Міжнародні регіональні організації. Рада Європи, ОБСЄ, НАТО

Генеральна Асамблея ООН, її структура. Порядок роботи та порядок прийняття рішень

Генеральна Асамблея - один з головних органів ООН, що скла­дається з представників всіх держав-членів ООН. Делегація кожної держави-члена ООН складається не більш, ніж з п'яти представник і п'яти їх заступників.

Генеральна Асамблея в межах Статуту ООН, має право обговори вати та робити рекомендації членам ООН або Раді Безпеки з будь-яких питань або справ в межах Статуту, крім питань, що знаходяться # розгляді Ради Безпеки стосовно будь-якого спору або ситуації.

Структурно Генеральна Асамблея складається з семи головна комітетів, в кожному з яких представлені всі члени ООН: Комітет з політичних питань і питань безпеки (Перший комітет), Спеціаль­ний політичний комітет; Комітет з економічних і соціальних питань (Другий комітет); Комітет з соціальних, гуманітарних питань (Третій комітет); Комітет з питань опіки і несамоврядних територій (Четвер­тий комітет); Комітет з адміністративних і бюджетних питань (П'ятий комітет), Комітет з правових питань (Шостий комітет). Крім головних комітетів Генеральною Асамблеєю створено велику кількість допоміж­них комітетів і комісій.

Генеральна Асамблея, зокрема: розглядає принципи співпраці в області забезпечення міжнародного миру і безпеки; обирає непостій­них членів Ради Безпеки ООН, членів Економічної! Соціальної Ради; за рекомендацією Ради Безпеки призначає Генерального Секретаря ООН; спільно з Радою Безпеки обирає членів Міжнародного Суду ООН; координує міжнародну співпрацю в економічній, соціальній, культурній і гуманітарній сферах; здійснює інші повноваження, перед­бачені Статутом ООН.

Генеральна Асамблея працює в сесійному порядку. Сесії Асамблеї проводяться щорічно, в жовтні-березні На вимогу Ради Безпеки або більшості членів ООН можуть бути скликані спеціальні або надзвичай­ні сесії. Робота сесії проходить у формі пленарних засідань і засідань комітетів і комісій.

Кожний член Асамблеї має один голос. Рішення з важливих питань ухвалюються більшістю в дві третини присутніх членів ООН, з інших питань рішення приймаються простою більшістю членів. Рішення оформлюються у вигляді резолюцій, а найзначніші з них іменуються деклараціями. Згідно Статуту ООН, всі вони носять рекомендаційних характер.

Рада Європи була заснована 5 травня 1949 р. Відповідно до ст. 1 Статуту «метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її Членами в ім’я захисту та здійснення ідеалів і принципів, що є їхнім спільним надбанням, і сприяння їхньому економічному та соціальному прогресу». Питання, що стосуються національної оборони, не входять до компе­тенції Ради Європи. На сьогодні членами Організації є 45 держав.

Відповідно до ст. 10 Статуту органами Ради Європи є Комітет міністрів і Парламентська (консультативна) асам­блея. Їхню роботу забезпечує Секретаріат, очолюваний Ге­неральним секретарем. У 1994 р. Комітетом міністрів був заснований як консультативний орган Конгрес місцевої та регіональної влади Європи. Найважливішу роль у реалі­зації цілей Ради Європи відіграє Європейський суд з прав людини.

Організація безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) є регіональною міжнародною міжурядовою орга­нізацією, що формується. З погляду міжнародного права ОБСЄ на сьогодні є політичним утворенням, оскільки її ус­тановчі документи є не міжнародно-правовими, а політич­ними угодами¹.

Основні цілі ОБСЄ – створення умов для проведення кон­сультацій, прийняття рішень зі співробітництва держав-учасниць у Європі; зміцнення добросусідських відносин, за­охочення укладання двосторонніх, регіональних і загальноє­вропейських угод між державами-учасницями; сприяння широкому застосуванню своїх принципів і розвитку свого потенціалу у сфері діяльності з вирішення конфліктів, регу­лювання криз, підтримання миру та подолання наслідків конфліктів; підвищення безпеки та стабільності шляхом кон­тролю над озброєнням, роззброєння та зміцнення довіри та безпеки на всьому просторі ОБСЄ і на рівні окремих регіонів; захист прав людини й основних свобод; поглиблення співро­бітництва між державами-учасницями з метою налагоджен­ня міцної ринкової економіки у всіх країнах регіону ОБСЄ.

Організаційна структура ОБСЄ. Вищим органом ОБСЄ є Нарада голів держав і урядів.

Загальне керівництво оперативною діяльністю Органі­зації здійснюється Діючим Головою. Як правило, цей пост обіймає міністр закордонних справ держави, у якій про­ходило останнє засідання Ради міністрів. Генеральний Секретар – головна адміністративна осо­ба. Він надає підтримку Діючому Голові, керує роботою Секретаріату.

Бюро з демократичних інститутів і прав людини (знахо­диться у Варшаві) сприяє обміну інформацією та розширен­ню співробітництва держав-учасниць у сфері людського виміру та становлення демократичних інститутів, контро­лює виконання зобов’язань у сфері людського виміру.

Верховний комісар у справах національних меншин за­безпечує попередження та негайне реагування на напружені ситуації, пов’язані із захистом прав національних меншин.

Форум із безпеки та співробітництва в Європі створений як постійно діючий орган для надання регулярних консуль­тацій щодо контролю над озброєнням, роззброєнням і ак­тивізації співробітництва з питань, пов’язаних із безпекою.

Дата добавления: 2014-12-25