Білет № 3

Проаналізуйте співвідношення філософської, релігійної та наукової картин світу. Які відомі досягнення сучасної науки змінюють сприйняття релігії?

Якщо говорити про взаємовідносини філософії з іншими науками, то вона не тільки є методологічною основою пізнання, а й інтегрує знання. Тому не дивно, що практично кожен видатний вчений-природник піднімається до рівня філософського осмислення отриманих ним знань. І все-таки філософія - це не що регламентує орган у "державі наук", а самостійна галузь духовного знання, що бере участь в безпосередньому виробництві ідей. Філософія може і повинна світоглядно реагувати на різні, що здаються іноді фантастичними, фундаментальні відкриття приватних наук - будь то ідея Великого Вибуху або методи генної інженерії. Вона не може їх не осмислювати і не пов'язувати в єдину світоглядну картину світу.

При розгляді питання про співвідношення філософії і науки є, принаймні, три аспекти його інтерпретації: 1) чи являється філософія наукою; не можна заперечувати наукового характеру філософії взагалі як одного з потужних потоків розвитку людського знання і культури. І якщо до неї підходити не лише з боку конкретних концепцій, а розглянути з позиції історії, то можна виявити спадкоємність в розвитку філософського знання, його проблематики, спільність категоріального апарату і логіки дослідження. Не випадково Гегель розглядав філософію передусім з точки зору "науки логіки". 2) взаємодія філософії і приватних (конкретних) наук; Сучасна філософія вже не може претендувати на роль науки наук, включати усі знання. Конкретні науки мають власний предмет дослідження, свої закони і методи, свій рівень узагальнення знання. Філософія ж робить предметом свого аналізу узагальнення приватних наук. Основним методом філософії при цьому виступає теоретичне мислення, що спирається на досягнення приватних наук, звичайно, у тому випадку, якщо сама філософія претендує на науковість. Найбільші відкриття в конкретних науках сприяли і інтенсивному розвитку філософії. 3) співвідношення філософії і позанаукового знання. Відношення філософії і паранауки, оскільки паранаука виконує деяку психо- і інтелектуально-терапевтичну функцію, служить певним прожитком адаптації в період соціальної і індивідуальної нестабільності. Що ж до раціоналістичної і наукової філософії, то її статус, загальнокультурне значення і просвітницька функція.

Філософія і релігія. Для релігії характерна віра в трансцендентну і авторитет. Релігії не потрібні докази. Філософія ж, навпаки, потребує доказів.

1.Знайдіть зайве: Кант, Фіхте, Шиллер, Шеллінг, Гегель, Маркс, Фейєрбах. (Відповідь обґрунтуйте).

Все - представители немецкой классической философии. Шиллер – представитель веймеровского просвещения.

2.Назвіть основні категорії діалектики, використовуючи їх визначення надані у таблиці:

(єдиничне) річ, котра розглядається у своїх відмінностях від інших речей	(загальне) подібність сутнісних ознак певних групп речей
(зміст) найбільш значуща внутрішня властивість речі, без котрої вона не може бути сама собою	(форма) зовнішній вигляд речі, такий, якою вона сприймається завдяки органам відчуття
(причина) те, що зумовлює розвиток явища певним чином	(наслідок) те, що є кінцевим результатом окремого процесу
(необхідність) такий розвиток явища, котрий виходить із внутрішніх суттєвих властивостей чи зовнішніх обставин	(випадковість) заздалегідь непередбачуваний розвиток, зумовлений несуттєвими, випадковими, зовнішніми причинами
(можливість) те, чого не існує у реальності, але за певних обставин може стати дійсністю	(дійсність) реально існуюче

3. Сформулюйте один з законів логіки Аристотеля та поясніть його значення.

Аристотель заклав теоретичні основи логіки як науки. Йому належить формулювання трьох основних законів формальної логіки: закон тотожності (А є А), закон виключеного протиріччя (А не є не-А), закон виключеного третього (істинним є А або не-А).

Этот закон в "Метафизике" выражен так: "Не может быть ничего посредине между двумя противоречащими [друг другу] суждениями, но об одном [субъекте] всякий отдельный предикат необходимо либо утверждать, либо отрицать"

Пример: «человек глупій» и «человек умній» не могут быть одновременно истинными если речь идет об одном и том же человеке. Этот закон запрещает отрицать и утверждать одновременно.

Дата добавления: 2014-12-25