Система факторів конкурентного потенціалу підприємства

Фактори конкурентного потенціалу	Умовне позначення	Формула для розрахунку
Показник ресурсовіддачі		Виручка від реалізації продукції / об’єм авансованого капіталу (необоротні та оборотні активи)
Показник використання праці		Чистий прибуток підприємства / (середньорічна вартість основних засобів середньооблікова чисельність працівників)
Показник місткості ринку		Валовий прибуток / (виручка від реалізації продукції підприємств-конкурентів – витрати на виробництво та реалізацію продукції підприємств-конкурентів)
Показник дохідності 1 працівника		Валовий прибуток у розрахунку на 1 працівника / Валовий прибуток у розрахунку на 1 працівника серед підприємств-конкурентів
Показник стійкості економічного зростання		(Чистий прибуток - Дивіденди) / Власний капітал

Для аналізу ефективності використання ресурсів підприємства використовуються різноманітні показники: продуктивність праці, фондовіддача, оборотність коштів у розрахунках, оборотність виробничих запасів, оборотність кредиторської заборгованості, коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості, оборотність власного капіталу. До факторів оцінки ефективності використання ресурсів підприємства і динамічності його розвитку відносяться: фактор ресурсовіддачі та коефіцієнт стійкості економічного зростання. Ресурсовіддача (коефіцієнт оборотності авансованого капіталу) характеризує обсяг реалізованої продукції, яка припадає на 1 гривню коштів, вкладених у підприємство. Зростання цього фактора характеризує діяльність підприємства з позитивного боку.

Коефіцієнт стійкості економічного зростання показує, якими в середньому темпами може підприємство розвиватись у подальшому, а також при зміні співвідношень, що склалися між різними джерелами фінансування, рентабельністю виробництва, дивідендною політикою.

Фактор використання праці розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості основних засобів та середньооблікової чисельності працівників. Цей фактор визначається попитом на продукцію підприємства, напрямами технологічних змін, станом основних засобів, системою оподаткування.

Пошук конкурентних переваг може не мати сенсу, якщо ринок не представляє можливостей для економічного зростання. Місткість ринку, характер розподілу її між конкурентами, а також факторний аналіз ринкових часток дозволяє виділити сфери реальних переваг, які є на діючих підприємствах. Ця інформація, з одного боку, відображає привабливість бізнесу, а з іншого – базові параметри, які формують конкурентні переваги.

Якість праці працівників підприємства та відповідний прибуток цих працівників визначається ступенем задоволення потреб ринку, підтримкою конкурентних переваг, орієнтацією на довгострокові цілі, а також на підтримку зацікавленості в накопиченні результативності діяльності підприємства. На підприємстві для підвищення рівня конкурентоспроможності та збереження конкурентоспроможного потенціалу повинні бути відпрацьовані правила та прийоми раціонального рівня доходів працівників. Стимули для кожної групи працівників пов’язані, насамперед, з задоволенням матеріальних потреб працівників (дивіденди на акції, рівень оплати праці, премії за високі результати праці) [60]. Велике значення мають також стимули соціального характеру.

Стимули повинні бути пов’язані з ефективністю (якістю) праці. Вибір тих чи інших стимулюючих дій обумовлюється наявністю необхідних для реалізації стимулів матеріальних та грошових ресурсів. Для цього до моделі включено фактор дохідності одного працівника.

В якості результативних факторів обрано фактори рентабельності продажу, рентабельності продукції та рентабельності активів. Аналіз показників рентабельності має важливе значення. Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони характеризують дохідність підприємства з різних позицій і групуються згідно з інтересами учасників економічного процесу та ринкового обміну. Показники рентабельності є важливими для характеристики складових формування прибутку і доходів підприємства. Аналіз показників рентабельності використовується для вибору варіантів формування асортименту та структури продукції, оцінки можливостей додаткового прибутку шляхом збільшення випуску більш рентабельних виробів, як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення [60]. Вони більш повно, ніж прибуток, характеризують кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення між наявними та використаними ресурсами.

Переважна більшість промислових підприємств для оцінки ефективності своєї підприємницької діяльності використовують показник рентабельність продажу. Показники рентабельності продажу характеризують дохідність реалізованої продукції і показують, яку суму прибутку отримує підприємство з кожної гривні реалізованої продукції. Важливо проаналізувати тенденцію зміни рентабельності порівняно з попередніми періодами. Це дасть можливість керівництву підприємства прийняти правильне управлінське рішення щодо формування виробничої програми майбутніх періодів.

Оцінка конкурентного потенціалу підприємства проводиться з метою виявлення можливостей та здібностей нарощувати конкурентний потенціал. Завдання оцінки конкурентного потенціалу: виявлення впливу причин на наслідок; оцінка найбільш впливових факторів конкурентного потенціалу; розпізнавання позитивного та негативного впливу частинних факторів на результативний; виявлення впливу факторів конкурентного потенціалу за попередні періоди на рентабельність продажу; визначення раціональності політики підприємства, мається на увазі те, чи можливості підприємства направлені тільки на поточні цілі, чи проводиться нарощування конкурентного потенціалу в довгостроковому періоді.

Оцінку конкурентного потенціалу підприємств пропонується проводити за допомогою економетричних моделей з лаговими незалежними змінними. Економетричні моделі з лаговими незалежними змінними враховують вплив на змінну рівнів пояснюючих факторів, що відносяться до попередніх періодів часу Необхідність їх включення до моделі пояснюється деяким запізненням впливу причин (незалежних факторів) на наслідок (залежну змінну). Застосування моделі з лаговими змінними пояснюється специфічними властивостями досліджуваних процесів, конкретніше їх інертністю. Так, рівень рентабельності продажу підприємства цього року залежить від дії факторів цього року та попередніх років. Якщо мало місце зростання рівня за рахунок дії визначених факторів, то це відобразиться на рівні цього року не залежно від того, чи він зросте, чи знизиться. Для таких процесів характерним є та обставина, що рівень пояснюючої змінної процесів визначається не тільки одночасними значеннями пояснюючих факторів , але він також залежить і від значень ряду з цих факторів, що відносяться до попередніх періодів, тобто від значень .

Загальний вигляд лінійної економетричної моделі з лаговими незалежними змінними представляється рівнянням:

, (6.19)

де – коефіцієнти, що пов’язують рівень змінної , взятий у момент , із залежною змінною ;

– коефіцієнти, що пов’язують – рівень змінної , взятий в момент , із залежною змінною і т. д.;

– помилка моделі в момент часу ;

– стала моделі.

Першим етапом побудови моделі є побудова регресійної моделі залежної змінної від факторів та визначення їх значущості, тобто необхідно виконати множинний регресійний аналіз залежності рентабельності продажу від факторів , що є факторами, відповідно, ресурсовіддачі, застосування праці, місткості ринку, дохідності 1 працівника, стійкості економічного зростання. Одержали початкове рівняння:

. (6.20)

Приведений з урахуванням степенів свободи коефіцієнт детермінації , тобто близько 100% варіації рентабельності продажу обумовлено факторами, які включено до моделі.

На даному етапі дослідження найбільш впливовими на результативний фактор рентабельність продажу виявились показники місткості ринку та стійкості економічного зростання.

Значний вплив фактора місткості ринку на рентабельність продажу є цілком природним, оскільки рентабельність продажу прямо пропорційно залежить від частки ринку, яку займає підприємство. Чим вище місткість ринку, тим вище рентабельність продажу. Домінування зазначеного фактора обумовлено динамічною зміною кон’юнктури ринку, трансформацією норм і взаємин підприємств. У сучасних умовах господарювання саме ринок визначає потребу в товарах та послугах, диктує вимоги до них. Стратегічний розвиток підприємства неможливий без реалізації заходів для підвищення ефективності маркетингової сфери діяльності.

Показник стійкості економічного зростання негативно впливає на результативний показник. Це пов’язано з тенденцією спаду показника економічного зростання, що викликано, перш за все, низьким рівнем чистого прибутку на ВАТ “Харківський завод електротехнічного обладнання”. Для покращення ситуації, яка склалася, доцільно провести інтеграцію маркетингової та фінансової сфер діяльності, підвищити узгодженість цих сфер діяльності.

Другий етап аналізу передбачає включення до моделі лагових змінних першого порядку, тепер в моделі десять змінних. Виконавши процедуру послідовного зменшення групи змінних, в моделі залишився лише лаговий коефіцієнт ресурсовіддачі:

. (6.21)

Коефіцієнт детермінації зменшився та дорівнює . Коефіцієнти регресії та модель в цілому значущі. Дана модель свідчить про незначний негативний вплив коефіцієнта ресурсовіддачі в третьому кварталі 2009 року на рентабельність продажу. З метою підвищення конкурентоспроможності підприємства в подальшій діяльності слід інтегрувати виробничу та маркетингову діяльність. Необхідно обґрунтовувати доцільність випуску всіх видів продукції, раціоналізувати структуру собівартості та цінову політику. Виробничу програму важливо будувати на комплексному маркетинговому дослідженні.

Перевіримо вплив лагових змінних другого порядку на рентабельність продажу. До моделі включено п’ять лагових змінних другого порядку:

. (6.22)

Коефіцієнт детермінації ще зменшився до . Дієвим фактором нарощування конкурентоспроможного потенціалу виявився коефіцієнт ресурсовіддачі. Його вплив проявився в 2 кварталі 2009 року.

Для того щоб дослідити вплив лагових змінних першого та другого порядку в сукупності необхідно до моделі включити 15 змінних:

(6.23)

В моделі коефіцієнт детермінації дуже великий майже одиниця. Всі коефіцієнти регресії та модель є значущими.

Коефіцієнт стійкості економічного зростання негативно впливає на рентабельність продажу в поточному та попередніх етапах. В 2 кварталі 2009 року показник дохідності 1 працівника виключено з моделі, а в 3 та 4 кварталах 2009 року він негативно впливає на рентабельність продажу. Коефіцієнт дохідності 1 працівника в 4 кварталі 2009 року не ввійшов до моделі, в 3 кварталі негативно впливав на рентабельність продажу. До 4 кварталу його негативний вплив збільшився. Показник місткості ринку негативно впливав на рентабельність продажу протягом 2 та 3 кварталів 2009 року. В 4 кварталі аналізований показник не ввійшов до складу моделі. Показник використання праці в 2 кварталі 2009 року мав незначний позитивний вплив на результативний показник. В 3 кварталі показник використання праці уже негативно вплинув і в 4 кварталі негативний вплив збільшується. Показник ресурсовіддачі в 2 кварталі виключений з моделі, в 3 кварталі негативно впливає на результативний показник, в 4 кварталі вплив показника значно збільшився та він впливає уже позитивно. Майже всі показники, які характеризують конкурентоспроможний потенціал підприємства, впливають негативно на рентабельність продажу. Лише коефіцієнт ресурсовіддачі має значний позитивний вплив.

Доцільно підвищити ефективність фінансової, інноваційної та маркетингової сфер діяльності та управління персоналом підприємства.

До моделі ввійшли всі показники без лагів, окрім показника місткості ринку. Вони майже всі впливають негативно на рентабельність продажу. Лише коефіцієнт ресурсовіддачі має значний позитивний вплив. Така ситуація пояснюється тим, що місткість ринку не відразу впливає на рентабельність продажу. Якщо підприємство підвищило місткість ринку, яку займає, то це відобразиться в наступних періодах часу, оскільки покупці зайнятого сегмента ринку ще не володіють інформацією в повному об’ємі про якість та інші параметри представленої продукції та ділову репутацію підприємства-виробника. В зв’язку з цим необхідно підвищити витрати на рекламу, що також не сприяє підвищенню рентабальності продажу. Коефіцієнт ресурсовіддачі впливає відразу на результативний у поточному періоді. Вплив цього показника з часом зменшується на рентабельність продажу. В 3 кварталі 2009 року проявляється негативний вплив показника місткості ринку, оскільки він з часом зменшується. Позитивно впливав лише коефіцієнт ресурсовіддачі за попередні періоди на рентабельність продажу.

Для підвищення рівня конкурентоспроможності та конкуренто- спроможного потенціалу доцільно провести інтеграцію виробничої, фінансової, маркетингової, інноваційної сфер діяльності та управління персоналом.

Розглянемо як впливають змінні без лагів, лагові змінні першого та другого порядку на рентабельність продукції:

(6.24)

Негативний вплив показника стійкості економічного зростання підвищується починаючи з 2 кварталу 2009 року. За динамікою показника дохідності 1 працівника спостерігається аналогічна тенденція. Протягом 2 та 3 кварталів 2009 року знову ж таки зростали негативні тенденції показника місткості ринку. В 4 кварталі спостерігається незначне зниження негативних тенденцій. За показником використання праці на 2 квартал 2009 року зафіксовано незначний позитивний вплив на рентабельність продукції. До 3 кварталу відбулося значне зниження цього показника. В 4 кварталі він знизився ще більше. Зафіксовано значний позитивний вплив показника ресурсовіддачі на результативний показник в 3 та 4 кварталах 2009 року. В 2 квараталі його виключено з моделі.

Значний позитивний вплив в поточному періоді та 3 кварталі 2009 року має показник ресурсовіддачі. Це пояснюється безпосереднім відношенням показників рентабельності продукції та ресурсовіддачі до виробничої сфери діяльності. В другому кварталі 2009 року показник ресурсовіддачі виключено з моделі. Виявлено негативний вплив показників використання праці, місткості ринку, дохідності 1 працівника, стійкості економічного зростання. Зменшення показника рентабельності продукції протягом аналізованих періодів викликане зменшенням показників використання праці, місткості ринку, дохідності 1 працівника, стійкості економічного зростання Для зменшення негативного впливу названих показників доцільно підвищити ефективність інноваційної, фінансової, маркетингової сфер діяльності та організаційної структури.

У 2 кварталі 2009 року виявлений негативний вплив на рентабельність продукції показників місткості ринку, дохідності 1 працівника та стійкості економічного зростання. Позитивно впливає показник використання праці.

У поточному та майбутніх періодах необхідно акцентувати увагу на інтеграції всіх сфер діяльності з метою нарощування конкурентоспроможного потенціалу.

Для нарощування конкурентоспроможного потенціалу першочег- говими заходами є підвищення ефективності маркетингової та фінансової сфер діяльності й управління персоналом підприємства.

Розглянемо, як впливають змінні без лагів, лагові змінні першого та другого порядку на рентабельність активів:

(6.25)

Позитивно протягом всіх періодів на рентабельність активів впливає показник стійкості економічного зростання, оскільки рентабельність активів та коефіцієнт стійкості економічного зростання відносяться до фінансової сфери діяльності. Спостерігаються тенденції зростання впливу показників дохідності 1 працівника, місткості ринку та використання праці на рентабельність активів. Зафіксовано тенденцію зниження впливу протягом аналізованих періодів показника ресурсовіддачі. В ситуації, яка склалася, необхідно підвищити ефективність маркетингової та виробничої сфер діяльності. На рентабельність продажу в побудованій моделі позитивно впливають показники використання праці, дохідності 1 працівника та стійкості економічного зростання. Рентабельність активів та показник стійкості економічного зростання є проявом дії фінансової сфери діяльності. Показники використання праці та дохідності 1 працівника характеризують ефективність управління персоналом підприємства. Негативний вплив має показник ресурсовіддачі. Це викликано низькими раціональністю використання ресурсів та економією ресурсів.

Для підвищення дієвості факторів конкурентоспроможного потенціалу слід провести інтеграцію маркетингової, виробничої та фінансової сфер діяльності.

У поточному періоді потрібно розширити місткість ринку. Це можна зробити за рахунок пропозиції додаткових послуг з обслуговування та ремонту електротехнічного обладнання. Можна підвищити тривалість гарантійного періоду. Можна запропонувати розширення асортименту товарів народного споживання, тобто реалізувати конкурентну стратегію диверсифікації. Необхідно впроваджувати інноваційні технології з метою зменшення собівартості продукції. І, в результаті, вийти на конкурентну стратегію зниження витрат. Підприємство повинне дбати про високу позитивну ділову репутацію.

Спостерігається негативний вплив фактора ресурсовіддачі на рентабельність активів. Це свідчить про низьку ефективність використання ресурсів, які є в розпорядженні підприємства, починаючи з інформаційних ресурсів і закінчуючи основними засобами. Кошти підприємств вкладено в необоротні активи, зокрема в основні засоби, стан яких характеризується високим ступенем фізичної та моральної зношеності, неповного завантаження основних виробничих фондів. На підприємствах гостро постає проблема нестачі оборотних активів. Необхідно підвищувати рівень оборотності оборотних активів.

Фактор дохідності серед робітників, які працюють на підприємствах – виробниках електротехнічного обладнання, виявлено дуже низьким. Якщо раніше конкурентоспроможними вважались країни з нижчою вартістю факторів виробництва, то зараз до ключових факторів конкурентоспроможності країни включаються інші, зокрема, такі: об’єм інвестицій в нові технології, об’єм інвестицій в “людський капітал”. Нові технології відіграють центральну роль в ефективності виробництва. Курс на підвищення конкурентоспроможності підприємств, а потім і країни, вимагає координування інвестицій в технології з розвитком “людського капіталу”, інакше останні не матимуть адекватного кадрового забезпечення.

Аналіз моделей конкурентоспроможного потенціалу наведено в додатку Е, табл. Е.1.

Відповідно сформованим моделям (6.23) – (6.25) найбільш сильнодіючими факторами конкурентоспроможного потенціалу є використання трудового потенціалу () та економічного зростання (). При цьому процеси нарощування/спаду є характерними саме для цих факторів. І, якщо у моделях рентабельності продажу () і продукції () ці фактори визначили процеси спаду конкурентоспроможного потенціалу, то в моделі рентабельності активів () – процеси нарощування. Оцінка конкурентоспроможного потенціалу визначає неефективність та відсутність процесів нарощування можливостей для формування та підвищення конкурентоспроможності підприємства. Таке положення обумовлено виснаженням ресурсного потенціалу економічного зростання, відсутністю стратегічних орієнтирів розвитку підприємства, відтворювальниих процесів виробництва, маркетингових досліджень та формування на їх базі гнучкої цінової політики.

Наведені моделі конкурентного потенціалу підприємства (6.23) – (6.25) є індикаторами процесів його нарощування або спаду. Динаміка змінних конкурентного потенціалу дозволяє проводити систематичний контроль над процесами, які досліджуються.

Використання в управлінні підприємством наведених моделей дозволяє здійснювати вибір та обґрунтування напрямків розвитку; розробку стратегій формування та підвищення конкурентоспроможності; коригування цілей та завдань; контроль за процесами нарощування конкурентного потенціалу.

У результаті проведення діагностики інерційних процесів нарощування, або виснаження конкурентного потенціалу підприємств виявлено виснаження конкурентного потенціалу за факторами рентабельності продажу та продукції, а за фактором рентабельності активів виявлено нарощування конкурентного потенціалу. Але така тенденція не засвідчує позитивні зрушення, оскільки це лише кількісні зміни в структурі активів, а не якісні.

Дата добавления: 2014-12-24