Неправильно правильно. Я вибачаюсь (-ся), вибачаюсь Вибачте мені (даруйте, пере прошую);

Я вибачаюсь (-ся), вибачаюсь Вибачте мені (даруйте, пере прошую);

прошу вибачення.

Пробачте! Прошу вибачити мені!

За це треба вибачитися. За це треба попросити пробачення

або Треба перепросити.

Я хочу вибачитися. Даруйте, завинив (винуватий).

Я хочу (повинен) попросити у Вас

вибачення.

Я завинив перед Вами.

Прислівники (складні)

1. Р а з о м пишуться:

а) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: віднині, відтепер, донині, дотепер, забагато, задовго, занадто, набагато, навічно, надалі, надовго, назавжди, назовсім, наскрізь, насправді, невтямки, негаразд, отак, отам, отут, підтюпцем, повсюди, подекуди, позавчора, позаторік, понині, потроху, утричі;

б) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з іменниковими формами, у тому числі дієслівного та прикметникового походження: безвісти, безперестанку, (у-) вбік, (у-) ввечері, (у-) ввіч, (у-) вволю, (у-) вголос, (у-) вгорі, (у-) вбрід, (у-) вгору, (у-) вдалечині, (у-) вдалечінь, (у-) внаслідок, (у-) вдень, (у-) взимку, (у-) взнаки, (у-) вкрай, (у-) вкупі, (у-) влад, (у-) влітку,(у-) внизу, (у-) вночі, (у-) впень, (у-) вперёд, (у-) впереміж, (у-) вплав, (у-) вплач, (у-) впоперек, (у-) впору, (у-) впродовж, (у-) вподовж, (у-) враз, (у-) вранці, (у-) врешті, (у-) врівень, (у-) врівні, (у-)врозкид, (у-) врозліт, (у-) врозсип, (у-) впереміш, (у-) врозтіч, (у-) врукопашну, (у-) вряд, (у-) всередині, (у-) вслід, (у-) всмак, (у-) вщерть, (у-) вщент, (у-) вшир, відразу, довіку, довкола, доволі, догори, додолу, докупи, донизу, дотла, дощенту, заміж, замужем, заочі, запанібрата, запівніч, зараз, заразом, зарані, зарання, засвітла, збоку, зверху, звіку, згори, здуру, ззаду, зісподу, знизу, зозла, зокола, зразу, зранку, зрання, зрештою, зроду, зсередини, ізвечора, набік, наверх, наверху, навесні, навиворіт, навиліт, навідліг, навідріз, навік, нагору (але на-гора), надвечір, надворі, надголодь, надзелень, надмір, надміру, назад, назахват, наздогад, назустріч, наїздом, наниз, нанизу, наостанок, наостанку, напам'ять, наперебій, напереваги, наперёд, наперекір, напереріз, напівдорозі, напідпитку, напоказ, наполовину, напохваті, напри­клад, напровесні, напрокат, напролом, напропале, нараз, нарешті, нарозхват, насилу, наскоком, наспід, наспіх, насподі, насторожі, наяву, обік, обіч, одвіку, опівдні, опівночі, опліч, підряд, підстрибом, побіч, поблизу, поверх, повік, поволі, подумки, позаду, поночі, попліч, поруч, поряд, посередині, почасти, пошепки, поспіль, скраю, спереду, спочатку;

в) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прикметниковими формами: віддавна, востаннє, (у-) вручну, догола, допізна, дочиста, завидна, замолоду, заново, звисока, згарячу, злегка, зліва, знову, зрідка, напевне, нарівні, нарізно, нашвидку, помалу, помаленьку, порізно, посередньо, потиху, сповна, спроста, сп'яну;

г) складні прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: (у-) внічию, (у-) втім, навіщо, нащо, передусім, почім, почому; але: до чого, за віщо, за що та ін. в ролі додатків;

ґ) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником: (у-) вдвоє, (у-) втроє і под.; (у-) вперше, (у-) вдруге і под.; надвоє, натроє і под.; удвох, утрьох і под.; водно, заодно, поодинці, спершу (але: по-перше, по-друге і под.,);

д) складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників із будь-якою частиною мови: (у-) вдосвіта, завбільшки, завглибшки, завдовжки, завтовшки, завчасу, завширшки, знадвору, навзнак, навкидьки, навколо, навкруги, навкулачки, навмисне, навпаки, навперейми, навприсядки, навпростець, навряд, навскач, навскіс, навскоси, навсправжки, навстіж, навтікача, навздогін, наосліп, наздогін, напередодні, напоготові, позавчора, попідруки, попідтинню, навпочіпки, спідлоба, спозаранку;

є) складні прислівники, утворені з кількох основ (із при­йменником чи без нього): босоніж, вірогідно, воднораз, водно­сталь, водночас, (у-)втрйдорога, ліворуч, мимоволі, мимоїздом, мимохідь, мимохіть, насамперед, натщесерце, нашвидкуруч, обабіч, обіруч, очевидно, повсякдень, повсякчас, праворуч, привселюдно, самохіть, стократ, стрімголов, тимчасово, чимдуж, чимраз;

є) складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: абияк, аніде, деколи, чимало, щовечора, щодня, якраз, якнайкраще та ін.

Але: аби тільки, дарма що, поки що, чи що, як коли, як слід, як треба.

Слід відрізняти складні прислівники від прийменників або часток з іншими частинами мови, коли останні зберігають у реченні свої функції, отже, і пишуться окремо:

Забагато працювати. — За багато років уперше зайшов.

Стало набагато легше. — Зал на багато місць.

Насилу доїхали. — Покладався лише на силу.

Ми чуємо це вперше. — Постукав у перше вікно.

Нащо було починати справу? — На що ви натякаєте?

Утім, я не заперечую. — У тім краю завжди весна.

Він повернув убік. — Ударив у бік.

Надіслав листа додому. — Підійшов до дому.

2. О к р е м о пишуться:

а) прислівникові сполучення, що складаються з приймен­ника (іноді з часткою) та іменника, в яких останній зберігає своє лексичне значення й граматичну форму: без відома, безжалю, без кінця, без кінця-краю, без краю, без ладу, без ліку, без мети, без наміру, без потреби, без промаху, без пуття, без сліду, безсмаку, без сумніву, без толку, без тями, без угаву, без упину, без черги;

в(у) затишку, в(у) міру, в(у) нагороду, в(у) ногу, в обмін, в обріз, в(у) позику, в(у) цілості;

до біса, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до лиця, до міри, до ноги, до обіду, до останку, до пари, до пня, до побачення, до пори, до пуття, до речі, до решти, до сих пір, до смаку, до смерті, до снаги, до сьогодні;

за кордон, за кордоном, за рахунок, за світла;

з болю, з діда-прадіда, з давніх-давен, з переляку, з радості, з розгону;

з-за кордону;

на бігу, на біс, на вагу, на весну, на віки вічні, на вибір, на видноті, на відчай, на відміну, на відмінно, на віку, на гамуз, на голову, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на ніщо, на око, на поруки, на прощання, на радість, на радощах, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на слово, на сміх, на совість, на сором, на ходу, на шкоду, на щастя, на чолі;

над силу; не з руки; ні на гріш;

під боком, під гору, під силу, під час, під вечір;

по весні, по закону, по змозі, по знаку, по можливості, по правді, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по честі, по щирості;

у вигляді, у вічі, у поміч, у стократ;

уві сні, через силу;

б) сполучення, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (числівників) та прийменників (або без них): від ранку до вечора, день у день, з боку на бік, з дня на день, один по одному, один в один, раз по раз, раз у раз, рік у рік, з року в рік, сам на сам, час від часу, з кінця в кінець, з краю в край, з ранку до вечора, честь честю, одним одно, нога в ногу, один одинцем;

в) сполучення, що мають значення прислівників і складаються з узгоджуваного прикметника (числівника, займенника) й іменника: другого дня, таким чином, темної ночі, тим разом, тим часом (але тимчасом як);

г) прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого чи середнього роду: в основному, (у) в цілому;

г) прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо тощо;

д) фразеологічні сполучення у ролі прислівників: дорогою душею, ні світ ні зоря, на віки вічні.

3. Через дефіс пишуться:

а) складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по із закінченням –ому або (-к)и: по-козацькому (-ки), по-господарському (-ки), по-християнському (-ки), по-іншому, по-своєму, по-сусідському (-ки); також по-латині;

б) складні прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою прийменника по: по-перше, по-друге, по-третє і т. ін.;

в) неозначені складні прислівники з частками будь-, -небудь, казна-, -то, хтозна-: будь-де, будь-коли, будь-куди, де-небудь, куди-небудь, як-небудь, казна-що, аби-то, так-то, хтозна-як;

г) складні прислівники, утворені з двох однакових, синонімічних або антонімічних прислівників: далеко-далеко, ледь-ледь, ледве-ледве, ось-ось; один-однісінький, давним-давно, врешті-решт, геть-чисто, гидко-бридко, повік-віків, зроду-віку, тишком-нишком, рано-вранці, часто-густо, вряди-годи, десь-інде, десь-інколи, сяк- так; більш-менш (-е), видимо-невидимо (але: одним одна, один одним, все одно, все рівно, кінець кінцем, сама самотою).

4. Через два дефіси пишуться складні прислівники, утворені повторенням часток або повторенням слова зі службовими компонентами всередині: будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, де-не-де, коли-не-коли, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як.

Дата добавления: 2014-12-24