Тема: Зведення і групування статистичних даних

Практична робота № 1

Перелік практичних робіт та рішення типових завдань

Комп’ютерний практикум № 17. Графічний режим екрану

на мові “Сі”............................................................................................ 155

Комп'ютерний практикум № 18. Вирішення диференційних рівнянь методом Ейлера................................................................................................................ 166

Список рекомендованої літератури...................................................... 184

Додаток А. Приклад оформлення титульного листа........................... 185

Додаток Б. Основи роботи в середовищі ”Turbo Pascal 7.0”

та “Turbo C 3.0”..................................................................................... 186

Мета: Навчитись утворювати рівні інтервальні групи, розрахувати розмір інтервалу та будувати макет таблиці.

Базові поняття і терміни

Сутність статистичного зведення полягає в тому, що матеріали спостереження класифікують та агрегують. Елементи сукупності за певними ознаками об’єднують у групи, класи, типи, а інформацію про них агрегують як у межах груп, так і в цілому по сукупності. Основне завдання зведення – виявити типові риси та закономірності масових явищ чи процесів.

Зведення є основою подальшого аналізу статистичної інформації. За зведеними даними розраховують узагальнюючі показники, виконують порівняльний аналіз, а також аналіз причин групових відмінностей, вивчають взаємозв’язки між ознаками.

Зведення може бути просте – як вузькотехнічна операція по підрахунку

підсумків первинного статистичного матеріалу, а також складне – яке передбачає групування даних, розробку системи показників, підрахунок групових і загальних підсумків та виклад результатів зведення у вигляді статистичних таблиць чи графіків.

Групуванням в статистиці називається розчленування усіх одиниць досліджуваної сукупності на групи за повними істотними для них ознаками. Серед багатьох методів, які роблять статистику одним з наймодніших знарядь соціального пізнання, групування вважається найбільш ефективним. Воно є центральним моментом любого зведення, завдяки чому матеріал статистичного спостереження приймає систематизованого вигляду.

При статистичному вивченні соціально-економічних явищ і процесів групування є одним з основних методів аналізу і синтезу. Ознаки, покладені в основу групування називаються групувальними. Групування одиниць досліджуваної сукупності за якою-небудь ознакою веде до рядів розподілу.

Групувальні ознаки можуть мати кількісний вираз (наприклад, вік працівника, стаж роботи, заробітна плата і т.п.), тому вони називаються кількісними, а ряди їх розподілу – варіаційними рядами.

Якщо групувальні ознаки відображають певні властивості одиниць сукупності (наприклад, стать, національність, освіту і т.п.), вони називаються якісними, а ряди розподілу – атрибутивними.

Рядом розподілу називають ряд чисел, що характеризує розподіл одиниць досліджуваної сукупності в залежності від величини ознаки. Варіаційні ряди підрозділяються на дискретні і інтервальні. У дискретних рядах ознаки виражаються лише цілим числом (наприклад, розподіл родин по кількості дітей). Інтервальний ряд - це ряд, у якому ознака виражена у вигляді інтервалу (наприклад, розподіл робітників за рівнем заробітної плати). Приклади рядів розподілу:

Таблиця 1 Розподіл родин по кількості дітей (дискретний ряд)

Число дітей	Кількість родин
Разом

Таблиця 2

Розподіл робітників за рівнем заробітної плати (інтервальний ряд)

Заробітна плата робітників, грн./чол	Кількість робітників
до 1000 1000 -1200 1200 -1500 1500 - 2000 понад 2000
Разом

Розрізняють інтервальні ряди з рівними і нерівними, відкритими і закритими інтервалами. У таблиці 2 наведено інтервальний ряд із нерівними, відкритими інтервалами. Для побудови інтервального ряду з рівними інтервалами потрібно визначити величину рівновеликого інтервалу по досліджуваній ознаці по формулі:

де h - розмір рівновеликого інтервалу;

Х mах, Х min - відповідно максимальне і мінімальне значення ознаки в досліджуваній сукупності;

n - число груп.

Орієнтовно оптимальна кількість груп визначається за стандартними процедурами, зокрема за формулою Стерджеса:

,

де N – число одиниць сукупності, що підлягає групуванню.

Дата добавления: 2014-12-25