Німецько-фашиський окупаційний режим в Україні. Всенародний рух опору

Протягом одного року німецькі війська та їхні союзники окупували територію України, де встановили "новий порядок". Окупаційна політика Німеччини здійснювалося згідно з планом "Ост", згідно з яким:

Україна розглядалася як життєвий простір для німецького народу; призначенням України було постачання продукції та сировини "новій Європі"; народи, які населяли окуповані території, підлягали знищенню або виселенню, а та частина населення, що вижила б, мала перетворитися на рабів; після завершення війни на захоплені території передбачалося переселити 8-9 німецьких колоністів. Спочатку гітлерівці розділили територію України на такі адміністративні райони – Львівська, Дрогобицька, Станіславська і Тернопільська область "Дистрикт Галичина", що підпорядковувалася генерал-губернатору; Правобережна Україна, більша частина Лівобережжя та південні райони України утворювали б "Рейхскомісаріат Україна"; Східні райони країни до узбережжя Азовського моря і Крим підпорядковувались військовій адміністрації; Одеська, Чернівецька, південні райони Вінницької та Миколаївської областей утворювали б нову румунську провінцію "Трансістрію"; на Закарпатті угорська влада створила б "Підкарпатську територію", на чолі якої стояв би комісар.

Вересень 1941 – Е.Кох – рейхскомісар України. Особливість німецького "нового порядку" – тотальний терор. На окупованих територіях знищено мільйони мирних жителів, створено 180 концтаборів, 50 гетто. Найбільше людей загинуло в Бабиному Яру в Києві (більше 150 тис.ос.), Дрогобицькому Яру в Харкові (більше 30 тис.ос.), До манівці і Богданівні на Одещині (більше 50 тис.ос). Гітлерівці також вдавалися до масового знищення військовополонених. Щоб запобігти опору, німці запровадили систему колективної відповідальності. Широко вербувалися "остарбайтери" – населення України, відправлялося працювати до Німеччини. Особливістю українського руху Опору стала наявність 2х напрямків боротьби. В Україні діяли: прибічники Рад. Союзу, які боролися проти вермахту; українські націоналісти, що намагалися воювати на 2 фронти – як проти нацистів, так і проти рад. влади. В лісистій північній частині України були сприятливі умови для партизанського руху, який на Волині та Поліссі набув організованого характеру 1942, коли був створений Український штаб партизанського руху (УШПР), який очолив Тимофій Строкач. У русі опору брали участь партійні і безпартійні, дорослі та діти. Директива рад. уряду від 29 червня 1941 закликала до всенародного руху опору нацистам, створення партизанських загонів та підпільної групи. Для розвідувальної й підпільної роботи в німецькому тилу залишалося чимало співпрацівників НКВС. Восени 1941 в Україні формувалися підпільні обколи, райкоми, первинні організації й групи ВКП(б). У лісах з'явилися партизанські загони і почали здійснювати бойові операції. Однією з форм укр. опору гітлерівцями було рятування євреїв. Людей, які рятували чуже життя, наражаючись на небезпеку, називають праведниками.

Дата добавления: 2014-12-24