Загальна рівновага й економіка добробуту. У самому загальному вигляді теорія суспільного добробуту вивчає оцінки господарських і економічних альтернатив з урахуванням інтересів суспільства в цілому

У самому загальному вигляді теорія суспільного добробуту вивчає оцінки господарських і економічних альтернатив з урахуванням інтересів суспільства в цілому.

Складність розробки механізмів реалізації цієї надзвичайно важливої для суспільства проблеми полягає в тому, що поняття "суспільний добробут", як і поняття "корисність", є чисто суб'єктивними категоріями, тому не існує його загальноприйнятого визначення, як і не існує єдиного критерію з точки зору добробуту всього суспільства.

Поняття "справедливість розподілу благ" ніяк не пов'язане з поняттям "ефективність розподілу благ": так, на графіку кордону можливого добробуту (рис.19.2) для когось розподіл в точці D здається більш справедливим, ніж в точці С. Однак, розподіл в точці С є ефективним, а в точці D — ні. Крім того, на самому кордоні можливих добробутів знаходиться безліч точок, що означають Парето — оптимальний розподіл благ: яку з них, вибрати?

Головним змістом економіки добробуту є рішення проблеми співвідношення ефективного стану економіки (Парето-оптимального) і справедливості в розподілі благ.

Найбільш поширеними поглядами на справедливість в розподілі благ або критеріями оптимальності суспільного добробуту є наступні:

1. Ринковий. Справедливість встановлюється безпосередньо ринком. Результати конкурентних ринкових процесів є справедливими, оскільки вони нагороджують самих кваліфікованих і працелюбних. Але орієнтація лише на ринковий розподіл може призвести до суттєвої нерівності в розподілі доходів.

2. Утілітарний. Благарозподіляються таким чином, що максимізується загальна корисність всіх членів суспільства. Якщо вважати, що окремі суб’єкти можуть отримати від споживання благ більше корисності, інші — менше, то, безумовно, бажано надати благ більше тим, хто отримає з них більше корисності.

В умовах оптимального суспільного добробуту приріст особистого доходу на одну грошову одиницю дає однаковий приріст і індивідуального добробуту конкретного суб’єкта, і суспільного добробуту.

3. Егалітарний підхід передбачає рівний розподіл благ між всіма членами суспільства.

Саме рівність доходів усіх членів суспільства вважається умовою максимізації суспільного добробуту.

4. Роулсіанський підхід (названий на честь американського філософа Дж. Роулса). Найбільш справедливим вважається такий розподіл, при якому зростає корисність найменш забезпечених членів суспільства; допускається нерівність у розподілі, при якій перерозподіл може поліпшити становище найменш забезпечених осіб, а становище забезпечених від цього не погіршиться.

Таким чином, нерівність у розподілі виправдана в тій мірі, в якій вона сприяє зростанню добробуту малозабезпечених верств населення.

Дата добавления: 2014-12-29