Сегментація ринку праці

Механізм функціонування ринку праці

Ринок праці – це система суспільних відносин пов’язаних із купівлею і продажем товару “робоча сила”. Ринковий механізм р/п являє собою єдність двох складових: сти­хійних регуляторів попиту і пропозиції робочої сили і регулюю­чого впливу держави на ці процеси. Формування попиту на робочу силу здійснюється під впливом таких факторів: приросту величини трудових ресурсів, співвідношення зайнятого і незайнятого населення, використання малоконкурентних груп населення, особливостей пенсійного законо­давства, а також кадрової політики на кожному підприємстві. Пропозиція робочої сили характеризує чисельність працездат­них людей з урахуванням її статі, віку, освіти, професії, кваліфі­кації та ін. Співвідношення попиту на робочу силу та її пропозиції скла­дається під впливом конкретної економічної і соціально-полі­тичної ситуації, зміни ціни робочої сили (оплати праці), рівня ре­альних доходів населення. Відомо, що у міру зниження рівня реальної заробітної пла­ти (ціни робочої сили) попит на робочу силу з боку роботодавців і, від­повідно, зайнятість зростають. Зростання реальної заробітної плати супроводжується збільшенням пропозиції робочої сили. У точці перети­ну кривих попит і пропозиція робочої сили збігаються, тобто ви­никає рівновага на ринку праці. Якщо Ціна робочої, сили вища від рів­новажної, має місце безробіття, якщо нижча — дефіцит працівників. На практиці загальна і структурна рівновага попиту і пропо­зиції робочої сили практично є недосяжними. Кон'юнктура рин­ку праці безпосередньо впливає на ціну робочої сили. Регулювання ринку праці здійснюється для забезпечення відповідності між попитом і пропозицією за обсягом і струк­турою, тобто має на меті досягнення їх ефективної збалансова­ності. В умовах ринкових відносин будь-які диспропорції у вироб­ництві призводять до порушення пропорцій ринку праці, тобто співвідношень між сукупною величиною попиту на робочу силу та її пропозицією; попитом на робочу силу та її пропозицією за галузями, регіонами; між попитом на окремі професії, спеціаль­ності та їх пропозицією.

Сегментація ринку праці — це поділ працівників і робочих місць на замкнуті сектори, зони, які обмежують мобільність ро­бочої сили своїми рамками.

Ознаками сегментації можуть бути: • територіальне положення — регіон, місто, район тощо; • демографічні характеристики — статево-віковий і сімейний склад населення;

• соціально-економічні характеристики — рівень освіти, про-фесійно-кваліфікаційний склад працівників, стаж роботи тощо;• економічні критерії — розподіл покупців за формами влас­ності, за їхнім фінансовим станом; розподіл продавців за рівнем матеріальної забезпеченості та ін.;- психографічні показники — особисті якості працівників, їх належність до певних верств і прошарків суспільства тощо;- поведінкові характеристики — мотивація зайнятості та ін. Великого значення набуває створення сегментів для тих, хто особливо потребує соціальної підтримки з боку держави. Це такі малоконкурентоспроможні групи осіб, яким потрібна робота: мо­лодь, котра досягла працездатного віку, працівники похилого ві­ку, інваліди, жінки з дітьми.

Сегментація ринку праці передбачає поділ ринку праці на дві частини: первинний і вторинний ринки праці.

Первинний ринок характеризується тим, що на ньому присут­ні «хороші роботи». Ознаками цього ринку є:

♦ стабільність зайнятості і надійності становища працівника;

♦ високий рівень заробітної плати;

♦ використання прогресивних технологій, що потребують ви­сокої кваліфікації працівників. Вторинний ринок праці — це ринок, на якому присутні «пога­ні роботи», що характеризуються ознаками, прямо протилежними первинним ринкам праці. Ознаками вторинного ринку є: — велика плинність кадрів і нестабільна зайнятість; - Все короче навпаки!!!!

Дата добавления: 2014-12-25