Західноукраїнські землі у повоєнні роки. Операція Вісла

Внесок українського народу в перемогу над фашистами.

Евакуація промислових та с/г об'єктів України в східні райони Радянського Союзу відбувалося за планом Державного комітету оборони (ДКО) і здійснювалася в дуже важких умовах постійно бомбардування і артилерійських обстрілів німців. Незважаючи на військові труднощі з липня 1941 до середини 1942 з України вдалося вивести найголовніші промислові об'єкти і їх довоєнні потужності. Вагомий внесок у перемогу над ворогом належить українським металургам, підприємствам "Дніпроспецсталі", "Запоріжсталі". За 6 місяців побудовано й уведено в експлуатацію провідні цехи Маріупольського Металургійного заводу. В умовах воєнного часу постійно зростала потреба в продукції паливно-енергетичного комплексу. Особливо це стосувалося вугілля. На підприємства вугільної галузі сх.районів СРСР перевезено 54 тис.шахтарів з Донбасу. Постійно зростали темпи видобутку залізної руди. На схід перебазувалися численні колективи гірників Криворіжжя і Нікополя. Разом з трудівниками Уралу вони освоювали нові залізорудні басейни. Героїчною працею також відзначилися трудівники харківського машинобудівного заводу. За найактивнішою участю укр.робітників, інженерів, службовців у східних районах СРСР побудовано2250 великих промислових підприємств. Уже на кінець 1942 Рад. Союз обігнав Німців з виробництва військової техніки та озброєння. Евакуація колгоспів і радгоспів з України здійснювалося від Поволжя і Казахстану. Маючи багатий досвід вирощування зернових і технічних культур, високоефективного тваринництва, працівники с/г надали істотну допомогу колгоспам і радгоспам сх.регіонів. Українські селяни повністю забезпечували Червону Армію продовольством.

Одним із наслідків Другої світової війни для України було визнання міжнародним співтовариством нових кордонів СРСР на заході. Про це була укладена серія міжнародних договорів СРСР з Польщею, Чехословаччиною і Румунією щодо кордонів, якими було визнано входження їх колишніх територій, населених українцями, до складу СРСР та УРСР.

Нове розмежування кордонів супроводжувалось переміщенням великої кількості населення. Так, відповідно до підписаної ще під час війни угоди між урядом УРСР та прокомуністичним Польським Комітетом національного визволення, з Галичини, Волині, Рівненщини в Польщу було переселено 1944—1946 рр. майже мільйон осіб переважно польського населення. Цими роками до України з Польщі прибуло 520 тис. українців. Масові переміщення людей супроводжувались насиллям власних структур як з польського, так і з радянського боку.

Особливою жорстокістю відзначалась проведена поляками за згодою радянського уряду операція «Вісла» (квітень-травень 1947 р.), яка полягала в насильницькому виселенні українського населення з прикордонних з УРСР територій у західні райони Польщі, конфіскації майна українців, створенні на кордоні з УРСР своєрідної «санітарної зони».

У перші повоєнні роки почалося інтенсивне освоєння західного регіону України у промисловому плані. 1945—1946 рр. у Львові стали до ладу заводи електроламповий, інструментальний, сільськогосподарських машин та ін. 1949 р. на території західних областей діяло вже 2500 великих і середніх підприємств.

У післявоєнні роки в Західній Україні тривала примусова колективізація, яка була проведена в основному за 1948—1949 рр. До середини 1950 р. 7190 колгоспів об'єднали 98 % селянських господарств. Потім у стислі терміни відбулося укрупнення колгоспів. До кінця 1950 р. їх стало не більше 800.

Процес «радянізації» Західної України тривав на тлі братовбивчої війни, яка була спричинена антирадянським опором ОУН—УПА і в якій 1945—1950 рр. загинуло не менше півмільйона людей.

Ускладнював ситуацію в регіоні радянський репресивний апарат, який жорстоко переслідував місцевих жителів за підтримку оунівського опору і всіляко намагався їх залякати. За 1946—1949 рр. цим апаратом до Сибіру було заслано близько 500 тис. західних українців та 40 тис. поляків. Крім того, в боях з бандерівськими загонами загинуло 25 тис. радянських військовослужбовців.

Але з 1947 р. гострота збройної боротьби почала поступово спадати. На початку 1948 р. частина підрозділів УПА перейшла на територію Польщі, деякі через Чехословаччину прорвались у Західну Німеччину. 1950 р. у бою під Львовом загинув командир УПА Роман Шухевич (псевдонім — Тарас Чупринка). До 1952 р. ОУН — УПА як масова організована сила припинила своє існування.

Одним із напрямів радянської політики в Західній Україні була боротьба за ідеологічне панування, де основним конкурентом партійно-державної системи була греко-католицька церква. На Львівському церковному соборі 1946 р., де основною «фігурою» був єпископ Григорій Костельник, що співпрацював з органами безпеки, був винесений вердикт про скасування Брестської церковної унії 1596 р. і розрив стосунків з Ватиканом та приєднання до Російської православної церкви. Греко-католицька церква змушена була діяти нелегально протягом понад 40 років.

75.Ідеологічний наступ сталінізму на культурно-національну сферу України в повоєнний період
Культурне життя УРСР у зазначений період загалом було складним і суперечливим, оскільки віддзеркалювало те, що відбувалося в тогочасному суспільстві. З грудня 1949 р. М.Хрущова на посаді першого секретаря ЦК Компартії України змінив Л. Мельников. Він ще більше посилив боротьбу з українством, ігноруючи національні традиції українського народу, його історію та культуру. 21 листопада 1949 р. Президія Верховної Ради УРСР схвалила і прийняла атрибути державності — герб, прапор, гімн УРСР, які символізували Україну як одну зі складових СРСР. Одна ідеологічна кампанія антиукраїнської спрямованості змінює іншу. Переслідуються відомі діячі української культури, освіти, науки. Завдання посилення ідеологічного контролю над суспільством старіючий Сталін поклав на одного зі своїх поплічників — А. Жданова. Протягом 1946— 1949 рр. «ждановщина» знищила практично всі попередні здобутки української культури. Період «політичних ігор» з Україною та українцями закінчився. У серпні 1946 р. постанова пленуму ЦК української компартії про небезпеку українського націоналізму засуджує «Нарис історії української літератури». Змінюється склад редакційних колегій журналів «Вітчизна» та «Перець». З'являються погромні рецензії на твори Ю. Яновського, А. Малишка, О. Довженка.. Було також засуджено «Історію України», видану у 1943 р., відновлено широкомасштабну кампанію проти «українських буржуазно-націоналістичних істориків». Оперу К. Данькевича «Богдан Хмельницький» критикували за те, що росіянам у ній відведено не досить помітне місце. Українські енциклопедичні видання звинувачувалися у зосередженості на вузьконаціональних темах. Зазнав переслідувань і В. Сосюра за вірш «Любіть Україну», котрий у 1944 р. був відзначений Сталінською премією. Репресії та переслідування у сфері культури торкнулися також і інших національностей, які проживали в Україні. Це добре відчули на собі, зокрема, представники єврейської культури.Отож однією з найхарактерніших рис цього періоду став русифікаторський наступ на українську культуру. Ідеологічна і політична практика сталінізму набирала відкрито великоруських шовіністичних рис. Це завдало значної шкоди українському суспільству, розвитку його національної культури.

76. Відбудова і подальший розвиток народного господарства УРСР в повоєнний період (1945-1955)

1945-1955 – період відбудови в історії УРСР та СРСР, відновлення народного господарства, соц-культ. сфери, повернення до мирного життя. Під час 2СВ питання про повоєнні кордони У. вирішували держави антифашистської коаліції – СРСР, США, Велика Британія. 1943 – Тегеранська, 1945 – Ялтинська і Потсдамська конференції.

Територіальні зміни: 16 серпня 1945 – рад.-пол. Договір: - лінія кордону пролягала за 5-6 км від «лінії кордону» на користь Польщі; - до Польщі перейшла значна частина укр. етнічних земель. Початок 50-х років – завершення формування кордонів. 29 червня 1945 – договір між СРСР і Чехословаччиною про злиття Карп.У. з Рад.У. 10 лютого 1947 – рад-рум договір: до УРСР відійшли Пн.Буковина, частина Бессарабії, юридично закріплено кордони, встановлені в 1940; 1954 – СРСР приєднав Крим до складу УРСР на честь 300-річчя Переяславської угоди, мотивуючи це рішення сусп-економ та територіальною близькістю, тісними госп та культ зв’язками між Кримом та У. Договори про врегулювання кордонів підписували представники союзного Наркомату закордонних справ, що свідчило про відсутність в УРСР самостійної зовн.політики.

Економіка: серпень 1946 –прийняття ВР УРСР Закону про п’ятирічний план відбудови й розвитку народного господарства У. на 1946-1950. Відбудова важкої промисловості (вугільна та металургійна пром, електроенергетика, транспорт, машинобудування) здійснювалася за рахунок легкої промисловості, виробництва товарів народного споживання, розвитку соц.сфери та с/г, науки та культури, які держава асигнувала за залишковим принципом. До поч.. 50-х років відновлено довоєнний рівень виробництва у вартісних показниках.

Між нар.д-ть: посилився вплив СРСР як країни переможиці на Світову політику. Завдяки цьому У. вийшла на зовн.політ. арену, що відкрило нові перспективи й мало велике значення для розбудови укр.держави.

Голод 1946-47: причини: посуха та неврожай 1946; зменшення посівних площ внасл.війни; нестача техніки, низька продуктивність колгоспно-радгоспного виробництва, нестача спеціалістів, робочої сили.

Причини:екон.політика рад.керівництва в центрі і на місцях, яка нехтувала проблеми с/г; надмірно високі обсяги і плани заготівель хліба; посилення репресій проти укр.народу; експорт зерна до Польщі, Болгарії, Румунії, Чехословаччини, Сх.Німеччини в 1946.Наслідки: в 1946-47 від голоду померло 1 млн осіб.

Дата добавления: 2014-12-24