Желаю вам успеха и удачи в дальнейших зараотках. . . 53 страница

Валютний курс – мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн.

Функції валютного курсу:

1. Інтернаціоналізація грошових відносин

2. Забезпечення взаємного обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів і кредитів.

3. Використовується для порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених в національних чи іноземних валютах.

1. Використовується для періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті компаній та банків.

5. Перерозподіл національного продукту між країнами.

Багатофакторність валютного курсу відображає його зв’язок з іншими економічними категоріями: вартістю, ціною, грошима, процентом, платіжним балансом тощо. При чому відбувається складне їх переплетення та висунення в якості вирішальних то тих, то інших факторів.

Фактори, що впливають на валютний курс: темп інфляції; стан платіжного балансу; різниця процентних ставок в різних країнах; діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції; ступінь використання визначеної валюти на євроринку та міжнародних розрахунках;прискорення чи затримка міжнародних платежів; ступінь довіри до валюти на національному та світових ринках; валютна політика; продуктивність праці; довгострокові темпи зростання національної валюти; місце і роль країни у світовій торгівлі; вивіз капіталу.

Види валютних курсів:

- Фіксований – в основу покладено монетний паритет (ваговий вміст золота в національних грошових одиницях)

1) реально фіксований (золотомонетний стандарт)

2) договірно-фіксований – ординарний (прив’язаний до СДР, долара США, до французького франка до інших валют); кошиковий (прив’язаний до штучно побудованих комбінацій валют основних торговельних партнерів Австрії, Алжиру); валютний курс, заснований на системі змінного паритету.

- Плаваючий – визначається через зіставлення паритетів купівельної спроможності валют, тобто оцінки в національних грошах вартості однойменного “ кошика” товарів.

1) незалежне плавання (на девізних ринках)

2) кероване (регульоване) плавання (втручання центральних банків)

3)змішане плавання по відношенню до однієї валюти (долара США) – всього чотири країни застосовують Бахрейн, Саудівська Аравія, Катар, Об’єднані Арабські Емірати)

4)спільне плавання (валютне угрупування ЄС використовують)

Номінальний валютний курс – це конкретна ціна національної валюти на іноземну валюту і навпаки.

Реальний валютний курс:

1) - це номінальний помножений на співвідношення рівня цін в двох країнах;

2) - розраховується на базі середніх цін в країнах, які є головними партнерами даної країни (свідчить про конкурентоспроможність товарів відносно до імпортерів)

Спот курс – курс обмін на протязі не більше 2 робочих днів з моменту досягнення угоди про курс – це курс на ринку на певну дату.

Форвардний курс – узгоджений курс, обмін за цим курсом здійснюється в майбутньому, понад 3 дня після узгодження.

4. Валютні біржі та міжнародні ринки валют.

Валютні біржіта міжнародні ринки валют (від середньолат. bursa - гаманець) з'явилися у XV-ХУІ ст. в італійських містах-державах Венеції, Генуї, Флоренції, а також у Голландії, Англії. У дореволюційній Росії валютно-фінансова біржа діяла з 70-х років ХІХ ст. і торгувала іноземною валютою та цінними паперами.

Міжнародні ринки валют (international currency markets) виникли у зв'язку із запровадженням у 1973 р. плаваючих валютних обмінних курсів (floating exchange rates) і зростанням приватної міжнародної ліквідності (private international liquidity), переважно у формі євровалют. Зокрема, виникнення євровалют можна трактувати як реакцію на послаблення позицій долара США. Фахівці вважають євровалюти результатом поглиблення інтеграції світової економіки, що відображає посилення інтернаціоналізації виробничого і фінансового капіталу (productive and financial capital). Появу євровалют зумовило і загострення конкуренції між фінансовими установами, передусім комерційними банками.

Євровалюта - це банківські депозити, що не підлягають внутрішньому банківському законодавству (are not subject to domestic banking legislation).

У період свого виникнення євровалюти були передусім доларами США, депозитованими в Європі. Згодом до американського долара додалися німецька марка та японська єна. Ринок євровалют часто називають ринком євродоларів. Це неправильно, оскільки на ньому був присутній не лише долар США. Не досить точною є і назва "єв-ровалюти" з огляду на те, що половина цих валют зосереджувалася не в Європі, а далеко за її межами - на Багамах, у Панамі, Сінгапурі та Бахрейні. Найбільшим європейським центром євровалют є Лондон.

Отже, ринок євровалют - це незалежний оптовий ринок, де оперують великими сумами. Цей ринок перебуває поза юрисдикцією держав, є джерелом порівняно дешевого кредиту для позичальника і водночас високого прибутку для позикодавця.

5. Світові ринки золота

Цей дорогоцінний метал надходить на ринок у вигляді стандартних зливків (вагою 12,5 кг, проба щонайменше 995; кілька кілограмів, проба 900-916,6; малі зливки вагою 990-1005 г). Об'єктами операцій є також золоті монети старого і сучасного карбування.

У світі налічується понад 50 центрів торгівлі золотом у Європі, Америці, Азії та Африці. Провідними центрами вважаються Лондон і Цюріх.

Дата добавления: 2014-12-24