Організація формування й використання коштів цільових фондів

Класифікація цільових фондів

Цільові фонди держави являють собою сукупність фінансових коштів, що знаходяться в розпорядженні центральних або місцевих органів влади і мають цільове призначення. Вони є важливою ланкою фінансової системи. Порядок їх формування й використання регламентується фінансовим правом (законодавчими і нормативними документами).

Цільові фонди є одним з методів перерозподілу національного доходу державою на користь певних соціальних груп населення. При цьому їх дохідною базою є господарська діяльність підприємств і організацій усіх форм власності, а також населення. Держава мобілізує частину доходів населення для фінансування певних заходів.

Класифікація цільових фондів може бути представлена в такий спосіб (рис.1.1).

ЦІЛЬОВІ ФОНДИ

У залежності від цільового призначення

У залежності від рівня управління

економічні

соціальні

державні

регіональні

Державний інноваційний фонд   Фонд розвитку паливно-енергетичного комплексу Інші

Пенсійний фонд Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності Фонд соціального страхування на випадок безробіття Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання Фонд охорони праці Інші

Державний фонд охорони праці   Державний інноваційний фонд   Валютний фонд Інші

Регіональні фонди охорони праці (обласні, районні)   Фонди розвитку територій   Фонди соціальної підтримки незабезпечених верств населення Інші

Рис.1. Класифікація цільових фондів

Цільові фонди з'явилися задовго до виникнення єдиного централізованого грошового фонду держави – бюджету – у вигляді спеціальних фондів і особливих рахунків. Держава з розширенням діяльності мало потребу у всі нових витратах. Засобу для їхнього покриття акумулювалися в особливих фондах і були призначені для спеціальних цілей. Такі фонди носили, як правило, тимчасовий характер. З виконанням державою намічених заходів і припиненням їхнього фінансування вони припиняли своє існування. У зв'язку з цим кількість спеціальних фондів постійно змінювалося: одні виникали, інші анулювалися. Але в цілому спостерігалася тенденція до збільшення кількості й обсягу фондів.

Множинність спеціальних фондів створювала визначені фінансові незручності (в одних фондах спостерігалася недостача засобів, в інші – надлишок) і вимагала додаткових витрат на керування ними.

Зі зміцненням централізованої держави починається період уніфікації фондів. На базі об'єднання різних фондів був створений державний бюджет, що після розгляду і твердження його урядом став законом, обов'язковим до виконання.

У сучасних умовах знову підвищується значення цільових фондів. Збільшення кількості й обсягу цих фондів порозумівається поруч причин.

По-перше, в органів державної влади з'являються додаткові засоби для втручання в господарське життя, особливо в умовах нестабільної економіки.

По-друге, ці фонди призначені для рішення нових важливих задач, що вимагають особливої уваги з боку держави. Саме поява цільових фондів зі строго цільовим використанням засобів забезпечує більш ефективний державний контроль.

По-третє, цільові фонди можуть за певних умов (тобто при наявності активного сальдо) використовуватися для покриття бюджетного дефіциту.

Цільові фонди створюються двома шляхами.

Один шлях – це виділення з бюджету визначених витрат, що мають особливо важливе значення, і другий - формування цільового фонду з власними джерелами доходів. Звичайно в назві фонду зазначена мета витрати засобів. Так, у багатьох країнах був створений фонд соціального страхування, призначений для соціальної підтримки визначених груп населення.

Інші фонди з'являються в зв'язку з виникненням нових раніше не відомих витрат, що заслуговують на особливу увагу з боку суспільства. У цьому випадку за пропозицією уряду законодавчий орган (парламент; у нас – Верховна Рада) приймає спеціальне рішення про утворення даного цільового (спеціального) фонду. Так виникли в ряді країн економічні спеціальні фонди (у нас – Фонд Чорнобиля).

МАТЕРІАЛЬНИМ ДЖЕРЕЛОМ цільових фондів є НД. Переважна частина фондів створюється в процесі перерозподілу НД.

ГОЛОВНИМИ МЕТОДАМИ мобілізації засобів при формуванні фондів виступають:

1) спеціальні податки і збори, установлені законодавчою владою (це основний метод);

2) засобу з бюджету (значна кількість фондів формується за рахунок засобів центрального і місцевого бюджетів);

Засобу бюджетів надходять у виді безоплатних субсидій або визначених відрахувань від податкових надходжень.

3) позики (доходами цільових фондів можуть виступати і позикові засоби).

Напрямки витрачання коштів, що надходять у цільові фонди, обумовлюється призначенням фондів, конкретними економічними умовами і змістом розроблених і реалізованих програм. Частина засобів направляється на засновницьку діяльність. У тих випадках, коли цільові фонди мають позитивне сальдо, воно може бути використане для придбання цінних паперів і одержання прибутку у формі дивідендів або відсотків.

Цільові фонди можуть виступати інвесторами й учасниками фінансового ринку в зв'язку з тим, що:

- по-перше, нерідке використання коштів не збігається згодом їхнього надходження;

- по-друге, доходи від інвестицій є додатковими джерелами фінансування витрат відповідного фонду.

Цільові фонди по основних напрямках своєї діяльності звільнені від сплати податків (у т.ч. мита).

Дата добавления: 2014-12-29