються приховати незнання тих питань, які вони позначають цими зворотами. Для збереження ясності викладу необхідно остерігатися двох крайностей – примітивності й неприродної наукоподібності.

Точність викладу вимагає від автора доречного і правильного слововжитку, що є важливою умовою забезпечення науковості та значущості викладеної в праці інформації. Помилково або недоречно вжите слово може спотворити думку автора, знівечити результати його дослідження. Основними ворогами точності викладу є неправильний слововжиток українських лексем, зловживання словами іншомовного походження, надмірне захоплення канцеляризмами або, навпаки, просторічними висловами.

Неодмінною характеристикою наукового стилю викладу є його лаконічність. Автор повинен уникати тавтології – вживання зайвих слів і непотрібних повторень, які не несуть додаткового смислового навантаження. Досягаючи лаконічності мови, автор повинен поставити собі за мету не тільки якнайбільш ясно і точно викласти свої міркування, а й домогтися цього використанням якнайменшої кількості слів.

Стиль служить показником як загальної культури автора, так і рівня осягнення ним сутності проблеми. Тому домогтися максимально можливого стилістичного рівня тексту залишається обов'язковим завданням для кожного автора.

4. Словник рекомендованих богословських термінів та імен

абат

Абсолют

Авакум

авва

Автокефалія

автокефальний автономія

автономний

агапа

агіографічний

агіографія

Агнець

агностик

агностицизм

Адам

адвентизм

Адонай

адопціонізм

алилуя

амвон

амінь

Амос

анабаптизм

анамнеза

анамнетичний

анафема (анатема) анахорет

ангел

ангелологія

ангельський

англіканство

антифон

антихрист

антропологічний

антропологія

антропоцентризм

Апокаліпсис

апокаліптика

апокаліптичний

апокатастаза

апокриф

апокрифічний

аполінаризм

апологет

апологетика

апологетичний

апологія

апостазія

апостат

апостол

апостольство

апостольський

апофатичний

аріанство

архидиякон

архиєпархія

архиєпархіяльний

архиєпископ

архиєпископство

архиєрей

архиєрейський

архимандрит

аскеза

аскет

аскетизм

аскетика

аскетичний

атеїзм

атеїстичний

Афанасій (Атанасій)

Афінагор (Атенагор)

Афіни (Атени)

базиліка

балдахін

баптизм

баптистерій

беатифікація

безгрішність

беззаконня

безпристрасний

безпристрасність

безсмертний

безсмертя

безсрібник

біблійний

біблістика

Біблія

благо

благий

благовіст

благовістити

благовість

Благовіщення

благодатний

благодать

благословення

благословити

благословляти

благочестивий

благочестя

блаженний

блаженство

ближній

блуд

блудний

блюзнірство

блюститель

Бог

Бог Дух Святий

богобоязливий

богобоязливість

боговшанування

Боголюдина

боголюдство

боголюдський

богопізнання

богопоклоніння

богопочитання

богословський

богослов’я

богослужіння

Бог Отець

богохульство

богоявлення

Бог Син

божественний

божество

боротьба

братство

Буття

Варфоломій

Великдень

величання

визнавати

Вифанія (Витанія)

Вифлеєм

Вихід

вівтар

відкуплення

відпущення

вікарій

вінчання

віра

вірний

віровчення

вічний

вічність

Водосвяття

вознесення вознесіння

воля

воскресати

воскресення

Воскресення Христове

воскресіння воскрешати

воцерковлення

Всевишній

вселенський

вселенськість

втаємничення

второканонічний

Вульґата

Вхід Господній у Єрусалим

вшанування

галат

Галатія

Галилея

геєна

Геката

генеза

герменевтика

Гефсиманія (Гетсимнанія)

гимн

гимнографія

гнів

гноза

гностицизм

Голгофа (Голгота)

Голіаф (Голіат)

Гомер

гомілія

гомілетика

Гомора

гордість

Господь

Господня (молитва)

греко-католицький

григоріанський

гріх

гріхопадіння

грішити

грішник

грошолюбство

Давид

давньоєврейський

Даниїл

дар

декалог

декан

деканат

деміург

демон

демонологія

демонський

дзвіниця

диптих

дихотомія

диявол

диявольський

диякон

дияконат

дияконія

дияконський

дієцезія

Дії апостолів

догма

догмат

догматик

догматика

догматичний

докетизм

докетичний

доктрина

доктринальний

дуалізм

Дух (Святий)

дух (людини; злий)

духівник

духовенство

духовний

духовність

душа

душевний

душпастир

душпастирство

душпастирський

дяк

Ездра

екзарх

екзархат

екзархія

екзегеза

екзорцизм

еклезіарх

Еклезіаст еклезіологічний

еклезіологія

економ

екстаз

екстатичний

екуменізм

екуменічний

еллінізм

Елогім

еманація

Емануїл

енергія (божественна)

енцикліка

епіклеза

ереміт

Естер

есхатологічний

есхатологія

ефесянин

ефіопський (етіопський)

Єва

євангелист

Євангеліє (книга)

євангеліє (благовістя)

євангелізація

євангельський

єврей

єврейський

євхаристійний Євхаристія

Єгипет

єдиносущний

Єзекиїл

єлей

єлеопомазання

єпархіальний

єпархія

єпископ

єпископат

єпископський

єпитимія

єпитрахиль

єрарх

єрархічний

єрархія

єрей

єрейський

Єремія

єресь

єретик

єретичний

Єрма

єродиякон

єромонах

Єронім

Єрусалим

жезл

жертва

жертвоприношення

жертовник

завіт

заздрість

Закон (Божий)

законовчитель

заповідь

заповіт

заручини

затворник

заупокійний

Захарія

захланність

звершення (таїнств)

здійснення (таїнств)

Зіслання Святого Духа

зішестя

Зішестя Святого Духа

зло

зцілення

зціляти

Іван

ігумен

ідол

ідолопоклонство

ікона

іконічний

іконоборство

іконографічний

іконографія

ікономічний

ікономія

іконостас

Іларіон

Ілірик

іманентний

іманентність

індульгенція

інквізиція

інок

інтронізація

Іпатій

Іполит

іпостась

іпостатичний

ірмос

Ірод

Іродіон

Ісая

ісихазм

ісихаст

Ісихій

ісповідання

ісповідник

істина

істинний

Ісус

Ісус Навин

Ісусова (молитва)

Йоаким

Йоанікій

Йоасаф

Йов

Йоіл

Йона

Йордан

Йосиф

Йосія

кадило

кадити

камилавка

канон

канонізація

канонічний

канцлер

капелан

каплиця

кардинал

кардинальський

катарсис

катафатичний

катехиза

катехизація

катехизис

катехизисний

катехизм

катехит

катехитика

катехитичний

катехумен

катехуменат

католикос

католикосат

католицький

кафедра (катедра)

кафедральний (катедральний)

каятися

Квітна неділя

келія

кеновійний

кеновітизм

кеновія

кеноза

керигма

кивот

клир

клирик

клирос

клобук

ковчег

колегія

колегіальний

колегіальність

колосянин

конгрегація

кондак

конклав

конфесійний

конфесія

конфірмація

Коран

Коринт

коринтянин космічний

космогонія

космос

костел

крилос

крипта

Кров Христова

культ

культовий

курія

лавра

ладан

лампада

ласка

Левит

Левіафан (Левіатан)

левірат

левіт

лик

лінивство

Літостротон

літургійний

літургіка

Літургія

Логос

логос

Лука

любов

людина

людство

лютеранство

магія

Макавеї

Малахія

мамона

маніхейство

мантія

Марко

марнославство

Марта

Мартиролог

Матвій (Матей)

матірна (Церква)

Матусаїл

медитація

Месія

метемпсихоз

Методій

метрика

метричний

милість

милосердя

милостиня

мир

миро

мироносиця

миропомазання

мирянин

мирянський

митра

митрополит

митрополичий

митрополія

Михей

місійний

місіонер

місія

містерія

містика

містицизм

містичний

міф (міт)

молитва

Молитвослов

молитовний

Молитовник

монархіанство

монастир

монах

монаший

моногамія

моноенергізм

монотеїзм

монотеїстичний

монотелітизм (монофелітизм)

монофізитство

монтанізм

мощі

мудрість

мученик

мучеництво

мученицький

Назарет

напоумлення

напоумляти

Наречена (Христова)

настоятель

Натанаїл (Нафанаїл)

Наум

начала

небо

небовзяття

неділя

Неемія

ненависть

неофіт

непомильність

несторіанство

нетлінний

нетління

німб

Новий Заповіт

новіціят

новозаповітний

нудьга

обжерство

обитель

обіти

обітований

обіцяний обоготворення

обожнення

образ

обрізання

обряд

обрядовий

обрядовість

об’явлення

Об’явлення

Овдій

оглашенний

омофор

оправдання

ортодоксальний

ортодоксія

осанна

освячення

Осія

особа

Отець (Бог)

охрещений

очищення

паламар

паломництво

панагія

Панахида

Пантократор

папа

папський

Парастас

парох

парохія

парохіянин

партикулярний

парусія

паства

пастир

пастирський

пасторальний

Пасха

пасхалія

пасхальний (цикл)

патристика

патристичний

патріарх

патріархат

патріархія

патріарший

патріпасіанство

патрологія

пекельний

пекло

пелагіанство

первородний (гріх)

первосвященик

передання

перелюб

переміна (сутнісна, євхаристійна)

пересуществлення

Петро

печаль

пізнання

піснеспів

Пісня пісень

піст

Плач Єремії

плащаниця

плотський

плоть

пневматологія

Повторення Закону

поганин

поганство

подвиг

подоба

подружнє право

покаяння

покликання

поклоніння

покора

покров

покута

покутувати

полігамія

політеїзм

політеїстичний

помазання

помисел

помісний

понтифік

понтифікат

порок

порочний

посвячення

посланництво

послання

послух

послушник

постити

постриг

потир

походження

похорон

похресник

праведний

праведник

праведність

правосильний православний

правочинний

праксис

предвічний

предистинація

Предтеча

преображення

Преображення Господнє

преподобний

пресвітер

пресвітеріят

пресвітерство

префект

примат

Приповідки

природа

пристрасний

пристрасть

притвор

притча

причасний

причасник

Причастя

причащатися

провидіння

прозелітизм

прозорливий

прозорливість

промисел

проповідник

проповідувати

проповідь

пророк

пророцтво

пророчий

протестант

протестантизм

протоєрей

професія

процесійний

процесія

прочанин

проща

прощати

прощення

Псалми

псалмодія

псалом

Псалтир

пустельник

П’ятдесятниця

П’ятикнижжя

равві

рай

райський

регент

релігійний

релігія

риза

ризниця

римлянин

римо-католицький

рівноапостольний

Різдво Христове

розпуста

розп’яття

рукопокладання

Рут

ряса

Саваоф (Саваот)

сакральний

сакраментальний

сакраментальність

сакраментологія

Самуїл

сан

сатана

свідчення

світильний

Святе Письмо

святий

святилище

святиня

святитель

святість

святоотцівський

святотатство

священик

священичий

священнодія

священнодіяти

священство

секта

семисвічник

Септуаґінта

серафим

сердечний

серце

Символ віри

симонія

симфонія

синагога

Син (Божий)

синедріон

синергія

синод

синодальний

синопсис синоптичний

скинія

скит

славослов’я

Слово (Христос)

служба

смертельний (гріх)

смерть

смирення

собор

соборний

соборність

совість

солунянин

сопричастя

сотворіння

сотеріологія

Софонія

союз

спасенний

Спаситель

спасіння

співвічний

співпричастя

співслужитель

спільність

сповідати(ся)

сповідник

сповідувати

сповідь

споглядальний

споглядання споглядати

споконвічний

спокуса

старець

Старий Заповіт

староєврейський

старозаповітний

статут

стихар

стихира

стовпник

стрітення

Стрітення Господнє

суд

Судді

сумління

сутність

схизма

схизматичний

схима

схимник

сходження

Тавор (Фавор)

Тадей (Фадей)

таїна

таїнственний

таїнственність

таїнство

тайна

Тайна вечеря

Талмуд

Творець

творіння

теологія

теофанія

Теофіл

теоцентризм

Тимофій (Тимотей)

Тит

тілесний

тілесність

Тіло (Христове)

тіло

тлінний

тління

Тома

традиція

транссубстанціація

трансцендентний

трансцендентність

трапеза

трапезна

трибунал

Триєдиний (Бог)

триіпостасний

тринітарний

триптих

трихотомія

Трійця

троїцький

Троїчний (Бог)

убожество

ум

унія

упалий

упокій

упокоїтися

успення (успіння)

Утішитель

Утреня

учительство

фелон

Филимон

филип’янин

харизма

харизматичний

харитативний

херувим

Херувимська (пісня)

хіротонія

хітон

хоругва

храм

храмовий

хрест

хрестини

хреститель

хрестити

хрещення

християнин

християнство

християнський

христологія

Христос

христоцентризм

Хроніки

Царі

Царство (Небесне)

целібат

Церква

цнотливість

чаша

чернецтво

чернець

чернечий

чеснота

чин

Числа

чистилище

чистота

читець

чотки

чування

чудо

чудотворець

чудотворний

шеол

шлюб

щасливий

щастя

Юда

юдаїзм

юдей

юдейський

юдеохристиянство

юдеохристиянський

Юдея

юродивий

юродство

Юстин

Ягве

язичник

язичництво

язичницький

Яків

5. Правописні вказівки

У зв’язку з тим, що значна частина українських біблійних та богословських термінів запозичена з грецької мови (цей процес тривав століття), існує чимало розбіжностей у підходах до передачі грецьких звуків в українській мові.

Перші спроби реконструювати фонетику давньогрецької мови зробили вчені-гуманісти епохи Відродження Еразм Роттердамський (1467 - 1536) та Йоганн Рейхлін (1455 - 1522).

Еразмова вимова (β – [б], η – [е], θ – [т], υ – [ю, у]) ґрунтується на латинській транскрипції грецьких слів і запозичень з грецької мови. Еразмова система читання прийнята у класичній філології. На її основі створена майже вся наукова лексика грецького походження.

Вимова Рейхліна (β – [в], η – [і], θ – [ф], υ – [і]) зорієнтована на середньовічну візантійську дикцію. За Рейхліновим читанням усі дифтонги були монофтонгізовані27. Це правило було характерним для середньовічної грецької мови і зберігається в сучасній новогрецькій мові. В українських перекладах грецьких текстів Біблії, як правило, використовують елементи обох систем, що спричиняє певні неузгодженості в передачі грецьких звуків в українській мові.

5.1. Адаптація термінів грецького походження на -

В українській богословській термінології існує чимало запозичених з грецької мови слів із закінченням - . При перенесенні їх в українську мову можливі різні варіанти адаптації грецького -:

1. Грецьке - зберігається ( в іменників II відміни чоловічого роду твердої групи: апокаліпсис, синтаксис та ін.).

2. Грецьке - редукується до звука [з] або [с']. У таких випадках: запозичені іменники належать:

а) до I відміни (закінчення -а: гіпотеза, криза, теза та ін.);

б) до II відміни (нульове закінчення: аналіз, анамнез, синтез та ін.);

в) до III відміни (нульове закінчення: єресь, іпостась).

Оскільки українській мові більш властиві форми жіночого роду із закінченням -а, то богословські терміни, які походять з грецьких слів із закінченням - , варто вживати в такій формі (аскеза, генеза). Ті терміни, форма вживання яких засвідчена словниками української мови (апокаліпсис, екстаз, катарсис, синопсис і т. ін), варто залишити в узвичаєній формі.

Рекомендуємо:

анамнеза

Апокаліпсис

апокатастаза

аскеза

генеза

гноза

екзегеза

екстаз

епіклеза

єресь

іконостас

іпостась

катарсис

катехизис

кеноза

метемпсихоз

перихорезис

праксис

синопсис

5.2. Транслітерація початкової йоти перед голосним у словах, запозичених з грецької мови

В українській мові існує група слів, запозичених з грецької мови, які в грецькій мові починалися з йоти та голосного звука. Деякі з цих слів швидко адаптувалися в українській мові, і початкова йота стала передаватися як [й], а деякі слова згідно з чинним правописом досі пишемо з літери і.

Рекомендуємо поширити правило транслітерації початкової йоти на всі слова грецького походження, які в оригіналі мають початкову йоту перед голосним. Те саме правило стосується слів єврейського походження, які увійшли в українську мови через грецьку. Традиційні географічні назви, які узвичаїлися в мовній практиці, рекомендуємо не змінювати.

Форма з йотацією початкового голосного (рекомендована)	Форма без йотації початкового голосного
Єзавель	Ієзавель
Єзекиїл	Ієзекиїль
єрарх	ієрарх
єрархія	ієрархія
єрей	ієрей
Єремія	Ієремія
Єрихон	Ієрихон
єромонах	ієромонах
Єронім	Ієронім
Єрусалим	Ієрусалим
Єссей	Ієссей
Єфтай	Ієфтай
Єхонія	Ієхонія
Ісая	Ісайя
Йоаким	Іоаким
Йоан28	Іоан
Йоанан	Іоанан
Йосаф	Іосаф
Йоатам	Іоатам
Йов	Іов
Йовід	Іовід
Йода	Іода
Йоіл	Іоїль
Йона	Іона
Йоппія	Іоппія
Йорам	Іорам
Йордан	Іордан
Йосаф	Іосаф
Йосафат	Іосафат
Йосиф	Іосиф
Йосія	Іосія
Юда	Іуда
юдаїзм	іудаїзм
юдей	іудей
Юдея	Іудея
Юст	Іуст
Юстин	Іустин
Яір	Іаір
Яків	Іаків
Ямврій	Іамврій
Янній	Іанній
Ярет	Іарет
Ясон	Іасон

5.3. Транслітерація грецької літери 

В українській мові існує проблема написання слів, запозичених з грецької мови та з єврейської (через грецьку), з літерою . Адже практика передачі (читання) грецької букви θ має довгу й досить суперечливу історію. У візантійський період греки свою літеру θ вимовляли як міжзубний приголосний звук. Його слов’яни сприймали то як т, то як ф. У найдавніших старослов’янських текстах на місці θ,напевне, читали т, бо в цих пам’ятках найчастіше на місці зазначеної літери проти етимології писали са́ме т: Тадей, Тома, Марта, Витанія тощо. Випадки передачі θ через ф у старослов’янських пам’ятках надзвичайно рідкісні. У пам’ятках української мови найдавнішої доби частіше зустрічаємо ф на місці θ, проте, хоча й не так часто, траплялися випадки написання т на місці θ.

У XVI - XVIІ ст. ст., правдоподібно, під впливом латинської вимови, в українській мові активізується вимова θ як т паралельно із ф у словах грецького походження. Після переходу більшої частини українських земель до складу Росії в українських школах, що були на цій частині України, закріпилися форми з ф (як і в російській мові): арифметика, ефір, міф і под. На західноукраїнських теренах, що перебували у складі Австро-Угорщини, закріпилися форми з т: аритметика, анатема, етер, міт тощо.

Таким чином, у більшості слів на місці грецької  у нас усталилася вимова і написання т: бібліотека, етика, метод, патетика, ритм, театр, трон і т.д., у меншій кількості — ф: анафема, дифірамб, ефір, міф та ін. У той самий час у західноукраїнській мовній практиці традиційно вимовляють анатема, етер, міт тощо. В іменах людей зі звуком  у нас закріпилися паралельні фонетичні варіанти: Агафангел — Агатангел, Атанасій – Афанасій, Афіна — Атена, Марфа — Марта, Мефодій — Методій, Феодосій — Теодосій, Федір — Теодор, Тадей — Фадей, Тимофій — Тимотей, Матвій — Матій, Саваоф — Саваот і т.ін.

Враховуючи наявну варіантність мовної практики (історично сформовану), рекомендуємо у словах з літерою , запозичених з грецької мови, дозволити паралельний вжиток ф і т: Гефсиманія — Гетсиманія, Голгофа — Голгота і т. д. Проте в разі прийняття паралельного використання ф і т слід послідовно дотримуватися однієї системи транслітерації в межах одного видання: Методій, Теодосій Печерський, Естера, Атос, етер, міт, Атенагор Атенський і т. д. або Мефодій, Феодосій Печерський, Есфір, Афон, ефір, міф, Афінагор Афінський і т.д.

Форма згідно з чинним правописом	Можлива варіантна форма
Агафангел	Агатангел
анафема	анатема
Арефа	Арета
Аримафея	Ариматея
Афанасій	Атанасій
Афінагор	Атенагор
Афіни	Атени
Афон	Атон
Варфоломей	Вартоломей
Вифанія	Витанія
Вифезда	Витезда
Вифлеєм
Вифсаїда	Витсаїда
Виффагія	Витфагія
Віфінія	Вітінія
Гаввафа	Гаввата
Гефсиманія	Гетсиманія
Голгофа	Голгота
Голіаф	Голіат
Далмануфа	Далманута
Есфір	Естер
ефіопський	етіопський
Єффай	Єфтай
Йоафам	Йоатам
кафедра	катедра
Коринф	Коринт
коринф’янин	коринтянин
Левіафан	Левіатан
Ліфостротон	Літостротон
Мааф	Маат
Марфа	Марта
Маттат	Маттаф
Матфан	Маттан
Матфат	Маттат
Матфей	Матей29
Мафусаїл	Матусаїл
Мефодій	Методій
міф	міт
Нафан	Натам
Нафанаїл	Натанаїл
Неффалим	Нефталим
Німфан	Німтан
Руф	Рут
Саваоф	Саваот
Самофракія	Самотракія
скиф	скит
Сосфен	Состен
Тавіфа	Тавіта
Тимофій	Тимотей
Фавор	Тавор
Фаддей	Таддей
Фамара	Тамара
Фара	Тара
Февда	Тевда
Феодор	Теодор
Феодосій	Теодосій
Феофан	Теофан
Феофіл	Теофіл
Феофілакт	Теофілакт
Фома	Тома

5.4. Правила написання великої літери в релігійній лексиці

Діючий український правопис передбачає написання з великої літери тільки назв найважливіших релігійних понять, таких, як Бог, Святий Дух, Син Божий, Біблія. Щодо назв релігійних організацій застосовується інша норма чинного правопису, згідно з якою з великої літери пишеться тільки перше слово в назві (наприклад, Українська православна церква). Цей самий правопис взагалі не визначає правила написання посад керівників релігійних організацій, обмежуючись лише найвищими вітчизняними державними посадами. Вважаємо, що такий підхід є свого роду “мовною дискримінацією” сфери релігійних термінів, яку необхідно виправити. У зв’язку з цим пропонуємо такі правила написання великої літери в богословській лексиці.

1. З великої літери пишуться всі слова:

а) у назвах трьох Божих Осіб у християнстві: Бог, Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий, Син Божий, Ісус Христос, Святий Дух, а також Свята Трійця, Триєдиний Бог, три Божі Особи.

- Так само з великої літери пишемо слова та словосполучення, які є термінологічними еквівалентами назв трьох Божих Осіб: Абсолют, Агнець, Адонай, Всевишній, Господь, Елогім, Еммануїл, Логос, Месія, Небесний Отець, Спаситель, Творець, Утішитель, Ягве та ін.

- Слово Особа у словосполученні Божа Особа пишемо з великої літери. В інших випадках пишемо його з малої літери: особа Ісуса Христа.

- Присвійні прикметники, утворені від власних назв Божих Осіб, пишемо з великої літери: Господній день, Христові слова, Божа слава.

Примітка: Коли слово бог позначає не біблійного Бога-Творця, а поганське божество (бог Ваал, служіння богу Молоху), то в такому разі воно пишеться з малої літери;

б) у словосполученнях Царство Небесне, Царство Боже;

в) у понятійних еквівалентах слова Церква (Тіло Христове, Наречена Христова).

Примітка: Коли слово церква позначає архітектурну споруду, пишемо його з малої літери;

г) в офіційних назвах Церков та інших релігійних організацій: Всеукраїнський Союз Об’єднань Євангельських Християн Баптистів, Церква Християн Віри Євангельської України, Українська Автокефальна Православна Церква, Римо-Католицька Церква в Україні).

- Якщо поруч з лексемою церква вживається інше слово, яке є географічно-національним або конфесійним атрибутом Церкви, то воно теж пишеться з великої літери (Українська Церква, Єрусалимська Церква, Вселенська Церква, Православна Церква, Католицька Церква, Євангельська Церква, Лютеранська Церква, Пресвітеріанська Церква).

Примітка 1: Якщо зі словом церква вживається означення, яке не є частиною офіційної назви церкви, то воно пишеться з малої літери (помісна, національна, самостійна, автокефальна, православна, католицька, західна, східна, матірна).

- Якщо лексеми патріархат, митрополія входять до складу офіційних назв Церков, то їх слід писати з великої літери (Єрусалимський Патріархат, Кесарійська Митрополія).

Примітка 2: Якщо слова патріархат, митрополія, єпархія, екзархат і т. ін.є частинами назв структурних частин Церкви, то їх слід писати з малої літери (Галицька митрополія);

д) у назвах найвищих церковних органів керівництва: Вселенська Патріархія, Вселенський Собор, Ватиканський Собор, Правління Церкви Християн Віри Євангельської та ін.;

е) в офіційних назвах найвищих церковних посад: Патріарх Київський і всієї Руси-України, Папа Римський Павло VI, Єпископ Церкви ХВЄУ.

Примітка 3: У тих випадках, коли в тексті не робиться наголос на офіційності найвищих церковних посад, у наукових роботах, а також коли лексема вживається як позначення родових понять, ці назви пишемо з малої літери: папа Іван-Павло ІІ опублікував енцикліку “Світло на Сході”, послання єпископа ЦХВЄУ.

2. З великої літери пишеться перше слово:

а) у назвах таїнства Причастя: таїнство Причастя, таїнство Євхаристії.

Примітка: слово таїнство пишемо з малої літери;

б) у назвах релігійних свят: Благовіщення, Великдень, Різдвяні свята, Вознесіння, Воскресіння, Преображення, Стрітення і т. ін.

Примітка: Коли ці лексеми вживаються не як назви релігійних свят, а як найменування історичних подій, то їх слід писати з малої літери;

в) у назвах священних та богослужбових книг: Біблія, Євангеліє, Псалтир, Талмуд.

Примітка: У назвах священних книг, які складаються зі словосполучень, всі слова пишемо з великої літери (Новий Заповіт, Старий Заповіт, Святе Письмо);

г) у назвах біблійних книг: Книга Буття, Дії апостолів, Пісня пісень, Послання до Ефесян, Соборне послання ап. Якова.

Це саме правило поширюється на інші варіанти назв біблійних книг: Перше Євангеліє.

Примітка:

1. Коли слово євангеліє вживаємо у значенні християнського вчення (доброї звістки про спасіння в Ісусі Христі), то тоді пишемо його з малої літери: євангеліє Царства, євангельська правда, євангеліє спасіння.

2. Коли слова книга і послання не є першими словами в назвах книг Святого Письма або вживаються як родові поняття, пишемо їх з малої літери: Перша книга Хронік, Друге послання до Коринтян, книги Нового Заповіту, Соборне послання ап. Якова.

3. Збірні назви книг Святого Письма (соборні послання, синоптичні Євангелія, пастирські послання) пишемо з малої літери.

Дата добавления: 2014-12-23