Фінансовий механізм як інструмент реалізації фінансової політики держави

У кожній країні держава використовує певний господарський ме­ханізм для впливу на процеси відтворення. Склад і структура госпо­дарського механізму визначаються рівнем розвитку економіки, відносинами власності, історичними та національними особливостя­ми розвитку суспільства. Одним з елементів господарського ме­ханізму є фінансовий механізм.

Фінансовий механізм – це сукупність конкретних форм і методів забезпечення розподільних і перерозподільних відносин, утворення доходів, фондів грошових коштів; це сукупність економіко-організаційних та правових форм і методів управління фінансовою діяльністю, які застосовуються суспільством з метою забезпечення сприятливих умов для економічного та соціального розвитку. Склад фінансового механізму по­казаний на рис.1.

Фінансовий механізм

Фінансові методи

Фінансові важелі, стимули, санкції

Нормативно-правове забезпечення

- фінансове планування; - оперативне управління фінансами; - фінансовий контроль; - фінансове забезпечення; - фінансове регулювання    

- податки; - обов’язкові збори; - норми амортизації; - відсотки по кредитах; - інші фінансові важелі; - фінансові стимули; - фінансові санкції

- Конституція України; - Закони України; - постанови ВРУ; - декрети КМУ; - укази Президента України; - постанови і розпорядження КМУ; - нормативні акти міністерств та відомств; - нормативні акти місцевих рад  

Рис.1. Склад фінансового механізму

Роль фінансового механізму у реалізації фінансової політики полягає в забезпеченні реалізації фінансової стратегії, фінансової тактики, у фінансуванні пріоритетних напрямків розвитку економіки, окремих галузей, підприємств, на підставі чого досягається конкретна мета.

Перш за все, вказані процеси передбачаються в процесі фінансового планування - діяльності по складанню планів формуван­ня, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб'єктів господарювання, їх об'єднань, галузевих структур, терито­ріально-адміністративних одиниць, країни в цілому. У фінансових планах вказуються основні пропорції розподілу створеної вартості через задоволення власних виробничих потреб, спрямування частини коштів на сплату податків і обов'язкових зборів, стимулювання пра­цюючих, інвестування тимчасово вільних коштів та ін.

При виконанні фінансових планів виникає потреба в оперативно­му управлінні, як діяльності, пов'язаній з необхідністю втручання в розподільчі процеси з метою ліквідації диспропорцій, подоланню "вузьких місць", своєчасному перерозподілу коштів, забезпеченню досягнення запланованих результатів.

Як при складанні фінансових планів, так і при їх виконанні, а та­кож по закінченні певних періодів проводиться фінансовий контроль, спрямований на перевірку правильності вартісного розподілу і пере­розподілу валового національного продукту за відповідними фондами грошових коштів та їх використанням за цільовим призначенням. Фі­нансовий контроль є необхідною умовою безперебійного, ефективно­го і поступового розвитку економіки країни.

Здійснення системи розподільних і перерозподільних відносин відбувається із використанням методів фінансового забезпечення суб'єктів господарської діяльності, основними з них є:

- бюджетне фінансування як надання коштів з бюджету на безпо­воротних засадах;

- кредитування, тобто надання коштів на принципах поворотності, платності, строковості і забезпеченості;

- самофінансування як відшкодування видатків суб'єктів госпо­дарювання по основній діяльності та її розвитку за рахунок власних джерел. Принцип самофінансування допускає залучення кредитних ресурсів;

- оренда (лізинг) передбачає передачу майна у користування за певну плату і на певний строк;

- інвестування як процес вкладання грошей в ті чи інші об'єкти з розрахунком на збільшення їх вартості, а також отримання додатко­вого доходу;

- фінансове регулювання діяльності відбувається, в першу чергу, через оподаткування як вилучення частини доходів підприємств і організацій, а також населення і спрямування цих кош­тів до бюджетів різних рівнів та державних цільових фондів для задоволення дер­жавних потреб. В умовах ринкової економіки використання адмініст­ративних методів впливу надто обмежене, і тому головний акцент у регулюванні економіки робиться на оподаткуванні.

Конкретними формами здійснення процесів розподілу і перероз­поділу створеної вартості є фінансові важелі, до яких відносяться податки, обов'язкові збори, норми амортизаційних відрахувань, нор­ми витрачання коштів бюджетних установ, орендна плата, відсоток за кредит, дотації, субсидії, субвенції, заохочувальні фонди, штрафи, пеня, премії та ін. Особливістю фінансових важелів є те, що вони за­сновуються на врахуванні економічних інтересів держави, підпри­ємств, організацій, населення.

Звичайно, що серед всіх фінансових важелів особливе місце за­ймають податки і збори за допомогою яких держава мобілізує кошти для виконання покладених на неї функцій, а також впливає на підпри­ємницьку діяльність і стимулює її, сприяє інвестиційній активності, визначає пропорції накопичення і споживання, забезпечує раціона­льне використання обмежених природних ресурсів тощо. Система оподаткування в Україні знаходиться в процесі реформування, за­вданнями якого є: послаблення податкового тягаря на виробників, на­дання пільг інвесторам і експортерам готової продукції, забезпечення стабільності і простоти у справлянні податків, уникнення подвійного оподаткування, посилення відповідальності за сплату податків.

Одним з напрямів впливу держави на темпи суспільного відтво­рення є встановлення норм амортизаційних відрахувань, визначення методів нарахування амортизації, застосування прискореної аморти­зації з метою сприяння розвитку науково-технічного прогресу. При цьому особливого значення набуває наукове обґрунтування розмірів норм амортизації, тому що як їх значне збільшення, так і зменшення має негативні наслідки.

Для зацікавлення суб'єктів господарювання у досягненні певних результатів використовуються фінансові стимули. До них належать заохочувальні фонди, які утворюються з прибутку, бюджетне фінан­сування ефективних напрямів розвитку національного господарства (в тому числі дотації підприємствам, діяльність яких має важливе зна­чення для економіки), фінансування підготовки і перепідготовки кад­рів, спеціальні фінансові пільги (податкові пільги та можливість проведення прискореної амортизації).

Заохочувальні фонди з прибутку підприємств створюють необ­хідні стимули для досягнення кращих результатів господарювання, тому що саме ці фонди є головним джерелом коштів для матеріально­го стимулювання працюючих, задоволення соціальних потреб та ви­робничого розвитку. Визначення пріоритетності тих чи інших напря­мків використання чистого прибутку є виключно внутрішньою спра­вою самих підприємств.

Спеціальні фінансові пільги також сприяють створенню сприят­ливих умов для окремих господарських суб'єктів і застосовуються переважно у вигляді повного або часткового звільнення від податків, застосування диференційованих ставок оподаткування, виключення певних сум з оподатковуваних доходів, надання права на проведення прискореної амортизації. Одночасно ринковий механізм передбачає створення для всіх підприємницьких структур рівних умов для діяль­ності, і тому перелік пільг в оподаткуванні не повинен бути значним.

До фінансових стимулів належить і фінансування за рахунок дер­жавних коштів розвитку галузей національного господарства, їх структу­рної перебудови, підготовки і підвищення кваліфікації робочої сили, науково-дослідних робіт, природоохоронних заходів. Але в сучасних умовах хронічного дефіциту централізованих фінансових ресурсів обсяг коштів, що спрямовується на задоволення вказаних потреб, об­межений.

У фінансових важелях важливе місце займають фінансові санк­ції як особливі форми організації фінансових відносин, покликані по­силити матеріальну відповідальність суб'єктів господарювання у ви­конанні взятих зобов'язань (договірних умов, сплати податків і зборів тощо). В умовах ринку роль фінансових санкцій значно зростає. Най­більш розповсюдженими серед них є штраф і пеня.

Штраф - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування.

Пеня - це плата у вигляді відсотків, нарахованих на суму подат­кового боргу (без урахування пені), що справляється з платника пода­тків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання. Нараховується за кожен день прострочення.

Для нормального функціонування фінансового механізму, а в його складі фінансових методів і важелів, необхідне відповідне їх норма­тивно-правове забезпечення, яке представлене, в першу чергу, Кон­ституцією України, великою кількістю законів, а також підзаконних нормативно-правових актів.

Закони приймаються найвищим законодавчим органом – Верхов­ною Радою України, є обов'язковими до виконання, мають вищу юридичну силу по відношенню до інших нормативних актів. Велике значення у регламентації фінансових відносин мають Бюджетний ко­декс України, Митний кодекс України, закони України: "Про влас­ність", "Про систему оподаткування", "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні" та інші.

Підзаконні нормативно-правові акти приймаються компетентни­ми державними органами на підставі діючих законів і у їх виконання. До таких документів належать Укази Президента України, Декрети, Постанови Кабінету Міністрів, інструкції, накази міністерств, міжна­родні договори, укладені і ратифіковані Верховною Радою України тощо.

В сучасних умовах реформування економіки України відбувається вдосконалення фінансового механізму. Найважливіші проблеми, які вирішуються при цьому, - це:

• створення передумов для розвитку ринку;

• забезпечення раціональних пропорцій розподілу і перерозподілу валового національного продукту і національного доходу;

• забезпечення необхідних темпів еко­номічного зростання;

• науково-обґрунтоване фінансове планування і прогнозування обсягів централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів, їх розподілу і використання;

• підвищення результативності фінансового контролю;

• вдосконалення механізму дії фінансових важелів, стимулів і са­нкцій;

• адекватне правове і нормативне забезпечення функціонування всього фінансового механізму.

Дата добавления: 2014-12-29