Яку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управ-

Боржника з метою забезпечення збереження та ефективного викорис-

Робники, використати таке майно.

2. У разі ліквідації сільськогосподарського підприємства у зв'яз-

ку з визнанням його банкрутом рішення щодо земельних ділянок, які є

у власності такого підприємства, надані йому в постійне чи тимчасове

користування, у тому числі на умовах оренди, приймається відповідно

до Земельного кодексу України. Так, п. ґ) ст. 141 ЗК України підста-

вою примусового припинення прав на земельну ділянку передбачає

примусове звернення стягнень на земельну ділянку за зобов'язаннями

її власника. Така земельна ділянка підлягає продажу на земельних то-

ргах, що проводяться у формі аукціону. Звернення стягнення на земе-

льні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарсько-

го виробництва, допускається у випадках, коли у власників таких ді-

лянок відсутнє інше майно, на яке може бути звернене стягнення, як-

що інше не запропоновано власником земельної ділянки.

3. При введенні процедури розпорядження майном боржника

аналіз фінансового становища сільськогосподарського підприємства

повинен здійснюватися з урахуванням сезонності сільськогосподарсь-

кого виробництва та його залежності від природнокліматичних умов,

а також можливості задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів,

які можуть бути одержані сільськогосподарським підприємством піс-

ля закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт. Зга-

даємо, що розпорядження майном боржника — це система заходів

щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном

тання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінан-

сового становища. Розпорядником майна виступає фізична особа, на

лінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у

справі про банкрутство. Таким чином, проведення найпростіших ана-

літичних розрахунків, здійснення яких належить до завдань розпоряд-

ника майном, показує, що сезонність грає у товарності сільськогоспо-

дарської продукції, особливо рослинницької, найзначнішу роль. Това-

рність прямо пов'язана з можливістю одержувати додаткові доходи.

Такий порядок дає шанс не тільки погасити заборгованість, а й зберег-

ти майновий комплекс підприємства-банкрута.

4. Наступною особливістю є те, що рішення про звернення з

клопотанням до господарського суду про санацію сільськогосподар-

ських підприємств приймається комітетом кредиторів за участю пред-

ставника органу місцевого самоврядування відповідної територіальної

громади. Така процесуальна особливість пояснюється необхідністю

представництва суспільних інтересів у збереженні функціонуючого

сільськогосподарського підприємства на території села. У переважній

більшості сільських населених пунктів будь-яке крупне сільськогос-

подарське підприємство є «містоутворюючим», ліквідація якого має

несприятливі соціально-економічні наслідки. Це, насамперед, змен-

шення фіскальних надходжень до бюджету відповідної сільської гро-

мади, підвищення рівня безробіття сільського населення, зростання

рівня злочинності, погіршення матеріальної підтримки соціальної ін-

фраструктури села тощо. Усе разом це висуває завдання збереження

діючих сільськогосподарських підприємств на території кожної з сіль-

ських рад для підтримання балансу приватних, суспільних і держав-

них інтересів.

5. Санація сільськогосподарського підприємства вводиться на

строк до закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт

з урахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробле-

ної, виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції. Са-

нацією є система заходів, що здійснюються під час провадження у

справі про банкрутство з метою: 1) запобігання визнанню боржника

банкрутом та його ліквідації; 2) оздоровлення фінансово-

господарського становища боржника; 3) задоволення в повному обсязі

або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуриза-

ції підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-

правової та виробничої структури боржника. Наведена особливість є

логічним продовженням критерію сезонності робіт і свідчить про реа-

льну можливість за рахунок відстрочення процедури санації до моме-

нту одержання найбільших грошових надходжень від реалізації про-

дукції припинити процедуру банкрутства взагалі. Ще однією особли-

вістю є те, що строк санації не може перевищувати п'ятнадцяти міся-

ців. Це при тому, що для підприємств іншої галузевої належності са-

нація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців.

6. Нарешті, якщо протягом строку санації погіршилося фінан-

сове становище сільськогосподарського підприємства у зв'язку зі сти-

хійним лихом, з епізоотіями та іншими несприятливими умовами, за-

гальний строк санації, вказаний вище, може бути продовжений на

один рік. Для всіх несільськогосподарських підприємств існує прави-

ло, що за клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією

або інвесторів цей строк може бути продовжено ще до шести місяців

або скорочено. Таким чином, максимально можливим для сільського-

сподарських підприємств є строк санації розміром у 2 роки й 3 місяці

проти півторарічного строку для несільськогосподарських підпри-

ємств.

Поряд із наявністю нібито суттєво збільшеного для сільськогос-

подарських підприємств (супроти інших підприємств) строку санації

слід зазначити, що для містоутворюючого підприємства існує можли-

вість значно збільшеного строку санації. Так, за клопотанням органу

місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади,

які є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови

укладення ними договору поруки за зобов'язаннями боржника, строк

процедури санації містоутворюючого підприємства може бути продо-

вжений господарським судом до десяти років. Боржник і його поручи-

тель в цьому разі зобов'язані розрахуватися з кредиторами протягом

трьох років. Щодо сільськогосподарських підприємств, які фактично

виступають «містоутворюючими» підприємствами для села, такі пре-

ференції не передбачені.

Окремо чинне законодавство визначає особливості банкрутст-

ва фермерського господарства, які виокремлює ст. 50 Закону України

«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом». Аналіз положень зазначеної статті дає змогу дійти висно-

вку про існування специфічного механізму захисту фермерських гос-

подарств від банкрутства порівняно з іншими формами підприємств,

зокрема й сільськогосподарських. Наприклад, підставою для визнання

будь-якого підприємства банкрутом є неспроможність виконати свої

грошові зобов'язання перед кредиторами протягом трьох місяців після

настання встановленого строку їх сплати, тоді як для фермерського

господарства підставою є його неспроможність задовольнити вимоги

кредиторів протягом шести місяців після закінчення відповідного пе-

ріоду сільськогосподарських робіт.

Заява про порушення справи про банкрутство подається підпри-

ємством-боржником будь-якої галузевої належності у письмовій фор-

мі і підписується керівником боржника чи іншою уповноваженою

особою. Заява фермерського господарства також підписується його

головою, але потребує наявності письмової згоди всіх членів фермер-

Дата добавления: 2014-12-25