Поняття, предмет і метод фінансового права

Ревізія. Метод загального фінансового контролю всієї фінансової діяльності об’єкта.

Тематична перевірка. Здійснюється за певним переліком питань або з однієї теми шляхом ознайомлення з окремими сторонами фінансової діяльності.

Обстеження. Є ознайомленням на місці з окремими ділянками фінансової роботи, в процесі якого виявляються її позитивні і негативні сторони.

В основу розподілу права будь-якої держави на окремі галузі покладений матеріальний зміст суспільних відносин, що регулюються нормами цих галузей, тобто предмет правового регулювання. Предметом фінансового права виступають суспільні відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності з приводу формування і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів.

Крім того, як відомо, додатковою ознакою відмежування однієї галузі права від іншої є метод правового регулювання – специфічний спосіб впливу держави на суспільні відносини, реалізований за допомогою правових норм і інших правових інструментів. Метод фінансово-правового регулювання – це сукупність способів впливу на учасників фінансово-правових відносин, що характеризуються юридичними фактами, з якими зв'язується виникнення фінансових правовідносин, правовим статусом їхніх суб'єктів і розподілом прав і обов'язків між ними, видами санкцій за порушення розпоряджень держави і порядком їхнього застосування. Ці юридичні ознаки властиві методам регулювання всіх галузей права. Фінансові правовідносини виникають тільки на основі правових актів; обсяг прав і обов'язків їхніх суб'єктів точно встановлюється державою.

Фінансові правовідносини можна охарактеризувати в такий спосіб:

1. Виникають тільки на основі правових актів.

2. Обсяг прав і зобов'язань точно встановлюється державою в законодавчих актах; за їхнє порушення накладаються фінансові санкції.

3. Учасники фінансових правовідносин позбавлені права оперативної самостійності.

4. Фінансовим правовідносинам властивий принцип нерівності сторін.

5. У разі потреби учасники фінансових правовідносин можуть оскаржити дії органів, наділених владними повноваженнями, одержати відстрочку або розстрочку платежу.

Таким чином, фінансове право – це сукупність правових норм, що регламентують фінансові відносини з приводу мобілізації, розподіли і використання централізованих і децентралізованих фондів коштів з метою забезпечення виконання задач і функцій держави.

Фінансове право є самостійною областю єдиної правової системи держави. Воно тісно зв'язано з всіма іншими областями правової системи України (конституційним, адміністративним і цивільним правом).

Систему фінансового права як область права і як правову науку варто відрізняти від системи фінансового законодавства, тобто системи певним чином упорядкованих нормативно-правових актів, що регулюють фінансові відносини держави. Фінансове законодавство – це зовнішня форма фінансового права, що відбиває його внутрішню сутність.

Під системою фінансового права розуміють розподіл його норм по окремих фінансово-правових інститутах відповідно до особливостей фінансових відносин, що регулюються цими нормами. Як і всі галузі права України, фінансове право підрозділяється на загальну й особливу частини.

У загальну частину фінансового права включаються норми, що закріплюють загальні принципи, правові форми і методи фінансової діяльності, правовий статус органів, керуючих фінансовою діяльністю, а також норми, що регулюють відносини в області фінансового контролю.

В особливу частину включаються визначені групи правових норм, що регулюють однорідні фінансові відносини, зв'язані між собою як самостійні окремі групи, тобто фінансово-правові інститути. До них відносяться, наприклад, правові норми, що регулюють надходження в бюджет обов'язкових платежів, податкове право.

Загальна й особлива частини фінансового права являють собою єдине ціле. Положення загальної частини застосовуються до всіх інститутів особливої частини.

Дата добавления: 2014-12-29