Недобросовісне

Незаконне.

- Законним вважається володіння, яке виникло з підстав передбачених актами законодавства. Законним володільцем вважається власник майна, наймач за договором майнового найму, зберігач за договором зберігання, спадкоємець тощо.

- Незаконним є володіння, яке виникло з підстав, щосуперечать закону. Незаконнимволодільцемвважаєтьсяволоділець, якийнабувмайно з порушенням порядку, встановленого законом, абопридбавріч в особи, яка не мала права йогопередавати. Прикладами незаконного володільцяможуть бути особи, яківикралиріччиздобулиїїіншимнеправомірним способом, або, якіпридбалиріч не у власникаабо особи, яка булла уповноваженавласником на передачу речі, давніснийволоділецьтощо.

Залежновідсуб’єктивного ставлення володільця до набуття права володіння, незаконне володіння в свою чергу поділяється на:

1. Добросовісне;

- Добросовісним вважається таке незаконне володіння, при якому володілець не знав і не міг знати, що набуває чуже майно незаконно.

- Недобросовісним є володіння, при якому володілець знав або міг знати, що набув чуже майно незаконно.

Стаття 400 ЦК Українипокладає на недобросовісноговолодільцяобов’язокнегайноповернутимайноособі, яка має на нього право власностічиінше право або яка є законнимволодільцем.

Цивільний кодекс України (ч.3 ст. 397) встановлюєпрезумпцію «законностіволодіння». Фактичневолодіннямайномвважаєтьсяправомірним, якщоінше не випливаєіз закону або не встановленорішенням суду.

В науціцивільного права існуєдвіконцепціїщодоправовоїприродиволодіння чужим майном:

1. Володіння чужим майномрозглядається як фактичний стан (фактичневолодіння), яке не є правом, оскількиіснуєнезалежновідправовихпідстав.

2. Володіння чужим майномрозглядається як однеізречових прав, оскільки в його основу покладенопрезумпцію «закнності будь-якоговолодіння».

ВЦивільномукодексіУкраїнивтілено другу концепцію. Будь-яке володіння є правом незалежновідпідставвиникнення, оскількивважаєтьсяправомірнимякщоінше не випливаєіз закону або не встановленорішенням суду.

У ст. 398 ЦК Україниміститьсяперелікпідставвиникнення права володіння, який не є вичерпним. До них належать:

1) цивільно-правовийправочин, зокрема, договір (майнового найму, зберіганняперевезеннятощо);

2) акт управління (постанова державного виконавця про переданняарештованого майна на зберіганняіншійособі);

3) юридичнийвчинок (знахідка, виявлення скарбу тощо).

Підставиприпинення права володіннямістяться у ст. 399 ЦК України. Право володінняприпиняєтьсяуразі:

1) відмовиволодільцявідволодіння Майном;

2) витребування майна відволодільцявласником майна абоіншоюособою;

3) знищення.

Право володінняприпиняєтьсятакож в іншихвипадках, встановлених законом.

2. Термін сервітут походить відлатинського„servitus”, що означає „рабство речі”.

Право користування чужим майном (сервітут) – це речове право особи, яка поряд із власником може використовувати корисні властивості речі, які визначаються її цільовим призначенням.

Суть сервітуту полягає у задоволенні особою своїх власних потреб за рахунок обмеженого використання корисних властивостей речей, що належать іншим особам. Власник речі, на яку встановлено сервітут, несе пасивний обов’язок по відношенню до суб’єктасервітуту, - він зобов’язаний не чинити перешкод особі, яка має сервітутне право, у користуванні належним власнику майном. Таким чином, сервітут є обтяженням права власності, оскільки власник повинен миритися із використанням його майна іншою особою.

Ознаки сервітутних прав закріплені у ст. 403 ЦК України:

1) сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном;

2) сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку;

3) особа, яка користується сервітутом зобов’язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду;

4) сервітут не підлягає відчуженню;

5) сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном;

6) сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений;

7) збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

В залежності від предмету встановлення, сервітути поділяється на:

1) земельні (встановлюються щодо земельної ділянки);

2) сервітути, встановлені щодо іншого нерухомого майна.

В залежності від кола осіб, на чию користь вони встановлені сервітути поділяються на:

1) загальні (встановлюються на користь невизначеного кола осіб;

2) особисті (встановлюються на користь одніє або кількох чітко визначених осіб).

Дата добавления: 2014-12-25