Оцінка вартості інновації як предмета ліцензії

У Міжнародній практиці ліцензійної торгівлі під "ціною ліцензії", зазвичай, розуміють суму виплат покупця ліцензії (Ліцензіата) на користь продавця ліцензії (Ліцензіара).

До основних факторів, що впливають на розмір винагоро­ди за ліцензію, відносяться наступні:

- технічна цінність чи винаходу "ноу-хау", що забезпечує ліцензіатові одержання додаткового прибутку від вико­ристання предмета ліцензії;

- розмір капіталовкладень, необхідних для організації виробництва ліцензійної продукції;

- територія за згодою, тобто перелік тих країн, у яких лі­цензіатові надано право використання технології для організації виробництва і продажу ліцензійної продукції;

- обсяг права, що одержав ліцензіат (виняткове чи невиняткове) на використання технології в рамках обго­вореної "території";

- витрати на власні НДР і ДКР по розробці технології;

- обсяг переданої технічної документації, що містить суть наукової розробки чи "ноу-хау";

- залежність ліцензіата від ліцензіара в сировині, мате­ріалах, деталях і вузлах, необхідних для організації ви­робництва ліцензійної продукції; умови взаємообміну технічними удосконаленнями, як забезпеченими, так і не забезпеченими патентним захистом;

- обсяг технічної допомоги, що робиться ліцензіаром лі­цензіатові в освоєнні закупленоїїм ліцензії;

- наявність конкурентних пропозицій на продаж тех­нології, співставимих за економічними вигодами від їхнього використання з закуповуваною технологією;

- державне регулювання ліцензійної торгівлі (оподатко­вування, лімітування розміру виплат і т.д.);

- вид платежу за ліцензію;

- умови про судові витрати по можливих позовах третіх осіб щодо порушення їхніх патентних прав;

- інші умови.

Визначення вартості (ціни) ліцензії - одне з найбільш складних питань ліцензійної торгівлі, оскільки реальна комерційна цінність переданих по ліцензії ОІВ може бути встановлена лише в процесі експлуатації цих об'єктів у майбутньому.

На практиці одержали поширення три види ліцензійних платежів:

- роялті (рівномірні);

- паушальні (разові);

- змішані (по­єднання разового платежу з рівномірним).

При платежах на базі роялті увідповідних статтях ліцензій­ного договору вказується, що ліцензіат періодично після закін­чення звітного періоду (звичайно раз на рік) повинен здійсню­вати платіж ліцензіарові у виді визначених процентних відра­хувань чи фіксованих сум (роялті) від того показника (обсяг продажів, собівартість, прибуток та ін.), до якого буде прив'я­зана ставка роялті.

Паушальні платежі являють собою визначену зафіксова­ну в тексті ліцензійного договору суму, що виплачує ліцензіарові у виді одноразового чи платежу вроздріб, наприклад, при вступі ліцензійного договору в силу, у момент видачі ліцензіатові технічної документації, після випуску перших зразків про­дукції по ліцензії.

Суть ліцензійної торгівлі полягає в тім, що ліцензіат за ра­хунок застосування ОІВ, переданих йому ліцензіаром, дістає додатковий прибуток понад тієї, яку б він одержав без даного ОІВ. За це ліцензіат виплачує ліцензіарові частину від отри­маного прибутку. По суті, уся складність визначення розміру цієї виплати, тобто ціни ліцензії, полягає у визначенні частки прибутку, виплачуваної ліцензіару.

У міжнародній ліцензійній торгівлі найбільше широко ви­користовуються два варіанти розрахунку ціни ліцензії:

• на основі розміру прибутку ліцензіата;

• на базі роялті.

При визначенні ціни ліцензії на основі розміру прибутку ліцензіата розрахункова ціна ліцензії визначається в такий спосіб:

РV=П*γ, (9.12)

де П - прибуток, одержуваний ліцензіатом протягом дії ліцензії;

γ — частка ліцензіара в прибутку ліцензіата.

При очевидній логічності і простоті приведеної вище фор­мули даний метод розрахунку ціни ліцензії має обмежене за­стосування з двох причин. По-перше, ліцензіат не зацікавле­ний показувати ліцензіарові розмір одержуваного прибутку. По-друге, дуже важко визначити частку ліцензіара в прибут­ку ліцензіата, оскільки, у загальному випадку, цей прибуток формується як за рахунок використовуваного ОІВ, так і за рахунок суми матеріальних і нематеріальних активів ліцен­зіата.

У тому випадку, якщо із загального прибутку, одержува­ного в рамках ліцензійного договору, можна виділити прибу­ток, отриманий саме від використання винаходу, ціну ліцензії можна розрахувати за формулою:

РV=П_в* γ _л, (9.13)

де П_в —прибуток, генерований винаходом;

γ _л - частка ліцензіара в прибутку, генерованого вина­ходом.

Частка ліцензіара в прибутку, що генерується використо­вуваним в об'єкті (продукті) винаходом, розраховується як добуток трьох коефіцієнтів:

γ _л =К₁*К₂*К₃, (9.14)

де К_] — коефіцієнт досягнутого результату;

К₂ — коефіцієнт складності вирішеної технічної задачі;

К₃ — коефіцієнт новизни.

Значення коефіцієнтів приведені в таблицях у [36, осн. література].

При визначенні ціни ліцензії за методом роялті ціну ліцензії розраховують за формулою:

(9.15)

де PV— дійсна вартість ліцензії, рівна сумі виплат роялті протягом терміну дії ліцензії, грн;

PV_t — прогнозовані грошові потоки, що генеруються предметом ліцензії в період t, грн;

t — розрахунковий термін дії ліцензії (періоди);

R, — ставка роялті в період t, %.

Таблиці стандартних ставок роялті дозволяють визначити приблизний розмір ставки роялті для кожного конкретного об'єкта ліцензії. Стандартне значення ставки роялті може бути уточнене в результаті пошуку й аналізу матеріалів конкурентів на об'єкти, що аналогічні чи близькі за своїми характеристи­ками до оцінюваного предмета ліцензії.

Дата добавления: 2014-12-29