Інновації прийнято класифікувати по ряду ознак

За ступенем радикальності, їхньої значущості в економічному розвитк у (1) інновації можна розділити на:

- базисні (галузеформуючі, що проникають в інші галузі, основні) – інновації, що відносяться до принципово нових продуктів;

- поліпшуючі (істотне поліпшення базисних) – інновації, що стосуються значного удосконалення існуючих продуктів, а також інновації, пов'язані з впровадженням нових або в значній мірі удосконалених методів виробництва;

- псевдоінновації (незначні зміни базисних) – несуттєві видозміни продуктів і технологічних процесів, що припускають естетичні (у кольорі, декорі), а також незначні технічні чи зовнішні зміни в продукті, що залишають незмінним його конструктивне виконання і не роблять достатньо помітного впливу на параметри, властивості, вартість будь-якого виробу і вхідних у нього матеріалів і компонентів; розширення номенклатури продукції за рахунок освоєння виробництва уже відомих на ринку продуктів що не випускалися раніше з метою задоволення поточного попиту і збільшення доходів інноваційного підприємства.

За цим поділом стоять два різних інноваційних процеси: піонерський процес і процес, що доганяє. Піонерський тип означає лінію на досягнення світової першості (наприклад, США). Тип, що доганяє, дешевше і може дати швидкий результат (наприклад, Японія). На цьому шляху створюються поліпшуючі (так названі прирісні) інновації, пов’язані з поліпшенням властивостей існуючих процесів виробництва і продуктів.

За спрямованості впливу на процес виробництва (2) інновації підрозділяють на:

- розширюючі – націлені на більш глибоке проникнення в різні галузі і ринки наявних базисних інновацій (комп'ютеризація від обмеженого використання великих ЕОМ до масового застосування персональних комп'ютерів);

- раціоналізуючі – по своїй суті близькі до поліпшуючих;

Рисунок 1.1 – Класифікація системи інновацій

- заміщюючі – призначені для заміни одних (старих) іншими (новими), заснованими на виконанні тих же функцій (заміна газових світильників на електричні).

За галузевою структурою впровадження (3) інновації розподіляються на:

- інновації у галузі виникнення;

- інновації у галузі впровадження;

- інновації у галузі споживання.

За глибиною змін (4) класифікація торкається багатьох з розглянутих ознак, але, проте, її наявність дозволяє послідовно простежити переходи від інновацій більш низького рівня до інновацій більш високого рівня, якоюсь мірою розвивати класифікацію по інших ознаках:

- інновації нульового порядку – регенерування первісних властивостей системи, збереження і відновлення її існуючих функцій;

- інновації першого порядку – зміна кількісних властивостей системи;

- інновації другого порядку – перегрупування складових частин системи з метою поліпшення її функціонування;

- інновації третього порядку – адаптивні зміни елементів виробничої системи з метою пристосування друг до друга;

- інновації четвертого порядку – новий варіант, найпростіша якісна зміна, що виходить за рамки простих адаптивних змін; первісні ознаки системи не змінюються – відбувається деяке поліпшення їхніх корисних властивостей (оснащення існуючого електровоза новим двигуном);

- інновації п’ятого порядку – нове покоління; змінюються всі чи більшість властивостей системи, але структурна базова концепція зберігається (перехід від електродвигунів серії «А» до електродвигунів серії «АИ»);

- інновації шостого порядку – новий вид, якісна зміна первісних властивостей системи, первісної концепції без зміни функціонального принципу (виникнення безчовникового ткацького верстата);

- інновації сьомого порядку – новий рід, вища зміна у функціональних властивостях системи і її частини, що змінює її функціональний принцип (перехід до напівпровідників і транзисторів, заміна класичного повітряного транспорту транспортом на «повітряній подушці»).

За відношенням до розробки (5) інновації класифікуються на:

- інновації, що розроблено силами даного підприємства;

- інновації, що розроблено зовнішніми силами.

За масштабами розповсюдження (6) можуть бути виділені інновації, що стали основою для нової галузі, що робить однорідний продукт, і інновації, що знаходять застосування у всіх галузях і сферах народного господарства. Часто ці два типи інновацій за часом ідуть один за одним. Наприклад, електротехнічна промисловість і електрифікація народного господарства, автомобілебудування й автомобілізація, виробництво ЕОМ і комп’ютеризація.

За роллю в процесі виробництва (7) можна виділити:

- основні продуктові інновації (створюють нові ринки і лежать в основі нових галузей);

- доповнюючі продуктові інновації (розширюють ринок у відповідних галузях);

- основні технологічні інновації (складають базис великих технологічних систем);

- доповнюючі технологічні інновації (розвивають наявні базисні технології).

За характером потреб, що задовольняються (8), інновації можуть бути:

- орієнтовані на існуючі потреби;

- створюючі нові потреби.

Класифікація інновацій за ступенем новизни (9) – розподіл сукупності інновацій на однорідні за рівнем новизни групи (на основі нового відкриття чи на основі нового способу застосування явищ, що давно відкриті) з метою оцінки їхньої значимості. Поняття новизни інновації може відноситися до продукту чи технологічного процесу в цілому у випадку його абсолютної новизни або тільки до деяких його елементів, що змінюють функції і характеристики існуючого продукту чи процесу.

Класифікація інновацій по ступеню новизни здійснюється як по технологічних параметрах, так і з ринкових позицій. З погляду технологічних параметрів інновації розділяються на:

- продуктові – застосування нових матеріалів і напівфабрикатів, а також комплектуючих, одержання принципово нових функцій (принципово нові продукти)

- процесні – нова технологія виробництва, більш високий рівень автоматизації, нові методи організації виробництва (стосовно до нових технологій).

За типом новизни для ринку в складі інновацій виділяються:

- нові вироби для галузі у світі;

- нові вироби для галузі в країні;

- нові вироби для даного інноваційного підприємства (їхніх груп).

За часом виходу на ринок (10) інновації слід розділяти на інновації-лідери та інновації-послідовники.

За причинами виникнення (11) інновації можна розділити на:

- реактивні – інновації, що забезпечують виживання фірми як реакція на нововведення, здійснені конкурентами, тобто таку інновацію фірма змушена зробити слідом за конкурентом, щоб мати змогу вести боротьбу на ринку;

- стратегічні – інновації, упровадження яких носить характер, що випереджає, з метою одержання конкурентних переваг у перспективі.

За предметом і сферою використання (12) пропонується розподіл інновацій на:

- продукти (нові продукти і нові матеріали);

- ринки (відкриваючі нові сфери застосування продукту, що дозволяють реалізувати продукт на нових ринках);

- процеси (технологія, організація процесу виробництва й управлінських процесів).

Типізація інновацій по розглянутих вище ознаках дозволить:

- здійснювати „прив’язку” до типу інновацій тієї чи іншої стратегії (іншими словами, тип інноваційної стратегії будь-якого рівня залежить від переважного типу інновацій);

- конструювати економічні механізми й організаційні форми управління в залежності від типу інновацій (організаційно-економічний механізм є підсистемою інноваційної стратегії);

- визначати положення, форми реалізації і просування на ринку, що також будуть неоднакові для різних типів інновацій.

Дата добавления: 2014-12-29