Поняття, сутність і функції податків

Інші нормативні акти вважаються підзаконними і видаються у пояснення та розширення Законів України. До них належать Постанови Кабінету Міністрів України, Роз’яснення та Листи Податкової адміністрації, внутрішні Накази та Інструкції по кожній окремій гілці влади чи професійному відомству. Нормативні акти кожного наступного рівня ієрархії не можуть заперечувати чи обмежувати дію нормативних та законодавчих актів попереднього рівня ієрархії.

Правове регулювання фінансових відносин, що виникають при створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, є однією з форм управління з боку держави економічним та соціальним розвитком. Усі дії держави мають ґрунтуватися на законодавчих актах. Таких актів є кілька форм, причому кожна з форм підпорядковується іншій.

Система та джерела фінансового права

Конституція України у статті 46 говорить про обов’язковість державного соціального страхування, яке має гарантувати соціальний захист населення. При цьому зазначається, що рівень такого захисту не може бути нижчим від прожиткового мінімуму. Форми здійснення такого захисту не регламентуються. Джерелом фінансування є як бюджетні кошти, так і страхові внески громадян, підприємств, установ.

Стаття 49 Конституції України говорить про загальні права громадян користуватись медичними послугами. При цьому підкреслюється те, що мережа закладів не може бути скорочена, але не зазначається, чи може бути скорочений перелік медичних послуг. Які саме послуги, слід віднести до безкоштовних, а які є платними.

Стаття 67 декларує обов'язковість податкових платежів для кожного громадянина України і обов'язковість подання податкових декларацій.

Стаття 85 регламентує організаційні та законодавчі основи функціонування фінансів держави, зокрема затвердження бюджету, отримання позик і надання позик, а також повноваження Верховної Ради у частині управління Рахунковою палатою та Національним банком України.

Стаття 92 перелічує, які саме аспекти фінансового життя країни регламентуються виключно Законами України. Зокрема у п.8. даної статті гарантується законодавче управління підприємництвом. Правові засади оподаткування також мають встановлюватись Законами України, але механізм здійснення та документальне оформлення податкових операцій не обов'язково мають бути регульовані законодавчо.

Статті 96-98 регламентують Бюджетний процес в Україні. Недоліком є відсутність переліку обставин, які можуть привести до затвердження бюджету України на період, що не є календарним роком. Виникає можливість широкого трактування таких обставин, а отже надлишкової корекції Бюджету.

Статті 99-100 регламентують основні засади проведення грошово-кредитної політики в Україні, а також декларують основні функції Національного банку України.

Стаття 106 регламентує права Президента України крім іншого у частині управління фінансовим життям країни. Слід зауважити, що повноваження Президента у управлінні Національним банком рівні повноваженням Верховної Ради. У управлінні Антимонопольним Комітетом та Фондом державного майна ширші, ніж у Верховної Ради, але координовані з нею. Важливим є право вето Президента стосовно Законів, прийнятих Верховною Радою.

Стаття 116 перелічує повноваження Кабінету Міністрів України стосовно управління економічним життям країни. Основні функції полягають регулюванні економічного розвитком та управління коштами держави та державним майном. Також Кабінет Міністрів України готує проекти та звіти стосовно Державного бюджету України.

Статті 133,142-143 регламентують економічні та фінансові повноваження органів державного самоврядування, джерела фінансування витрат органів місцевого самоврядування. Органам місцевого самоврядування надані широкі повноваження у управлінні комунальною власністю, а також матеріальними цінностями, що фактично можуть бути віднесені до національного багатства країни.

Закони приймаються найвищим законодавчим органом – Верхов­ною Радою України, є обов'язковими до виконання, мають вищу юридичну силу по відношенню до інших нормативних актів. Велике значення у регламентації фінансових відносин мають Бюджетний ко­декс України, Митний кодекс України, закони України: "Про влас­ність", "Про систему оподаткування", "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні" та інші.

Підзаконні нормативно-правові акти приймаються компетентни­ми державними органами на підставі діючих законів і у їх виконання. До таких документів належать Укази Президента України, Декрети, Постанови Кабінету Міністрів, інструкції, накази міністерств, міжна­родні договори, укладені і ратифіковані Верховною Радою України тощо.

Реалізацію нормативних актів забезпечують гілки виконавчої влади, простежують за реалізацією гілки судової влади. Що стосується функціонування фінансової системи України, то найвищим органом виконавчої влади в даному випадку є Міністерство фінансів України. Рахункова палата не має прямих зв΄язків підпорядкування з іншими ланками фінансової системи, а Національний банк України регулює лише певні аспекти розвитку банківської системи.

Тема 5: Податки. Податкова система

1. Поняття, сутність і функції податків.

2. Класифікація податків.

3. Податкова система: поняття, основи побудови.

4. Становлення й розвиток податкової системи України.

5. Принципи й методи оподаткування.

6. Особливості непрямого оподаткування в Україні.

7. Характеристика прямих податків, їх позитивні якості та недоліки.

Податкова система – важлива складова системи державних фінансів, хоча і не виділяється в їх окрему ланку. Вона відіграє провідну роль у формуванні державних доходів, відчутно впливаючи на доходи юридичних і фізичних осіб. При цьому податкову систему можна розглядати у широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні вона охоплює всі обов'язкові платежі, з допомогою яких здійснюється перерозподіл доходів на користь держави і які концентруються в бюджеті та фондах цільового призначення. У вузькому розмінні це сукупність тільки податків як особливої форми мобілізації доходів бюджету.

Податки являють собою обов'язкові платежі юридичних і фізичних осіб до бюджету. Історично це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства. За економічним змістом податки відображають фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавних централізованих фондів грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. На відміну від фінансів загалом ці взаємовідносини мають односторонній характер – від платників до держави.

У фінансовій термінології вживаються п'ять термінів, що відображають платежі державі, – плата, відрахування і внески, податок, збір. Незважаючи на певні особливості, ці платежі характеризуються спільними ознаками, що дають змогу об'єднувати їх в одну групу як податки й обов'язкові платежі податкового характеру.

Плата (відповідає на запитання «за що?») передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою (плата за воду, плата за заготівлю деревини тощо). Розмір плати залежить від кількості ресурсів, що використовуються, а надходження плати саме державі визначається державною власністю на ці ресурси. Якщо держава втратить право власності на них, то вона втратить і ці доходи. За економічним змістом плата не є податком, бо не відображає перерозподілу доходів.

Відрахування і внески (відповідають на запитання «на що?», «від чого?») передбачають цільове призначення платежів. Воно може бути тільки частковим (відрахування), тобто встановленим згідно з економічним змістом платежів, або повним (внески), коли витрачання коштів у повному обсязі здійснюється тільки за цільовим призначенням. Наприклад, часткове цільове призначення мають відрахування на геологорозвідувальні роботи. Оскільки вони вносяться до бюджету, то в загальній сумі його доходів це цільове призначення втрачається. При цьому розміри фінансування з бюджету геологорозвідувальних робіт можуть бути як більшими, так і меншими від суми надходжень цих відрахувань. Коли обсяг фінансування менший за суму надходження, цільове призначення залишку не зберігається. Прикладом повного цільового призначення є відрахування і внески у різні цільові фонди – внески у Пенсійний фонд та Фонд соціального страхування, внески у фонд сприяння зайнятості населення та ін. Використовувати ці внески не за призначенням не дозволяється, а змінити цільове призначення можна тільки на законодавчій основі. Загалом відрахування і внески можна розглядати як цільові податки.

Податки (відповідають на запитання «для чого?») встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави – управлінської, оборонної, соціальної та економічної. Вони не мають ні ознак еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення. Тобто конкретний податок – це нецільовий, безоплатний (нееквівалентний), неповоротний обов'язковий платіж державі. Однак якщо розглядати податки сукупно, то прикмети плати і відрахувань видно досить чітко. Податок – це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини вартості валового внутрішнього продукту (ВВП) на загальносуспільні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може.

Особливою формою податкових платежів є збори. На відміну від податків, які мають характер регулярних надходжень, збори є платежами разового, випадкового і незначного за розмірами характеру, що збираються за місцем події (наприклад, ринковий збір).

Функції податків як фінансової категорії випливають з функцій фінансів. Фінанси загалом виконують дві функції – розподільну і контрольну. Податки безпосередньо пов'язані з розподільною функцією в частині перерозподілу вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особами. Вони є методом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби, виконуючи у такий спосіб фіскальну функцію.

Фіскальна функція є основною у характеристиці сутності податків, вона визначає їх суспільне призначення. З огляду на цю функцію держава повинна отримувати не тільки достатньо податків, а й головне, надійних. Податкові надходження мають бути постійними і стабільними й рівномірно розподілятися за регіонами.

Постійність означає, що податки повинні надходити до бюджету не у вигляді разових платежів з невизначеними термінами, а рівномірно протягом бюджетного року в чітко встановлені строки. Оскільки призначення податків полягає у забезпеченні витрат держави, то терміни їх сплати мають бути погоджені з термінами фінансування видатків бюджету.

Стабільність надходжень визначається високим рівнем гарантій того, що передбачені Законом про бюджет на поточний рік доходи будуть отримані у повному обсязі. Безглуздо встановлювати такі податки, які необхідних гарантій не дають, бо в такому разі невизначеною стає вся фінансова діяльність держави.

Рівномірність розподілу податків за територією необхідна для забезпечення достатніми доходами всіх ланок бюджетної системи. Без цього виникає потреба в значному перерозподілі коштів між бюджетами, що зменшує рівень автономності кожного бюджету, ступінь регіонального самоврядування і самофінансування.

Податки, як уже зазначалось, відображають рух вартості від юридичних і фізичних осіб до держави. Їх сплата приводить до зменшення доходів платника. Причому об'єктивно кожний платник заінтересований сплатити якомога меншу суму, що може досягатись як за рахунок зменшення обсягів об'єкта оподаткування, так і вибору пільгових щодо оподаткування умов діяльності. Отже, у сутності кожного податку закладена регулююча функція. Вона, як і фіскальна функція, характеризує суспільне призначення податків. Сутність регулюючої функції полягає у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників.

Оскільки регулююча функція податків є об'єктивним явищем, то вплив податків відбувається незалежно від волі держави, яка їх установлює. Разом з тим держава може свідомо використовувати їх з метою регулювання певних пропорцій у соціально-економічному житті суспільства. Але така цілеспрямована податкова політика можлива тільки завдяки об'єктивно властивій податкам регулюючій функції.

Використання податків як фінансових регуляторів – дуже складна й тонка справа. Тут не може бути головного і другорядного – все головне. Іноді незначні деталі в оподаткуванні можуть докорінно змінити сутність впливу податку: зробити його прямо протилежним щодо передбачуваного.

Дата добавления: 2014-12-29