Форматування знаків тексту

Загальні поняття про форматування текстових документів

Форматуванням документа називається його оформлення, тобто надання йому належного вигляду після введення і редагування текстової частини. Форматування застосовують по відношенню до окремих знаків, по відношенню до абзаців і по відношенню до сторінок тексту документа.

Форматування полягає в попередній установці, так званих, параметрів форматування за допомогою відповідних діалогових вікон і в подальшому застосуванні їх до заданих об'єктів. Безпосередній доступ до діалогових вікон форматування отримують через вкладку Главная.

Форматування сторінок виконують в режимі відображення документа Разметка страницы (вкладка Вид, кнопка Режим разметки).

Форматування знаків тексту включає вибір гарнітури, кегля і зображення (розміру) шрифту, застосування до нього тих або інших статичних візуальних ефектів, а також установку інтервальних характеристик шрифту. Крім того, під час перегляду на екрані можливе використання динамічних візуальних ефектів (анімація, оживлення тексту). Щоб динамічні візуальні ефекти були видно, необхідно заздалегідь виконати команду Сервис-Параметры, після чого в правій частині діалогового вікна Параметры вибрати пункт Дополнительно, в розділі Общие правої частина встановити прапорець на пункті эффекты анимации і натиснути кнопку OK.

Щоб додати анімаційний ефект до тексту треба виконати наступні дії:

1. Виділити текст, в який необхідно додати ефект.

2. На вкладці Главная в групі Шрифт натиснути Текстовый эффект.

Рисунок 6.1 – Вибір ефектів анімації

3. Обрати потрібний ефект.

Додаткові варіанти можна отримати, обравши Контур, Тень, Отражение или Свечение.

Для видалення ефекту необхідно:

1. Виділити текст, з якого треба видалити ефект.

2. На вкладці Главная в групі Шрифт натиснути кнопку Параметры анимации, а потім обрати пункт Очистить текстовые эффекты.

Багато операцій по форматуванню знаків тексту продубльовані також відповідними кнопками на вкладці Главная, в групі Шрифт. Це істотно прискорює роботу. Діалогове вікно Шрифт можна одержати також через контекстне меню, якщо клацнути ПКМ по робочій області вікна, після чого з'являється діалогове вікно Шрифт з вкладками Шрифт та Дополнительно. В нижній частині вікна є поле Образец, яке використовується для візуальної оцінки обираємих параметрів форматування.

Термін “ гарнітура ” позначає характерний зовнішній вигляд (малюнок) знаків шрифту, ідентифікується спеціальним найменуванням. В практиці найбільш споживані гарнітури Times New Roman, Arial, Courier New. Перший і третій з перерахованих відносяться до шрифтів із зарубками (например, WMY), другий – до рублених, без зарубок. Перший і другий відносяться до пропорційних шрифтів, для яких ширина поля, займаного окремим знаком, визначається його зовнішнім виглядом. В третьому шрифті поля, що відводяться кожному окремому знаку, мають однакову ширину. Такі шрифти називаються моноширинними.

Стандартні значення розміру шрифту знаходяться в межах від 8 до 72. Розмір шрифту визначається максимальною висотою поля, необхідного для запису його знаків, і називається кеглем. Одиницею вимірювання служить пункт (пт) – величина, рівна приблизно 0,3759 мм. Отже, кегль 12 пт складає близько 4,5 мм.

Додаткові параметри шрифту відносяться до статичних візуальних ефектів. Найбільш популярні колір тексту, підкреслювання з вибором типу лінії та кольору, закреслювання, верхній та нижній індекси тощо. Наприклад, варіантом рецензент документа, що закреслюється, може виражати своє відносини до різних його фрагментів. При цьому автор документа може не побоюватися за його цілісність.

Установка інтервальних характеристик включає зміну масштабу шрифту, міхзнакових інтервалів, а також зсуву (сдвига) шрифту.

Масштаб шрифту. Поле Масштаб вкладки Дополнительно є список значень ширини поля, що відводиться для знака шрифту, у відсотках від нормальної. Дозволяє розтягнути або стиснути виділений текст до потрібної ширини. Якщо жодне з числових значень списку не підходить, то можна ввести своє власне. Підкреслимо, що і ширини знаків, і ширини міжзнакових інтервалів міняються при цьому пропорційно.

Інтервал шрифту. Поле Інтервал надає можливість вибору одного з трьох можливих варіантів міжзнакового інтервалу: Обычный, Разреженный або Уплотнённый. Як для розрідженого, так і для ущільненого шрифтів в сусідньому лічильнику на: можна указати відповідно міру розрідження або міру ущільнення в пунктах. При використанні даного засобу виділений текст також розтягується або стискується, але виключно за рахунок міжзнакових інтервалів.

Зсув шрифту. Поле Смещение надає можливість вибору одного з трьох можливих варіантів зсуву тексту щодо основної лінії рядка: Нет, Вверх або Вниз. Як для зсуву вгору, так і для зсуву вниз в сусідньому лічильнику на: можна указати величину зсуву в пунктах. На відміну від розглянутого вище використання верхніх або нижніх індексів, зсув можливий на довільну величину (зрозуміло, в розумних межах) і відбувається без автоматичної зміни розміру шрифту. Зверніть вашу увагу на те, що, незалежно від величини зсуву в той або інший бік, текст вважається розташованим в одному і тому ж рядку.

Термінами “надстрочный знак” і “подстрочный знак” на панелі (стрічці) Шрифт вкладки Главная умовно позначені варіанти написання тексту дещо вищий або нижче основної лінії рядка, причому із зменшенням розміру шрифту. Цей прийом досить часто використовується при записі формул, приміток, покажчиків на виноски і пр. (наприклад, “степень = основа^{показник}”, “корені квадратного рівняння x₁ і x₂”).

Дата добавления: 2014-12-25