Висновок. Згідно з Конституцією України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами

Згідно з Конституцією України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що є у державі. Народові України забезпечується можливість брати участь у здійсненні правосуддя через запровадження інститутів народних засідателів і присяжних. Правосуддя є гарантом охорони та виконання інших конституційних принципів, таких як: недоторканність особи; недоторканність житла; охорона особистого життя громадян, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень; здійснення правосуддя тільки судом; здійснення правосуддя на засадах рівності громадян перед законом і судом; презумпція невинності та ін.

Також правосуддя з метою здійснення законності забезпечує відповідачеві, підозрюваному і обвинуваченому права на захист, на відстоювання їхніх законних інтересів. Правосуддя, як одна з форм державного управління, забезпечує виконання державою внутрішньої функції здійснення законності і охорони правопорядку, власності, прав і свобод громадян. Це здійснюється шляхом вирішення судом цивільних, кримінальних і господарських справ за правилами, передбаченими цивільним, кримінальним, арбітражним правом, тобто шляхом застосування від імені держави норм права до встановлених у судовому засіданні фактів і відносин, а в необхідних випадках — і мір примусу до правопорушників. Конституція України присвячує спеціальний, VІІІ розділ, який називається “Правосуддя”, закріпленню правових основ організації судової влади в країні. Здійснення судової влади (правосуддя) в Україні покладається тільки на суди. Завданням правосуддя є вирішення спорів, що мають юридичне значення, визнання факту вчинення злочину й вини чи не винуватості певної особи у його вчинені та призначення відповідної міри покарання. Передавання цих повноважень судами до компетенції інших державних органів або самовільне привласнення їх іншими органами чи посадовими особами не допускається. Слід мати на увазі, що в нашій державі не існує відносин, які б не могли бути предметом судового розгляду.

У статті 124 Конституції України вказується, що судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Конституційний Суд виступає єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Його основне завдання — забезпечення конституційного правопорядку в державі. Лише Конституційний Суд робить остаточні висновки про відповідальність законів та інших правових актів конституційним принципам. Всі інші суди — від районних (міських) до Верховного Суду України — називаються судами загальної юрисдикції. Система цих судів у відповідності з Конституцією має будуватися за принципами територіальності та спеціалізації.

Конкретний зміст цих принципів і шляхи їх утілення в організацію й діяльність судів загальної юрисдикції розкриваються у відповідних законах. Виходячи з уже наявного досвіду, можна говорити, що територіальний принцип означає поширення юрисдикції судового органу, тобто його повноважень розглядати й вирішувати певні категорії справ, на визначені законом частини території держави. При цьому вони можуть будуватись у відповідності з адміністративно-територіальними одиницями (районі, обласні суди), а можуть і не збігатися з ними (утворення міжрайонних судів, юрисдикція яких поширюється на територію кількох адміністративних районів).

Спеціалізація судів означає розгляд окремими судами справ певних категорій. В Україні як спеціалізовані вже діють військові та арбітражні суди. Світовий досвід переконує в доцільності створення, наприклад, сімейних, адміністративних, апеляційних, у справах неповнолітніх, інших спеціалізованих судів. При цьому, якщо систему судів загальної компетенції очолює Верховний Суд України, то вищими інстанціями спеціалізованих судів мають стати відповідні вищі суди, наприклад для системи адміністративних судів у справах неповнолітніх — Вищий суд у справах неповнолітніх тощо. Конституція спеціально вказує на необхідність діяльності апеляційних судів, тобто судових органів, призначення яких полягає в перегляді, за скаргами заінтересованих сторін, справ, рішення та вироки за якими ще не вступили в законну силу.

Конституція України підкреслює недопустимість створення надзвичайних та особливих судів, які діяли б поза межами конституційно встановленої системи судів або керувалися якимись особливими, спеціально лише для них виробленими, правилами здійснення правосуддя. Досвід показує, що поява таких судів стає першим кроком до встановлення режиму беззаконня, провокує широке застосування політичних репресій і т.д.

У відповідності з ч. 1 статті 127 Конституції правосуддя в Україні здійснюється професійними судами. Здійснення суддівських функцій на професійній основі має забезпечити накопичення суддями відповідного досвіду, постійне поглиблення їхньої юридичної підготовки, що, в свою чергу, має привести до винесення тільки законних рішень при розгляді конкретних судових справ. Щоб забезпечити незалежність судів від будь-яких політичних та інших структур, захистити їх від впливу політичних доктрин та економічних інтересів, Конституція забороняє професійним судам належати до політичних партій, профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат (тобто бути членом виборних державних органів чи органів місцевого самоврядування), обіймати будь-які інші оплачувані посади чи виконувати іншу оплачувану роботу. У той самий час їм дозволяється наукова, викладацька та творча діяльність.

Конституція і закони України гарантують незалежність суддів. Із цією метою забороняється впливати на них будь-яким способом. При здійсненні правосуддя вони повинні бути незалежними й підкорятися лише законові. За неповагу до суду або до судді винуватці притягаються до юридичної відповідальності.

Суддя не може бути без згоди Верховної Ради затриманий чи заарештований. Але на порушення кримінальної справи проти судді, якщо проти нього виноситься обвинувальний вирок суду. Конституція України зобов’язує державу забезпечувати особисту безпеку суддів та інших сімей. У нашої держави немає належного досвіду виконання таких приписів. Тому при підготовці нормативних актів слід брати до уваги досвід інших країн й, перш за все, пам’ятати, що забезпечення такого виду діяльності потребує значного матеріального та фінансового забезпечення.

Конституція України визначає основні вимоги до особи, яка претендує на заміщення посади судді. Додаткові вимоги щодо стажу, віку та професійного рівня окремих категорій суддів можуть встановлюватися законом. Конституція України також встановлює ряд основних засад здійснення правосуддя. Стосовно судів окремих юрисдикцій (наприклад, судів у справах неповнолітніх, апеляційних тощо), закон може визначати й інші, крім названих засади судочинства. Судочинство може здійснюватися суддею одноособове, колегією суддів (наприклад, у спеціалізованих судах) чи судом присяжних. Конкретні форми судочинства встановлюються у спеціальних законах.

Стаття 131 Конституції України передбачає створення Вищої ради юстиції, до відома якої входять внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад; прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності; здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

Список літератури

1. Конституція України з 1996 р., Прийнята на п`ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України 1996, № 30.

2. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України 1993, № 9.

3. Про адвокатуру: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України 1993, № 3780 - XII.

4. Про Вищу раду Юстиції: Закон України від 15 січня 1998р. // Відомості Верховної Ради України від 19 червня 1998р., № 25.

5. Про господарський суд: Закон України від 21 червня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України 2001, № 2538 - III.

6. Про органи суддівського самоврядування: Закон України від 21 червня 2001р.// Відомості Верховної Ради України 2001, № 2535 - ІІІ.

7. Про прокуратуру: Закон України від 12 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України 2001, № 2338 - III.

8. Про прокуратуру: Закон України від 11 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України 2003, № 1130 - IV.

9. Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України 1992 р. № 2863 - XII.

10. Про судоустрій України: Закон України від 2 лютого 2002р. // Голос України 19 березня 2000.

11. Про судоустрій України: Закон України від 7 лютого 2002р. // Відомості Верховної Ради України 12 липня 2002, № 3018 - III.

12. Про третейські суди: Закон України від 11 травня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України 27 травня 2004, № 35.

13. Положення про кваліфікаційно - дисциплінарну комісію адвокатури: Указ Президента України від 05 травня 1993.

14. Господарський процесуальний кодекс України. Про господарські суди: Закон України - К.: Юрінком Інтер, 2001р.

15. Кримінально-процесуальний кодекс України: [Станом на 21 березня 2005р.] - К.: Велес, 2005.

16. Зражевський Ю.М.: Систематичне зібрання чинного законодавства України/Видавництво Український інформаційно-правовий центр, Київ - 2002р.

17. Організація судочинства в Україні: Наук. - практ. вид./ Мін-во юстиції України Уклад.: Л.М. Горбунова та ін. - К.: Логос, 2002.

18. Погорілко В.Ф.: Конституційне право України, 3 - тє видання, Київ, Наукова думка 2002р.

19. Фрицький О.Ф.: Конституційне право України, Київ, Юрінком Інтер 2002р.

Дата добавления: 2014-12-24