Західнаукраїнські землі в 1920-ті – 1930-ті рр

Зміни політико-економічного курсу в СРСР наприкінці 1920рр. та їх наслідки для України.

Криза радянської влади: економічна – загальна сума збитків, завданих Україні Громадянською війною(1917-1920) – 2 млрд. карбованців; 1920 – промислове виробництво складало10% від рівня 1913,, 1922 – 11 тис. підприємств працювали 2552, з 57 домашніх печей – 1, знищення 4 тис. км. Залізниць, 60% паровозів;1920 – скорочення посівних площ з 20,9 млн.дес(1913), до 15,4 млн.дес;неврожай 1920.

Соц.-політ.: масовий опір населення політиці "воєнного комунізму". НЕП – сист. зходів, здійснюваних більшовиками в 21-28 рр. з метою відродження економіки Росії.

Суть НЕП: зміцнення позицій рад. влади в суспільстві; на відміну від "воєнного комунізму" – НЕП містив у собі елементи ринку. Це був єдиний шлях відродження зруйнованої економіки. 1921-28 рр. – запровадження НЕПу в Росії;1922-28 – запровадження в Україні.

Основні заходи НЕПу:

• Сільське господарство – зміна продрозкладки продподатком; селянам надано право продавати частину продукції держави за низькими цінами, а решту – продавати на ринку; відновлення приватної, орендної, кооперативної форми власності; промисловість – денаціоналізація(приватизація середніх і дрібних підприємств); запровадження госпродрозрахунку; розвиток державного, кооперативного, приватного секторів виробництва.

• Фінанси – відновлення грошово-фінансової системи; запровадження стійкої грошової одиниці – червінця – замість знецінених радянських грошових знаків.

• Торгівля – відновлення приватної торгівлі (зовнішня торгівля перебувала під контролем держави).

• Система управління – реорганізація апарату держ.управління господарством: ліквідація системи главків, об'єднання державних підприємств у трести, які працювали на господарчо-розрахнкових засадах.

• Трудові відносини – скасування зрівняльної заробітної плати, натуральної оплати, трудової повинності.

Наслідки:

• Загальне скорочення посівних площ на 3%

• Восени 1928 р. почався масовий забій худоби

• Продовольчий дефіцит призвів до ведення в містах карток на хліб і ряд інших продуктів

• Навесні 1929 р. для хлібозаготівель для вилучення хліба повсюди застосовувались надзвичайні заходи.

Згідно з домовленостями Паризької мирної конференції 1919 р. та Ризького договору 1921 р. Східна Галичина, Західна Волинь, Холмщина і Полісся увійшли до складу Польщі.

Населені українцями землі у складі Польщі, що становили чверть території держави, залишилися в таких самих соціально-економічних умовах, що й у складі Австро-Угорщини. Тобто вони були слаборозвинутими аграрними окраїнами, які поставляли центральним регіонам Польщі дешеву сировину, натомість купуючи дорогі готові товари. Основними проблемами в сільському господарстві залишались перенаселеність сіл та мізерні земельні наділи. Для вирішення цієї проблеми уряд здійснив розділ великих поміщицьких маєтків, однак українських селян ця реформа майже не торкнулась, оскільки цю землю в першу чергу отримали польські селяни та польські переселенці в Східну Галичину та інші українські землі.

Значних розмірів набували тут і національні утиски. Українці не мали можливості у Польській державі обіймати адміністративні посади в державних установах, офіцерські посади в армії. Польський уряд усіляко гальмував розвиток народної освіти у Східній Галичині. Якщо 1912 р. у Західній Україні працювали 3622 українські початкові школи, то в 1930-ті — тільки кілька сотень. Ще в гіршому становищі була середня освіта. Зі 138 загальноосвітніх шкіл 1939 р. працювали тільки 5 українських державних, у яких навчалося 2050 учнів і 18 приватних з 3571 учнем. Можливості українців навчатися у вищих навчальних закладах були мізерними, оскільки в них встановлювалась дуже висока плата за навчання.

Українці через таку політику польського уряду залишались до нього в опозиції. Свої права і свободи вони захищали легальними і нелегальними методами. Галицькі українці мали неабиякий досвід політичної самоорганізації, що виявилося в існуванні в краї 12 українських політичних партій, які становили собою суцільний партійний спектр.

До лівого крила партійного спектра належала Комуністична партія Східної Галичини, з 1923 р. — Комуністична партія Західної України (КПЗУ), яка знаходилась у складі Комуністичної партії Польщі. Ліве крило цієї партії виступало за союз з Москвою, праве було більш стриманим, і, зважаючи на існування в СРСР тоталітарного режиму, виступало з позицій націоналкомунізму.

Центристським вважався блок Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО), створений 1925 р. Він мав значну підтримку населення. Лідерами УНДО були Д. Левицький, В. Мудрий, С. Баран та інші діячі. У 1930-і рр. відбулося зближення УНДО з польськими правлячими колами. За угодою з польським урядом в обмін на припинення переслідувань українських демократичних організацій та розширення їх представництва у польському сеймі УНДО відмовилося від своєї початкової вимоги автономії західноукраїнських земель у складі Польщі, визнавши пріоритет інтересів польської держави.

Правою політичною силою стала Організація Українських націоналістів (ОУН), яка утворилася 1929 р. її очолював колишній командир полку січових стрільців армії УНР Євген Коновалець. Ідеологією ОУН був інтегральний націоналізм. Його суть полягала в тому, що нації ведуть боротьбу за виживання, подібну до описаної Дарвіним боротьби видів, і в цій боротьбі перемагає найсильніший, слабкі нації гинуть. Отже, українцям, щоб вижити в цій боротьбі, треба консолідуватись (інтегруватись) заради виживання української нації. Інтегральний націоналізм відкидав ліберальні цінності, проповідував культ сили, пріоритет інтересів нації над інтересами особи, об'єднання нації в єдиний кулак на чолі з вождем. Вищою цінністю оголошувалося створення незалежної Української держави. Засобом боротьби оунівців був терор як проти представників польської адміністрації (наприклад, вбивство міністра внутрішніх справ Польщі Б. Перацького 1934 р., комісара польської поліції у Львові Є. Чеховського), так і проти своїх політичних опонентів серед діячів інших напрямів національно-визвольного руху. Як допоміжні засоби використовувались демонстрації, бойкоти, студентські страйки.

Діяльність ОУН викликала репресії з боку польських властей.. 1934 р. був розгромлений крайовий штаб ОУН в Галичині, коли були заарештовані сотні членів цієї організації.

Українські землі у складі Румунії

Дата добавления: 2014-12-24