Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Міжнародні організації




Харків

Навчальний посібник

Библиографический список

1. Васильева Л.С. Автомобильные эксплуатационные материалы: Учеб. для вузов / Л.С. Васильева – М.: Наука-Пресс, 2003. – 421 с.

2. Обельницкий А.М. и др. Топливо, смазочные материалы и охлаждающие жидкости. Учебник для ВУЗов по спец. «Двигатели внутреннего сгорания» / А.М. Обельницкий, Е.А. Егорушкин, Ю.Н. Чернявский; под ред. проф. А.М. Обельницкого. - М.: ИПО «Полиграм», 1995. – 272с.

3. Сафонов А.С. и др. Автомобильные автоэксплуатационные материалы / А.С. Сафонов, А.И. Ушаков, Н.Д. Юскавец. – СПб.: Гидрометиоиздат, 1998. – 233 с.

4. Анисимов И.Г. и др. Топливо, смазочные материалы, технические жидкости. Ассортимент и применение. Справочник / И.Г. Анисимов. – М.: Техинформ, 1999. – 596 с.

5. Трансмиссионные масла. Пластичные смазки / Р. Балтенас, А.С. Сафонов, А.И. Ушаков, В. Шергалис. – СПб.: ООО «Издательство ДНК», 2001. – 208 с.

6. Р. Балтенас, А.С. и др. Моторные масла / Р. Балтенас, А.С. Сафонов, В. Шергалис. – СПб.: Альфа-Лаб, 2000. – 272 с.

7. Данилов А.М. Применение присадок в топливах для автомобилей. Справ. изд. – М.: Химия, 2000 – 232 с.

8. Гуреев А.А. и др. Химмотология: учебник для ВУЗов / А.А. Гуреев, И.Г. Фукс, В.Л. Лашхи. – М.: Химия, 1986. – 367 с.

9. Гуреев А.А. и др. Автомобильные эксплуатационные материалы / А.А. Гуреев, Р.Я. Иванова, Н.В. Щёголев. – М.: Транспорт, 1974. – 280 с.

10. Кириченко Н.Б. Автомобильные эксплуатационные материалы: Учеб. пособие для сред. проф. образования / Н.Б. Кириченко. – М.: Издательский центр «Академия», 2003. – 208 с.

11. Березин Б.Д., Березин Д.Б. Курс современной органической химии. – М.: Высшая школа, 1999. – 768с.

12. Артёменко А. И. Органическая химия: Учеб. пособие для студ. не хим. специальности вузов / А.И. Артёменко. – М.: Высш. шк., 2003. – 605 с.

 

 

ОГЛАВЛЕНИЕ

 

1. Органические соединения……………………………………………....2

2. Производство автомобильных эксплуатационных материалов…….14

3. Общие сведения о топливах………………………………………...…28

4. Смазочные масла……………………………………………………….77

5. Пластичные смазки…………………………………………………...102

6. Экологические свойства топливо-смазывающих материалов……..118

7. Технические жидкости……………………………………………….126

8. Экономия топлива и масел…………………………………………..140

9. Лакокрасочные материалы…………………………………………..146

10. Клеи……………………………………………………………………155

11. Резинотехнические, обивочные, уплотнительные материалы….…158

 

 

 

Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою університету

(протокол № від)

 

Автори: д-р екон. наук, проф. Л. С. Шевченко (тема 6); д-р екон. наук, проф. О. А. Гриценко (тема 2); д-р екон. наук, проф. Т. М. Камінська (тема 6); д-р екон. наук, проф. С. М. Макуха (теми 1, 3, 5, 7, 8, 9, 10); д-р екон. наук, проф. О. С. Марченко (тема 7); д-р екон. наук, доцент Л. В. Нечипорук (тема 11); канд. екон. наук, доцент В. В. Броницька (тема 11); канд. екон. наук, доцент Г. Ю. Дарнопих (тема 2); канд. екон. наук, доцент О. М. Левковець (тема 5); канд. екон. канд. екон. наук, доцент О. В. Овсієнко (тема 4); канд. екон. наук, доцент О. О. Чуприна (тема 4); канд. екон. наук К. Г. Губін (тема 2); канд. екон. наук О. О. Набатова (тема 2); В. В. Лизогуб (тема 9).

 

Рецензенти: д-р екон. наук, проф. В. М. Соболєв (Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна); д-р філософ. наук В. О. Лозовой (Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого).

 

 

Міжнародна економіка: навч. посіб. / за заг. ред. д-ра екон. наук, проф. С. М. Макухи. – Х.: Нац. університет «Юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого», 2011. – 192 с.

Розглянуто сутність і структуру міжнародної економіки, форми міжнародних економічних відносин в умовах глобалізації. Обгрунтовано пріоритети України в сучасній системі світового господарства.

Для студентів економічних і юридичних ВНЗ, науковців, викладачів і тих, хто самостійно вивчає курс міжнародної економіки.

З М І С Т

Глава 1. Міжнародна економічна система

1.1. Поняття і предмет курсу «Міжнародна економіка»

1.2. Сутність, форми та фактори міжнародного поділу праці Спеціалізація та кооперування

1.3. Рівні міжнародних економічних відносин

1.4. Етапи розвитку світового господарства. Основні риси сучасної міжнародної економіки

Запитання для самоконтролю

Рекомендована література

Глава 2. Середовище міжнародної економіки та структура світового господарства

2.1. Сутність і структура середовища міжнародних економічних відносин

2.2. Класифікація країн світу за рівнем соціально-економічного розвитку та її критерії. Міжнародні інтегральні оцінки економічного розвитку країн.

2.3. Загальна характеристика соціально-економічного розвитку країн, що розвиваються

2.4. Загальна характеристика соціально-економічного розвитку країн з перехідною економікою

2.5. Оцінка соціально-економічного розвитку України. Визначення місця України в сучасній системі світового господарства

Запитання для самоконтролю

Рекомендована література

 

Глава 3. Міжнародна торгівля

3.1. Поняття і теорії зовнішньої торгівлі

3.2. Сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі. Показники участі країни у міжнародній торгівлі

3.3. Основні торговельні партнери України. Товарна структура зовнішньої торгівлі України

Запитання для самоконтролю

Рекомендована література

Глава 4. Міжнародна торгова політика держави

 

4.1. Державне регулювання зовнішньої торгівлі. Політика вільної торгівлі та політика протекціонізму

4.2. Мито: поняття, функції, види. Наслідки встановлення мита

4.3. Нетарифні засоби державного регулювання зовнішньої торгівлі

4.4. Зовнішньоторговельна політика України. Наслідки вступу України до СОТ

Запитання для самоконтролю

Рекомендована література

Глава 5. Міжнародний рух капіталу

5.1. Міжнародний рух капіталу: сутність, причини, форми

5.2. Прямі і портфельні інвестиції, наслідки їх залучення. Сутність і шляхи покращення інвестиційного клімату країни. Офшорні зони.

5.3. Світовий ринок позичкових капіталів. Міжнародний кредит: сутність, функції, принципи, форми

5.4. Поняття та причини кризи світової заборгованості. Методи управління зовнішнім державним боргом

Запитання для самоконтролю

Рекомендована література

Глава 6. Міжнародна трудова міграція

6.1. Міжнародна трудова міграція: сутність, причини, форми

6.2. Економічні та неекономічні наслідки трудової міграції

6.3. Напрями і форми регулювання міграційних процесів

6.4. Загальна оцінка стану міграційних потоків з України та в Україну. Державне регулювання зовнішньої міграції в Україні

Запитання для самоконтролю

Рекомендована література

 

Глава 7. Сучасні форми міжнародного виробництва

7.1. Міжнародне співробітництво Міжнародне науково-технічне співробітництво. Міжнародний технологічний обмін. Міжнародні цільові науково-технічні програми

7.2. Сутність та форми міжнародних корпорацій. Роль і значення ТНК у міжнародному виробництві

7.3. Роль спеціальних (вільних) економічних зон у реалізації інвестиційно-інноваційної політики держав

Запитання для самоконтролю

Рекомендована література

 

Глава 8. Світова валютна система

8.1. Поняття валюти. Сутність, функції та складові елементи світової валютної системи

8.2. Валютний курс. Фактори, що впливають на валютний курс. Режими встановлення валютних курсів.

8.3. Конвертованість валют і її вплив на функціонування національної економіки

8.4. Еволюція світової валютної системи

Запитання для самоконтролю

Рекомендована література

 

Глава 9. Міжнародні розрахунки і платіжний баланс

9.1. Міжнародні розрахунки: сутність, чинники. Способи платежу та форми міжнародних розрахунків.

9.2. Заходи державного впливу на вирівнювання платіжного балансу

Запитання для самоконтролю

Рекомендована література

 

Глава 10. Міжнародна економічна інтеграція

10.1. Сутність і форми економічної інтеграції.

10.2. Історія європейської економічної інтеграції

10.3. Інтеграційні об’єднання країн Північної та Південної Америки. Інтеграційні об’єднання в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні

10.4. Об’єднання країн, до складу яких входить Україна. Перспективи України на шляху європейської інтеграції

Запитання для самоконтролю

Рекомендована література

Глава 11. Глобалізація та економічний розвиток

11.1. Сутність, джерела та складові процесів глобалізації.

Глобалізація економіки

11.2. Глобальні проблеми сучасності. Міжнародні організації

11.3. Вплив глобалізації на соціально-економічний розвиток України

11.4. Участь України у вирішенні глобальних проблем

11.5. Історія, ефективність та перспективи співробітництва України з

міжнародними економічними організаціями

Запитання для самоконтролю

Рекомендована література

Глава 1. МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА

1.1. Поняття і предмет курсу «Міжнародна економіка»

В основі розвитку людського суспільства лежить виробництво матеріальних і духовних благ, інших цінностей, цілісна сукупність яких забезпечує умови життєдіяльності людини. Будь-яке суспільство, особливо сучасне, найрозвиненіше, являє собою соціальну систему. Соціальна система – це складно організована впорядкована цілісність, що включає окремих індивідів та соціальні спільноти, які об’єднані різноманітними зв’язками і взаємовідносинами, специфічними за своєю природою. Сформована у ХХ ст. світова система господарства являє собою саме таку складно організовану впорядковану цілісність.

Структурні ланки, що утворюють міжнародну економічну систему, за своїм змістом неоднорідні. Вони поєднують у собі загальні та специфічні, основні та похідні, нові, що народжуються, та старі, що відмирають, перехідні та проміжні економічні форми, кожна з яких функціонує на основі спільної для всієї системи і разом з тим власної логіки розвитку.

У сучасних економічних умовах структурні елементи міжнародної економічної системи характеризуються динамізмом, мінливістю, суперечністю розвитку. Цим визначається необхідність структурної диференціації, без якої неможливо пізнати об’єктивні закони та принципи її функціонування. Міжнародна економічна система характеризується ієрархічністю, прагне набути стану цілісності та організованості.

Міжнародна економіка (international eсonomy; далі – МЕ) має трактування в широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні МЕ – це теорія, що застосовується для вивчення економіки сучасного взаємозалежного світу. Більш вузьке трактування: МЕ – це частина теорії ринкової економіки, що вивчає закономірності взаємодії господарських суб’єктів різної державної належності в сфері міжнародного обміну товарами і послугами, руху факторів виробництва та фінансування і формування міжнародної економічної політики.

Міжнародна економіка в широкому значенні – це теорія, що застосовується до вивчення головним чином економіки світогосподарських зв'язків як цілісного явища. Тому в міжнародній економіці як у частині теорії ринкової економіки міжнародні економічні відносини, зовнішньоекономічний вплив на національні господарства розглядаються не як другорядні явища. Підвищення рівня відкритості країн, зближення та взаємозв'язок їх економік, інтернаціоналізація й інтеграція світогосподарських зв'язків, які здійснюються в умовах глобалізації, в міжнародній економіці є окремим об'єктом вивчення. Міжнародна економіка (функціонально) складається з: міжнародної мікроекономіки (international microeconomics); міжнародної макроекономіки (international macroeconomics).

Така послідовність не випадкова. Історично склалося так, що відносно самостійні частини міжнародної економіки формувалися саме в такій послідовності. Міжнародна торгівля товарами та факторами виробництва була історично першою та до певного часу головною формою міжнародних економічних відносин. Лише наприкінці XX ст. вона втратила провідну роль, яку почали займати різноманітні форми міжнародних фінансових операцій.

Вивченням закономірностей міжнародного руху товарів та чинників їх виробництва якраз і займається міжнародна мікроекономіка. Окремі країни в міжнародній мікроекономіці розглядаються як первинні одиниці, подібно домогосподарству чи фірмам у традиційній мікроекономіці, а міжнародна валютно-фінансова система – як засіб обслуговування руху товарів та чинників виробництва. Розгляд у міжнародній мікроекономіці інтеграційних процесів зумовлений тільки тим, що вони у своїй розвинутій формі передбачають посилення лібералізму в міжнародному русі як товарів, так і чинників виробництва.

Отже, міжнародна мікроекономіка – це розділ міжнародної економіки, який займається вивченням міждержавного руху товарів та факторів їх виробництва, тобто вивченням поведінки ринку окремого товару та його основних характеристик. Це загальновідоме визначення частини теорії міжнародної економіки, котра вже вдосталь часу викладається в університетах та коледжах США та Західної Європи.

На відміну від міжнародної мікроекономіки, загального визначення теорій міжнародної макроекономіки поки що не існує. Предмет цієї частини міжнародної економіки й досі залишається дискусійним, суперечливим, що іноді робить його еклектичним. Вибір основних складових дослідження в міжнародній макроекономіці орієнтований на їх практичну значимість та доцільність у вирішенні конкретних проблем функціонування відкритих економік та розвитку світового господарства в цілому.

Отже, міжнародна макроекономіка суттєво поширює предмет аналізу теорії міжнародної економіки, здійснює його на рівні взаємодії відкритих національних економік та світового господарства в цілому. Це поширення ґрунтується на існуванні міжнародної валютно-фінансової системи не тільки як механізму, що обслуговує рух товарів та чинників їх виробництва, а й як самостійної системи міжнародної економіки. Тому провідне місце в міжнародній макроекономіці передусім посідають:

· дослідження феномену сучасної міжнародної валютно-фінансової системи;

· вивчення проблем щодо валютного курсу та механізму його утворення, стану платіжного балансу, котрі визначають місце національних економік у світогосподарських зв'язках;

· аналіз міжнародних фінансових ринків, торгівлі конкретними фінансовими інструментами — валютою, кредитом, цінними паперами.

Функціонування відкритої національної економіки та світового господарства в цілому залучає також до предмета міжнародної економіки вирішення питань її регулювання, яке здійснюється через діяльність міжнародних економічних та фінансових організацій:

Таким чином, міжнародна макроекономіка – це розділ міжнародної економіки, який займається вивченням особливості взаємодії національних економік та світового господарства в цілому, особливостей їх функціонування та регулювання в умовах глобалізації фінансових ринків. У загальному висновку треба відзначити, що міжнародна мікроекономіка та міжнародна макроекономіка – це взаємопов'язані розділи міжнародної економіки як складової частини сучасної економічної теорії. У такій якості міжнародна економіка вивчає процеси та явища економічного життя суспільства, котрі носять міжнародний і в дедалі більшій мірі наднаціональний (глобальний) характер. Предметом "Міжнародної економіки" як самостійної дисципліни є відносини, що складаються між господарюючими суб'єктами у сферах міжнародної торгівлі (товарами та послугами), міжнародного руху чинників виробництва (капіталу, робочої сили, технології), у міжнародній валютно-фінансовій сфері як самостійного явища економіки сучасних світогосподарських зв'язків, котрій притаманні розвинуті механізми моніторингу і регулювання.

Як предмет особливої науки міжнародна економіка вивчає відносини, які складаються між її суб'єктами у зв'язку з торговельною, виробничо-інвестиційною, валютно-фінансовою діяльністю.

Міжнародна економіка поєднує два поняття: по-перше, поняття світового господарства та, по-друге, поняття міжнародних економічних відносин. Це означає, що сутність, функціонування міжнародної економіки розкриваються через аналіз цих понять.

Світове господарство – це сукупність народногосподарських комплексів країн світу, зв’язаних між собою системою міжнародних економічних відносин.

Міжнародні економічні відносини – зв'язки, що встановлюються на міжнародному рівні в результаті торгівлі, міграції робочої сили, руху капіталу, міжнародного кредиту, валютних відносин і науково-технічного співробітництва.

У досліджуваному нами курсі варто виділяти суб'єкти міжнародних економічних відносин:

· Фізичні особи.

· Юридичні особи.

· Держави.

· Міжнародні організації.

Фізичні особи - право й дієздатні особи, які в міжнародних економічних відносинах виступають як окремі індивіди, тобто діють від власного імені з метою реалізації власних інтересів і не представляють ніяких фірм. Це комерсанти, наймані робітники (комерсанти), туристи.

Юридичні особи – організації, фірми, корпорації, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю й відповідають такими критеріями:

- сталість діяльності;

- наявність власного майна, відособленого від майна співробітників;

- наявність права володіти, користуватися й розпоряджатися об'єктами власності;

- наявність права від свого імені бути позивачем і відповідачем у суді й арбітражі;

- самостійна майнова відповідальність.

Юридичні особи розрізняються також за організаційно-правовим критерієм:

· суспільства з необмеженою відповідальністю;

· товариства з обмеженою відповідальністю;

· акціонерні товариства;

· командитні товариства;

· одноособові підприємства.

Держави. Суверенні утворення, що мають верховну владу на своїй території й незалежність стосовно інших держав. Вони є головними суб'єктами системи світового господарства, тому їхньої дії впливають на функціонування даної системи. Вони створюють правове поле для діяльності суб'єктів мікро й мегауровня, містячи між собою договори про двостороннє або багатобічне співробітництво. Держави регулюють різноманітні аспекти зовнішньоекономічної діяльності в межах своєї компетенції.

1. Багатонаціональні й транснаціональні корпорації.

2. Міжнародні спільні підприємства, що поєднують партнерів різних держав в інвестуванні, керуванні підприємством, розподілі прибутків і ризиків.

3. Регіональні інтеграційні угруповання країн (ЄС, НАФТА, МЕРКОСУР).

4. Міжнародні організації глобального характеру (ООН, МВФ, ВТО).

Об'єкти міжнародних економічних відносин - те, на що спрямовано господарську діяльність суб'єктів світового господарства (предмет їхньої господарської діяльності):

- експорт (імпорт) товарів;

- експорт (імпорт) послуг;

- здійснення господарської діяльності за кордоном;

- міжнародна спеціалізація виробництва;

- міжнародна кооперація виробництва;

- фінансові операції;

- науково-технічні зв'язки;

- експорт (імпорт капіталу);

- спільне підприємництво;

- оренда машин й устаткування;

- зустрічна торгівля.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-12-25; Просмотров: 484; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.069 сек.