Загальна класифікація доходів державного бюджету

Класифікація доходів бюджету

Доходи державного бюджету

Доходи державного бюджету – це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій. Доходи бюджету відображають економічні відносини держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів.

Джерела доходів Державного бюджету України визначені Бюджетним кодексом та іншими нормативними актами. Конкретизація доходів та ставок відрахувань уточнюється в Законі про Державний бюджет на поточний рік.

Залежно від конституційного устрою держави може бути кілька рівнів доходів бюджету – від загальнодержавного до нижчих адміністративно-територіальних угруповань.

Україна згідно з Конституцією є унітарною державою, і тому доходи бюджету мають два рівні: державний та місцеві. До місцевих відносять бюджети Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, обласні, міські, районні: сільські та селищні.

Відповідно до бюджетної класифікації доходи бюджету згруповані залежно від джерел і форм власності платників податків, що дає змогу визначити їхню економічну сутність. Всі бюджетні доходи поділені на п'ять основних груп (табл. 3)

Таблиця 3

Код	Назва
	податкові надходження
	неподаткові надходження
	доходи від операцій з капіталом
	офіційні трансферти
	цільові фонди

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Неподаткові надходження включають усі безповоротні надходження, крім доходів від продажу капіталу, надходження по штрафах і санкціях, крім штрафів за порушення податкового законодавства, а також добровільні, невідплатні поточні надходження з недержавних джерел.

Таким чином, неподатковими надходженнями визнаються:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори та платежі,

3) доходи від некомерційного та побічного продажу;

4) надходження від штрафів та фінансових санкцій;

5) інші неподаткові надходження.

Доходи від операцій з капіталом охоплюють реалізацію основного капіталу, державних запасів, землі та нематеріальних активів і включають:

- надходження від продажу основного капіталу;

- надходження від реалізації державних запасів товарів;

- надходження від продажу землі та нематеріальних активів;

- податки на фінансові операції та операції з капіталом.

Офіційні трансферти включають невідплатні, безповоротні платежі, отримані від інших органів державного управління, недержавних джерел або міжнародних організацій.Можуть поступати:

- від органів державного управління;

- від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій;

- з іншої частини бюджету.

Відрахування в державні цільові фонди, створені відповідно до законів України, які формуються за рахунок визначених законами України податків, зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб, незалежно від форм власності, та фізичних осіб. Це, насамперед:

1. Відрахування до Пенсійниог фонду України;

2. Збір на обов'язкове соціальне страхування до Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності;

3. Збір на обов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

4. Платежі до Фонду України соціального захисту інвалідів;

Після прийняття нового Податкового кодексу, всі ці відрахування будуть здійснюватися до Пенсійного фонду України та склалати єдиний соціальний внесок.

У сукупності податкові та неподаткові надходження складають поточні доходи. Якщо до поточних доходів приплюсувати суму доходів від операцій з капіталом, то отримаємо сукупні доходи.

Окремі групи доходів складаються зі статей доходів, які об'єднують конкретні види доходів за джерелами та способами їх отримання.

Код класифікації доходів має вісім знаків:

• перша цифра – відповідає групі доходів;

• друга цифра – номер підгрупи бюджетної класифікації;

• третя та четверта цифри – відповідають розділу;

• п'ята та шоста цифри – означають параграф конкретного розділу, який визначає різновид надходження;

• сьома та восьма цифри – відведені для кодування виду бюджету (державний, міський, районний, селищний, сільський).

Наприклад, під кодом 30000000 зашифровані доходи від операцій з капіталом, 31000000 – надходження від продажу основного капіталу, 31020000 – надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Для кожного виду надходжень, що зараховуються до бюджетів, коду бюджетної класифікації Національним банком України присвоюється тільки йому відповідний тризначний символ банківської звітності. Це пов'язано зі специфікою зарахування платежів до місцевих бюджетів, яка склалася з переходом їх на казначейське обслуговування (на один рахунок місцевого бюджету може зараховуватися багато різних платежів). При цьому кожному символу звітності відповідає окремий код бюджетної класифікації і аналітичних рахунків. Наприклад, коду бюджетної класифікації 11021200 "Відрахування від суми податку на прибуток для фінансування житлового будівництва для військовослужбовців" присвоєно символ банківської звітності 222.

Бюджетний дефіцит – перевищення витрат бюджету над його доходами.

Бюджетний профіцит – перевищення доходної частини бюджету над його витратною частиною.

Якщо видатки бюджету дорівнюють його доходам, то бюджет є збалансованим.

В залежності від ознак, бюджетний дефіцит має декілька різновидів (Рисунок 6). Як бачимо, за формою прояву бюджетний дефіцит може бути відкритим та прихованим.

Відкритий бюджетний дефіцит – це офіційно визнаний дефіцит у законі про бюджет на відповідний рік. Прихований виникає в результаті завищення обсягів планових доходів та включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит поділяють на вимушений й свідомий.

Вимушений бюджетний дефіцит виникає внаслідок скорочення обсягів ВВП і відповідно обмеженості фінансових ресурсів країни. Свідомий дефіцит – внаслідок дискреційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо Державного бюджету.

За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний та пасивний бюджетний дефіцит.

Активний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП. Пасивний – спрямуванням коштів лише на покриття поточних видатків.

Причини дефіциту державного бюджету:

- надмірний розмір державного сектору;

- неефективна структура народного господарства;

- непослідовність реформ фінансової системи;

- падіння доходів в умовах кризового стану економіки;

- зменшення приросту національного доходу;

- надмірно збільшена видаткова частина бюджету;

- непослідовна фінансова політика;

- інфляція;

- зростання внутрішнього та зовнішнього боргу тощо.

Джерела фінансування дефіциту державного бюджету:

а) запозичення у центрального банку;

б) додаткова емісія грошей (наслідком чого буде інфляція);

в) збільшення внутрішнього боргу (випуск державних цінних паперів);

г) збільшення зовнішнього боргу (міжнародний кредит);

д) продаж державних активів.

Заходи щодо подолання бюджетного дефіциту:

а) перехід від державного фінансування економіки до кредитування;

б) ліквідація дотацій збитковим підприємствам;

в) скорочення витрат на управління;

г) реформування системи оподаткування;

д) підвищення ролі місцевих бюджетів тощо.

Тема № 6

Дата добавления: 2014-12-24