Особливості використання прикметників у професійному мовленні

Творення і вживання присвійних прикметників

Присвійні прикметники утворюються переважно від назв осіб. Уживання суфіксів тут зумовлюється відміною іменни­ка, від якого твориться прикметник.

Від іменників ІІ відміни на означення осіб прикметники утворюються за допомогою суфікса -ів-, -ев- від іменників м'якої та мішаної груп: Гоголь — Гоголеве, Черниш — Чернишів, Чернишеве.

Присвійні прикметники обмежено вживаються в професійному мовленні на позначення належності предмета людині: Шевченків «Кобзар», Франкові сонети (але: шевченківські традиції; сковородинівські читання, лев-толстовський стиль).

Частина присвійних прикметників уживається:

а) як географічні назви: Київ (місто Кия), Львів (місто Лева), Харків (від Харко), Сватове, Маріїне;

б) як прізвища: Пономарів, Іванишин (від Іваниха).

1. Перевага надається прикметникам книжного походження: автобіографічний, ідеальний, організаційний. Треба уникати вживання прикметників із розмовної, зниженої лексики, із двозначним змістом, із суфіксами збільшеності, зменшеності й пестливого забарвлення, стягнених повних та усічених форм, замінюючи їх однозначними, неемоційними прикметниками або розгорнутими пояснювальними конструкціями з інших частин мови: роботящий – працьовитий, малюсінький – дуже малого розміру, рад – радий.

2. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників дуже, надто, більш, менш та ін.: дуже працьовитий, надто великий, менш вдалий.

3. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння утворюється за допомогою прислівників більш, найбільш, менш. найменш (слід уникати суфікса -іш-): більш рішучий, найбільш доцільний, менш оптимальний, найменш продуктивний.

4. Уникають вживання присвійних прикметників, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада, звання тощо) ставлять у Р. відмінку: студентові досягнення – досягнення студента або студентські досягнення, Петренкові пропозиції – пропозиції Петренка.

Але усталеним є вживання присвійних прикметників у термінологічних словосполученнях (адамове яблуко, базедова хвороба, бертолетова сіль, кесарів розтин, рентгенівський апарат), у крилатих висловах (сізіфова праця, дамоклів меч).

5. Уникають уживання прикметників, що походять від географічних назв, із додатковим іменником-поясненням: білоцерківський житель – житель м. Біла Церква, брестська адреса – адреса в м. Брест.

6. Прикметник узгоджується з іменником на означення певних професій, посад та звань жінок лише в чоловічому роді: старший викладач, новий професор, досвідчений кардіолог, молодший лаборант.

7. Треба слідкувати за узгодженням прикметникових закінчень з іменниками на позначення невизначеної кількості однорідних предметів, що існують у певній сукупності: медичне приладдя, кучеряве волосся, пошкоджене коріння.

Дата добавления: 2014-12-24