Зайнятість

Пасивна і активна політика на ринку праці

Ринок праці як важлива багатопланова сфера економічного і соціально-політичного життя суспільства потребує кваліфікова­ного регулювання з метою підвищення ефективності його функ­ціонування. Залежно від стану економіки та ринку праці передбачається здійснення активних та пасивних заходів регулювання зайня­тості.

До активних заходів належать: • створення додаткових і нових робочих місць шляхом рест­руктуризації економіки, розвитку приватного бізнесу, особливо малого й середнього, створення умов для іноземного інвестуван­ня та для самозайнятості населення тощо;

• профорієнтація, підготовка й перепідготовка кадрів; • організація громадських робіт;

• посилення територіальної та професійної мобільності робо­чої сили; • розвиток служби зайнятості тощо. До пасивних заходів належать: виплата допомоги у зв'язку з безробіттям і надання допомоги членам сімей, які перебувають на утриманні безробітних.

Слід наголосити, що створення нових постійних і тимчасових робочих місць у сучасних умовах значною мірою залежать від розвитку малих підприємств і кооперативів. Нині в Україні на них припадає приблизно 60 % загальної кількості зайнятих у не­державних структурах. Для створення малих підприємств не потрібно великого стар­тового капіталу. Водночас ці підприємства забезпечують робо­тою значну частку тимчасово незайнятих громадян.

Важливим напрямом активної політики зайнятості є профе­сійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації пра­цівників з метою створення сприятливих умов для широкомас­штабного розгортання процесів структурної та технологічної перебудови економіки, запобігання змушеному хронічному без­робіттю, розв'язання кадрових завдань, пов'язаних із раціоналі­зацією зайнятості.

Використання трудових ресурсів характеризується показни­ком зайнятості.

Зайнятість являє діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту (національного доходу). Саме в цьому полягає її економічна сутність. Вона відбиває до­сягнутий рівень економічного розвитку, внесок живої праці в досяг­нення виробництва. Соціальна сутність зайнятості відображає потребу людини в самовираженні, а також у задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю.

Демографічна сутність зайнятості відображає взаємозалеж­ність зайнятості з віково-статевими характеристиками населення, його структурою тощо. Важливою проблемою економічної науки, ключовим завдан­ням соціально-економічної політики держави є досягнення по­вної й ефективної зайнятості. У сучасній економічній теорії і практиці під повною зайнятіс­тю розуміють такий стан економіки, за якого всі бажаючі працю­вати мають роботу з оплатою на рівні реальної зарплати, що склалася на даний час. Повна зайнятість може бути досягнута за будь-якого рівня за­лучення до оплачуваної праці, якщо кількість робочих місць від­повідає потребам у них населення. Проте не кожне робоче місце може задовольнити потребу в ньому. Тому мова повинна йти про економічно доцільні робочі місця, тобто продуктивні робочі місця, які дають змогу людині реалізувати свій особистий інтерес, досягти високого рівня про­дуктивності праці і мати достойний заробіток, що гарантує нор­мальне відтворення працівника і його сім'ї. Отже, повна зайнятість означає відповідність попиту на еко­номічно доцільні робочі місця пропозиції робочої сили.

В умовах соціально орієнтованої економіки повна зайнятість може бути ефективною, якщо вона забезпечує достойний дохід, здоров'я, підвищення освітнього і професійного рівня кожного члена суспільства на основі зростання суспільної продуктивності праці.

Дата добавления: 2014-12-25