Сутність фін політики держави, х-ка її складових

Наукові концепції неоінституціоналізму кінця 20- поч 21 ст

Прорив у розвитку теорії в кін 20 ст був зроблений америк економістами – Р. Коузом, Р. Фогелем, Д. Нортом.

Дуглас Норт дав чітке та зрозуміле визначення інститутів. Згідно з його концепцією, інститути є «правилами гри» в сус-ві, або створені державою обмежувальними рамками, які формують відносини між людьми (Норт виділяє формальні обмеження – закони, принципи, правила та неформальні – договори, угоди тощо). Учасниками цієї гри Норт назив «організації», що створюються в різних напрямках розвитку – політ органи й установи (держава, політ партії), економ структури(пів-ва, асаціації, сімейні фірми, профсоюзи, спорт організації, навчальні заклади тощо), фін структури та установи(держ бюджет, місц бюджети, фонди соц стр-ння, банки, кред спілки, страхові та інвест компанії, фондові біржі тощо). Всі ці сис-ми та структури взаємодіють та визначають еволюцію інституціональної економ і фін сис-ми. Саме тому кожній технологічній структурі та політ ладу сус-ва властива відповідна інституціонал структура. В тому випадку, коли в дію вводяться інститути, які не відповідають реальному стану економіки, то функціонування навіть досконалої структури, може справляти негативний вплив.

Не менш важливе відкриття було зроблено Р.Коузом, який ввів в економ аналіз поняття трансакційних витрат. Суь концепції Коуза – функціонування економіки визначається не тільки цінами товарів та послуг, як це стверджувала класична, а потім і неокласична теорія. Агенти виробництва – фірми несуть витрати, пов'язані з самим процесом обміну, перш ніж здійснити угоду купівлі-продажу, обидва контрагенти повинні здійснити різноманітні трансакції(операції), що пов'язані з пошуком та вибоом покупця, перевіркою його платоспроможності, фін стійкості і ліквідності, процесами страхування, кредитування, тощо. Всі ці витрати отримали назву трансакційних витрат.

Коуз критикує одне з вихідних положень класичної теорії, згідно з яким в рин ціні міститься вся необхідна інформація, доступна учасникам ринку, а ціна є однаковою для всіх та відомою всім. Однак, в сьогоденні функціонування ринкової економіки ціна не може відображати всю інформацію, оскільки учасники ринку сплачують також досить значні трансакційні витрати. Звідси виникає необхідність в отриманні інформації про трансакції та витрати на них, а також включення їх в ціну послуг фін х-ру при прийнятті рішення про купівлю-продаж.

Фінансова політика — комплекс дій і заходів, що здій­снюються державою в межах наданих їй функцій та по­вноважень у сфері фінансової діяльності суб'єктів гос­подарювання та фінансових інституцій, громадян і безпосередньо держави з метою вирішення певних за­вдань і досягнення поставлених цілей.

Основна мета фін політики – створення раціонал сис-ми управління фін ресурсами, спрямованої на забезпечення стратегічних і тактичних завдань діяльності.

Основні складові фін політики держави:

1.Бюджетна політика – діяльність держ органів влади і управління стосовно формування, виконання та регулювання держ бюджету країни з метою забезпечення соц-економ розвитку та стратегічних пріоритетів держави.

2.Податкова політика – х-зує діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грош ресурсів держави. Формуючи свою подат політику держава сприяє зростанню або спаду господарської активності. Створенню сприятливої кон'юктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки тощо.

3.Грошово-кредитна політика – комплекс дій і заходів держави у сфері грошового та кредтного ринків, наприклад, регулювання інфляції і курсу нац грошової одиниці, забезпечення своєчасних рохрахунків шляхом регламентації функціонування банківської сис-ми та стабільності грош обігу через управління емісією, розширення безготівкових форм розрахунків банківських установ з фін особами тощо.

4.Митна політика – держава захищає свої інтереси у сфері розширення чи скорочення експорту або імпорту, застосовуючи сис-му митних платежів або певний митний режим. Форми реалізації – протекціонізм, вільна торгівля.

5.Боргова політика – визначає межі та умови держ запозичення, співвідношення між його формами, кредиторами, а також механізм і порядок погашення боргу.

6.Інвестиційна політика – полягає у створенні привабливого інвест середовища для пожвавлення інвест діяльності та нарощування обсягів інвестицій у нац економіку.

Дата добавления: 2014-12-23