Виявлення факторів конкурентоспроможності підприємства за допомогою процедури факторного аналізу

Аналіз економічної літератури показує, що переважна більшість розроблених методик пропонує проводити конкурентний аналіз підприєм­ства у відриві від його взаємозв'язків з парт­нерами по бізнесу, діячами ринку та інших елементів зовнішнього середовища. Отже, дані методики не можуть із високим сту­пенем об'єктивності відображати рівень кон­курентоспроможності, тому що в сучасних економічних умовах робота підприємства в ізоляції від інших ринкових діячів не може забезпечити високий рівень його конкурентоспроможності.

Неоднозначність існуючих у сучасній економіці методичних підходів до дослідження конкурентоспроможності підприємства зумовлює і множинність методів її оцінки, що використовуються. Особливості «традиційних» методик для проведення конкурентного аналізу наведено нижче.

Виділимо деякі найбільш практично цінні методики оцінки та аналізу конкурентоспроможності підприємства серед значної їх кількості.

Фатхутдінов Р. А. [87] пропонує конкурентоспроможність орга- нізації визначати з урахуванням вагомості товарів і ринків, на яких вони реалізуються:

(6.1)

де - питома вага i-го товару організації в обсязі продажів за аналізований період, частки одиниці, i = 1,2,…...n, = 1;

- показник значимості ринку, на якому представлений товар організації. Для промисловості розвинених країн значимість ринку рекомендується приймати рівній одиниці, для інших країн – 0,7, для внутрішнього ринку – 0,5;

- конкурентоспроможність i-го товару на j-му ринку.

= (6.2)

де – обсяг продажів i-го товару за аналізований період, млн гр. од.;

– загальний обсяг продажів організації за той же період, млн гр. од.

(6.3)

де – конкурентоспроможність аналізованого зразка об'єкта на конкретному ринку, частки одиниці;

– ефективність аналізованого зразка об’єкта на конкретному ринку, одиниця корисного ефекту/грошова одиниця;

– ефективність кращого зразка-конкурента, який використовується на даному ринку;

– коригувальні коефіцієнти, що враховують конкурентні переваги.

Ефективність об’єкта:

(6.4)

де – корисний ефект об’єкта за нормативний термін його служби в умовах конкретного ринку, одиниця корисного ефекту;

– сукупні витрати за життєвий цикл об’єкта в умовах конкретного ринку, грошова одиниця.

Заслуговує певної уваги метод аналізу конкурентоспроможності підприємства, оснований на аналітичній оцінці підприємства на ринку та визначенні лідера в галузі, запропонований Гетьманом О. О. [18]. На його думку, аналітичний спосіб оцінки конкурентоспроможності підприємства на ринку передбачає побудову матриці конкурентоспроможності та проведення розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності.

Інтегральний (груповий) факторний показник (I_і) кожного з підприємств-постачальників товару визначається як добуток параметричної одиничної експерт­ної оцінки підприємства-постачальника товару (g_і) і рангу аналізованого фактора (R_і) за формулою:

. (6.5)

Сумарна оцінка (S _і) здійснюється за всіма (n) інтегрованими (груповими) фак­торними показниками для кожного з підприємств – постачальників товару на ринку (I_і) за формулою:

. (6.6)

Коефіцієнт конкурентоспроможності (КС) дорівнюватиме одиниці для того підприємства, яке має найбільшу сумарну оцінку за всіма інтегрованими фак­торними показниками. Для інших підприємств він розраховуватиметься як відно­шення їх сумарної оцінки до максимального рівня сумарної оцінки підприємства-лідера.

Отже, конкурентоспроможність підприємства-лідера та інших підприємств ви­значатиметься із співвідношення:

КС = 1 для → підприємство-лідер; (6.7)

КС = / → для інших підприємств.

Також слід зауважити, що підприємство, яке має показник конкурентоспро­можності, що дорівнює одиниці, формує стратегію лідера; підприємство, яке має коефіцієнт конкурентоспроможності в межах від 0,9 до 1, формує стратегію ринкового послідовника; підприємство з коефіцієнтом конкурентоспроможності в межах від 0,5 до 0,9, формує стратегію ринкового претендента; а підприємство, яке має інтервальну оцінку конкурентоспроможності меншу за 0,5, є ринковим новачком.

Шинкаренко В. Г. та Бондаренко Г. С. [101] визначають рівень конкурентоспроможності підприємства за допомогою: групових індексів конкурентоспроможності пропозиції транспортної послуги, виконання перевезення і задоволеності споживача виконаною послугою; рейтингової оцінки фінансового стану; величини ринкової частки підприємства.

Рівень конкурентоспроможності автотранспортного підприємства Шинкаренко В. Г. [101] пропонує визначати за такою формулою:

, (6.8)

де – рейтингова оцінка фінансового стану підприємства;

– конкурентоспроможність транспортних послуг;

– величина ринкової частки підприємства;

a, b, c – вагові коефіцієнти відповідно фінансового стану, конкурентоспроможності транспортних послуг і величини ринкової частки підприємства.

Підсумковий показник конкурентоспроможності транспортних послуг:

(6.9)

де – показник конкурентоспроможності транспортних послуг у z-му сегменті ринку транспортних послуг;

– питома вага z-го виду перевезень у загальному обсязі перевезень автотранспортного підприємства;

– значущість z-го сегмента;

z – кількість видів перевезень, які здійснюються автотранспортним підприємством (кількість сегментів ринку, на яких присутнє підприємство), s = 1 - z.

Оцінку конкурентоспроможності транспортних послуг Шинкарен- ко В. Г. пропонує визначати за такою формулою:

(6.10)

де – показник конкурентоспроможності транспортних послуг;

– групові індекси конкурентоспроможності відповідно пропозиції транспортної послуги, виконання перевезення і задоволеності споживача виконаною послугою.

Одним із найрозповсюдженіших методичних підходів до аналізу та оцінки конкурентоспроможності підприємства є дослідження цієї категорії на основі методів, заснованих на аналізі порівняльних переваг [56]. Згідно з теорією міжнародного розподілу праці, за цим підходом передумовою для завоювання галуззю чи підприємством конкурентних позицій виступає наявність порівняльних переваг, які дозволяють забезпечити відносно нижчі витрати порівнянно з конкуруючою галуззю чи підприємством.

Використовування як критерій оцінки витрат виробництва не дозволяє комплексно оцінити конкурентні позиції підприємства, оскільки вони характеризують масштаб і ефективність виробничої діяльності за певних умов зовнішнього середовища, але практично не відображають процес взаємодії виробника продукції з ринком. Тому в рамках теорії порівняльних переваг використовуються також і інші критерії. До критеріїв, що часто вживаються, відносяться: об'єм прибутку, норма прибутку, об'єм продажів, частка на ринку.

Звичайно оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства проводиться шляхом зіставлення рівнів одного з вказаних показників даного підприємства й аналогічного показника підприємства-конкурента. Більш високий (низький) рівень показника-стимулятора (показника-дестимулятора) вважається достатньою умовою для того, щоб оцінити дане підприємство як більш конкурентоспроможне.

Використовування об'ємних показників дозволяє зіставити масштаб діяльності підприємств, але конкурентні позиції визначаються не стільки масштабом, скільки ефективністю виробничо-господарської діяльності і рівнем конкурентоспроможності продукції. Адекватнішим є використання показника норми прибутку або рентабельності в якості критерію оцінки. Проте і ці показники не повністю відображають конкурентні позиції підприємств-конкурентів.

Значний інтерес викликають так звані «описові» методики, які одержали найбільше поширення в закордонній практиці. До та­ких методик відносяться матричні або пор­тфельні, у їхньому числі: матриці Бостонської консалтингової групи, Шел, стратегічних альтернатив, конкурентної переваги, Хасі, Хінтерхубера і т. д.

У кожній матричній методиці за основу беруться два оціночні показники й кілька рівнів їхнього розвитку для окремо взятого підприємства. У зв'язку із чим спостерігаєть­ся характерний недолік, властивий більшості матричних методик – спрощення й знад­жування проблеми, обмеження можливос­тей альтернативного рішення проблеми до декількох варіантів. Так, у матриці BCG це рівень ринкового зростання й частка ринку, у матриці Шелл (Shell Chemical Company) – конкурентні можливості й перспективи при­бутковості частки ринку, в матриці General Electric – діловий вплив (конкурентоспро­можність підприємства) і привабливість га­лузі. Найбільш простою і відомою є матри­ця БКГ, яка зосереджує увагу на товарах, що випускаються підприємством, класифі­кує кожний товар або підприємство за рівнем поточного ринкового зростання й величини займаної частки ринку. Причо­му показник "ринкове зростання" служить для оцінки потреби у фінансуванні, а "віднос­на частка ринку" – для відбиття прибут­ковості. Основним недоліком даної моделі є те, що вона занадто спрощує складні си­туації й розглядає невелике число стратегі­чних альтернатив.

Метод радара конкурентоспроможності застосований вперше в 1981 р. Р. Урсе і А. Блоксталем для багатофакторної оцінки конкурентоспроможності підприємства.

Сутність методу радара конкурентоспроможності полягає в такому: в якості інтегрального показника оцінки конкурентоспроможності підп-риємства розглядається відносна площа радара (К), побудованого всередині кола на основі системи показників (рис. 6.1):

K = S_P / S, (6.11)

де S_Р − площа радара, см²;

S − загальна площа оцінного кола, рівна πR².

Площа радара К, у свою чергу, визначається за формулою:

, (6.12)

де а_1, …, а_n − значення показників, переведені в сантиметри;

− кут між найближчими показниками [33].

Радар конкурентоспроможності підприємства будується з дотриманням таких принципів:

а) усі показники, які оцінюються, мають однакову «вагу», тому коло ділиться радіальними оцінними шкалами на рівні сектори, число яких рівне числу оцінних параметрів. Значення кута − 360°/n, де n − число показників;

б) у міру віддалення від центра кола значення показника поліпшується, якщо показник є стимулятором (тобто позитивно впливає на рівень конкурентоспроможності підприємства), погіршується, якщо показник є дестимулятором;

в) шкали на радіальних прямих градуюються так, щоб всі значення показників лежали усередині оцінного круга.

Очевидно, що наскільки конкурентоспроможним є порівнюване підприємство, тим більше площа, займана радаром, отже, кількісна оцінка конкурентоспроможності підприємства ближче до одиниці.

Рис. 6.1. Радар конкурентоспроможності підприємства

Комплексний підхід до оцінки конкурентоспроможності підприємства реалізується за допомогою використання методу інтегральної оцінки, який є достатньо простим, наочним і дозволяє отримати однозначні оцінки конкурентних позицій виробника.

Так, Азоєв Г. Л. [2] для оцінки конкурентоспроможності підприємств використовує чотиридольний показник концентрації CR4, а також індекс Херфіндала (див. п. 2.3).

На особливу увагу заслуговують дослідження науковців Фасхієва Х. А. і Попової Є. В. [86], які пропонують оцінювати конкурентоспроможність підприємства за показниками, об’єднаними у шість груп: фінансово-господарської діяльності; виробничі; якості; розвитку; персоналу та соціальної сфери; рівня досконалості управління.

Інтегральний показник розраховується за формулою:

, (6.13)

де n – число показників;

Y₁, Y₂, Y₃, Y_n-1, Y_n – значення показників конкурентоспроможності за групами.

Однією з розповсюджених методик оцінки конкурентоспроможності підприємства є визначення мультиплікатора, основні положення якої формулюються таким чином:

під впливом початкового імпульсу (наприклад, вкладення капіталу) в ході першого періоду виникає один або декілька первинних ефектів (дохід, заощадження та ін.);

під впливом первинних ефектів у ході другого періоду виникають вторинні ефекти, не відмінні за своєю природою від первинних, а також від початкового імпульсу і т. д.

Представивши ці ефекти у вигляді числової моделі послідовної залежності, можна з'ясувати, чи є сума первинного, вторинного і всіх подальших ефектів кінцевою величиною і яка ця величина. Якщо сума кінцева, то можна стверджувати, що між сумою ефектів однакової природи і первинним ефектом існує певне відношення. Це відношення і є мультиплікатор, на якого слід множити первинний ефект для отримання сукупного ефекту.

За допомогою положень теорії мультиплікаторів можливо отримати непряму оцінку рівня конкурентоспроможності підприємства та конкурентних переваг одного кластера підприємств над іншим щодо якості послуг або продукції, що випускається, оскільки якість задоволення запитів споживачів – поняття достатньо широке, що має на увазі широту, глибину, гармонійність пропонованого асортименту; часовий аспект і оперативність поставок, а також відповідність рівня цін рівню доходів та ін. Досить складним завданням є представлення інтегральної оцінки такої множини показників одним кількісним показником. У подібних випадках найбільш доцільним є застосування теорії мультиплікаторів.

В такому варіанті для реалізації конкурентних переваг галузі механізм мультиплікатора працює таким чином. Підприємства, що входять в кластер, для формування і підтримки конкурентних переваг повинні постійно здійснювати інвестиційний розвиток свого стратегічного потенціалу, а також на заходи, пов'язані з адаптацією в зовнішньому середовищі. Ефект такого роду інвестицій збільшується пропорційно збільшенню якості задоволення потреб, що досягається, продукцією в стратегічній перспективі. Отже, чим вище якість потреб, що задовольняються, тим вище потенційні доходи і прибутки підприємств.

Таким чином, мультиплікатор, що дозволяє розрахувати кумулятивний ефект за період, достатньо тривалий для вирішення стратегічних завдань, визначається за формулою:

, (6.14)

де n – порядковий номер періоду, в ході якого мав місце той або інший ефект;

r – гранична схильність до споживання, визначувана відношенням приросту споживання (∆С) і приросту доходів (∆R), що викликав його.

Застосування даного мультиплікатора може бути обґрунтовано тим, що первинним результатом вкладення інвестицій є збільшення доходу підприємств, рівне інвестиційній витраті. Даний приріст доходу, у свою чергу, буде розподілений за потребами між чинниками виробництва, що спричиняє за собою додаткові витрати. Це і є вторинним ефектом, що викликає приріст доходів, який також виступатиме як інвестиції і т. д.

Використання наведених «традиційних» методів конкурентного аналізу є недостатнім для перманентного підвищення ефективності управління конкурентоспроможністю підприємства. Традиційний інструментарій необхідно доповнювати економіко-математичними методами для проведення поглибленого конкурентного аналізу. Наприклад, після розрахунку інтегрального показника конкурентоспро- можності підприємства доцільно провести факторний аналіз з метою виявлення сили та напряму впливу факторів на рівень конкурентоспроможності підприємства.

Необхідно зауважити, що є детермінований та стохастичний факторний аналіз. Детермінований – здійснюється за допомогою методів елімінування при проведенні економічного аналізу; стохастичний – за допомогою економіко-математичного методу факторного аналізу. Основна відмінність полягає в тому, що, в першому випадку, визначається сила та напрям впливу факторів, які входять до складу результативного показника; в другому – показники об’єднуються в латентні фактори. Латентні фактори – це приховані фактори, які є результатом реалізації процесів, що глибоко проникли в функціональні сфери діяльності підприємства та впливають на всі його аспекти. Виявлення таких факторів є надзвичайно важливим індикатором можливого подальшого зниження рівня конкурентоспроможності та сигналізують про проблемні сторони діяльності підприємства, які апріорно визначити неможливо.

Головними цілями факторного аналізу є: скорочення числа змінних (редукція ознакового простору) і визначення структури взаємозв'язків між змінними, тобто класифікація змінних. Тому факторний аналіз використовується або як метод скорочення даних, або як метод класифікації.

Якщо вихідні чинники-аргументи пов'язані між собою тісними мультиколінеарними співвідношеннями, то це означає, що або ці чинники взаємно визначають один одного, або вони є різними наслідками якихось загальних причин – агрегованних показників або чинників. При формуванні значного масиву інформації мультиколінеарність виникає майже завжди.

У зв'язку з цим виникає ідея «стиснути» інформацію, яка знаходиться в значному масиві спостережень взаємно корельованих змінних, замінивши їх меншою кількістю незалежних агрегованих чинників. Така процедура виявлення головних компонент називається редукцією простору досліджуваних ознак [109].

В основному процедура виділення головних компонент подібна до обертання матриці, головною умовою якого є максимізація дисперсії (варімакс) вихідного простору змінних. Наприклад, на діаграмі розсіяння лінію регресії можна розглядати як вісь X, обернувши її так, щоб вона була ідентичною прямій регресії. Цей тип обертання називається обертанням, що максимізує дисперсію, оскільки критерій (мета) обертання полягає в максимізації дисперсії (мінливості) «новою» змінною (чинником) і мінімізації розкиду точок довкола неї [14].

Після того, як знайдено лінію, для якої дисперсія максимальна, довкола неї залишається деякий розкид даних. І процедуру природно повторити. У аналізі головних компонент саме так і робиться: після того, як перший чинник виділено, тобто після того, як першу лінію проведено, визначається наступна лінія, що максимізує залишкову варіацію (розкид даних довкола першої прямої), і т. д. Таким чином, чинники послідовно виділяються один за іншим [62].

Оскільки кожний подальший чинник визначається так, щоб максимізувати мінливість, що залишилася від попередніх, то чинники виявляються незалежними один від одного, тобто некорельованими або ортогональними [45]. Таким чином, вихідну систему показників необхідно змінити на їх лінійні комбінації (компоненти):

, (6.15)

де – коефіцієнт ортогональної матриці власних векторів.

Якщо, наприклад, всі вихідні змінні стандартизовані і, отже, їх дисперсії однакові і дорівнюють одиниці, то в результаті нормування (стандартизації) всі змінні вирівнюються за своєю мінливістю.

Головні компоненти формуються так, щоб перша компонента мала максимально можливу дисперсію, тобто пояснювала максимум мінливості вихідних змінних; друга компонента, некорельована до першої, пояснювала максимум дисперсії, яка залишилася, і т. д. Таким чином, декілька перших (головних) компоненти пояснюватимуть майже всю мінливість системи показників, а останні компоненти з дисперсіями, близькими до нуля, можна відкинути, оскільки їх вплив на систему показників є досить незначним [14].

Побудова економіко-математичної моделі із застосуванням методу головних компонент традиційно виконується після стандартизації змінних, яка полягає в їх центруванні і нормуванні. Після стандартизації всі показники матимуть однакові дисперсії, які дорівнюють одиниці. Варіація (у %) визначається відношенням середнього значення ознаки до середньоквадратичного відхилення і множенням результату на 100.

При використанні методу головних компонент чинники (узагальнені, агреговані показники, які визначають всі вихідні змінні) вводяться з врахуванням таких вимог: 1) фактори-компоненти конструюються як лінійні комбінації вихідних показників; 2) компоненти мають бути некорельованими; 3) перша (головна) компонента пояснює максимум повної мінливості даних, друга – максимум залишку мінливості і т. д. Таким чином, система рівноцінних (після стандартизації) показників замінює на таку ж кількість компонент, але вже різко нерівноцінних.

Перші три компонент (головні компоненти) з великими дисперсіями відтворюють практично всю інформацію, а останні компоненти з дисперсіями, близькими до нуля, фактично не варіюють і можуть бути відкинуті [109]. Отже, відбувається важливе зниження розмірності матриці (редукція ознакового простору). В деяких випадках для опису процесу досить мати дві перших компоненти, який забезпечує можливість їх візуального аналізу в просторі.

Всі ці процедури реалізовано в пакеті прикладних програм «Statgraphics Plus». Нижче наведено приклад проведення стохастичного факторного аналізу конкурентоспроможності підприємства після визначення інтегрального показника рівня конкурентоспроможності підприємства.

При визначенні впливу інтегральних групових показників конкурентоспроможності на зміну рентабельності продажу ТОВ «Курязький завод силікатних виробів» виявлено найбільш значний вплив групових показників: якості продукції; розвитку підприємства та рівня досконалості управління підприємством. Зважаючи на це, необхідно дослідити структуру латентних внутрішніх факторів у кожному груповому показнику конкурентоспроможності підприємства. Для виконання такого завдання найбільш адекватним є інструмент факторного аналізу. Факторний аналіз використовується для комплексного аналізу господарської діяльності, пошуку і класифікації факторів, що впливають на економічні явища і процеси, з виявленням причинно-наслідкових зв'язків, що впливають на зміну конкретних показників господарської діяльності. Процедуру факторного аналізу слід виконувати за допомогою ППП «Statgraphics Plus 5.1».

Далі пропонується приклад використання факторного аналізу при проведенні оцінки конкурентоспроможності ТОВ «Курязького заводу силікатних виробів». Першим етапом дослідження є виявлення прихованих внутрішніх факторів зростання рівня конкурентоспромож- ності підприємства на основі підвищення якості продукції. Фактори, в яких спільності були більше 1, залишені в моделі. Їх виявлено 4. Вони на 83,3 % пояснюють змінюваність всієї системи показників, яка характеризує фактори підвищення конкурентоспроможності ТОВ «Курязький завод силікатних виробів» на основі підвищення якості силікатної цегли. Зміни власних значень кожного фактора підвищення конкурентоспроможності ТОВ «Курязький завод силікатних виробів» на основі підвищення якості силікатної цегли подано на рис. 6.2.

Рис. 6.2. Зміни власних значень кожного фактора підвищення конкурентоспроможності ТОВ «Курязький завод силікатних виробів» на основі підвищення якості силікатної цегли

Виділені фактори суттєво описують початкову систему показників якості продукції. Після дії блоку VariMax отримуємо матрицю факторних навантажень, що піддається кращій інтерпретації. Назви факторів установлюються залежно від рівня значущості факторних навантажень показників. Таким чином, сформовано систему факторів підвищення конкурентоспроможності ТОВ «Курязький завод силікатних виробів» на основі виявлення факторів підвищення якості продукції (табл. 6.1).

Таблиця 6.1

Дата добавления: 2014-12-24