Становлення фінансової науки як самостійного напрямку дослідження

Передумовами розвитку науки є становлення відповідного економічного явища. Відповідно до розвитку фінансів як економічного явища і відбувається виникнення і розвиток фінансової науки. Фінанси виникають майже водночас з виникненням грошових відносин у суспільстві. Початок їх розвитку співпадає з розвитком держави у будь-якій формі і, відповідно, необхідністю фінансування витрат держави. Таке фінансування виконувалось у найпростішій формі у вигляді грошових податків та фінансуванням за їх рахунок витрат на утримання армії. Проте значення фінансів для економічного життя суспільства було далеко не визначальним, а тому і ґрунтовних робіт з функціонування фінансів до XV ст. не існувало. Період з IV ст. до н.е. до XV н.е. можна вважати початковим. Окремі фрагменти з функціонування фінансів та управління ними зустрічаються у роботах Аристотеля, Ксенофонта, Платона, Цицерона та Фоми Аквінського. Під час даного періоду розвитку фінансової науки поєднуються кілька зовсім різних історичних формацій, спільною рисою для яких є те, що суспільні фонди фінансових ресурсів лише починають формуватися. Процес перерозподілу має вигляд розподілу від однієї групи фізичних осіб до іншої. Тому фінансові відносини існують в основному на мікрорівні.

Другий період у розвитку фінансової науки триває з XVІ ст. до XIX ст. і має назву ресурсного. Розпочинається він у 1577 році з опублікуванням праці Бодена Ж. “Фінансові нерви держави”. Передумовою виникнення фінансів як науки стає необхідність створення великих фондів державних фінансових ресурсів, а отже, і необхідність упорядкування руху таких ресурсів та контролю за їх розподілом. Призначення фінансової науки у цей період полягало у обґрунтуванні способів збільшення фінансових ресурсів держави. У цей період виникають і розвиваються декілька наукових шкіл.

Третій період у розвитку фінансової науки відповідає XIXст. і має назву державного. У цей період основним призначенням фінансової науки було вивчення основ функціонування державних фінансів. Насамперед слід відзначити роботи К.Г.Рау, в яких було визначено сутність і джерела формування державних доходів, державних видатків, дано поняття державного кредиту, бюджету, способи управління фінансами. Видатним фінансистом вважають також Ж.Сісмонді, який у своїх роботах доводив необхідність скорочення непрямого оподаткування, встановлення прогресивного податку, необхідність впровадження податкового мінімуму.

Четвертий період розвитку фінансової науки має назву системного і відповідає XX ст. Основними представниками фінансової наукової думки у цей період вважають Парето В., Ліндаль Е, Віксель К., Дж.Бюкенена, М.Фрідмена.

Парето В. визначав регуляторну функцію фінансів у розвитку економічної системи держави та досягненні добробуту народу. Обґрунтував доцільність фінансових методів управління стану економіки та стану задоволеності соціальними послугами у суспільстві. Основним досягненням Парето слід вважати те, що він довів: на певному етапі розвитку суспільства розрив між багатими та бідними стає таким, що рівномірний розвиток економіки стає неможливим. Особливе значення фінансів у цьому випадку полягає в тому, щоб перерозподілити суспільний фонд споживання таким чином, щоб зменшити такий розрив. При цьому досягається рівномірність суспільного розвитку, не зменшується якість життя багатих верств суспільства і значно покращується якість життя бідних верств суспільства. У своїх роботах В.Парето наголошує на моральності фінансових процесів та досліджень у галузі фінансової науки. Також визначається політичність фінансової науки.

Назва школи та час її розквіту	Представники	Сутність розробок
Флорентійська XVIст.	Ф.Петрарка, Бернадо, Дж.Баторо, Н. Макіавелі	Комплекс практичних рекомендацій по управлінню фінансовими ресурсами держави.
Англійська XVIIст.	Т.Мен, Дж.Локк, Т.Гобс, В.Петті	Обґрунтування доцільності оподаткування, джерел виникнення багатства, визначення найбільш раціональних форм стягнення податків.
Німецька XVII-XVIIIст.	Л.Секондорф, Ф.Юсті, І.Зоннефельд	Розкриває взаємозв’язок між функціонуванням господарства країни загалом та сумою фінансових ресурсів держави, які стягуються у вигляді податків. Розробляє систему управління фінансами саме з огляду на їх значення для підвищення ефективності функціонування господарства. Визначається структура сучасної фінансової науки
Фізіократії XVII-XVIIIст.	Ф.Кене, А.Тюрго, О.Мірабо	Обґрунтовували значення земельних ресурсів для виникнення багатства держави, визначали як найбільш науково обґрунтований податок на землю.
Політекономії XVIIIст.	А.Сміт, Д.Рікардо	Визначає роль фінансових ресурсів у формуванні засобів виробництва та їх функціонуванні (мікроекономічний аспект). Визначає як джерело стягнення податків додану вартість, яка б іншим чином поповнила прибуток капіталіста.

Дж.Б’юкенен досліджував вплив різних соціальних груп населення на прийняття та реалізацію певної фінансової політики держави. Особливість теорії Б’юкенена полягає в тому, що віна лежить на межі соціології та фінансової науки. Наприклад, Б’юкененом було проведено дослідження щодо вільного вибору податку: а саме – який податок сплачували б різні групи населення, якби мали вільний вибір. Теорія Б’юкенена також стосувалася і політичних партій. Теорія Б’юкенена отримала назву теорії суспільного вибору і за її розробку автор у 1986 році отримав Нобелівську премію.

Попередниками Дж.Б’юкенена були Ліндаль Е, Віксель К., які у 30-тих роках розробили шведську модель фінансової системи.

М.Фрідмен обґрунтував еволюцію податків у сучасних умовах.

2. Методологічні основи теорії фінансів

Дата добавления: 2014-12-29